Консервація і розконсервація автошасі ЗІЛ провадиться відповідно до вимог консервації і зберігання автотракторної техніки.

3.3.75. При консервації автодрабин необхідно:

заповнити бак гідросистеми робочою рідиною до верхньої позначки щупа;

заправити відповідним мастилом усі вузли і механізми, змащення яких передбачено таблицею змащування автодрабини;

законсервувати всі зовнішні непофарбовані металеві поверхні і таблички гарматним мастилом (ПВК), попередньо почистивши і знежиривши поверхні бавовняними серветками, змоченими нефрасом;

змастити канати.

Гарматне мастило наносять на поверхні у розплавленому стані при температурі 80° -100° С шляхом занурення, розбризкування або щіткою. Шар мастила повинен бути рівномірний, без підтікань, повітряних бульбашок та сторонніх домішок.

Запасні частини та інструмент консервують гарматним мастилом, загортають у вологостійкий папір, на якому є бирки, і вкладають у ящик ЗІП. Гумові деталі перед пакуванням необхідно пересипати тальком, ящик ЗІП опломбувати.

3.3.76. Після консервації пульт керування закривають, ящик із ЗІП закріплюють на платформі й автодрабину здають на зберігання.

3.3.77. При зберіганні автодрабини необхідно:

поставити раму шасі на підставки, звільнивши колеса і ресори від навантаження;

захистити шини коліс від прямої дії сонячного проміння.

3.3.78. Для розконсервації автодрабини необхідно змити із зовнішніх поверхонь консерваційне мастило гарячою водою з подальшим протиранням насухо.

3.3.79. Автодрабина, що перебуває на зберіганні, раз на рік підлягає переконсервації, яка полягає в заміні (шприцюванні) консистентних мастил у вузлах, змащування яких передбачене таблицею змащування.

3.3.8. Основними причинами появи несправностей деталей та складальних одиниць є незадовільна якість виготовлення та порушення правил експлуатації автодрабин: перевантаження та деформація деталей під час пересування у транспортному положенні та роботи драбиною; недотримання періодичності та обсягів робіт технічних обслуговувань і ремонтів, внаслідок чого значно погіршуються умови роботи деталей, підвищується інтенсивність їх зносу, збільшуються зазори в сполученнях, зростають динамічні навантаження. Усе це призводить до передчасного виходу деталей з ладу і порушення працездатності автодрабини.

3.3.81. Ймовірні відмови складових частин та складальних одиниць автодрабин і несправності, зумовлені цим, наведені в табл. 3.3.3.

 

Таблиця 3.3.3

Найменування Ймовірна причина Спосіб усунення
1.При ввімкненому гідронасосі й тумблері „РАБОТА" (педалі в АД-21) у гідросистемі не розвивається робо- чий тиск Несправний манометр. Заклинився в піднятому положенні золотник запобіжного клапана.   Засмітився дросельний отвір у золотнику запобіжного клапана на. Потрапляння сторонніх часток під золотник.   Відсутність або нестача робочої рідини в гідросистемі. Несправний гідронасос. Витік у трубопроводах.   Ослаблення або поламка пружин у запобіжному клапані. Розрегулювався запобіжний клапан. Негерметичність всмоктувальної лінії (потрапляння в неї повітря).     Не працює електромагніт крана розвантаження насоса через заклинювання золотника або осердя; відсутність живлення на об- мотці електромагніта Замінити манометр. Перевірити стан золотника, розібравши запобіжний клапан. Розібрати клапан, вийняти золотник і прочистити дросельний отвір. Розібрати клапан, вийняти, промити золотник і клапан. Долити робочу рідину до необхідного рівня. Замінити гідронасос. Оглянути трубопроводи, їх з'єднання і усунути витікання. Замінити пружини.     Відрегулювати запобіжний клапан. Перевірити за наявністю патьоків всмоктувальну лінію від бака до гідронасоса, всі з'єднання підтягнути. Розібрати кран розванта- ження насоса, усунути причини. Перевірити ланцюг жив- лення електромагніта.
2. Нерівномірне (з рив- ками) висування што- ків гідроциліндрів. Наявність повітря в гідро- циліндрах та гідросистемі Перевірити і поповнити рівень робочої рідини в баку. Випустити повітря з гідроциліндрів, виконавши відповідні рухи по два рази, при необхідності відкривати сапуни
3. Сильне піноутворен- ня в баку Низька якість робочої рідини, а також підвищена в'язкість в умовах холодної погоди. Підсмоктування повітря у всмоктувальній магістралі. Недостатній рівень робочої рідини. Замінити робочу рідину.     Підтягти з'єднання у всмоктувальній лінії. Долити робочу рідину до необхідного рівня
4. Надмірне нагрівання робочої рідини в гідро- системі Часто спрацьовує запобіжний клапан. Засмітився фільтр. Тривала робота гідронасоса під навантаженням (при робочому тиску) без виконання рухів драбиною Відрегулювати клапан на робочий тиск. Перевірити фільтр. При тривалих перервах у виконанні рухів гідронасос розвантажити
5. Відсутність живлен- ня в ланцюгу електро- обладнання, розташо- ваного на поворотній частині, при зарядже- них акумуляторах. Замаслились або не змика- ються контактні кільця струмопереходу   Зняти кожух струмопереходу, прочистити контактні кільця, підтягти натискну пружину.
б. Штоки гідро циліндрів не утримуються в потрібному положенні Витікання рідини у з'єднаннях між гідроциліндром і гідро- замком. Нещільності в гідрозамку Підтягти з'єднання між гідроциліндром і гідро- замком. Розібрати гідрозамок і усунути нещільності

3.3.82. Технічне обслуговування - це комплекс діагностичних і профілактично-відновлювальних робіт для підтримання справності і працездатності автодрабини під час її експлуатації, зберігання і транспортування.

3.3.83. Ремонт - це комплекс робіт для підтримання і відновлення справності чи працездатності автодрабини.

