Сорти рослин та породи тварин; 4 страница

6. Суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому Кабінетом Міні­стрів України, випускати в обіг векселі - цінні папери, що засвідчують безумовне грошо­ве зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму грошей власнику векселя.

7. Цінні папери (або їх бланки) виготовляються лише на державних підприємствах, що мають ліцензію Міністерства фінансів України, та охороняються.

8. Особливості випуску цінних паперів у бездокументарній формі визначаються за­коном.

1. Одним з видів цінних паперів, які має право випускати суб'єкт господарювання - юри­дична особа, є акції. Як зазначалося у коментарі до частини 2 статті 163 ГК, акція - це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову (правильно було б сказати -часткову) участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ак­ціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на участь у прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

З наведеного визначення випливає, що випускати акції можуть лише акціонерні товари­ства. Інші суб'єкти господарювання - юридичні особи (як і громадяни-підприємці) такого права не мають.

Облігації підприємства як цінні папери мають право випускати будь-які підприємства, за­значені в статті 63 ГК.

Акції і облігації, випущені суб'єктом господарювання, останній має право реалізовувати громадянам та юридичним особам.

Зокрема, реалізація акцій відкритих акціонерних товариств можлива шляхом відкритої підписки, яка організується засновниками при створенні акціонерного товариства. Ця стадія передбачає здійснення ряду юридичних дій, зміст яких визначено статтею ЗО Закону України «Про господарські товариства», статтями 6, 7 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати шести місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм пи­сьмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніш як через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть со­лідарну відповідальність.

У разі якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова у підписці про­вадиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку.

Якщо товариство закрите, акції розповсюджуються між засновниками.

За умови повної оплати акціонерами усіх раніше випущених акцій можливе збільшення статутного фонду (капіталу) шляхом випуску нових акцій і реалізації їх за рахунок додатко­вих грошових, матеріальних або інших внесків акціонерів. Це так звана додаткова підписка на акції. Вона здійснюється у тому ж порядку, що й випуск акцій. Акціонери користують­ся переважним правом на придбання акцій додаткового випуску перед іншими особами. Прийняття рішення про збільшення статутного фонду (а отже, і про додатковий випуск ак­цій) належить до компетенції загальних зборів (статутом товариства може бути передбачено збільшення статутного фонду не більше ніж на 1/3 за рішенням правління товариства). У голосуванні про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції.

Процедура здійснення випуску облігацій, що пропонуються для відкритого продажу, включає таку послідовність дій:

а) прийняття та оформлення уповноваженим органом емітента рішення про випуск облі­гацій та затвердження інформації про випуск облігацій;

б) опублікування оголошення про випуск облігацій у відповідності до вимог чинного за­конодавства;

в) реєстрація в реєструвальному органі випуску облігацій та інформації про випуск об­лігацій;

г) опублікування зареєстрованої інформації про випуск облігацій;

ґ) виготовлення бланків сертифікатів облігацій (у разі випуску облігацій у документарній формі) або розміщення глобального сертифіката (у разі випуску облігацій у бездокументарній формі);

д) розміщення облігацій, що здійснюється в термін, зазначений в рішенні про випуск об­лігацій та інформації про їх випуск;

є) подання до реєструвального органу звіту про результати розміщення облігацій у строки та в порядку, що передбачені Положенням;

є) погашення облігацій, що здійснюється в термін, зазначений в рішенні про випуск облі­гацій та інформації про їх випуск;

ж) подання до реєструвального органу звіту про погашення облігацій у строки та в поряд­ку, що передбачені Положенням;

з) подання до реєструвального органу документів на скасування реєстрації випуску об­лігацій. Якщо жодна облігація не була розміщена, документи на скасування реєстрації ви­пуску облігацій подаються одночасно зі звітом про розміщення облігацій.

