Доплати та надбавки до заробітної плати.

Самостійними елементами заробітної плати є надбавки і доплати, що призначаються для компенсації умов роботи або стимулювання виконання певних обов'язків, які не враховані у тарифних ставках та посадових окладах. Згідно із Законом України "Про оплату праці" умови застосування і розміри надбавок, доплат, винагород та інших заохочувальних, ком­пенсаційних і гарантійних виплат встановлюються у колектив­ному договорі з дотриманням норм і гарантій чинного законо­давства та згідно з генеральною й галузевими (регіональними) тарифними угодами.

Усі види доплат та надбавок, що застосовуються в практи­ці, можна розподілити на дві групи :

1) доплати та надбавки, що не мають обмежень за сфера­ми трудової діяльності;

2) доплати та надбавки, що застосовуються лише у певних сферах докладання праці.

До першої групи зараховують такі доплати, як:

- за роботу у понаднормовий час;

- особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку і мають скорочену тривалість робочого часу;

- робітникам, які через виробничу необхідність викону­ють роботи, що тарифікуються нижче за їхні тарифні розряди;

- за час простою, а також у випадках невиконання норм виробітку та виготовлення бракованої продукції, що мали місце не з вини робітника.

Усі інші види доплат і надбавок мають обмежену сферу за­стосування. Вони встановлюються:

1) з метою компенсації додаткової роботи;

2) як компенсація у сферах діяльності з підпри­ємства є робочими;

- за багатозмінний режим роботи;

- водіям автомобілів, що працюють ненормований робо­чий день;

- за роз'їзний характер праці;

- за дні відпочинку (відгулу), що надаються за роботу понад нормальну тривалість робочого часу за вахтовим методом організації робіт;

- за роботу в понаднормовий час у період масового прий­мання та закладення на зберігання сільськогосподарсь­кої продукціїнесприятливими умовами праці;

3) як стимулювання за особливий характер роботи.

До доплат, пов'язаних з компенсацією працівникам додат­кової роботи, не пов'язаної безпосередньо з їхніми основними функціями, належать:

- за суміщення професій (посад);

- за розширення зони обслуговування або збільшення об­сягу виконуваних робіт;

- на період освоєння нових норм трудових витрат;

- бригадирам із робітників, яких не звільнено від основ­ної роботи;

- за ведення діловодства та бухгалтерського обліку; а за обслуговування комп'ютерної техніки.

До компенсаційних доплат у сферах діяльності з не­сприятливими умовами праці належать:

- за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах;

- за інтенсивність праці; а за роботу в нічний час;

- за перевезення небезпечних вантажів.

Доплатами, пов'язаними з особливостями характеру вико­нуваних робіт, є такі:

- за роботу у вихідні дні, що за графіком роботи.

Організація преміювання персоналу на підприємстві. Основні принципи формування системи преміювання персоналу. Обґрунтування розміру премій та ефективності системи преміювання. Організація преміювання окремих категорій персоналу.

 

З переходом до ринкових відносин підприємствам надано право самостійно розробляти та застосовувати преміальні по­ложення, які фіксуються у колективному договорі.

До складу преміальної системи належать такі елементи:

а показники та умови преміювання;

розміри премій;

коло працівників, до яких застосовується преміювання; а періодичність виплат премій;

джерело виплати премій.

Побудова преміальної системи підприємства має здійсню­ватись на таких загальновизнаних принципах:

1. Умови та розміри преміювання мають бути чітко визна­чені для окремих категорій працівників.

2. Кількість показників та умов преміювання не мають пере­вищувати .

3. Між показниками та умовами преміювання не має бути протиріч.

4. Розміри премії мають бути економічно обґрунтованими.

5 До кола працівників, яким надається премія, мають включатись тільки ті, які безпосередньо можуть впливати на виробничі показники.

6. Періодичність преміювання необхідно встановлювати залежно від особливості підприємства, організації .

7. Премія має бути гарантована відповідним джерелом ви­плати.