3.3.84. Комплекс заходів щодо організації і планового порядку проведення робіт з технічного обслуговування і ремонту автодрабин протягом усього терміну служби називається системою планово-попереджувального технічного обслуговування і ремонту.

3.3.85. Мета планово-попереджувального технічного обслуговування і ремонту автодрабин - забезпечення постійної справності і готовності машин до роботи з високою продуктивністю протягом усього терміну служби; усунення причин, що викликають передчасний знос і поломки деталей і складових частин автодрабин; продовження міжремонтних термінів і попередження аварійних ремонтів, а також досягнення мінімальних витрат пального, електроенергії та експлуатаційних матеріалів. Система дозволяє уникнути несподіваних зупинок у роботі через несправність машини, узгоджувати час роботи з планами проведення робіт, а також заздалегідь визначати потребу в робочій силі, обладнанні, матеріалах і запасних частинах для виконання чергового технічного обслуговування і ремонту.

3.3.86. Усі роботи, що входять до складу технічних обслуговувань, поділяються на мийно-очисні, кріпильні, контрольно-регулювальні та заправно-мастильні.

3.3.87. Залежно від періодичності та обсягу робіт у процесі використання автодрабин проводять такі види технічного обслуговування: щодня - ЩО, після кожного виїзду і роботи на пожежі - ПО; раз на місяць - ТО-1; раз на шість місяців - у середині літа і в середині зими - ТО-2; при зміні сезону (на початку весни і на початку осені) - СО.

3.3.88. ЩО виконують у період заступання зміни на чергування. Мета його - підтримання працездатності автодрабини протягом кожної чергової зміни. До ЩО входить контроль технічного стану автодрабини, заправлення пально-мастильними матеріалами, робочою і охолоджувальною рідинами.

3.3.89. ТО-1 і ТО-2 призначаються для зниження інтенсивності зносу складальних одиниць автодрабини шляхом своєчасного їх очищення від пилу та бруду, змащування і регулювання.

3.3.90. Гарнізони пожежної охорони планують технічне обслуговування шляхом складання планів-графіків здійснення цих заходів за кожною автодрабиною. Усунення всіх виявлених несправностей і відхилень від норми, а також усі види догляду повинні провадитися в стислі терміни, без розривів у часі між окремими операціями.Технічне обслуговування автомобіля провадиться згідно з інструкцією щодо експлуатації автомобіля.

3.3.91. Технічне обслуговування ЩО, ПО і ТО-1 для автодрабин провадиться в пожежній частині водійським і особовим складом чергових змін, закріпленим за пожежним автомобілем. ТО-2 провадиться в загоні (частині) технічної служби працівниками цих підрозділів разом з водіями автодрабини згідно з переліком робіт, викладеним в інструкції з експлуатації. Перелік робіт для проведення технічного обслуговування автодрабин включає низку перевірок.

3.3.92. При щоденному технічному обслуговуванні перевіряють:

рівень робочої рідини в баку гідросистеми. Визначається за верхньою міткою щупа;

заправлення автомобіля пальним, мастилом, водою. Рівень мастила в картері двигуна до мітки „ПОЛНО". Рівень води не повинен досягати верхнього краю наливної горловини на 40 - 50 мм;

дію коробки передач, роздавальної коробки, коробки відбирання потужності. Повинна бути чітка фіксація положень важелів;

швидкість заведення двигуна (не більша від дворазового вмикання стартера, з часом не більше 10-15 сек.);

стан задніх ресор згідно з інструкцією експлуатації;

загальний стан канатів і пакету колін. Кінці канатів повинні бути закріплені надійно, без розривів; коліна не повинні мати слідів деформації і пошкоджень;

стан і роботу механізму бокового вирівнювання. Він повинен вмикатися автоматично при нахилі 1,5° і вирівнюватися з точністю до 1°, що перевіряється за висковим рівнем;

стан ущільнення гідросистеми. Всі ущільнення повинні бути затягнуті, підтікань не повинно бути;

стан кабеля і роботу переговорного пристрою. Кабель не повинен мати розривів жил, переломів, пошкоджень оболонки;

комплектність і придатність зйомного обладнання. Стан його кріплення;

рівень робочого тиску в гідросистемі. У АД-21 -10-12 МПа (100-120 кгс/см2).У АД-506 (506В) -16-17 МПа (160-170 кгс/см2);

стан приладу блокування. Висування драбини, піднятої на 10° - 12°, повинно автоматично припинятися на довжині 18,6-19,2 м, а на пульті керування автодрабини АД-506 і АД-506В повинна засвітитися лампа „ОПАСНЬІЙ ВЬІЛЕТ" і спрацювати звуковий сигнал. При суміщенні щаблів на пульті повинна засвітитися лампа „СОВМЕЩЕНИЕ СТУПЕНЕЙ", а при їх несуміщенні - спрацювати звуковий сигнал;

стан роботи кінцевих вимикачів, які захищають драбину від зустрічі з перешкодою („лобового удару"). Перевіряється шляхом почергового відгинання „вусів" вручну до вмикання звукового сигналу і скидання тиску в гідросистемі до нуля; в автодрабині АД-506 і АД-506В - вмиканням лампи „УПОР ВЕРШИНЬҐ на пульті керування;

стан роботи запобіжника, який обмежує вантажопідйомність колін. Перевіряється шляхом його вмикання вручну до спрацювання лампи „ПЕРЕГРУЗКА" на пульті керування, вмикання звукового сигналу і скидання тиску в гідросистемі до нуля. В автодрабині АД-506 і АД-506В перевіряють запобіжник, що працює на 110% навантаження.

3.3.93. Після кожного виїзду на пожежі (навчанні) ПО проводять усі операції по ЩО і, крім того, перевіряють:

чистоту зовнішніх поверхонь;

ступінь натягу канатів. Канати не повинні провисати;

стан різьбових з'єднань, наявність контрагайок і шплінтів;

стан опор. Вони повинні легко висуватись і зсуватись та не просідати під час повороту комплекту колін;

стан механізму блокування ресор. Він повинен вмикатися при опусканні передніх опор;

кріплення блоків і канатів. Не повинно бути зрушення втулок;

ступінь нагрівання коробки передач, роздавальної коробки, коробки відбирання потужності. Вони не повинні нагріватися понад 50°-60°, що визначається на дотик злегка притуленою рукою;

стан карданної передачі на гідронасос. Не повинно бути люфта, вм'ятин та прогинів;

стан електропроводки.