Процедура здійснення випуску облігацій, що пропонуються для закритого продажу, включає таку послідовність дій:

а) прийняття та оформлення уповноваженим органом емітента рішення про випуск облі­гацій;

б) реєстрація в реєструвальному органі випуску облігацій;

в) виготовлення бланків сертифікатів облігацій (у разі випуску облігації у документарній формі) або розміщення глобального сертифіката (у разі випуску облігацій у бездокументарній формі);

г) розміщення облігацій, що здійснюється в термін, зазначений в рішенні про випуск об­лігацій;

ґ) подання до реєструвального органу звіту про результати розміщення облігацій у строки та в порядку, що передбачені Положенням;

д) погашення облігацій, що здійснюється в термін, зазначений в рішенні про випуск облі­гацій та інформації про їх випуск;

є) подання до реєструвального органу звіту про результати погашення облігацій у строки та в порядку, що передбачені Положенням;

є) подання до реєструвального органу документів на скасування реєстрації випуску об­лігацій. Якщо жодна облігація не була розміщена, документи на скасування реєстрації ви­пуску облігацій подаються одночасно зі звітом про розміщення облігацій.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного папера — «облі­гація»; фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменуван­ня або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, пе­чатку емітента.

Крім основної частини, до облігації може додаватися купонний лист на виплату процентів (крім безпроцентних облігацій). Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів; номер облігації, по якій виплачуються проценти; найменування емітента і рік виплати процентів.

2. Як встановлено частиною 2 коментованої статті, право на випуск акцій та облігацій підприємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у відповідно­му органі державної влади.

Реєстрація випуску цінній: паперів (акцій і облігацій підприємств) здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема, відповідно до Положення про порядок реєстрації ви­пуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 9 лютого 2001 р.№ 18) [207], реєстра­ція випуску цінних паперів, інформації про їх випуск (емісію) (далі - випуск) та звіту про наслід­ки підписки на акції здійснюється уповноваженими особами ДКЦПФР або її територіальних ор­ганів (далі - реєструвальний орган) відповідно до встановленого порядку і є підставою для внесення випуску цінних паперів до Загального реєстру випуску цінних паперів.

Не пізніше 60 календарних днів з дати державної реєстрації статуту або змін до статуту товариства, пов'язаних із зміною розміру статутного фонду, акціонерне товариство повинно подати до реєструвального органу документи для реєстрації випуску акцій.

Реєстрація випуску акцій, інформації про випуск акцій, а також реєстрація випуску та ін­формації про випуск облігацій підприємств здійснюється протягом 30 календарних днів з да­ти подання заяви та всіх необхідних документів до реєструвального органу.

Після реєстрації випуску цінних паперів емітенту видається свідоцтво, яке є підставою для друкування бланків сертифікатів цінних паперів, якщо цінні папери випускаються у до­кументарній формі. Якщо цінні папери випускаються у бездокументарній формі, то свідоцт­во є підставою для оформлення глобального сертифіката. Реєстрація інформації про випуск акцій є підставою для оформлення тимчасового глобального сертифіката.

Певні особливості має реєстрація випуску акцій у разі створення відкритих акціонерних товариств у процесі корпоратизації та приватизації, що знайшло відображення в Положенні про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із дер­жавних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації, затвердженому рішенням ДКЦПФР від 11 квітня 2000 р. № 39 [205]. Відповідно до пункту 2 цього Положення при ви­пуску акцій у зв'язку зі створенням відкритого акціонерного товариства з державних підпри­ємств у процесі приватизації та корпоратизації відкритий продаж акцій не здійснюється, ін­формація про випуск акцій обов'язковій реєстрації та публікації не підлягає (проте ДКЦПФР здійснює реєстрацію першого випуску акцій таких відкритих акціонерних товариств).

Порядок реєстрації випуску акцій закритими акціонерними товариствами регулюється Положенням про порядок реєстрації випуску акцій закритими акціонерними товариствами, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 11 червня 2002 р. № 167 [206].

