Об'єкт, платники та ставки

Об'єктомплати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Платникамиє власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі, зокрема орендарі.

Плата за землю стягується у двох формах: земельний податок; орендна плата.

Залежно від мети використання земельної ділянки розрізняють ставки,що встановлюються щодо земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення. У свою чергу, ставки плати за землю несільськогосподарського призначення диференціюються для земель населених пунктів та земель промисловості, транспорту за межами таких пунктів.

Щодо земель сільськогосподарського призначенняставкивстановлюються у відсотках від грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь і диференціюються для ріллі, сіножатей та пасовищ і для багаторічних насаджень.

За земельні ділянки в межах населених пунктів ставкиподатку з земель, грошову оцінку яких установлено, визначається в розмірі 1 % від грошової оцінки. Якщо таку оцінку не встановлено, для населених пунктів використовуються середні ставки (у копійках за квадратний метр), розміри яких диференціюються залежно від чисельності населення. У свою чергу, середні ставки установлені Верховною Радою України, також можуть диференціюватись відповідними сільськими, селищними, міськими радами, виходячи з функціонального призначення і місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок. У населених пунктах, віднесених до курортних, установлюються підвищувальні коефіцієнти до середніх ставок. Крім того, такі коефіцієнти використовуються також в містах обласного підпорядкування та містах Києві і Севастополі.

Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, автостоянками, гаражами, дачами громадян, справляється в розмірі З % від суми земельного податку.

Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підприємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, справляється в п'ятикратному розмірі.

Щодо, земель розташованих поза межами населених пунктів, ставки земельного податку встановлюються:

а) для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення – з розрахунку 5 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;

б) за земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення – у розмірі 50 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;

в) за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, – у розмірі 0,3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Пільги

Згідно з Законом «Про плату за землю» від земельного податку звільняються:

1) заповідники, національні природні парки, заказники, ботанічні сади тощо;

2) вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів;

3) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, бюджетні установи, спеціалізовані санаторії України, громадські організації інвалідів України;

4) вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються за цільовим призначенням;

5) зареєстровані релігійні й благодійні організації, які не займаються підприємницькою діяльністю тощо.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть установлювати такі пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку, але тільки за рахунок коштів, що включаються до відповідних бюджетів.

До бюджету цей податок виробниками сільськогосподарської та рибної продукції і громадянами сплачується до 15 серпня та 15 листопада рівними частками, а всіма іншими платниками – щомісячно, протягом 30 днів, наступних за звітним місяцем.