Сутність, функції та умови функціонування ринку.

Об’єктивна необхідність ринку зумовлена тими самими причинами, що викликають необхідність існування товарного виробництва: розвинутий суспільний поділ праці, економічна відокремленість ринкових суб’єктів в умовах різних форм власності, тісний зв’язок зі світовою економікою за допомогою зовнішньої торгівлі та потреб виходу національної економіки на світовий економічний простір з метою її подальшого економічного зростання.

Багатогранне поняття «ринок» у міру розвитку суспільного виробництва та обміну неодноразово змінювалося. Спочатку ринок розглядався як базар, місце роздрібної торгівлі, ринкова площа, оскільки ринок з’явився ще у період розпаду первісного суспільства, коли обмін між общинами ставав більш-менш регулярним, лише набував ознак регулярності і здійснювався у визначеному місці й у визначений час. З розвитком ремесла і міст торгівля, ринкові відносини розширюються, за ринками закріплюються певні місця.

В міру поглиблення суспільного поділу праці і розвитку товарного виробництва поняття «ринок» дістає дедалі складніше трактування, що знаходить висвітлення у світовій економічній літературі.

Сьогодні термін «ринок» характеризується, виходячи з його ознак: сфери обігу; форм руху сукупного суспільного продукту; типу господарських зв’язків і т. п. У політико-економічному аспекті ринок розглядають як тип господарських зв’язків між суб’єктами господарювання, тобто форми господарського зв’язку між товаровиробниками через купівлю-продаж товарів.

Існують два типи господарських зв’язків: натурально-речовинні, безвідплатні (відповідно до обсягу і структури); товарні, здійснювані за допомогою ринку. Характерними рисами останнього типу відносин є взаємні угоди сторін, що обмінюються, еквівалентна винагорода, вільний вибір партнерів, наявність конкуренції, вільні ціни. Товарні (ринкові) зв’язки можливі тільки на підставі вільної купівлі-продажу товарів і послуг. Пряме жорстке фондування, використання продуктових карток, гіпертрофовані масштаби бартеру та інші обмеження (у вигляді, наприклад, виїзної торгівлі) свідчать про деформацію ринкових зв’язків, хоча і супроводжуються формальними фактами купівлі-продажу.

Для товарно-грошових відносин, здійснюваних за допомогою ринку, дуже важливу роль відіграють не тільки прямі (виробництво — ринок — споживач), але й зворотні (споживач — ринок — виробництво) господарські зв’язки. Теоретично доведено, а світовим історичним досвідом підтверджено, що механізм зворотних зв’язків є неодмінною умовою стабільності та ефективності будь-якої економічної системи. Спроби замінити зворотний зв’язок адміністративними командами неминуче обертаються деформацією не тільки ринку, а й усієї економічної системи, виникненням глибоких диспропорцій, всеохоплюючого дефіциту, втратою економічними інтересами їх ролі рушійної сили економічного розвитку.

Таким чином, можна виокремити ще одне розуміння ринку як суспільної форми організації і функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробництва і споживання через посередницькі інститути, що регулюють діяльність виробників і споживачів, їх прямий та зворотний вплив.

Те, що ринок включає не тільки відносини з купівлі-продажу, але й соціально-економічні (власності, виробництва, розподілу, споживання і т. д.), а також організаційно-економічні відносини (різноманітні конкретні форми організації ринку тощо) дає підстави розглядати ринок у функціонуючій економічній системі як підсистему.

Суть ринкових відносин зводиться до відшкодування витрат продавців (товаровиробників і торговців) і одержання ними прибутку, а також задоволення платоспроможного попиту покупців на основі вільної взаємної угоди, винагороди, еквівалентності й конкурентності. Саме це і складає сутнісні риси ринку. Матеріальною основою ринкових відносин є рух товару і грошей. Але оскільки ринок функціонує у певній економічній системі і, розвиваючись, перетворюється на самостійну підсистему, це не може не зумовити специфіку і багатогранність форм його прояву (різна питома вага ринкових відносин у всій економічній системі, різноманітні форми, методи і розміри їх регулювання і т. д.).

Сутність ринку знаходить своє відображення в його головних економічних функціях, що уособлюють основне призначення даної категорії: узгодження виробництва і споживання в асортиментній структурі, підтримка збалансованості попиту і пропозиції за обсягом і структурою. Цю функцію регулювання пропорцій ринок виконує шляхом установлення зв’язків між сотнями і тисячами незалежних виробників і споживачів через купівлю-продаж товарів і послуг; встановлення цінових еквівалентів для обміну продуктів. При цьому ринок зіставляє індивідуальні витрати праці на виробництво товарів із суспільним еталоном, а саме: порівнюються витрати і результати, виявляється цінність товару за допомогою визначення не тільки кількості витраченої праці, але й її віддачі; економічна мотивація ефективності виробництва, мотивація виробників до створення необхідних товарів з найменшими витратами та одержанням достатнього прибутку; стимулювання науково-технічного прогресу і на його основі — інтенсифікації виробництва й ефективності функціонування всієї економіки; забезпечує динамічну пропорційність у розвитку окремих регіонів, територій, національних господарств за умов поглиблення суспільного поділу праці і тенденції до інтернаціоналізації та росту інтеграційних процесів в економіці; забезпечує економічність споживання, скорочення витрат обігу в сфері споживання (витрат покупців на придбання товарів) і зіставлення попиту населення з його доходами.