3.3.94. При технічному обслуговуванні ТО-1 проводять всі операції обслуговування після кожного виїзду і роботи на пожежі. Перевіряють:

стан замків, завісів і рукояток платформи;

кріплення тарілок опор. Повинні хитатись у двох площинах;

кріплення грязьового захисту штока механізму блокування ресор;

ступінь зносу та обриву дротин канатів. Допустиме число обривів дротин на довжині одного кроку звивання каната не повинно перевищувати даних, наведених у табл. 3.3.4

Таблиця 3.3.4.

Знос зовнішніх дротин % Допустиме число обривів для канатів
АД-21 АД-506 і АД-506В
8/15*
7/13
6/11
5/10
5/9
30 і більше 4/7
У чисельнику дається величина для каната 6х19=114, у знаменнику – для каната 6х37= 222

 

товщину зуба черв'ячного колеса в основі (на торці колеса) автодрабини АД-506 (506В). Перевіряється штангенциркулем, товщина зуба не повинна бути меншою за 10 мм;

стан зварних швів комплекту колін і тятив. Погнутості, викривлення колін і тятив, порушення цілісності швів не допускаються;

роботу автодрабини при висуванні та зсуванні. Зсування повинно відбуватися під власною вагою при куті нахилу 30°;

стан і щільність з'єднань усіх електроконтактів, кінцевих вимикачів, ртутних перемикачів, електричних запобіжників. Окислення не допускається;

дію автоматики при підході вершини драбини до межі поля руху. За межі поля рух не допускається - визначається за рівнем;

стан робочої рідини гідросистеми. Повинна бути без домішок;

рівень мастила в картері приводів. У редукторі висування - не нижче 10-15 мм від нижнього краю оглядового лючка;

змащення вузлів і деталей згідно з таблицею змащування;

значення зазору А між тятивами і задніми опорними роликами рухомих колін. Заміряється щупом з обох боків, коли коліна підняті на 10°—15° і висунуті на 16-18 м. Зазор А не повинен перевищувати 2,5 мм.

3.3.95. При технічному обслуговуванні ТО-2 проводять ТО-1 у повному обсязі й перевіряють:

стан і міцність розтяжних вірьовок. Перевіряється статичним навантаженням150 кгс протягом 5 хвилин;

натягування ланцюгової передачі та відсутність люфтів у тязі механізму блокування. Ланцюг має бути натягнутий, стріла вигину не повинна перевищувати 5 мм.

стан штоків циліндрів опор, піднімання і бокового вирівнювання. На робочих поверхнях штоків не повинно бути задирок, подряпин і слідів зносу;

відповідність часу виконання маневрів на максимальній швидкості даним технічної характеристики та інші питання діагностування гідросистеми;

вимірювання межі поля руху. Перевірку здійснюють з допомогою рулетки завдовжки 20 метрів. Виліт вершини колін повинен бути в межах поля руху;

стан контактних кілець у струмопереході. Не повинно бути слідів окислення;

стан фільтрувальних елементів та наявність відстою у фільтрі, який повинен бути видалений.

3.3.96. Під час сезонного обслуговування СО проводять роботи періодичного технічного обслуговування ТО-2 і виконують:

заправлення мастилом усіх редукторів приводів;

заміну робочої рідини гідросистеми;

статичні випробування;

відновлення лакофарбових покриттів зовнішніх поверхонь;

роботу лафетним стволом.

3.3.97. Результати технічного обслуговування автодрабин заносяться в журнали ТО й експлуатаційні картки.

3.3.98. Не можна скорочувати або безпідставно змінювати періодичність технічного обслуговування. Важливим заходом щодо підвищення технічного рівня та ефективності системи технічного обслуговування є дотримання технології виконання робіт, що входять до складу кожного її виду, механізації процесу технічного обслуговування автодрабин.

3.3.99. Утримання автодрабини у чистому й охайному стані є однією з обов'язкових умов її експлуатації, тому будь-яке технічне обслуговування починають з очищення і миття машини. На чисто вимитій автодрабині легше виявити можливі несправності та якісно виконати змащування і регулювання механізмів. Очищають і миють автодрабини при температурі не нижчій за + 5° С.

3.3.100. Під час очищення і миття автодрабин не допускається зливання відпрацьованого мастила, робочих рідин та інших нафтопродуктів, а також миючих засобів на землю і у водоймища, спалювання використаних обтиральних матеріалів і нафтопродуктів. Відпрацьовані нафтопродукти збирають у тару для їх регенерації.

3.3.101. Мити автодрабину починають зверху. Щоб добре очистити нижню і верхню поверхні ходового пристрою, застосовують відповідно компактний і розсіяний струмінь води. Частини автодрабини з відносно гладенькими поверхнями миють капроновими щітками, закріпленими на порожнистій рукоятці, до яких під тиском через гнучкий шланг подається вода. Поверхні, очищені із застосуванням спеціальної миючої рідини, ополіскують водою. У зимовий час для миття використовують гарячу воду. Вузли і деталі очищають і миють у мийних камерах з герметично зачиненими дверима. На поверхню металу миючу рідину подають під тиском із сопел душового пристрою.

3.3.102. Сталеві й чавунні деталі промивають розчином, до складу якого входять (г/л води): їдкий натр технічний - 5; кальцинована сода -12; тринатрійфосфат - 2,5; зелене мило - 0,5. Температура розчину повинна становити +70°-80° С. Деталі з алюмінієвих та цинкових сплавів промивають у гасі, їх не можна промивати у лужних розчинах, оскільки алюміній і цинк у лугах розчиняються.