3. Акції і облігації випускаються суб'єктами господарювання - юридичними особами з метою залучення інвестицій. Проте законодавство (ч. З ст. 164 ГК, ч. 2 ст. 7 та ч. 7 ст. 11 За­кону України «Про цінні папери і фондову біржу») забороняє суб'єкту господарювання ви­пускати акції та облігації підприємств для покриття збитків, пов'язаних з його господар­ською діяльністю.

4. Інвестиційні сертифікати як вид цінних паперів мають право випускати суб'єкти гос­подарювання, виключною діяльністю яких є діяльність, пов'язана з випуском та обігом цін­них паперів. Це, зокрема, компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду.

Правовий режим інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів визначається рядом статей Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоратив­ні інвестиційні фонди)» [297]. Зокрема, як встановлено частиною 1 статті 26 цього Закону, емітентом інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду виступає компанія з управління активами цього фонду.

Інвестиційний сертифікат надає кожному його власникові однакові права.

Розміщуватися інвестиційні сертифікати можуть шляхом відкритого продажу або приват­ного розміщення. Випуск компанією з управління активами похідних цінних паперів на основі інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду, активами якого ця ком­панія управляє, не допускається.

Дивіденди за інвестиційними сертифікатами пайового інвестиційного фонду не нарахо­вуються і не сплачуються.

Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду за­значається у проспекті емісії.

Порядок розміщення та обігу інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів встановлюється нормами розділу VI (ст. 38-47) Закону України «Про інститути спільного ін­вестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», а також нормативно-правовими актами ДКЦПФР. Зокрема, рішеннями ДКЦПФР від 8 січня 2002 р. затверджені Положення про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду при їх розміщенні шляхом прилюдної пропозиції [210] і Положення про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів пайового (венчурного, недиверсифікованого) інвести­ційного фонду при їх приватному розміщенні [209].

5. Ощадні сертифікати - це письмові свідоцтва, які засвідчують право вкладників на одер­жання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Ощадні серти­фікати видаються установами банків, що приймають на депонування кошти від юридичних осіб та громадян. Розрізняють такі види сертифікатів: строкові (під певний договірний про­цент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: найменування цінного папера - «ощад­ний сертифікат»; найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номер сертифіката, дату випуску, суму депозиту; строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката); найменування або ім'я держателя сертифіката (для іменного серти­фіката); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи; печатку банку.

Доход за ощадними сертифікатами виплачується при пред'явленні їх для оплати в банк, що їх випустив.

У разі коли власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів за строковим сертифікатом раніше обумовленого в ньому строку, йому виплачується понижений процент, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.

6. Як зазначено в частині 6 коментованої статті, суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, випускати в обіг векселі — цінні папе­ри, що засвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму грошей власнику векселя.

Посилання на «порядок, встановлений Кабінетом Міністрів» дещо не відповідає поло­женням Закону України від 5 квітня 2001 р. «Про обіг векселів в Україні» [340], згідно із статтею 1 якого законодавство України про обіг векселів складається з Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості вексе­лі [27], з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі [24], Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних вексе­лів і простих векселів [25], законів України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про приєд­нання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» [27], «Про приєднання України до Женевської кон­венції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі» [24], «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» [25], «Про обіг векселів в Україні» та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України. Саме цими актами законодав­ства і встановлено порядок випуску та обігу векселів у господарському обороті України.

7. Цінні папери (або їх бланки) виготовляються лише на державних підприємствах, що ма­ють ліцензію Міністерства фінансів України та охороняються.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» [88] Міністерство фінансів України, Служба безпеки України та Міністерство внутрішніх справ України затвердили Правила виготовлення бланків цінних паперів і документів суво­рого обліку [250], якими встановили вимоги до підприємств, на яких виготовляють бланки цінних паперів і документи суворого обліку, порядок оформлення замовлення на їх виготов­лення, вимоги до поліграфічного виконання, порядок виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, вимоги до приймання тиражу на склад тощо.

