Відрахування на соціальні потреби включає утримання єдиного соціального внеску.

Порядок нарахування та сплати єдиного внеску визначений Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. №21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289 (далі — Інструкція).

Величина відрахування обчислюється в установлених нормах від витрат на оплату праці незалежно від джерел її фінансування.

Амортизація основних фондіву вигляді амортизаційних відра­хувань на повне їхнє відтворення обчислюється за встановленими нормами від балансової вартості. Амортизація нематеріальних ак­тивів здійснюється за рівномірно-лінійним методом, виходячи з терміну функціонування цих активів у межах до 10 років.

До інших витратвключають ті з них, які за змістом не мож­на віднести до щойно перелічених. До них належить широке коло витрат різного призначення, а саме: оплата послуг зв'язку, об­числювальних центрів, охорони, витрати на відрядження, стра­хування майна, винагорода за винаходи й раціоналізаторські пропозиції, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт, орендна плата за окремі об'єкти основних фондів та ін.

 

Сутність і методи калькулювання. Калькулювання собівартості продукції, групування витрат за статтями калькуляції собівартості певного виду продукції. Методика обчислення основних статей калькуляції одиниці продукції

Калькулювання – це обчислення собівартості певних виробів продукції і її реалізації в грошовому виразі, які потрібні для вирішування певних економічних задач:

1. Обчислення рентабельності та прибутку

2. Обґрунтування певної ціни певного виробу

3. Проведення аналізу витрат на виробництво для однакових виробів на даному підприємстві для визначення економічної ефективності.

Процес обчислення собівартості одиниці продукції назива­ється калькулюванням собівартості продукції.

Калькулювання собівартості продукції передбачає встанов­лення об'єкта калькуляції, вибір калькуляційних одиниць, ви­значення калькуляційних статей витрат.

Об'єкт калькулювання - це та продукція або робота (по­слуга), собівартість яких обчислюється. До об'єктів калькулю­вання на підприємстві належать основна і допоміжна продук­ція, послуги і роботи, що призначені для споживання як за ме­жами , так і всередині цього підприємства.

Для кожного об'єкта калькулювання обирається калькуля­ційна одиниця - одиниця його кількісного виміру (маса, пло­ща, об'єм, кількість у штуках тощо).

При калькулюванні витрати підприємства групують відпо­відно до калькуляційних статей. Статті калькуляції включають витрати, що відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі й місцем виникнення. Перелік статей калькуляції витрат може бути різним, що обумовлено особли­востями галузі, до якої належить підприємство.

Для визначення повної собівартості окремих видів продук­ції застосовують таку номенклатуру статей калькуляції :

1) сировина і матеріали (за винятком зворотних відходів);

2) куплені напівфабрикати, комплектуючі вироби;

3) паливо та енергія, спожита на технологічні цілі;

4) заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова);

5) відрахування на соціальні заходи;

6) підготовка та освоєння виробництва;

7) утримання та експлуатація машин і устаткування;

8) загальновиробничі витрати;

9) загальногосподарські (адміністративні) витрати;

10) позавиробничі витрати.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат кошторису виробництва полягає у тому, що в статтях калькуляції враховуються тільки витрати на одиницю певного виду продукції, а в кошторисі - всі витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період.

Розрізняють такі методи калькулювання повної собівартос­ті .

1. Нормативний метод. Цей метод передбачає встановлен­ня витрат на одиницю продукції відповідно до діючих норм.

2. Параметричний метод. Витрати на проектний виріб при цьому встановлюють, виходячи із ступеня залежності рівня цих витрат від зміни техніко-економічних параметрів виробу.

3. Розрахунково-аналітичний метод. Передбачає розподіл прямих витрат на виробництво одиниці продукції на основі діючих норм, а непрямих - пропорційно до заробітної плати основних робітників.

Об’єктом калькулювання є продукція, види робіт та послуг, де витрати обчисляються по готовим виробам, які будуть надходити в торгівлю чи на ринок для продажу. Тому для кожного виду виробництва встановлюється своя калькуляційна одиниця.

Так у взуттєвому виробництві прийнята одиниця на 100 пар.

