Шляхи подолання конфліктів у студентському середовищі

Навчання та виховання студентської молоді у вищому навчальному закладі освіти потребує наукового підходу до організації навчально-виховного процесу, розробки відповідних робочих навчальних програм, тематичних планів, підготовчих матеріалів складання сесестрових та випускних екзаменів, тощо.

Отже, не вирішені внутрішньособистісні конфлікти створюють у студента почуття безнадійності у отриманні позитивної оцінки за предмет, особистої неповноцінності, формують неадекватну поведінку та передумови до саморуйнування, нервово-психічних зривів (травм), психосоматичних захворювань.

Відомо, що в період екзаменаційної сесії можливе виникнення і міжособистісного конфлікту. Наприклад, між студентами, або викладачем і студентом та інші, що є вкрай небажаним, особливо в цей період.[5].Під міжособистісним розуміється конфлікт який розвивається і проявляється як безпосередній чи опосередкований, продуктивний чи непродуктивний. Продуктивний (конструктивний) коли опонент чи суб”єкти взаємодії не виходять за рамки ділових аргументів і стосунків. Непродуктивний - коли опоненти чи суб”єкти взаємодії в конфліктній ситуації вдаються до методів розв”язання її, принижуючи гідність іншого опонента чи партнера, загострюють конфліктну ситуацію.

Попередження конфліктів в освітянських закладах може здійснюватися двома шляхами стверджує Карамушка Л.М. За допомогою “вертикальних” управлінських дій, які реалізуються організаційними структурами, що займають вищий рівень в ієрархії управлінських стосунків, по відношенню до “нижчих” структур, а також за допомогою самостійних дій, які реалізуються керівниками освітянських установ з членами педагогічних колективів автономно, без вторгнення “вищих” управлінських органів.

Подолання конфліктів здійснюється через систему управління латентними (прихованими) конфліктами, а також подолання відкритих (реальних) конфліктів. Управління латентними конфліктами передбачає розпізнавання та усвідомлення конфліктів, що сприяє зняттю внутрішньої напруги у сторін конфлікту, пошуку шляхів розв”язання конфлікту ще на ранніх етапах його розгортання , виявленню помилкових конфліктів. Подолання відкритих конфліктів здійснюється в результаті обходу конфлікту та фактичного його розв”язання. Обхід конфлікту необхідний тоді коли успішне розв”язання конфлікту є неможливим. Він сприяє виходу сторін конфлікту із стану напруги,їх відходу від конфронтації.Фактичне розв”язання конфлікту являє собою усунення відкритого конфлікту в результаті врахування або реалізації інтересів однієї або обох сторін конфлікту.

І накінець деякі поради викладачам вузу, щодо своєчасного попередження конфліктів в період екзаменаційної сесії. Аналіз літератури за проблемою свідчить про наявність розроблених підходів щодо взаємовідносин в навчальному закладі [3]. Серед них - звернення до викладачів:

- потрібно завжди пам”ятати, що кожний студент перш за все – особистість та індивідуальність;

- використовуйте усі позиції спілкування як по вертикалі, так і по горизонталі з врахуванням ситуації та особистісних якостей студента;

- поважайте прагнення студентів до особистої точки зору;

- не очікуйте оцінки з боку студента,а намагайтесь побачити себе з боку очима студента;

- намагайтесь зрозуміти причину негативної (конфліктної) поведінки студента;

- намагайтесь використовувати вербальні та невербальні засоби комунікації;

- слідкуйте за інтонацією свого голосу, його тембром, мімікою, жестами, поглядом очей студента;

- недозволяйте собі недоброзичливості, грубості, неуважності в ході спілкування зі студентом на екзамені.

