Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами

Кількість робітників, яка потрібна для виконання запланованого обсягу роботи, визначається різними методами залежно від специфіки виконуваних процесів і нормування праці: на основі трудомісткості робіт, норм виробітку, норм обслуговування, за робочими місцями тощо. Розрахунки проводяться окремо за професіями і штатом робітників.

Кількісна характеристика персоналу здійснюється, в першу чергу, за такими показниками, як штатна, явочна, фактична чисельність працівників.

 

Таблиця 8.1

Алгоритми розрахунку виробничої потужності для різних типів виробництва

Тип виробництва	Формула	Умовні позначення	Примітки
Однопродуктове виробництво		По - виробнича потужність групи взаємозамінних агрегатів у натуральному вираженні; Теф0 - ефективний час роботи одного агрегату за розра-хунковий період, годин; m - кількість однотипних взаємозамінних агрегатів у групі; Квн- плановий коефіцієнт виконання норм виробітку; Тн - витрати часу на виготовлення одного виробу, виражені в нормованому часі (машинні нормо-години)	За умов кількох груп устаткування, виробнича потужність визначається лімітованою групою, якщо не передбачається заходів щодо її розширення
Система взаємопов'язаних машин, що пра-цюють за єдиним регламентованим ритмом		Пв – виробнича потужність; Тр - час роботи технологічної лінії за розрахунковий період, годин; r - такт роботи лінії (проміжок часу, протягом якого вироби сходять з лінії), хвилин	До числа таких систем відносяться потокові, автоматичні лінії
Багатопродуктове виробництво		Кз - коефіцієнт завантаження устаткування певної техно-логічної групи; Тз - завантаження устаткування виробничою програмою у плановому періоді, машино-годин; Тпс - сумарний час роботи групи устаткування в плановому періоді (пропускна спроможність цієї групи, машино-годин); п - кількість найменувань виробів, що обробляються на даній групі устаткування; Qi - кількість виробів і-го найменування у натуральному вираженні; tі - витрати часу на обробку одного виробу і-го най-менування на даній групі устаткування, нормо-годин	У даному випадку визначають пропускну спроможність кожної ділянки, виявляють вузькі місця, обґрунтовують заходи щодо їх усунення. При цьому розраховується коефіцієнт завантаження устаткування певної технологічної групи. На практиці використовується й обернена величина цього показника, яка показує, наскільки пропускна спроможність покриває завантаження устаткування, і має назву коефіцієнта пропускної спроможності (виробничої потужності)
Продовження табл. 8.1
Устаткування певної технологічної групи		Тпс - - пропускна спроможність певної технологічної групи; Трі - час роботи одного агрегату; mі - кількість однотипних агрегатів ; Тном - номінальний (режимний) фонд часу роботи одного агрегату (машини) в плановому періоді, годин; b - планові втрати часу на ремонт агрегату, %
Апарати безперервної дії	- на основі коефіцієнта виходу придатної продукції: - - на основі оберненої величини – витратного коефіцієнту:	Пбез - виробнича потужність апаратів безперервної дії Теф0 - ефективний час роботи одного апарата за визначений період, годин; m0 - кількість однотипних апаратів; V- корисний об'єм чи площа апарата; q - кількість сировини на одиницю об'єму чи площі апарата за годину; Квг - коефіцієнт виходу готової продукції із сировини; Квитр - витратний коефіцієнт	Розраховується на основі технічних норм використання обладнання за часом та інтенсивністю
Устаткування періодичної дії		Пп - виробнича потужність обладнання періодичної дії; Теф0 - ефективний час роботи одного апарата за визначений період, годин; m0 - кількість однотипних апаратів; с- кількість сировини, що споживається за один виробничий цикл; Квг - коефіцієнт виходу готової продукції із сировини; Тц - тривалість одного виробничого циклу (обороту), годин	Пп у даному випадку залежить від числа оборотів (циклів) виробництва, кількості сировини, що споживається за один оборот (цикл), виходу готової продукції з одиниці сировини. Тривалість циклу (обороту) включає всі витрати часу на виконання операцій, починаючи з включення апарата до вивантаження готової продукції. Витрати часу за одночасними операціями до тривалості виробничого циклу не включаються. Виробничий цикл складається з технологічного часу та часу обслуговування

 

Штатна чисельність - це кількість працівників облікового складу на визначену дату з урахуванням прийнятих і вибулих протягом певного періоду працівників.

