Інформаційні та електроні послуги к динамізуючий чинник міжнародної економічної діяльності

Найдинамічнішою формою послуг, що визначає характер розвитку не тільки системи міжнародної економічної діяльності,й парадигму процесу, є комерційна діяльність в інформатизацій та програмувальній сфера. Сучасні прояви науково-технічного прогресу виявляються у радикальній зміні сутності продукту сфери послуг на основі інформаційних технологій і комп’ютерної техніки.

Нові технології у сфері послуг наближають їхніх виробників до споживачів, дають змогу долати часові та географічні бар’єри для контактів, розширювати міжнародні ринки збуту. Застосування комп’ютерних систем та інформаційних мереж відкриває доступ виробників і споживачів до величезного масиву інформації. Причому інформаційні послуги дають змогу в режимі реального часу контактувати з потенційними партнерами, оперативно формувати економічну стратегію, здійснювати торговельні та фінансові операції. За допомогою сучасних інформаційних мереж можна надати навіть освітні й медичні послуги, незважаючи на національну належність сторін.

Ця сфера, яку інколи називають «новою економікою», дедалі більше поширюється в світі, про що, зокрема, свідчить і постійне збільшення витрат на технології. Лідерами у цій сфері протягом останніх десятиліть ХХ ст. і на початку ХХІ ст. є США та інші провідні ринкові держави. У 1999-2001 рр. відповідні витрати західноєвропейських країн становило 200-250 млрд дол.

Через механізм ринку інформаційних послуг і завдяки експлуатації інформаційного ресурсу створюється 50-60% сукупного суспільного продукту індустріально розвинутих країн. Розвиток інформаційних технологій зумовило економічне зростання починаючи з кінця ХХ ст. Так, із запровадженням американської моделі «нової економіки», що ґрунтується на інформаційних технологіях та передбачає поширення венчурних інвестицій, та зменшується рівнем безробіття.

У сучасному світі провідні позиції на ринку інформаційних послуг зумовлюються лідерством у галузі інформаційних технологій. Це дає змогу вигравати й боротьбу за ресурси – фінансові, матеріальні та людські. Адже фахівці є головним носієм людського ресурсу, а виїзд найкращих фахівців із бідніших кран до багатших посилює технологічний розрив.

Завдяки технологічно-інормаційному лідерству група країн так званого «золотого мільярда» забезпечує перерозподіл ресурсів. Основним постачальником їх стають менш розвинуті країни, які не мають доступу до стратегічного виду ресурсів – інформаційно-технологічних.

В останні роки швидкими темпами зростає кількість користувачів Інтернету у різних регіонах світу (таб.12.1).

Таблиця 12

Чисельність користувачів послугами Інтернету у регіонах світу

Регіон	Населення, млн	До світу, %	Користувачів Інтернет	До населення регіону,%	До всіх користувачів світу,%	Приріст за 2000-2005 рр.,%
Африка	915,2	14,1	23,6	2,6	2,3	423,9
Азія	3667,8	56,4	364,3	9,9	35,6	218,7
Європа	807,3	12,4	291,6	36,1	28,5	177,5
Близький Схід	190,1	2,9	18,2	9,6	1,8	454,2
Північна Америка	331,5	5,1	227,3	68,6	22,2	110,3
Латинська Америка і Карибський басейн	553,9	8,5	80,0	14,4	7,8	342,5
Океанія	33,9	0,5	17,9	52,6	1,7	134,6
Світ	6499,7		1022,9	15,7	100,0	183,4

 

Водночас і в багатьох інших країнах спостерігається швидкий прогрес високотехнологічних галузей. Так, в Індії забезпечується щорічне зростання у сфері послуг з програмного забезпечення на 50-60%. Очікується, щ саме Індія, Китай та інші держави Азії (незважаючи на відсутній дефіцит кадрів і традицій університетського навчання, нижчі, ніж у США та Західній Європі витрати на НДДКР) забезпечать в оглядовому майбутньому масове збільшення користувачів послугами та провайдерів Інтернету, поширення характерних для «нової економіки» об’єктів високотехнологічного виробництва, засобів мобільного телефонного зв’язку.