Географічна структура міжнародної торгівлі сформувалася під впливом світогосподарського поділу праці, тобто поглиб

Перше місце за обсягом експорту на світовому ринку посідає Західна Європа (24%), друге належить азіатським НІК - Північній та Південній Кореї, Гонконгу, Малайзії (19,3%), третє займають інші країни азіатського регіону (16,2%). За обсягом імпорту регіони розподілилися таким чином: І місце - НІК (33,8%), II місце - Західна Європа (24,5%) і III місце - Північна Америка (22,1%).

 

леного міжнародного поділу праці й розвитку науково-технічної революції

Внесок у світову торгівлю регіонів Латинської Америки, Середнього Сходу та Африки незначним. Країни Центральної Європи, як і країни СНД, також відіграють не значну роль у міжнародній торгівлі, їх зовнішні економічні зв'язки знаходяться в стадії формування.

 

Товарна структура міжнародної торгівлі формується під впливом конкурентних переваг. Конкурентні переваги є у випадках, коли в країні ціни на експортні товари(або внутрішні ціни) нижчі від світових. Відмінності в цінах зумовлені різними витратами виробництва, котрі залежать від двох груп чинників.

 

Першу групу чинників формують природні конкурентні переваги. До них відносяться природно-географічні: клімат, наявність мінеральних копалин, родючість грунтів тощо.

 

Другу групу (соціально-економічних) формують набуті конкурентні переваги. Ці чинники характеризують науково-технічний і економічний рівень розвитку країни, її виробничий апарат, масштаби і серійність виробництва, виробничу та соціальну інфраструктуру, масштаби науково-дослідних робіт. Вони визначають конкурентні переваги, що були надбані в процесі розвитку народного господарства.

 

У торгівлі товарами характерною тенденцією є зростання частки ваги торгівлі продукцією обробної промисловості (близько % вартісного обсягу світового експорту) і скорочення частки сировини й продовольства (близько %). У продукції обробної промисловості провідне місце належить устаткуванню і транспортним засобам (близько 50% експорту товарів цієї групи), а також хімічним товарам, чорним та кольоровим металам, текстилю. Серед сировини та продовольчих товарів найбільшу роль відрізняють продовольство й напої, мінеральне паливо та інша сировина (табл.2.4).

 

У світовій торгівлі товарними видами продукції найвищі показники зростання мають паливні види продукції (п'ятидесятивідсоткове зростання, або до 630 млрд дол.) та офісне устаткування (двадцятевідсоткове зростання, або до 940 млрд дол.).

 

В той час, як згадані види продукції досягли найвищого зростання серед усіх основних груп у 90-х роках, частка паливної продукції, яка досягла 10% світової торгівлі в 2005 р., не дуже змінилась порівняно з рівнем 1990 р. Світовий експорт сільськогосподарської продукції досяг найменшого показника зростання серед всіх інших категорій У 2005 році (він підвищився на 2% і досяг 650 млрд дол.); внаслідок цього його частка у світовій торгівлі товарами впала до рекордно низького рівня - 9%.

 

Товарна структура в розрізі регіонів характеризується даними таблиці 2.5.

Наведені в таблиці дані свідчать про взаємозв'язки між рівнем економічного розвитку країн і структурою їх зовнішньоторговельного обігу. Так, для країн Західної Європи, Північної Америки та Азії, які відносяться до промислово розвинутих і нових індустріальних країн і в яких переважають набуті конкурентні переваги, в структурі експорту переважає продукція обробної промисловості (понад 4/5 обсягу зовнішньоторговельного обігу). А в країнах Близького Сходу та Африки, які володіють багатими природними ресурсами, досить висока частка видобувної промисловості. Європейські країни з перехідною економікою інтенсивно використовують свої природні конкурентні переваги, а тому в їхній товарній структурі, що відрізняється від середніх світових показників, висока частка продукції добувних галузей промисловості (відхилення від середнього показника становить +19,2 пункти) і порівняно низька — продукції обробної промисловості (відхилення від середнього показника становить +20,4 пункти).