Тема 8. Німецька історична школа

 

План

 

8.1 Виникнення історичної школи. Ф. Ліст і його «Національна система політичної еко­номії».

8.2 «Стара» історична школа.

8.3 «Нова» історична школа.

 

Основні терміни і поняття

 

Націоналізм, космополітизм, загальні економічні закони, продуктивні сили суспільства, мо­ральний капітал нації, національне господарство, економічне виховання нації, стара істори­чна школа, нова історична школа.

 

Література

 

1) Історія економічних учень: Підручник / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко та ін.; за ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. – К: КНЕУ, 2001. – с. 216-237.

2) Юхименко П .І., Леоненко П. М. Історія економічних учень: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2000. – с. 123-128.

3) Все о рынке: от Иисуса до Хайека. В 2-х кн. – М., 1991.

4) Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров. – М.: Дело. Вита-Пресс, 1996. – с. 310-328.

 

Теми рефератів і виступів

 

1. Адам Мюллер – родоначальник німецької реакції на класичну політекономію.

2. «Національна система політекономії» Фрідріха Ліста.

3. Взаємозв'язок права й економіки в працях Адольфа Вагнера.

4. Дослідження капіталістичної економіки в роботі Вернера Зомбарта «Сучасний капіталізм».

5. Значення історичної школи для подальшого розвитку економічної думки.

 

Тести для перевірки знань з теми 8

 

1. Адам Мюллер вважав учення Адама Сміта:

А) космополітичним;

Б) універсальним;

В) помилковим;

Г) абсолютно вірним.

2. Загальні економічні закони, на думку «істориків»:

А) універсальні і застосовні для всіх країн;

Б) повинні застосовуватися з урахуванням конкретних умов даної країни, її «мораль­ного й інтелектуального капіталу»;

В) застосовні на практиці тільки в економічно розвинутих країнах;

Г) немає вірної відповіді.

3. Засновником німецької історичної школи вважається:

А) Карл Маркс;

Б) Фрідріх Енгельс;

В) Фрідріх Ліст;

Г) Густав Шмоллер.

4. У поняття фіксованого капіталу Ф. Ліст включав:

А) матеріальне багатство;

Б) природні здібності людей;

В) придбані здібності людей;

Г) усе перераховане вище.

5. З наступних економічних шкіл, найбільше близькі до ідей німецької історичної школи:

А) маржиналісти;

Б) кейнсіанці;

В) монетаристи;

Г) інстітуціоналісти.

6. Мотивом економічного поводження людини, на думку представників історичної школи є:

А) бажання одержати матеріальну вигоду, поліпшити своє положення;

Б) почуття спільності зі своїм народом, загальні інтереси;

В) бажання сімейного благополуччя;

Г) усі відповіді вірні.

7. Фрідріх Ліст вважав учення Адама Сміта:

А) універсальним, застосовним для будь-якої країни;

Б) космополітичним, що не враховує національні особливості;

В) національним, що описує конкретної проблеми національного господарства Велико­британії;

Г) немає вірної відповіді.

8. Прихильники німецької історичної школи вважали, що процвітання нації може бути забез­печене за допомогою:

А) принципу невтручання в економіку, на основі дії об'єктивних економічних законів;

Б) активного втручання держави в економічні процеси;

В) природного прагнення людини поліпшити своє матеріальне становище, без усякого втручання колективної волі;

Г) вірні відповіді А) і В).

9. По Ф. Лісту вирішальна роль у створенні прогресивної економіки належить:

А) підприємцям;

Б) робітникам;

В) земельним власникам;

Г) державі.

10. Засновником «нової» історичної школи є:

А) Ф. Ліст;

Б) К. Маркс;

В) В. Рошер;

Г) Г. Шмоллер.

Тема 9. Неокласичний період: економічні теорії маржиналізму

 

План

 

9.1 Загальна характеристика маржиналістської революції.

9.2 Попередники маржиналізму: Г. Госен, І. фон Тюнен, А. Курно.

9.3 Австрійська школа маржиналізму.

9.4 Кембріджська школа маржиналізму.

9.5 Американська школа маржиналізму.

9.6 Лозанська школа маржиналізму.

 

Основні терміни і поняття

 

Неокласичний період, маржиналізм, методологічний індивідуалізм, мікроекономічний ана­ліз, господарство «Робінзона», цільові функції учасників ринкової економіки, корисність, прибуток, граничні величини, обмеженість, блага 1-го порядку, блага вищих порядків, еко­номічні і неекономічні блага, цінність, альтернативні витрати, теорія зобов'язання австрійсь­кої школи, кінцева міра корисності, перший закон Госена, другий закон Госена, «хрест» Ма­ршалла, еластичність попиту, рівновага, миттєва, коротскострокова і довгострокова рівно­вага, теорія граничної продуктивності факторів виробництва, статична і динамічна рівновага, загальна економічна рівновага, сумарний попит, модель Вальраса, оптимум Парето.

 

Література

 

1) Історія економічних учень: Підручник / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко та ін.; за ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. – К: КНЕУ, 2001. – с. 238-265.

2) Юхименко П. І., Леоненко П. М. Історія економічних учень: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2000. – с. 137-181.

3) Все о рынке: от Иисуса до Хайека. В 2-х кн. – М., 1991.

4) Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров. – М.: Дело. Вита-Пресс, 1996. – с. 329-425.

 

Теми рефератів і виступів

 

1. Переосмислення цінностей класичної політичної економії в теорії маржиналізму.

2. Герман Генріх Госен – вчений, який випередив час.

3. Початок застосування математичних методів в економічній науці. А. Курно.