Роль ринку в суспільному виробництві полягає у такому: за допомогою зворотних «первинних» зв’язків «подавати» сигнал виробництву, що, в якому обсязі і за якою структурою варто виробляти; врівноважувати попит і пропозицію, забезпечувати збалансованість економіки; диференціювати товаровиробників відповідно до ефективності їх роботи і націленістю на забезпечення ринкового попиту. «Санітарна» роль ринку зводитьс я до усунення неконкурентоспроможних підприємств і згортання морально застарілих виробництв.

 

Типи ринків.

Нерозвинутий ринок характеризується тим, що ринкові відносини носять випадковий, частіше за все товарний (бартерний) характер. Проте і тут ринок відіграє визначену роль, сприяє диференціації господарюючих суб’єктів, посиленню їх мотивації до розвитку виробництва тих або інших товарів.

Вільному (класичному) ринку притаманні такі риси: необмежене число учасників ринкових відносин і наявність вільної конкуренції між ними; абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства; абсолютна мобільність факторів виробництва; необмежена свобода руху капіталу; наявність у кожного учасника достатньої інформації про ринок (норму прибутку, попит, пропозицію і т. д.). Здійснення принципу раціональної поведінки ринкових суб’єктів (оптимізація індивідуального добробуту в результаті приросту прибутків — продати подорожче, купити подешевше) неможливе без інформації; абсолютної однорідності однойменних товарів (відсутність торгових марок і т. д.). Жодна ланка вільно конкурованого ринку не в змозі безпосередньо вплинути на рішення іншого сегмента неекономічними методами. Ціни встановлюються стихійно в ході вільної конкуренції за відсутності монополії (один виробник), монопсонії (один покупець) і державного регулювання.

Переваги вільного ринку полягають у тому, що він функціонує на основі саморегулюючого механізму, через ціни; на основі попиту створює орієнтири для капіталовкладень у виробництво. Вільний ринок — це механізм явно бездефіцитного ринку. Він забезпечує: ефективний розподіл ресурсів у суспільстві; гнучкість і високу адаптивність до умов, що постійно змінюються; свободу вибору і дій ринкових суб’єктів; максимальне використання досягнень НТР; здатність до задоволення різноманітних потреб; підвищення якості товарів і послуг. Створюється враження, що ринок функціонує майже автоматично, хоча насправді регулювання тут здійснюється методом проб і помилок.

Але вільний ринок має певні недоліки. Ринок призводить до диференціації в рівні життя населення. Соціальні наслідки вільного ринку такі: безробіття, руйнування трудового потенціалу окремих груп населення. Із загальнолюдських позицій ринковий розподіл несправедливий, оскільки не забезпечує мінімальний рівень життя всім. Отже, необхідне втручання держави для розв’язання соціальних проблем.

Розподіл на ринку здійснюється на основі отриманих доходів. З позицій ринкових відносин будь-який дохід, одержаний на основі вільної конкуренції, справедливий. А той, хто не в змозі одержати цей дохід (за станом здоров’я, через похилий вік і т. д.), приречений на злиденне існування. Ринок не може забезпечити реально умови реалізації права на працю для всіх членів суспільства. Працевлаштовуються тільки ті, на чию робочу силу є попит. Вільний ринок не гарантує повну зайнятість населення, а також стабільний рівень цін і доходів. Механізм вільної конкуренції не забезпечує економіку потрібною кількістю грошей для розвитку виробництва. Діяльність вільних конкурентів часто призводить до небажаних ефектів, таких як забруднення навколишнього середовища, насичення продуктів харчування пестицидами та іншими шкідливими речовинами і т. д.

Отже, вільний ринок найчастіше ігнорує потенційно негативні наслідки прийнятих економічних рішень, а також не сприяє збереженню невідтворювальних ресурсів. Вільний ринок не створює стимулів для виробництва товарів і послуг колективного користування, не в змозі забезпечити суспільство послугами, яких потребує будь-яка людина.

Ринок не забезпечує дійову мотивацію для фундаментальних наукових досліджень. Він реалізує лише вже наявні науково-технічні досягнення. Економіка, що функціонує на основі вільного ринку, схильна до нестабільного розвитку з відповідними рецесійними (спад або уповільнення темпів зростання виробництва) та інфляційними процесами. Ринок не поширюється на ті види діяльності, що не можуть бути підпорядковані винятково комерційним критеріям (охорона здоров’я, наука, культура, єдина транспортна система, збиткові виробництва), але необхідні суспільству.

Сьогодні в нас багато хто вважає, що перехід до ринкової економіки означає формування вільного ринку, начебто тільки він забезпечує повне розкріпачення ініціативи і ділової активності людей, поліпшення їхнього життя. У дійсності повної свободи немає і бути не може. Так, Дж. Гелбрейт стверджує, що тепер не може бути вільного ринку часів Адама Сміта і хто закликає до цього, той людина, що потерпає від психічного захворювання клінічного характеру.

Регульований ринок — це результат цивілізації і гуманізації суспільства, коли держава прагне якось пом’якшити удари ринку по інтересах окремих членів суспільства, проте не настільки, щоб звести нанівець мотивацію до творчої, ініціативної праці і розумного ризику в господарській діяльності. Ринок повинен бути регульованим, щоб усунути або якось обмежити негативні його наслідки.

Ринок може регулюватися: за допомогою власного ринкового механізму, елементами якого є конкуренція, прибуток, ціна, попит, пропозиція та ін.; державою прямо або опосередковано через держзамовлення, податки і т. д.