3.3.103. Деталі із шліфованими поверхнями під час промивання укладають так, щоб не пошкодити їх поверхні. Промиті й висушені поверхні покривають захисним мастилом. Підшипники качання промивають у бензині або дизельному паливі, обдувають стисненим повітрям і висушують. Складальні одиниці й деталі, які мають електричну ізоляцію, протирають чистою ганчіркою, трохи змоченою бензином, після чого витирають деталь насухо. Після очищення такі деталі просушують у сушильних шафах при температурі + 80°-100° С протягом 30-60 хвилин.

3.3.104. Працездатність автодрабин залежить від правильно дібраних сортів змащувальних матеріалів, робочих рідин, пального, суворого дотримання і своєчасної заміни мастил і робочих рідин.

3.3.105. Основне призначення змащувального матеріалу - зниження витрат потужності за рахунок зміни виду тертя деталей, що прилягають, і відведення від них теплоти, що виникає в процесі роботи, усунення заїдання поверхонь, що труться, захист поверхонь деталей від корозії, підвищення компресії і забезпечення певної амортизації при ударних навантаженнях за рахунок видавлювання мастила із зазорів між деталями.

3.3.106. Робочі рідини призначені для передачі енергії від насоса до гідроагрегатів робочих механізмів. За рахунок заповнення обсягів гідрообладнання робоча рідина одночасно виконує функції його змащування і охолодження.

3.3.107. В автодрабинах в основному застосовуються змащувальні матеріали мінерального походження, які проти інших видів мастила дешевші й мають кращі змащувальні якості. Основні показники змащувальних матеріалів - в'язкість, температура застигання, зольність, кислотність, вміст механічних домішок і води, а також температура спалаху. Змащувальні матеріали повинні відповідати таким основним вимогам: мати добру змащувальну здатність, не змінювати фізико-хімічних властивостей при нормальній роботі машини (не утворювати смол); захищати деталі від корозії навіть під час тривалої зупинки драбини; не застигати при низьких температурах; не містити води і механічних домішок; не змінювати властивостей при тривалому зберіганні.

3.3.108. Сорти змащувальних матеріалів і місця змащування автодрабин вказані у таблиці мастил, яка міститься в інструкції з експлуатації машини. Під час експлуатації автодрабин необхідно суворо виконувати приписи, що містяться в цих таблицях. Несвоєчасне змащування викликає швидкий знос вузлів і підвищену витрату енергії. Щедре змащування так само шкідливе, як і недостатнє. Нову автодрабину змащують щедріше, аніж ту, на якій вже працювали. Під час змащування дотримуються таких правил:

ретельно зчищають бруд з маслянок і пробок;

стежать, щоб у мастило не потрапила вода або бруд;

заливають мастило в картери редукторів через заливну лійку з попередньо покладеною чистою сіткою. Термін заміни мастила в редукторах приводів висування і повороту автодрабин становить 1000 годин;

після зливання відпрацьованого мастила в картери редукторів заливають свіжопідігріте мастило і на холостому ходу прокручують механізми протягом 2-3 хвилин, після чого зливають це мастило і заливають свіже відразу ж після зупинки автодрабини (особливо взимку), поки деталі, що труться, прогріті; у холодну пору року мастило для пришвидшення заправляння нагрівають (але не на відкритому вогні);

під час подачі мастила в складальні одиниці шприцом стежать за тим, щоб свіже мастило дійшло до поверхні тертя і витиснуло старе мастило.

3.3.109. Рідке мастило подають за допомогою шприца або маслянки, заливають у корпус редуктора або подають під тиском насосом; густе мастило подають під тиском шприцом, намащують на відкриті передачі або вручну набивають у корпуси підшип­ників лопаточками. Мастило в підшипники подають доти, доки крізь ущільнення не вийде все старе мастило і не з'явиться свіже (світліше).

3.3.110. Робочу рідину для заповнення гідрообладнання вибирають залежно від темпе­ратури навколишнього повітря, тиску гідросистеми, будови рухомих частин гідро­обладнання.

3.3.111. Як робочу рідину для заповнення гідрообладнання автодрабин застосовують всесезонне гідравлічне мастило ВМГЗ. В особливих випадках для нетривалого використання: веретенне АУ, гідравлічне МГ-30 та індустріальне И-ЗОА (табл. 3.3.5.).

3.3.112. Експлуатаційні властивості робочої рідини визначаються в'язкістю, густістю і температурою застигання.

3.3.113. В'язкість характеризує сили внутрішнього тертя при роботі гідросистеми в усьому діапазоні робочих температур. З підвищенням температури в'язкість знижується і в результаті зменшується опір рухомих елементів гідрообладнання, але водночас збільшується внутрішнє витікання робочої рідини. При низьких температурах в'язкість робочої рідини підвищується, що погіршує її прокачування. Робота гідрообладнання забезпечується при в'язкості робочої рідини 10-33 мм2/с.

 

Таблиця 3.3.5.

Робоча рідина В'язкість при t=50'С мм2/с (сСт) Густота При 1 = 20°С г/см3 не більше Температурні межі застосування при роботі, 'С Температура, 'С
трива-лість коротко- часній Засти- гання, не вище Міні- мальна при запуску
Основна ВМГЗ (зимова) ТУ38-101.479-86 Замінник АУ (зимова) ОСТ3801412-86 Основна МГ-30 (літня) ТУ38-1.О1.5О-7О Замінник И-ЗОА (літня) ГОСТ 20799-75 10-11     12-14         27-33 0.865     0.884- 0.0894   0.885     0.916 -35 -+45     -15-+45     0-+70     0-+70 -40 -+65     -20 -+65     -5 -+75     -5 -+75 -60     -45     -35     -15 -45     -25     -10     -5

 

3.3.114. Показник густоти робочої рідини характеризує її змащувальні властивості. При оптимальній густоті в робочій рідині утворюється міцна масляна плівка, відсутні протизадирні і протизносні присадки, зменшується тертя між елементами гідрообладнання.

3.3.115. Серед показників експлуатаційних властивостей робочої рідини найважливішим є температура навколишнього повітря, при якій її застосовують.

