Проаналізуйте еволюцію управлінської думки.

Перший етап в розвитку управлінської думки одержав назву наукового управління. 1. Наукове управління (1885-1920) Воно найбільш тісно пов'язане з роботами Ф.І. Тейлора, Френка і Лілії Гілбрет і Генрі Гантта. Ці творці школи наукового управління думали, що використовуючи спостереження, заміри, логіку і аналіз, можна удосконалити багато операцій ручної праці, добиваючись їх більш ефективного виконання. Важливим вкладом цієї школи було систематичне використання стимулювання з метою зацікавити працівників у підвищенні продуктивності і збільшенні об'єму виробництва. Концепція наукового управління стала серйозним переломним етапом, завдяки якому управління стало широко визнаватися як самостійна галузь наукових досліджень. 2. Класична або адміністративна школа в управлінні (1920-1950) Появу цієї школи зв'язують з іменем А. Файоля. Він керував великою французькою компанією по видобутку вугілля. Школа адміністративного управління базувалася на розробці й використанні універсальних принципів і функцій управління підприємством, таких як: структура виробництва, розподіл праці, централізація, ініціатива, планування, дисципліна, система заохочень, підпорядкованість особистих інтересів загальним. Метою класичної школи було створення універсальних принципів управління. При цьому виходили із ідеї, що дотримання цих принципів безперечно забезпечить успіх організації. 3. Школа людських відносин (1930-1950). Рух за людські відносини зародився у відповідь на нездатність повністю усвідомити людський фактор як основний елемент ефективності організації. Двох вчених Мері Паркер Фоллетт і Е.Мейо можна назвати найбільшими авторитетами у розвитку школи людських відносин в управлінні. Мейо відкрив, що чітко розроблені робочі операції і добра заробітна плата не завжди вели до підвищення продуктивності праці. Інколи працівники реагували значно сильніше на тиск з боку колег по групі, ніж на бажання керівництва і на матеріальні стимули. Пізніші дослідження, проведені Абрахамом Маслоу та іншими психологами, допомогли зрозуміти причини цього явища. Дослідники психологічної школи гадали, що якщо керівництво проявляє велику турботу за своїх працівників, то і рівень задоволеності їх буде зростати, що призведе до підвищення продуктивності. 4. Поведінкові науки (1950 - по наш час) Серед найбільш великих постатей розвитку поведінкового напрямку можна згадати К.Арджириса, Р.Лайкерта, Д.Мак-Грегора і Ф.Герцберга. Вони вивчали різні аспекти соціальної взаємодії, мотивації, характеру влади і авторитету, організаційної структури, комунікації в організації, лідерства, зміни змісту роботи і якості родового життя. Метою цієї школи було підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів. 5. Кількісний підхід (1950 - по наш час) До другої світової війни кількісні методи використовувались в управлінні недостатньо. В кількісному підході виділяють: - дослідження операцій і моделі, - вплив кількісного підходу. Дослідження операцій і моделі, по своїй суті, - це застосування методів наукового дослідження до операційних проблем організації. Після постановки проблеми група спеціалістів по дослідженню операцій розробляє модель ситуації. Модель - це форма зображення реальності. Вона дещо спрощує реальність і подає її абстрактно. Після створення моделі змінним задаються кількісні значенім. Це дозволяє об'єктивно порівняти і описати кожну змінну і відношення між ними. Найбільшим поштовхом до застосування кількісних методів в управлінні дав розвиток комп'ютерів. Базові теорії менеджменту пропонують конкретні заходи по укріпленню його на основі масових форм залучення працівників до участі в управлінні. 6. Нова школа. Характеризується розвитком сучасних кількісних методів обґрунтування рішень шляхом впровадження в науку управління точних наук і комп'ютерів. Послідовниками цієї школи можна назвати таких дослідників менеджменту, як Р. Люса, Д. Форстера, А. Голдберга та ін.