4. Австрійська школа і її внесок в економічну науку.

5. Концепція економічної рівноваги Леона Вальраса.

6. Теорія ринкового ціноутворення А. Маршалла.

 

Тести для перевірки знань з теми 9

 

1. Гранична корисність блага – це:

А) максимальна корисність, яку можна отримати від споживання даного блага;

Б) найменша користь від даного блага;

В) корисність останньої одиниці з наявного запасу даного блага;

Г) вірні А) і В).

 

2. З приростом кількості товару, що є в розпорядженні людини в даний період часу, його гранична корисність:

А) зменшується;

Б) зростає;

В) не змінюється;

Г) зміни пророкувати неможливо.

3. З ім'ям якого економіста зв'язують відмову від терміна «політична економія» як сино­німа загальної економічної теорії:

А) К. Менгер;

Б) С. Джевонс;

В) Й. Шумпетер;

Г) М. Фрідмен.

4. Хто з перерахованих нижче економістів вважається основоположником австрійської школи маржиналізму:

А) О. Бем-Баверк;

Б) Г. Госен;

В) К. Менгер;

Г) Ф. фон Візер.

5. Маржиналісти визначили предмет економічної теорії як дослідження:

А) причин багатства народів;

Б) поводження людини, що переслідує конкретні цілі і використовує обмежені ресурси;

В) соціальних пріоритетів людини в економічному житті;

Г) економічних мотивів поводження людей.

6. Хто з перерахованих нижче економістів увів поняття «альтернативні витрати»:

А) Карл Менгер;

Б) Фрідріх фон Візер;

В) Карл Маркс;

Г) Джордж Кларк.

7. Неокласичний підхід відрізняється від класичного:

А) систематичним використанням граничних понять для визначення рівноваги;

Б) переглядом предмета економічної теорії;

В) заміною теорії економічного розвитку на довгих інтервалах часу концепцією загаль­ної рівноваги на коротких тимчасових інтервалах;

Г) усі відповіді вірні.

8. З погляду маржинальної теорії, пропорції взаємного обміну двох благ визначаються:

А) співвідношенням їх граничних корисностей;

Б) співвідношенням витрат праці, необхідних для їхнього виробництва;

В) співвідношенням їхніх витрат виробництва;

Г) усі відповіді невірні.

9. Теорія зобов'язання австрійської школи припускає, що:

А) споживчі блага наділяють цінністю виробничі ресурси, що йдуть на їх виготовлення;

Б) зі зростанням запасу споживчого блага нав'язані витрати його збереження зростають;

В) в економіці діє закон зростаючих нав'язаних витрат;

Г) при визначенні витрат виробництва необхідно враховувати усі нав'язані витрати.

10. Модель загальної економічної рівноваги в неокласичній теорії належить:

А) Маршаллу;

Б) Менгеру;

В) Вальрасу;

Г) Кларку.

11. Відповідно до теорії маржиналістів, цінність економічного блага – це:

А) об'єктивна характеристика, величина якої залежить від цінності використовуваних для його виготовлення ресурсів;

Б) об'єктивна характеристика, що визначається як середньозважена величина суб'єкти­вних корисностей;

В) суб'єктивна корисність, величина якої залежить від суб'єкта і від обставин, у яких він знаходиться;

Г) усі відповіді невірні.

12. Для характеристики величини нахилу кривої попиту Маршалл увів поняття:

А) граничної корисності;

Б) загальної корисності;

В) норми заміщення;

Г) коефіцієнта цінової еластичності попиту.

13. По теорії маржиналістів алмази мають більш високу ціну, ніж вода, тому що:

А) загальна корисність алмаза вище загальної корисності води;

Б) загальна корисність води вище загальної корисності алмазів;

В) при даному обсязі споживання гранична корисність алмазів вище, ніж гранична ко­рисність води;

Г) покупці готові в сумі платити більше за алмази, ніж за воду.

14. Криві байдужості (Еджуорта) – це криві:

А) рівної кількості двох благ;

Б) рівного рівня корисності наборів товарів;

В) рівного доходу споживача;

Г) рівності цін двох товарів.

15. Гіпотеза про раціональне поводження споживача полягає в том, що:

А) споживач робить тільки те, за що йому платять;

Б) споживач піклується не тільки про себе, але і про суспільство;

В) споживач прагне до максимуму корисності при обмеженому доході;

Г) немає правильної відповіді.

16. Гранична корисність якого-небудь блага:

А) залежить від кількості одиниць блага, що знаходиться у роспорядженні споживача;

Б) залежить від вартості факторів виробництва, що беруть участь у виробництві даного блага;

В) є величина постійна, що не залежить від інших факторів;

Г) немає вірної відповіді.

17. Центральною ланкою методології маржиналізму є:

А) макроекономічний аналіз;

Б) мікроекономічний аналіз;

В) концепція продуктивних сил і виробничих відносин;

Г) концепція базису і надбудови.

18. Вперше основні положення теорії граничної ефективності факторів виробництва сформу­лював:

А) А. Курно;

Б) І. Тюнен;

В) Г. Госен;

Г) К. Менгер.

19. Попередниками маржиналізму вважаються:

А) Кене, Сміт, Рікардо;

Б) Курно, Госен, Тюнен;

В) Маркс, Маршалл, Кейнс;

Г) Ліст, Фур'є, Оуен.

20. Термін «економікс» одержав загальне визнання після того, як був вжитий у заголовку праці:

А) Жана-Батиста Сея;

Б) Джона Стюарта Мілля;

В) Альфреда Маршалла;

Г) Джона Мейнарда Кейнса.