Заходи профілактики конфліктів у вищому навчальному закладі в період екзаменаційної сесії

Важливого значення у роботі із студентською молоддю в цей період, набуває продумана, цілеспрямована робота щодо профілактики і попередження розвитку конфліктів, які можуть проявлятися і значною мірою знижувати реальний рівень знань студентів, а також призводять до виникнення у окремих осіб негативних психічних станів, змін психічної діяльності, загального нездужання та перевтомлення. Як відомо це найбільш відповідальний і важкий період у житті студента. Активна розумова діяльність супроводжується високою нервово-емоційною напругою, що породжує в першу чергу внутрішньоособистісний конфлікт який може проявлятися у формі страху, переживань, стресу, депресії та ін.. Окрім того під час екзаменаційної сесії значно скорочуеться м”язова активність, що разом з емоційними перевантаженнями негативно відображається на стані серцево-судинної системи.У деяких студентів, наприклад, перед входом в аудиторію, де проходить екзамен, частота серцевих скорочень зростає до 135-145 ударів за хвилину, а артеріальний тиск підвищуеться до 140/80, 150/90 мм рт.ст. Ці показники нагадують ті, що бувають у спортсмена перед стартом. Але якщо у спортсменів вони знижуються за рахунок м”язової напруги, то у студентів такого розряду не має. Це призводить до різкого зниження працездатності у середині сесії, внаслідок чого пропадає бажання навчатися.

Серед широкого загалу проблем які підлягають дослідженню значне місце відводиться поряд з внутрішньоособистісними, міжосбистісним конфліктам які можливі у вищих навчальних закладах освіти.

Що таке внутрішньоособистісний конфлікт і як його попередити? На це питання тривалий час шукають відповіді вчені різних галузей науки (психологи,соціологи,педагоги).

На нашу думку, найбільш популярним є визначення Онищенко Г.І. - що внутрішньоособистісний конфлікт це зіткнення пртилежно спрямованих несумісних одна з одною тенденцій у свідомості окремого індивиду, яке пов”язане з гострими негативними переживаннями.Внутрішньоособистісний конфлікт означає боротьбу майже однакових за силою, але протилежноспрямованих потреб, прагнень, мотивів, ставлень у однієї і тієї ж людини. Що характерно і для закладів освіти. Поскільки вважається, що внутрішньоособистісний конфлікт притаманний всім людям, то виникає питання - щодо відношення кожного до нього. Якщо одні люди використовують його як поштовх до подальшого розвитку, інші навпаки, не усвідомлюють його наявності, не сприяють особистісним якісним перетворенням.

Для студентів першого, другого курсів характерним є посилення існуючих та виникнення нових внутрішньоособистісних конфліктів. Це обумовлено зміною соціального середовища, умов, побуту, вимогами вищої школи та ін. Невирішені конфлікти у першокурсників створюють відповідну базу для їх накопичення в подальшому. Внутрішньоособистісний конфлікт, на нашу думку, можливо розглядати як конфлікт самосвідомості, який являє собою протиріччя між відношенням свого ”Я” до своїх особливостей та відношенням до оточуючих. Самоусвідомлення дає можливість студенту змінити своє ставлення до оточуючих людей, оточуючого світу і до себе, свого внутрішнього світу, тобто дає можливість використовувати його для якісного розвитку особистості, зняття психічної напруги, вчасно адаптуватися до умов навчання у вузі, тощо. В умовах коли внутрішньоособистісний конфлікт не усвідомлюється, студент прагне досягти псевдогармонії за допомогою таких механізмів, як: сприймання внутрішніх процесів, начебто вони існують зовні; диференціювання в сприйнятті інформації; самоізоляції; жорсткого самоконтролю; деспотизму до себе і оточуючих; цинізму та ін.Тобто псевдогармонія є наслідком пристосування до оточуючого середовища та вироблення певної тактики поведінки. Однак, стан псевдогармонії значноюмірою є руйнівним для особистості, має нестійкий характер і призводить до періодичного загострення внурішньоособистісного конфлікту, а значить збіднення особистості. При цьому може спостерігатися і дезадаптація особистості студента, яка супроводжується постійною внутрішньою напругою, особливо в день екзамену, нерішучістю, інертністю, бездіяльністю. Можливі прояви неосвідомленої зверхності, несприйняттям відповідальності за свої негативні вчинки.

Наші спостереження показали, що незавжди ті студенти які систематично і добросовісно вивчали предмети, не пропускали занять протягом семестру – показують позитивні результати. Навпаки постійне перебування під впливом внутрішньоособистісного конфлікту визваного психічною напругою в ході підготовки до практичних, семінарських занять провокують відповідні психічні розлади і під час іспиту. Опитування 40 студентів які отримали відмінні і добрі оцінки, проведене нами, показало що більшість з них в період сесії займаються фізкультурою, витримують для відновлення сил між екзаменами повноцінний сон, переключаються для розрядки на позитивні переживання та ін.