3.3.116. Температура застигання робочої рідини - це температура, при якій рідина втрачає рухливість і загусає настільки, що при нахилі пробірки під кутом 45° рівень рідини в ній залишається незмінним протягом 1 хвилини.

3.3.117. Робочу рідину, призначену для заправляння гідросистеми, одержують у чистій опломбованій тарі й зберігають у закритому опалюваному приміщенні або перед заправлянням попередньо розігрівають трубчастими підігрівачами. Приймання робочої рідини на склад здійснюється на спеціальному зливальному майданчику, устаткування якого повинно забезпечувати зручність і швидкість роботи, пожежну безпеку, відсутність втрат.

3.3.118. Заповнення гідросистеми автодрабини робочою рідиною треба провадити тільки в чистому приміщенні при зачинених дверях і вікнах, щоб з вулиці не потрапляв пил. Заповнення бака для мастила слід провадити безпосередньо з тари, яка зовні повинна бути промита бензином і насухо витерта ганчіркою, яка б не залишала на поверхні волокон. Відкривати бак необхідно тільки перед заливанням мастила.

3.3.119. Лійка, через яку заливають мастило, а також проміжна тара повинні бути ретельно промиті бензином і насухо протерті серветкою.

3.3.120. Замінюють робочу рідину в автодрабинах перший раз через 100 годин від початку експлуатації автодрабини, надалі - через кожні 500 годин роботи. Позачергову зміну робочої рідини проводять тоді, коли в неї потрапляє пил, бруд, волога, коли вміст механічних домішок становить понад 0,015%, а також при нагріванні робочої рідини до температури понад +70° С і при зміні температурних умов експлуатації.

3.3.121. Перед зливанням відпрацьованої робочої рідини з гідросистеми потрібно на кілька хвилин увімкнути гідронасос і виконати всі рухи автодрабиною, щоб домішки в рідині були у зваженому стані. Робочу рідину зливають у тару з биркою „ВІДПРАЦЬОВАНЕ МАСТИЛО”. Для зливання мастила з бака відгвинчують спускну пробку відстійника, а для зливання з трубопроводів роз'єднують лінії нагнітання і зливання в найнижчих точках гідросистеми. Зливають мастило з фільтра.

3.3.122. Робочу рідину заливають у мастильний бак через заливний фільтр з допомогою заливної лійки, до якої вкладають два шари батисту. Автодрабину АД-506 заправляють ручним насосом. Шляхом послідовного ввімкнення окремих приводів заповнюють гідросистему робочою рідиною.

3.3.123. Під час заповнення видаляють з гідросистеми повітря, відгвинчуючи сапуни у найвищих точках заповнюваних ділянок. Після заповнення робочою рідиною всієї гідросистеми бак дозаправляють.

3.3.124. Як охолоджувальну рідину для силових механізмів автодрабин застосовують чисту і м'яку воду, що не містить механічних домішок і розчинних солей. Не містить великих домішок та забруднень і використовується для заправляння переварена вода, а також вода, що була в системі охолодження двигунів. Взимку замість води системи охолодження можна заправляти антифризом, що виготовляється з незамерзаючої технічної рідини етиленгліколю, розведеної наполовину водою. Антифриз отруйний, тому з ним треба поводитися вкрай обережно.

3.3.125. Необхідно боротися з витратами пального, робочої рідини і змащувальних матеріалів. Втратам пально-мастильних матеріалів і робочої рідини можна запобігти шляхом заправляння баків з допомогою шланга, надійної герметизації ємностей, утримання в справному стані засобів перекачування, застосування спеціалізованого заправного обладнання, недопускання роботи двигуна вхолосту, вдосконалення керування роботою автодрабини.

3.3.126. Видані пально-мастильні матеріали і робочу рідину необхідно заміряти і обліковувати відповідно до норм їх витрати, встановлених у гарнізонах для кожної моделі автодрабини.

3.3.127. У процесі роботи гідроприводу пожежних автодрабин у зв'язку зі спрацьовуванням сполучень і вузлів, порушенням герметичності ущільнень, засміченням фільтрів та іншими дефектами змінюються функціональні параметри основних складових частин приводу: гідронасоса, гідророзподільників керування рухами, гідроциліндрів. У результаті змінюється технічний стан гідроприводу: продуктивність гідронасоса, тиск спрацьовування запобіжно-розвантажувального клапана, тиск робочої рідини перед фільтром, величина внутрішніх перетікань у гідророзподільниках керування рухами і осьовому колекторі, час маневрів драбини (висування і поворот колін, висування опор) і температура робочої рідини. Зміна цих параметрів понад допустимі рівні свідчить про несправність елементів гідроприводу.

3.3.128. Технічний стан гідроприводу значною мірою характеризують зовнішні витікання робочої рідини, тому одна з перших перевірок автодрабин - візуальний огляд арматури і трубопроводів на відсутність протікань. Іншими загальними показниками є температура робочої рідини гідросистеми і швидкість її заростання за певних умов роботи і параметрів зовнішнього середовища.

3.3.129. Велику інформацію про загальний стан гідроприводу дає змогу одержати кількісний і якісний аналіз складу забруднень робочої рідини. Джерела забруднень різні: виробничі (залишені у робочих порожнинах системи окалина, металева стружка, ливарний пісок), експлуатаційні (потрапляння пилу крізь заливні горловини, бруд, що надходить крізь ущільнення штоків, продукти спрацьовування деталей, які труться); технічні (руйнування фільтрувальних елементів, призначених для очищення рідини), технологічні (потрапляння бруду під час заміни чи доливання робочої рідини). Нерідко в рідинах міститься до 5-10% води, яка сприяє утворенню смоли та інших продуктів окислення, що збільшують тертя. У зимову пору вода в робочій рідині викликає створення крижаних пробок, що є причиною відмови елементів гідроприводу. Приблизне співвідношення джерел забруднення (у %): виробничі - 3, експлуатаційні - 10, при заміні рідини - 37, внаслідок доливання рідини - 50. При цьому масова концентрація забруднень робочої рідини гідросистем різних машин знаходиться в межах 180-1180 мг/л.