8. Чинним на сьогодні Указом Президента України від 25 травня 1994 р. (із змінами і до­повненнями, внесеними Указом Президента України від 2 березня 1996 р.) «Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність» [342] було встановлено, що ви­пуск цінних паперів може здійснюватися як у паперовій, так і в безпаперовій формі (у вигля­ді записів в електронних базах даних).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особли­вості електронного обігу цінних паперів в Україні» [333] зараз вживається термін «бездокументарна форма цінного папера», під яким розуміється здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

Особливості випуску цінних паперів у бездокументарній формі встановлені, зокрема, час­тиною 4 статті 4 зазначеного Закону.

У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі емітент оформляє глобальний сер­тифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на збе­рігання в обраний ним депозитарій.

На період передплати на певний випуск (емісію) цінних паперів емітент оформляє тимча­совий глобальний сертифікат, який підлягає заміні на постійний після державної реєстрації цього випуску ДКЦПФР або анулюється в разі визнання випуску таким, що не відбувся.

Глобальний сертифікат, оформлений після державної реєстрації та визнання випуску та­ким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом усього періоду існування цінних папе­рів у бездокументарній формі.

Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних сертифікатів та їх реквізити встанов­люються ДКЦПФР.

 

Стаття 165. Придбання цінних паперів суб'єктами господарювання

1. Суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати подат­ків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

2. Цінні папери оплачуються суб'єктами господарювання у гривнях, а у випадках, пе­редбачених законом та умовами їх випуску в обіг, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою проведено оплату цінних паперів, їх вартість виражається у гривнях.

3. Операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами-посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів. Види та порядок здійснення зазначеної діяльності визначаються цим Кодексом та іншими за­конами.

 

1. Частина 1 коментованої статті встановлює загальне правило, за яким суб'єкти господа­рювання можуть придбавати цінні папери за рахунок коштів, що надходять у їх розпоря­дження після сплати податків та відсотків за банківський кредит. Це ж правило міститься в частині 2 статті 8, частині 2 статті 12, статті 19 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». Винятки із загального правила можуть бути встановлені законом.

2. Частина 2 статті 165 ГК встановлює валюту платежу в разі придбання цінних паперів суб'єктами господарювання. За загальним правилом (ч. 1 ст. 192 ЦК) законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Оплата цінних паперів в іноземній валюті здійснюється лише у випадках, передбачених законом та умовами їх випуску в обіг.

Так, акції оплачуються в іноземній валюті у випадках, передбачених статутом акціонер­ного товариства (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»), а облігації зовнішніх державних позик України оплачуються виключно в конвертованій іноземній ва­люті відповідно до умов їх випуску (ч. 4 ст. 14^і Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»). Проте, незалежно від виду валюти, якою проведено оплату цінних паперів, їх вар­тість виражається у гривнях.

3. Частина 3 коментованої статті встановлює коло осіб, які можуть здійснювати операції купівлі-продажу цінних паперів. По-перше, це емітенти цінних паперів (наприклад, акціо­нерне товариство не лише продає акції в ході їх відкритої підписки, а й має право викупити в акціонера оплачені ним акції для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників). По-друге, операції купівлі-продажу цінних паперів вправі здійснювати їх власники (наприклад, громадянин або юридична особа може продати або купити в іншого акціо­нера акції товариства, акціонером якого він є). По-третє, операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цін­них паперів.

При цьому купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними папера­ми від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи, визнається комісійною діяль­ністю по цінних паперах, а купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цін­ними паперами від свого імені та за свій рахунок, - комерційною діяльністю по цінних папе­рах (ч. 4, 5 ст. 26 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»).

Умови здійснення операцій купівлі-продажу цінних паперів торговцями цінними папера­ми встановлені, зокрема, ст. 26-30 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу».

 

Стаття 166. Державне регулювання ринку цінних паперів

1.3 метою реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних папе­рів, створення умов для ефективної мобілізації та розміщення суб'єктами господарю­вання фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства та захисту прав учас­ників фондового ринку здійснюється державне регулювання ринку цінних паперів.

2. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, статус, порядок організації та діяльності якої визначаються законом.