Відомо, що в період екзаменаційної сесії можливе виникнення і міжособистісного конфлікту. Наприклад, між студентами, або викладачем і студентом та інші, що є вкрай небажаним, особливо в цей період. Під міжособистісним розуміється конфлікт який розвивається і проявляється як безпосередній чи опосередкований, продуктивний чи непродуктивний. Продуктивний (конструктивний) коли опонент чи суб”єкти взаємодії не виходять за рамки ділових аргументів і стосунків. Непродуктивний - коли опоненти чи суб”єкти взаємодії в конфліктній ситуації вдаються до методів розв”язання її, принижуючи гідність іншого опонента чи партнера, загострюють конфліктну ситуацію.

Причини виникнення міжособистісних конфліктів досить різнопланові. Це можуть бути помилки викладачів при оцінюванні студента під час екзамену, неосвідомлена нетактовність викладача до студента який прагне обгрунтувати відповідь, використання екзамену для вияснення відносин між студентами, або викладачем і студентом. Спричинити міжособистісний конфлікт можливо внаслідок бажання студента відстояти свою гідність використовуючи іноді індивідуальний або груповий протест проти рішення викладача. При цьому вчинки студентів проявляються яскравіше і супроводжуються досить глибокими переживаннями. Боязнь бути незрозумілим батьками, страх невдачі при намаганні проявити себе – створюють об”єктивні причини для конфлікту. Потрібно враховувати й те, що студентська група являє собою дуже складне і динамічне утворення у якому постійно трапляються якісь зміни.Загальновідомим є те, що вступаючи у взаємодію, студенти відрізняються один від одного рівнем своєї базової освіти, життєвим досвідом, особистими рисами характеру, темпераментом та іншими особливостями. Звичайно ці різниці неодмінно призводять до розбіжностей в інтересах, настроях, потребах окремих студентів, що породжує нерідко міжособистісні конфлікти. Тому перед педколективом навчального закладу, факультету, або окремої кафедри постає питання, щодо попередження та профілактики конфлікту ще до початку сесії. Аналіз літературних джерел дозволяє викласти нашу думку, щодо питання.

Вирішення низки проблем дозволить ще на початковій стадії попередити конфлікти.[6] Для цого необхідно: своєчасно вивчати індивідуально-психологічні особливості осіб схильних до конфліку; враховувати вплив особливостей студентського віку на виникнення міжособистісного конфлікту; розпізнавання бажань та потягів студента, інтересів які роблять його складним у спілкуванні; створення емоційної рівноваги у конфлікті; розробка можливих рішень потенційного конфлікту, що задовільнить обидві сторони .

Попередження конфліктів, їх профілактика досягається також в результаті управління конфліктами у навчальному закладі. До яких можливо віднести: здійснення “вищими” управлінськими органами спеціальних мір по відношенню до професорсько-викладацького складу та студентів вузу, якіб своєчасно знімали наявні проблеми що провокують конфлікт; вирішення кафедрами конфліктних ситуацій ще до початку сесісії, для чого мати інформацію про реальний стан навчання студента з попередньою його оцінкою та відношенням до навчання; врахування потреб студента і його відношення до навчання протягом семестру; введення спеціальної систем заохочень (звільнення від екзамену) для студентів які показали високі результати, ініціативу у розробці рефератів, курсових робіт, доповідей та ін.; здійснення відповідного професійно-психологічного відбору студентів до вибраної спеціальності, що дасть змогу ще під час вступу до вузу виявити індивідуально-психологічні особливості майбутнього студента; психологічна підготовка викладача до роботи у відповідному вузі з врахуванням контингенту студентів, відповідного курсу, фаху; мистецтво вилакладача, щодо своєчасного попередження конфлікту, вміння його розв”язати в разі виявлення. Педагог повинен вміти точно розрахувати міру впливу, час його найліпшого ефекту і підбирати конкретний засіб, який потрібен саме цьому студенту.