Калькуляція одиниці виробу певного виду продукції розраховувався за калькуляційними статтями, тобто це розрахунок всіх витрат на виробництво продукції, підготовку її і реалізацію у грошовому виразі:

Статті витрат

1. Основні матеріали розрахунок за площею брутто на одиницю продукції і ціни за одиницю виміру:

Sбр = Sчиста * 100 %___

Виконаної площі

Восн. = Sбр * Ц * 100пар

В1од = Нвир * Цза.од.вим.

де: Нвир – норма виробітку на один (м);

Ц за.од.вим. – ціна за одиницю виміру.

2. Витрати на допоміжні матеріали.

3. Витрати на паливо та енергію

Впаливо = Восн * %

4. Основна заробітна плата

Ф осн. заробітної плати

Зосн. = ------------------------- * 100

В рік (кв)

5. Зарплата додаткова

Ф дод. з.р.

Здод. = ------------- * 100

В рік (кв)

6. Витрати на соціальні потреби

В соц. потреби = (З осн. + З дод.) * 37,1%/100

7. Витрати на підготовку виробництва

В підг. = З осн. * %

8. Витрати на ремонт та експлуатацію обладнання

В експл = З осн. * %

9. Загальновиробничі витрати

В вир. = З осн. * %

10. Загальногосподарські витрати

В заг.госп. = З осн. * %( 100 – 120 )

11. Виробнича собівартість (Свир.)– це сума всіх попередніх статей калькуляції.

12. Позавиробничі витрати

В позавир. = Свир. * % (4-5)

13. Повна собівартість 100пар.

С повна = Свир. + В позавир.

С повна на одну пару = С пов.

Зниження собівартості продукції та методика розрахунку зниження під впливом техніко-економічних показників та факторів. Шляхи зниження собівартості в умовах ринкової економіки. Управління витратами на підприємстві.

Собівартість продукції є одним з найважливіших показни­ків, який комплексно характеризує якісні зміни в техніці, тех­нології, організації праці та виробництва, що відбуваються на підприємстві. Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов зростання прибутку під­приємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи.

Зниження собівартості продукції підприємства може здійс­нюватись внаслідок скорочення:

1) витрат уречевленої праці, що може бути досягнуто поліпшенням використання засобів та предметів праці;

2) затрат живої праці, що можуть бути скоро­чені за умови зростання продуктивності праці;

3) адміністративно-управлінських витрат, зниження яких досягається розум­ною економією.

Основним шляхом зниження рівня собівартості продукції підприємства є скорочення тих витрат, які мають найбільшу частку в її структурі. Зменшення цих витрат може відбуватись під впливом низки таких факторів:

• підвищення технічного рівня виробництва;

• вдосконалення організації виробництва і праці;

• зміни структури та обсягу продукції;

• галузевих та інших чинників.

Зниження собівартості продукції обчислюють у такій послідовності :

1. Визначають витрати на 1 грн. товарної продукції у базо­вому році:

де С ^баз - собівартість товарної продукції у базовому році, грн.;

О ^баз - обсяг товарної продукції у базовому році, грн.

2. Обчислюють собівартість товарної продукції у планово­му році на рівні витрат базового року (С^пл(баз)):

- обсяг товарної продукції підприємства у плановому

році, грн.

3. Визначають економію витрат, спричинену техніко-економічними факторами, методом прямого розрахунку.

4. Обчислюють планову собівартість продукції (С™ ):

5. Визначають рівень витрат на 1 грн. товарної продукції в плановому році:

6. Обчислюють відсоток зниження витрат на 1 грн. товар­ної продукції в плановому році порівняно з базовим:

Визначати зниження собівартості продукції за факторами можна не тільки методом прямого розрахунку, а й індексним методом .

Зменшення собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів та цін на них (Сн.м) обчислюється так:

де: І_нм та 1_Ц - індекси зміни норм витрат матеріалів на 1 виріб та зміни ціни матеріального ресурсу відповідно;

_м._в - частка матеріальних витрат у собівартості, %.

Зниження собівартості продукції за рахунок зростання продуктивності праці (Спр):

де І₃.„ та І„_р - індекси зростання середньої заробітної плати та

продуктивності праці відповідно;

а₃._п - частка заробітної плати у собівартості продукції, %. Зниження собівартості продукції (%) за рахунок зміни умов­но-постійних витрат (Суп)'.

де І_уп та І_Q - індекси зростання умовно-постійних витрат та об­сягу виробництва відповідно;

_уп - частка умовно-постійних витрат у собівартості про­дукції, %.