3.3.130. Від якості робочої рідини, її кількості в баку і робочої температури значною мірою залежать діагностичні параметри гідросистеми. Тому перед діагностуванням автодрабини перевіряють стан рідини. Потім запускають двигун і при ввімкненому гідронасосі прогрівають робочу рідину до температури 45°-55° С.

3.3.131. Для діагностування гідросистеми пожежних автодрабин використовують спеціальні прилади КИ-1097-1 (рис. 84) або КИ-1097Б. Дроселі - витратоміри КИ-1097Б і КИ-1097-1 призначені для перевірки тиску до 16 МПа (160 кгс/см2) і витрат робочої рідини в гідросистемах у межах: 10-70 л/хв. для КИ-1097Б; 10-90 л/хв. для КИ-1097-1. Для оцінки стану фільтрів використовують пристосування для перевірки тиску КИ-4798 або КИ-13943.

3.3.132. На працездатність автодрабини впливають справність замикачів і стан канатів висування колін і блокування ресор. Нерівномірно натягнуті канати порушують нормальну роботу замикачів. У процесі діагностування довжину канатів регулюють з допомогою регулювального пристрою. Обрив і знос на довжині одного сплетення каната не повинні перевищувати значень, наведених у табл. 3.3.4.

3.3.133. Агрегати гідросистеми, встановлені на автодрабинах, приводяться в рух від двигуна шасі через коробку відбирання потужності. Ознаки порушення нормальної роботи коробки відбирання потужності: ускладнене ввімкнення або вимкнення, посилений шум під час роботи. Чіткість роботи коробки відбирання потужності перевіряють у такому порядку: запускають двигун, тиск у пневмосистемі доводять до 0,4 МПа (4 кгс/см2); перед запуском гідросистеми повністю вимикають зчеплення, при цьому шестерні коробки мають увійти в зачіпку безшумно. Якщо під час ввімкнення коробки відбирання потужності прослуховується сторонній шум, потрібно зняти коробку, знайти і усунути дефекти.

3.3.134. За своїм призначенням поточний ремонт спрямований на попередження і усунення відмов механізмів і агрегатів, що виникають у процесі експлуатації автодрабини. Потреба в поточному ремонті виявляється у ході контролю за станом працездатності автодрабини під час експлуатації та технічного обслуговування. За обсягом виконуваних робіт поточний ремонт передбачає відновлення і заміну несправних або зношених деталей, вузлів чи агрегатів, крім базових. До базових агрегатів і вузлів належать: опори; платформа; поворотна опора; підйомна і поворотна рами; комплект колін; пульт керування; механізм блокування. Перелічені вузли та агрегати у випадку їх зносу підлягають відновленню в процесі капітального ремонту.

3.3.135. Поточний ремонт шасі автомобіля і двигуна провадиться згідно з положенням про експлуатацію автомобіля ЗІЛ-131.

Перелік робіт з поточного ремонту складових частин автодрабини може бути такий:

гідромашини і гідравлічна частина: заміна несправних трубопроводів і шлангів; ремонт трубопроводів та їх з'єднань; заміна гідророзподільників, клапанних механізмів; колектора;

вузли гідроприводу: заміна і ремонт гідроциліндрів; ремонт і заміна гідрозамків;

електрообладнання: виявлення несправностей і їх усунення.

3.3.136. Основні несправності трубопроводів і шлангів: негерметичність внаслідок утворення тріщин від утоми і протікання в штуцерно-ніпельних з'єднаннях через ослаблення затягування, утворення наклепувань на деталях, що з‘єднуються; потрапляння сторонніх часток у зчленування. Поточний ремонт провадиться через 1500 годин роботи гідросистеми. Поточний ремонт необхідно провадити в спеціалізованих майстернях бригадою досвідчених слюсарів під керівництвом інженерно-технічних працівників. Приміщення і робочі дільниці, де провадиться поточний ремонт, повинні задовольняти вимоги промислових підприємств щодо складання гідроагрегатів.

3.3.137. Зношені, поламані деталі, що втратили первісну форму, відновлюються механічною обробкою, зварюванням, виправлянням, наплавлюванням. Вибираючи спосіб, враховують будову і стан зношеної деталі, вид зносу, допустимість зносу проти інших деталей, а також наявність необхідного технологічного обладнання на ремонтному підприємстві.

3.3.138. Весь процес відновлення деталей автодрабин складається з трьох етапів послідовно виконуваних операцій:

підготовчий - комплектування партій деталей за однотипністю дефектів, очищення і миття, дефектація, добір і налагодження обладнання, визначення режимів обробляння, попереднє механічне оброблення;

усунення дефектів з допомогою оснащення і обладнання;

завершальний - остаточне механічне оброблення, технічне оброблення, контролювання якості відновлених деталей.

3.3.139. Методом дефектації визначають можливість подальшого використання деталей. Деталі сортують на придатні до подальшої роботи без ремонту, непридатні до роботи без відновлення і непридатні до відновлення. Придатними до встановлення на автодрабину без ремонту вважають деталі, розміри яких мають допустимі межі. На відновлення направляють деталі з розмірами в діапазоні між допустимими і граничними. Деталі, розміри яких виходять за граничні, вибраковують. Замість них на автодрабині встановлюють деталі з ремонтного фонду. Деталі кріплення канатів, наприклад, коуші, втулки, затискачі з будь-якими дефектами, відновленню не підлягають, їх заміняють на нові.

3.3.140. Дефектацію виконують на спеціальній дільниці, розташованій поряд з мийним відділенням. Деталі, що пройшли дефектацію, сортують в групи за схожістю способів відновлення: корпусні деталі і складальні одиниці, круглі стержні, циліндри, кріпильні деталі, зубчасті передачі. На кожну групу таких деталей розробляють типові технологічні процеси відновлення.