Подолання конфліктів здійснюється через систему управління латентними (прихованими) конфліктами, а також подолання відкритих (реальних) конфліктів. Управління латентними конфліктами передбачає розпізнавання та усвідомлення конфліктів, що сприяє зняттю внутрішньої напруги у сторін конфлікту, пошуку шляхів розв”язання конфлікту ще на ранніх етапах його розгортання, виявленню помилкових конфліктів. Подолання відкритих конфліктів здійснюється в результаті обходу конфлікту та фактичного його розв”язання. Обхід конфлікту необхідний тоді коли успішне розв”язання конфлікту є неможливим. Він сприяє виходу сторін конфлікту із стану напруги,їх відходу від конфронтації.Фактичне розв”язання конфлікту являє собою усунення відкритого конфлікту в результаті врахування або реалізації інтересів однієї або обох сторін конфлікту.

потрібно завжди пам”ятати, що кожний студент перш за все – особистість та індивідуальність;

використовуйте усі позиції спілкування як по вертикалі, так і по горизонталі з врахуванням ситуації та особистісних якостей студента;

поважайте прагнення студентів до особистої точки зору;

не очікуйте оцінки з боку студента,а намагайтесь побачити себе з боку очима студента;

намагайтесь зрозуміти причину негативної (конфліктної) поведінки студента;

намагайтесь використовувати вербальні та невербальні засоби комунікації;

слідкуйте за інтонацією свого голосу, його тембром, мімікою, жестами, поглядом очей студента;

недозволяйте собі недоброзичливості, грубості, неуважності в ході спілкування зі студентом на екзамені.

Використання запропонованих засобів протягом навчального семестру, а також під час сесії дозволить як студенту так і викладачу уникнути багатьох негараздів, які можливі внаслідок внутрішньоособистісного так і міжособистісного конфлікту. Будьте готові до їх попередження.

Таким чином, реалізація підходів і процедур попередження і подолання внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів у вищому навчальному закладі в період екзаменаційної сесії буде сприяти гармонізації взаємостосунків у студентській групі, а також відповідному рівню психічного здоров”я студентів і викладачів, що в кінцевому плані впливатиме на стан навчально-виховного процесу і задоволення студентів відповідною заслуженою оцінкою за предмет за яким складаються екзамени.

Будь-який конфлікт порушує нормальний хід життя студентського колективу. Ось чому дуже важливо вміти попередити його, а якщо він вже виникнув, то швидко й ефективно вирішувати, намагаючись при цьому спрямувати енергію студентів на згуртування колективу, створення здорового морально-психологічного клімату.

Найбільш типовими для студентських конфліктів є такі, що виникають через невідповідність створених уявлень з умовами і ситуаціями, що обумовлено недоліками в організації навчання і побуту студентів, а також певними обмеженнями. Найбільш доцільна стратегія відносно конфлікту виявляється не в бажанні уникнути його за будь-яку ціну, а у вмінні спрямувати протиріччя колективу, тим більше що розбіжності бувають і продуктивними, тобто допомагають вирішити наболілі проблеми, усунути недоліки, підвищувати ефективність студентської діяльності.

Якщо в колективі виникають конфліктні ситуації, значить, в ньому не створені умови для вдосконалення його організації і діяльності. Виникнення конфліктних ситуацій - явище закономірне, і в багатьох своїх проявах є однією з умов розвитку колективу, але разом з тим не можна забувати те, що будь-який конфлікт може сприйматися доброзичливо.

Конфлікт - це частіше всього небажання вирішення конфліктних ситуацій. Він травмує учасників, надовго порушує ритм життя колективу, може призвести до грубого порушення дисципліни і надзвичайної події.

Методи та методики дослідження конфліктів

Під час конфлікту психологічний стан людини зазнає таких змін, що її думки і почуття починають значно відрізнятися від її думок і почуттів у ситуаціях повсякденного життя. Ці зміни, як правило, не усвідомлюються самою людиною і мають закономірний характер: підвищення рівня емоційної збудженості та напруги; зниження здатності до раціонального опрацювання інформації; підвищення рівня навіювання і, відповідно, зменшення ступеня критичного ставлення до себе, до конфліктуючих; пригнічення раціональних способів регуляції поведінки та почуття відповідальності за свої вчинки; відчуття власної сили, могутності та анонімності своїх дій, самого себе.

Тому, на нашу думку, доцільно вивчати конфліктність особистості за методиками які є досить інформативними і валідними.