3. Інші органи державної влади здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах повноважень, визначених законом.

4. Форми державного регулювання ринку цінних паперів, порядок здійснення профе­сійної діяльності на ринку цінних паперів суб'єктами господарювання та відповідаль­ність цих суб'єктів за порушення правил зазначеної діяльності визначаються цим Ко­дексом та прийнятими відповідно до нього іншими законодавчими актами.

 

1. Державне регулювання ринку цінних паперів — це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері (ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою:

реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;

створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних папе­рів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цін­них паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цін­них паперів;

забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ри­нок цінних паперів;

гарантування прав власності на цінні папери;

захисту прав учасників фондового ринку;

інтеграції в європейський та світовий фондові ринки;

дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;

запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на рин­ку цінних паперів;

контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів (ст. 2 Закону).

2. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних папе­рів та фондового ринку, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним стату­сом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.

До системи цього органу входять Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її центральний апарат і територіальні органи (управління та відділення).

ДКЦПФР утворюється у складі Голови комісії та шести членів комісії. Голова комісії, її члени призначаються та звільняються Президентом України за погодженням з Верховною Радою України.

Термін повноважень Голови комісії та членів комісії - сім років. Одна й та сама особа не може бути членом комісії більше двох строків підряд.

Звільнення Голови комісії та членів комісії протягом строку повноважень може мати міс­це лише за власним бажанням, а також у разі вчинення злочину та у зв'язку з неможливістю виконання обов'язків за станом здоров'я.

Основною формою роботи комісії є засідання, які проводяться за рішенням Голови ко­місії у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць. Засідання комісії є правомочним, як­що на ньому присутні не менше п'яти осіб.

Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього подано не менше п'яти голосів.

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне та ін­ші види забезпечення діяльності комісії організовує виконавчий секретар. Виконавчого се­кретаря призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України та звільняє з посади Президент України. Виконавчий секретар підконтрольний Голові комісії і підзвітний ко­місії.

При ДКЦПФР створюється Консультаційно-експертна рада, яка розробляє рекомендації щодо політики на ринку цінних паперів та бере участь у підготовці та обговоренні проектів актів законодавства, які розробляються та розглядаються комісією. Склад Консультаційно-експертної ради та положення про неї затверджуються Комісією.

Основними завданнями ДКЦПФР є:

1) формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації націо­нального ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

2) координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

3) здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, додержання вимог законодавства у цій сфері;

4) захист прав інвесторів шляхом здійснення заходів щодо запобігання і припинення по­рушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законо­давства у межах своїх повноважень;

5) сприяння розвитку ринку цінних паперів;

6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;

7) здійснення державного регулювання та контролю у сфері спільного інвестування.

Повноваження ДКЦПФР визначені статтею 8 Закону України «Про державне регулюван­ня ринку цінних паперів» та статтею 5 Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку [109], затвердженого Указом Президента України від 14 лютого 1997 р.

3. Контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах повноважень, визначе­них законом, здійснюють й інші, крім Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, органи державної влади (державні органи, що здійснюють контроль за цінами, органи Антимонопольного комітету тощо).

4. Форми державного регулювання ринку цінних паперів встановлені статтею 3 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів». До них відносяться:

прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;

видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

заборона та зупинення на певний строк (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність та притяг­нення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних па­перів;

контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбаче­них такою інформацією;

створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійсню­ють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контро­лю за їх дотриманням;

контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів;

контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

До професійної діяльності на ринку цінних паперів відносяться: а) діяльність по випуску та обігу цінних паперів, зокрема: діяльність по випуску цінних паперів; комісійна діяльність по цінних паперах; комерційна діяльність по цінних паперах; б) депозитарна діяльність де­позитарію цінних паперів; в) депозитарна діяльність зберігача цінних паперів; г) розрахун­ково-клірингова діяльність за угодами щодо цінних паперів; д) діяльність щодо ведення ре­єстру власників іменних цінних паперів; є) діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів та ін.