Явочна чисельність включає лише працівників, що з'явилися на роботу.

Фактична чисельність – кількість працівників, що приступили до роботи.

Для визначення чисельності працівників за визначений період використовується показник облікової чисельності працівників (середньооблікової чисельності працівників). Для розрахунку потрібної облікової чисельності персоналу складають баланс робочого часу одного середньооблікового працівника.

Баланси робочого часу складають окремо для періодичного та безперервного виробництв шляхом вирахування з календарного фонду часу святкових днів (для періодичних виробництв) і щотижневих днів відпочинку (вихідних), а також часу, виділеного на чергові і додаткові відпустки, на відпустки з інших причин, на невиходи з причин хвороби працівників чи виконання ними державних чи суспільно-значущих обов'язків і доручень тощо.

При складанні балансу робочого часу визначають кількість днів (годин), яку слід відпрацювати кожному робітнику протягом планового періоду, число днів неявок на роботу, середню тривалість робочого дня одного средньооблікового робітника.

У балансі робочого часу розрізняють три категорії фонду часу:

1) календарний (Т_календ);

2) номінальний (Т_ном);

3) ефективний (Т_еф).

Календарний фонд дорівнює числу календарних днів планового періоду.

Номінальний фонд часуза умов періодичного виробництва дорівнює календарному фонду без урахування вихідних і святкових днів.

Ефективний фонд робочого часу дорівнює номінальному фонду без урахування неявок унаслідок хвороби, відпусток і виконання суспільних і державних обов'язків тощо.

Чисельність робітників (Чр), як основної категорії промислово-виробничого персоналу, можна визначити трьома методами:

1. За нормами часу:

, (8.4)

де t_Qi - планова трудомісткість виготовлення одиниці визначеного виду продукції, людино-годин;

п - номенклатура продукції , що виробляється підприємством;

Q_і - кількість виробів і-го виду продукції, натуральних одиниць;

Т_еф - баланс робочого часу одного працівника (розрахунковий ефективний фонд робочого часу);

К_вн - очікуваний коефіцієнт виконання норм виробітку в цілому по цеху, підприємству тощо.

2. За штатними робочими місцями:

, (8.5)

де Т^уст_еф – ефективний фонд часу роботи устаткування;

R_i – чисельність робочих місць з обслуговування і-го виду устаткування;

m – кількість наявного на підприємстві устаткування.

3. За нормами обслуговування:

, (8.6)

де q – кількість наявних робочих місць;

п_зм – кількість робочих змін;

Н_обсл – норма обслуговування, тобто кількість одиниць обладнання, що обслуговує один працівник.

Чисельність основних працівників, зайнятих на ненормованих роботах, а також додаткових працівників розраховується за нормами обслуговування з урахуванням змінності робіт.

Чисельність керівників, фахівців і службовців розраховується за кожною виконуваною ними функцією методом прямого нормування чи методом кореляційної залежності. Керівники підприємств при встановленні чисельності управлінського персоналу можуть скористатися типовими штатними розкладами, розробленими на науковій основі за допомогою загальноприйнятих принципів, керуючись прийнятою в цеху організаційною структурою управління.

Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу визначається на основі встановлених норм обслуговування. Чисельність стажерів (учнів) визначається відповідно до плану підготовки кадрів підприємства. Чисельність охоронної служби визначається в залежності від існуючої території, кількості посад, змінності роботи, кримінальної обстановки тощо.

Чисельність непромислового персоналу не залежить від чисельності промислово-виробничого персоналу і визначається окремо за кожним видом діяльності з урахуванням особливостей інфраструктури (дитячі установи, житлово-комунальне господарство, підсобне господарство тощо).

Для визначення кількості робітників, які виконують нерегулярну роботу з випадковим часом її виникнення і тривалістю (наладчики устаткування, черговий ремонтний персонал тощо), може застосовуватися метод теорії масового обслуговування.