Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю

Виробнича потужність підприємства це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання і виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.

Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:

1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який має бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок розширення, реконструкції, технічного переозброєння підприємства.

Виробнича потужність визначається різними вимірниками:

· натуральними;

· умовно-натуральними;

· у багатономенклатурних виробництвах — вартісним вимірником.

При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції використовуються натуральні показники — штуки, метри квадратні, метри кубічні, тонни, погонні метри й інші. Однак вони не дають змогу при визначенні потужності підприємства (ділянки, агрегату) порівнювати й групувати виробництво виробів за складністю й трудомісткістю. Тому для спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі продукції, що випускається підприємством, продукція різних найменувань поєднується в групи за ознакою конструктивної, технологічної типової подібності. Кожна така група приводиться за трудомісткістю до конкретного виробу-представника, тобто до умовно-натуральних показників. Виріб-представник може мати найбільшу питому вагу за кількістю і трудомісткістю (хоча це необов'язково). Застосування умовно-натуральних показників дозволяє привести усі види однорідної продукції з різними характеристиками до одного виду, взятого за базу. Для цього використовуються перевідні коефіцієнти, що відображають трудомісткість та складність продукції, що виготовляється.

Розрізняють наступні види потужності: перспективну, проектну, ефективну, резервну та поточну (фактично досягнуту, діючу).

Перспективна виробнича потужність відображає очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді (в перспективі).

Проектна виробнича потужністьявляє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури за одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною, тому що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. Із плином часу проектна потужність перестає відображати дійсні можливості підприємства. Вона буде оптимальною за умови, що обсяг, склад і структура запроектованої продукції відповідають обсягу, складу та структурі попиту на цю продукцію.

Ефективна виробнича потужністьхарактеризується тим, що в конкурентних реальних умовах може забезпечити отримання максимального прибутку. Вона менша або дорівнює проектній.

Резервна виробнича потужністьстворюється у певних галузях національної економіки (газовій, транспортній, харчовій тощо) для виконання цільових завдань в екстремальних ситуаціях для покриття так званих "пікових" та сезонних навантажень.

Поточна (фактично досягнута, діюча) потужність підприємства(цеху, лінії, агрегату) визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або з перевищенням проектних показників.

Отже, вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують такі показники:

· потужність на початок розрахункового періоду (вхідна);

· потужність на кінець розрахункового періоду (вихідна);

· середньорічна потужність.

При визначенні вхідної виробничої потужностівраховуються:

· проведення заходів щодо ліквідації "вузьких місць" протягом планового року;

· збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;

· перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;

· можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції.

Під "вузьким місцем"розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів, тобто це підрозділи, чи групи устаткування, пропускна спроможність яких найменша в порівнянні з виробничими можливостями інших ланок технологічного процесу.

Вихідна потужність підприємства визначається з урахуванням:

- намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації "вузьких місць";

- введення в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, технічного переозброєння та інших заходів щодо підвищення ефективності виробництва.

Вихідна виробнича потужність (Пкр), обчислюється за формулою:

, (8.2)

де Пкр, Ппр – відповідно потужність на кінець та початок року;

Пвв, Пвиб – відповідно потужності, які вводяться та вибувають протягом року.

Середньорічна потужність (Пср) з урахуванням введення нового устаткування і вибуття застарілого обладнання розраховується за формулою:

(8.3)

де Твв - число повних місяців роботи введених потужностей;

Твиб - число повних місяців, протягом яких потужності не працюватимуть.

При формуванні виробничої потужності приймаються до уваги наступні чинники:

• номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

• структура і обсяг основних засобів;

• якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;

• передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини;

• прогресивність технологічних процесів;

• режим роботи підприємства;

• ступінь спеціалізації;

• рівень організації виробництва та праці;

• якість сировини і ритмічність поставок;

• фонд робочого часу обладнання.

Визначення виробничої потужності та пропускної спроможності за окремими типами виробництва здійснюється за алгоритмами, наведеними в таблиці 8.1.

Показники потужності апаратів, відтворені в одиницях продукції, що виготовляється цехом, і розташовані в послідовному порядку на діаграмі відповідно до протікання виробничого процесу, є профілем потужності цеху. Складення такого профілю дає можливість наглядно виявити «вузькі місця», ліквідація яких забезпечить збільшення випуску продукції.

При розробці планів для кожного цеху необхідно скласти два профілі потужності: звітний, в якому фіксуються фактична потужність і «вузькі місця» на момент складення плану, і плановий, який передбачає ліквідацію «вузьких місць» шляхом вирівнювання потужностей пов'язаних між собою агрегатів.

Для ліквідації «вузьких місць» за провідною групою обладнання встановлюють вищі норми використання апаратів шляхом збільшення фонду робочого часу та підвищення інтенсивності роботи апаратів, а планом капітального будівництва передбачається встановлення додаткових апаратів і проведення робіт з модернізації обладнання.

За допоміжними і обслуговуючими апаратами ліквідація «вузьких місць» досягається в окремих випадках також шляхом збільшення коефіцієнта змінності (перехід з однозмінної роботи на дво- чи тризмінний графік).