3.3.141. Найпоширенішим і найпростішим способом відновлення деталей є електродугове наплавлення. Залежно від наявності технологічного оснащення і матеріалів, необхідних для ремонтних робіт, застосовують наплавлення під шаром флюсу, вібродугове, у середовищі вуглекислого газу, в струмені повітря і водяної пари та електроконтактне зварювання. Відновлювати зношені зуби зубчастих коліс редукторів автодрабин методом наплавлення не рекомендується. Для цього використовують механіче оброблення з прорізуванням існуючих зубів. Первісну форму складальних одиниць і деталей, які мають залишковий вигин і скручення, відновлюють виправленням. Таким способом ремонтують кільця опорно-поворотних механізмів, рами, балки виносних опор, опорні стійки.

3.3.142. Ремонт тятив колін може здійснюватися тільки за погодженням із заводом-виробником. Здійснювати ремонт (провадити зварювання, рихтування найбільш навантажених елементів колін (стійки, поручні, розкоси) - категорично забороняється.

3.3.143. Порожнисті деталі гідроциліндрів відновлюють способом осадки, вставляючи в порожнисту частину стержень діаметром, який дорівнює внутрішньому розміру отвору.

3.3.144. Втулки відновлюють способом обтискування на пресі, обладнаному спеціальним пуансоном і матрицею.

3.3.145. Перспективним є спосіб відновлення деталей із застосуванням синтетичних матеріалів, для чого використовують різноманітні пластмаси і клеї.

3.3.146. До надійності й довговічності відновлених деталей і складових частин ставлять ті ж вимоги, що й до нових, тому на всіх стадіях відновлення деталей перевіряють їх відповідність вимогам технологічних карт, технічних умов і стандартів.

3.3.147. Підготовка до роботи провадиться під час щоденного обслуговування і таким чином, щоб забезпечити постійну готовність до виїзду і роботи автодрабини на місці виклику. Для підтримання готовності автодрабина повинна зберігатися при температурі не нижчій за +5°С.

3.3.148. Комплект колін повинен повністю опиратися на передню стійку, опори підняті, задні ресори розблоковані, вся автодрабина споряджена і заправлена, всі, без винятку, механізми, арматура і пристрої повинні бути справними. Їдучи до місця виклику, необхідно дотримуватися Правил дорожнього руху. Під час руху шляхами загального призначення водій використовує світлові і звукові сигнали, вибирає швидкість руху відповідно до дорожньої обстановки, уникаючи створення аварійних ситуацій.

3.3.149. Прибувши на пожежу чи в інше місце, для установлення автодрабини необхідно знайти рівний майданчик або майданчик з ухилом, не більшим 6°.

3.3.150. Встановлення автодрабини можливе на грунті з твердим штучним покриттям або, в крайньому разі, без нього, але на добре утрамбованому майданчику, який не дасть осідання. Необхідно уникати встановлювати автодрабину на м'якому грунті.

3.3.151. Не можна встановлювати автодрабину на закриті ями, кришки колодязів і гідрантів, а також ближче за 2-2,5 м від середини опорних тарілок і висунутих опор до країв траншей, круч, котлованів та канав.

3.3.152. Під'їзд до обслуговуваного об'єкта повинен бути обраний із розрахунку найзручнішого встановлення і роботи автодрабини.

3.3.153. Місце встановлення шасі обирається з такого розрахунку, щоб точка, в якій повинна зупинитися вершина драбини, лежала посередині межі поля руху. Поле руху автодрабини АД-21 знаходиться в межах 18 м (у моделях АД-506 і АД-506В -16 м) від середини поворотної опори до перпендикуляра, опущеного з вершини драбинних колін. Тому автодрабини повинні встановлюватися біля будівлі так, щоб вершина драбинних колін після розвертання досягала краю стіни або до даху будівлі. Під час установлення автодрабин на обраному місці, здійснення піднімання і висування драбинних колін необхідно орієнтуватися на дані шкали пульта керування, а також на шкалу виска і покажчик поля руху, де позначається виліт при необхідному куті нахилу колін.

3.3.154. Автодрабини повинні бути поставлені тим ближче до стіни обслуговуваної будівлі, чим більше будуть висунуті коліна. Звичайно автодрабину встановлюють паралельно до стіни обслуговуваної будівлі і після піднімання комплекту колін не менше ніж на 10° повертають коліна на 90° навколо вертикальної осі машини.

3.3.155. Якщо через місцеві умови під'їзд боковою стороною є неможливим, можна встановити машину і перпендикулярно, але не далі від допустимих значень вильоту комплекту колін від осі поворотної опори до стіни.

3.3.156. У місцях із значним нахилом автодрабина установлюється так, щоб необхідний кут повороту дорівнював близько 45°. Робиться це для зменшення кута нахилу автомобіля, оскільки механізм бокового вирівнювання приводить щаблі у горизонтальне положення при нахилах до 6°.

3.3.157. Робота автодрабини на майданчиках з великим ухилом забороняється.

3.3.158. Після установлення автодрабини на обраний майданчик необхідно затягти важіль ручного гальма, оскільки під час піднімання колін автомобіль повинен бути надійно загальмований.

3.3.159. Важіль увімкнення роздавальної коробки поставити в нейтральне положення, а важіль коробки перемикання передач - на четверту або третю передачу, далі ввімкнути коробку відбирання потужності.

3.3.160. В автодрабині АД-21 порядок установлення на висувні опори наступний:

увімкнути в кабіні водія тумблер „ПИТАНИЕ БАШНИ", при цьому повинна загорітися розташована поряд контрольна лампа. На пульті керування ввімкнути тумблер „ПИТАНИЕ", над ним повинна загорітися контрольна лампа;

натиснути рукою на педаль пульта керування і закріпити її в нижньому положенні фіксатором, число обертів двигуна при цьому повинно збільшитися, а манометр повинен показувати тиск 10-12 МПа (100-120 кгс/см2);

відчинити бокові дверцята платформи і з допомогою рукояток кранів керування опорами опустити гідравлічні опори до упору в грунт. Спочатку потрібно опустити передні опори, потім задні. При цьому слід мати на увазі, що опорами можна певною мірою вирівнювати боковий нахил шасі, якщо він ненабагато перевищує обумовлені 6°;

одночасно з висуванням передньої пари опор автоматично провадиться блокування ресор. Внаслідок того, що розблокування ресор відбувається також автоматично під час руху передніх опор вгору, опускаючи опори, потрібно уникати навіть короткочасного їх руху назад угору.

