Виконавча зйомка дна котловану

 

Завдання: запроектувати котлован, розрахувати відстані до верхньої брівки котловану, визначити відхилення точок дна котловану від проектного положення, скласти виконавчу схему.

Прийняти: коефіцієнт укосу m = 1,5; проектну висоту дна котловану НК = НР - 5 м (НР – висота пункту будівельної сітки).

Влаштування котловану починають з переносу на місцевість нижнього контуру, який позначають по зовнішній грані майбутнього фундаменту. Контур верхнього краю котловану визначають, відкладаючи від нижнього контуру відстані d, які обчислюють за формулою:

де m – коефіцієнт укосу; h – глибина котловану; і – нахил топографічної поверхні вздовж відрізка d.

Рисунок 12. Схема поперечного розрізу частини котловану

 

Глибину котловану розраховують за виразом (рис.12)

,

де – висота точки на земній поверхні; – проектна висота дна котловану.

Для прикладу виконаємо розрахунок відстаней до верхньої брівки котловану (рис.13).

Проектна висота дна котловану буде

НК = НР - 5 м НК = 50,77 м - 5 м= 45,77 м.

Висоти точок котловану на топографічній поверхні будуть:

Н1 = 51,08м, Н2 =51,63м, Н3 = 51,15м, Н4 = 50,50м.

Глибина котловану в різних точках буде такою:

h1 = 51,0845,77 = 5,31м, h 2= 51,63 45,77 =5,86м, h3 = 51,15 45,77 =5,38м, h4 = 50,50 45,77 = 4,73 м.

Нахили топографічної поверхні розраховують за формулою

,

де hС – висота перерізу рельєфу; а – закладення (довжина відрізка між горизонталями вздовж осі будівлі).

Розраховані нахили топографічної поверхні будуть такими:

, , , ,

, , , .

Відстані до верхньої брівки будуть такими:

м , м ,

м , м ,

м , м ,

м , м .

Рисунок 13. Схема котловану

 

Висоту на дно котловану передають, застосовуючи таку методику робіт. На краю котловану до кронштейну прикріплюють рулетку, полотно якої з важким виском опускають на дно. Виконують нівелювання з двох станцій.

 

Рисунок 14. Схема передачі висоти на дно котловану

 

Висоту точки на дні котловану обчислюють за формулою:

де НР – висота репера; а, b – відліки по шкалах рейок; с1, с2 – відліки по шкалі рулетки.

Для передачі висоти на дно котловану прийняти:

а = 1507 мм, b = 1471 мм, с1 = 0275 мм, с2 = 5307 мм.

НТ = 50,770 + 1,507 + 0,275 – 5,307 – 1,471 = 45,774 м.

 

Рисунок 15. Журнал зйомки дна котловану

 

Для визначення відхилень точок дна котловану на дні котловану закріплюють сітку квадратів з довжиною сторін 6 м. Нівелюють вершини квадратів і обчислюють висоти за формулою:

,

де ГП – горизонт приладу; ci – відліки по шкалі рейки, встановленої на вершинах квадратів.

Відхилення точок по висоті розраховують за виразом:

,

де – проектна висота дна котловану.

Значення відхилень переносять на виконавчу схему (рис.16).

Рисунок 16. Виконавча схема зйомки дна котловану

Виконавча зйомка колон

 

Завдання: опрацювати журнал зйомки колон (рис.17) і скласти схему виконавчої зйомки.

Прийняти: висоту репера НР = 50 м + 0,1 R м; проектну висоту колони НП = 54 м + 0,1 R м (R м – три останніх цифри номера залікової книжки в метрах).

 

Рисунок 17. Журнал зйомки колон

 

Зміщення колон з осей виконано способом бокового нівелювання. За даним способом на відстані a від осі встановлюють теодоліт і візирну ціль М (рис.18).

Рисунок 18. Зйомка положення колон способом бокового

нівелювання

До поверхні колони прикладають п’ятками нівелірні рейки. Слідкують за тим, щоб рейки були перпендикулярні до поверхні колони і в горизонтальному положенні. Наводять зорову трубу на візирну ціль і, нахиляючи її знімають відліки по чорній і червоній шкалах нижньої , і верхньої , рейок

Зміщення колони з осі обчислюють за формулами:

де l – середня ширина колони; POT – теоретична різниця нулів шкал рейок.

Якщо і , то обчислюють середні значення зміщень і нахил колони:

, ,

Результати обчислень заносять у відомість (табл..3).

  Позначення   Номер колон та осей
К 1 К 2 К 3 К 4
А Б Б А
а                
l
-1 -1 -4 -1 -3
-3 -3 -6 -3 -3 -3
-2 -2 -5 -2 -1 -3
-3 -2
-5 -2 -1 -2
-4 -1 -2

Відомість обчислення зміщень колон з осей (в мм)

Таблиця 3

Вісь колони зміщена до лінії ТМ, якщо відхилення додатне і – в протилежному напряму, якщо відхилення від’ємне.

Висоти характерних точок колони визначають геометричним нівелюванням із середини, знімаючи відліки по чорній і червоній шкалах рейок, розміщеної на репері ач, ак і підвішеною п’яткою до опорної поверхні конструкції – bч, bк. Обчислюють висоти опорних поверхонь консолей або інших верхніх вузлів колон за формулами:

За умовою, що , обчислюють середні значення висот і відхилення по висоті

де HП – проектна висота опорної поверхні консолі або інших вузлів колони.

Рисунок 19. Схема нівелювання опорної поверхні конструкції

 

Відомість обчислення відхилень колон по висоті

Таблиця 4

  Позначення Номер колон
К1 К2 К3 К4
  , м   50,000   50,000   50,000   50,000
, мм
, м
, мм
, м 53,432 53,439 53,432 53,438
, мм
, мм
, м 53,434 53,437 53,430 53,434
, м 53,433 53,438 53,431 53,436
, м 53,435 53,435 53,435 53,435
, мм -2 -4

На основі розрахунків складають виконавчу схему зйомки колон (рис.20).

 

Рисунок 20. Виконавча схема зйомки колон

 

На рисунку стрілками показано напрями зміщень колон з осей, а цифрами над і під стрілками – величину зміщень верха і низу колони; цифри у виносних ліній є відхилення опорної поверхні колони по висоті; цифри в рамках – проектні відстані.