МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СТРУКТУРИ І ЗМІСТУ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Оскільки робота є кваліфікаційною працею, її оцінюють за рівнем загальнометодичної підготовки, що передусім знаходить відображення в її композиції.
Самостійна робота містить такі основні елементи:
· титульна сторінка ,
· зміст,
· вступ,
· основна частина,
· висновки,
· список використаної літератури,
· додатки.
Першою розміщують титульну сторінку (на українській мові), що має містити наступні відомості: місце написання роботи, назву, ПІБ студента, шифр групи. Рубрикація тексту кваліфікаційної роботи – це поділ її на складові частини. Найпростішою рубрикою є абзац – відступ управо на початковому рядку кожної частини тексту. Абзаци роблять для увиразнення думки і надання їй довершеного характеру. Логічна цілісність виразу, притаманна абзацу, полегшує сприйняття тексту. Абзаци одного підрозділу або розділу за змістом послідовно пов’язують один з одним.
Що стосується поділу на більші частини, то цього не можна робити шляхом механічного розчленування тексту. Заголовки пунктів і підпунктів роботи повинні точно відбивати зміст викладеного в них тексту. Вони не можуть скорочувати або розширювані обсяг наведеної інформації. Кожен заголовок у тексті має бути якомога коротшим.
Вступ розкриває сутність і стан вивчення основного питання роботи підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності вивчення питання. У вступі подають загальну характеристику роботи в такій послідовності. Загальний обсяг вступу – 1 сторінка.
Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми (задачі) чітко, аргументовано обґрунтовують актуальність і доцільність роботи. Обсяг тексту актуалізації не повинен перевищувати ¼ частину вступу.
Мета і завдання роботи. Формулюють мету роботи і завдання, які потрібно вирішити для її досягнення. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на спосіб досягнення мети, а не на неї саму. Мета роботи звичайно тісно переплітається з назвою роботи і повинна чітко вказувати, яке питання розв’язується в роботі.
Надалі формулюють об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт – це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію і обрані для вивчення. Предмет – це те, що міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове.
Основна частина роботи складається з пунктів та підпунктів. Кожен пункт починають із нової сторінки. Основному тексту кожного пункту може передувати передмова зі стислим описом обраного напрямку. Наприкінці кожного пункту формулюють висновки із лаконічним викладом наведених у розділі результатів. Рекомендований обсяг основної частини роботи - 10-12 сторінок.
У висновках викладають найважливіші результати, отримані в роботи, з формулюванням розв’язаного завдання. Далі подають висновки і рекомендації щодо практичного використання здобутих результатів. По–перше, висновки мають представити стислу оцінку стану питання. Потім у висновках розкривають методи вирішення поставленого в роботі завдання (завдань), основні результати аналізу, стисло наводять шляхи вирішення питання та результати їх застосування. Рекомендований обсяг висновків - 1-2 сторінки.
Список використаної літератури слід укладати в порядку згадування їх у тексті за наскрізною нумерацією чи в алфавітному порядку. Законодавчі та нормативні акти зазначаються на загальних підставах. Для магістерських робіт обов’язковою є хоч одна публікація за темою роботи. Така публікація розміщується у списку використаних джерел за загальними підставами. Список використаної літератури повинен нараховувати не менш як 10 джерел.
Додатки є обов’язковим елементом роботи. В Додатках розміщують ілюстративні статистичні дані, використані при написанні даної роботи.
Текст роботи друкують машинописним способом або на комп’ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали (до тридцяти рядків на сторінці). Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Текст роботи друкують, залишаючи береги таких розмірів: лівий – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм, верхній – не менше 20 мм, нижній – не менше 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким з однаковою щільністю тексту, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Робота має бути переплетеною.
Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.
Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту без врахування відступу абзацу. Крапку після слів ЗМІСТ, ВСТУП і т.д. не ставлять. Заголовки пунктів і підпунктів – маленькими літерами (крім першої великої) також симетрично до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Кожну структурну частину роботи (ЗМІСТ, ВСТУП і т.д.) починають з нової сторінки. Після заголовка тест починають друкувати через два рядки.
Нумерацію сторінок, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, не проставляючи його номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту. Номер підпункту складається з номера пункту і порядкового номера підпункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера підпункту крапку не ставлять, наприклад: «2.3 » (третій підпункт другого пункту). Потім у тому ж рядку йде заголовок підпункту.
Ілюстрації і таблиці слід подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більші від формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера пункту і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Після номеру рисунка ставлять тире і зазначають його назву. Наприклад: Рис. 1.2 -(другий рисунок першого пункту). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера пункту і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі є одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».
Кожна таблиця повинна мати назву, котру розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Заголовки граф пишуть з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони є самостійними. Заголовки (як підпорядковані, так і головні) мають бути максимально точними і простими. В них не повинно бути слів або розмірностей, що повторюються. Висота рядків – не менша ніж 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. У даному разі назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над одною в межах тієї самої сторінки. Заголовок таблиці не повторюють.
Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах пункту. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в пункті, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого берега аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього пункту).