3.3.161. У разі якщо такого повернення уникнути неможливо (наприклад, опора була опущена надто низько), її треба підняти на певну висоту, щоб потім знову опустити до потрібної висоти, тобто, останнім рухом повинно бути опускання передніх опор, тоді блокування ресор увімкнеться знову.

3.3.162. Після заблокування ресор під колеса необхідно підкласти гальмівні колодки.

3.3.163. Звільнити педаль пульта керування від фіксатора. Тиск у гідросистемі повинен знизитися до нуля.

3.3.164. В автодрабині АД-506 і АД-506В порядок установлення на опори після ввімкнення коробки відбирання потужності такий:

встановити пакетний перемикач на пусковому ящику в положення „ВКЛ", а тумблер на пульті оператора - в положення „РАБОТА" (повинна загорітися контрольна лампа „ПИТАНИЕ");

відчинити дверцята люка в задній частині платформи для доступу до рукояток блока керування опорами. Переміщуючи рукоятки блока керування, опустити опори до упору тарілок в грунт.

3.3.165. Спочатку необхідно опустити передні опори, висування починати з передньої лівої опори, далі опустити задні опори. Одночасно з опусканням передніх опор автоматично відбувається блокування ресор і роздавальної коробки, а під час піднімання - розблокування. Тому під час установлення автодрабини на опори останнім рухом для передніх опор повинно бути опускання.

3.3.166. Піднімання опор можна провадити тільки після укладення зсунутої драбини на опорну стійку. Останньою повинна бути піднята передня ліва опора, оскільки на ній встановлені кінцеві вимикачі системи блокування.

3.3.167. Після закінчення піднімання рукоятку необхідно утримувати в положенні „ПОДЬЕМ" протягом 2-3 секунд для розблокування роздавальної коробки.

3.3.168. Розгортання драбини з похідного положення в бойове здійснюється наступними рухами:

підніманням колін від 0° до 75°;

поворотом драбини на 90°;

висуванням колін на необхідну довжину.

Усі ці рухи виконуються приводами, робота яких керується рукоятками з пульта керування.

3.3.169. Коли комплект колін лежить на передній опорі, то рукоятки ввімкнення вису­вання і повороту в цей час заблоковані. При такому положенні колін на автодрабині можна здійснювати тільки один рух - піднімання колін.

3.3.170. Першим рухом автодрабини, незалежно від того, яке маневрування очікується, є піднімання комплекту колін. Піднімання і опускання здійснюються лівою рукояткою пульта керування, напрям руху рукоятки показано у табличці. Починатися і припинятися рух повинен плавно, без ривків.

3.3.171. Піднімання драбини розраховане на 75°. Тому у випадку встановлення машини на похилому майданчику вздовж нахилу загальний кут піднімання драбини може перевищити максимальний на величину нахилу майданчика. Цього допускати не можна. У таких випадках оператор повинен вимикати піднімання до того, як спрацює автоматика, орієнтуючись при цьому на дані виска, оскільки шкала в пульті ке­рування показує тільки кут піднімання відносно рівня платформи.

3.3.172. Під час піднімання драбини на граничний кут 75° тиск у гідросистемі спадає до нуля, піднімання автоматично припиняється. При поверненні рукоятки в нейтральне положення тиск у гідросистемі відновлюється до робочого.

3.3.173. Опускання драбини здійснюється поворотом тієї ж рукоятки в протилежний бік.

3.3.174. При підході вершини драбини до межі поля руху (під час опускання висунутої драбини) тиск у гідросистемі спадає до нуля, опускання автоматично припиняється. В автодрабині АД-21 на світловому табло загоряється жовта лампа, а в моделях АД-506 і АД-506В на пульті керування загоряється червона лампа „ОПАСНЬІЙ ВЬІЛЕТ" і лунає дзвоник. При поверненні рукоятки в нейтральне положення тиск у гідросистемі відновлюється до робочого.

3.3.175. Перед укладанням на передню опорну стійку коліна драбини треба зсунути до упору, а гак на четвертому коліні з'єднати з рискою на опорній стійці.

3.3.176. У момент укладення комплекту колін на опорну стійку гак четвертого коліна запирає весь комплект колін, тому рекомендується перед укладанням перевіряти його хід.

3.3.177. Робити поворот можна тільки після піднімання комплекту колін на кут не менший за 10°. Увімкнення повороту драбини праворуч чи ліворуч здійснюється середньою рукояткою на пульті керування.

3.3.178. Під час повороту праворуч оператор повинен бути особливо уважний, оскільки поле зору його в цей час частково загороджується комплектом колін. Автодрабина забезпечена запобіжниками від зустрічі з перешкодою ("лобового удару"), але вони розташовані на вершині першого коліна і не спрацьовують, якщо драбина зустрічає перешкоду поза зоною запобіжників.

3.3.179. Під час опускання драбини в похідне положення поворот її в зоні опорної стійки необхідно робити з мінімальною швидкістю.

3.3.180. Поворот повністю піднятої і висунутої драбини повинен провадитись з дуже плавним прискоренням і уповільненням, щоб запобігти хитанню драбини.

3.3.181. Для автоматичної зупинки драбини над опорною стійкою в автодрабині АД-506 і АД-506В необхідно ввімкнути на пульті керування тумблер „ОСТАНОВ. ПОВОРОТА" в бік таблички. Поворот здійснюють на мінімальній швидкості. При суміщенні осі колін з віссю шасі поворот автоматично вимкнеться, загориться червона лампа „ОСТАНОВ. ПОВОРОТА" і лунає звуковий сигнал. Для повторення повороту необхідно названий тумблер установити в нейтральне положення.