Економічна наука виділяє дві грипи показників, які характеризують стан розвитку країни. - натуральні і вартісні.
Натуральні показники - це обсяги виробництва певних видів промислової і сільськогосподарської продукції в натуральних величинах.
Для кожної галузі виробництва характерні свої показники, які відображають характер її роботи: машини - у штуках; метал у тоннах; газ у м3; м'ясо і молоко - у тоннах; тканини - у м2 і т. д. Обсяги виробництва продукції в натуральному виразі дають можливість визначити частку виробництва продукції певним виробником у виробництві її взагалі чи у певному регіоні, країні чи групі країн.
В Україні обсяги виробництва продукції в натуральному обчисленні незначні і порівняти їх із світовим виробництвом проблематично.
Разом з тим Україна до 1917 р. входила до складу Росії і її частка у добуванні залізної руди становила 74,5%, видобутку кам'яного вугілля - 78,2%, виробітку чавуну і сталі відповідно 68,6 і 56,7%, виробництву електроенергії - 26,7%, мінеральних добрив - 40,4%, цукру-піску - 81,6% (табл.6.2). Такі показники виробництва певних видів продукції, які приходились на Україну при середньому показнику в розрахунку на одного члена федерації (до складу Росії входили крім 15 республік колишнього СРСР іще Польща і Фінляндія), свідчать, що при високому рівні розвитку надіятись на отримання незалежності таким шляхом, як її отримали Польща і Фінляндія, було нереальним.
У перші роки Радянської влади і до Великої Вітчизняної війни Україна була основним виробником продукції чорної металургії і постачальником кам'яного вугілля в Радянському Союзі. Частка виробництва електроенергії сягала 25,7%, мінеральних добрив - 31%, тракторів - 33%, цукру-піску - 73%.
В 1990 р. в Україні добувалось 42% залізної руди, 21,4% вугілля, вироблялось 39,4% чавуну, 32,6% сталі, 35% прокату, 16,9% електроенергії, 13% мінеральних добрив, 21,8% тракторів, 67,5% цукру-піску. Крім того в 1990 р. В Україні вироблялось 22>,%% зерна, 25,5% м'яса і 27%'молока від загальносоюзного виробітку.
Досить високі показники частки України у виробництві продукції булі і до встановлення незалежності.
Не дивлячись на те, що обсяги виробництва продукції в Україні за роки незалежності значно зменшились, але при загальному скороченні її виробництва в усіх країнах колишнього СРСР часка України у виробництві основних видів продукції поки що значна, і становить по видобутку залізної руди 40,1%, виробництву чавуну, сталі і прокату - третину, по виробництву вугілля - 19,5% тощо.
Тобто Україна являється вагомим виробником багатьох видів продукції серед країн СНД.
Таблиця 6.2. Частка України у виробництві продукції
| (в процентах) | |||||
| Види продукції | в Росії 1913 | вСРСР | в Союзі незалежних держав | ||
| Видобуто залізної руди | 74,5 | 67,6 | 55,8 | 42,0 | 40,1 |
| Видобуто вугілля | 78,2 | 50,2 | 33,5 | 21,4 | 19,5 |
| Вироблено: чавуну | 68,6 | 64,7 | 51,7 | 39,4 | 33,0 |
| сталі | 56,7 | 48,8 | 40,1 | 32,6 | 31,0 |
| прокату | 58,1 | 49,7 | 41,4 | 35,0 | 30,2 |
| електроенергії | 26,7 | 25,7 | 18,5 | 16,9 | 14,4 |
| мінеральних добрив | 40,4 | 31,1 | 27,8 | 13,8 | 12,2 |
| тракторів | - | 33,0 | 36,9 | 21,8 | 8,5 |
| цукру-піску | 81,6 | 73,0 | 60,9 | 67,5 | 20,0 |
Вартісні показники - це виробництво валового внутрішнього продукту (ВВП) в цілому і в розрахунку на одну особу.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) - це загальний обсяг виробництва продукції у грошовому виразі за певний період (місяць, квартал, півріччя і за рік). За допомогою цього показника можна порівнювати роботу будь-якої галузі виробництва і країни в цілому, оскільки вироблена продукція оцінюється в певній грошовій одиниці. Найбільш об'єктивним показником, який характеризує стан розвитку країни, вважається виробництво валового внутрішнього продукту в розрахунку на душу населення.
Для порівняння у міжнародній практиці за еталон при розрахунках прийнятий долар США.
До встановлення незалежності в Україні за рік у 1990 р. вироблялось продукції в розрахунку на одну особу на 4,9 тис. дол. США, а в 2003 р. - цей показник становить лише 1,04 тис. дол. США (табл. 6.З.).
Таблиця 6.3. Виробництво валової продукції в розрахунку
На душу населення
(тис, дол. США)
| Країни | |||||
| Україна | 4,9 | 0,72 | 0,63 | 0,89 | 1,04 |
| Білорусь | 5,9 | 1,0 | 1,0 | 1,4 | 1,7 |
| Російська Федерація | 6,5 | 2,1 | 1,8 | 2,4 | 3,0 |
| Польща | 1,6 | 3,4 | 4,2 | 4,9 | 5,4 |
| Туреччина | 2,6 | 2,7 | 2,9 | 2,6 | 3,4 |
| Канада | 20,7 | 19,8 | 23,2 | 23,2 | 27,1 |
| Англія | 17,4 | 19,6 | 24,5 | 26,5 | 30,6 |
| Данія | 25,9 | 34,5 | 29,8 | 32,3 | 39,5 |
| США | 22,5 | 27,2 | 34,2 | 35,7 | 36,9 |
| Японія | 24,7 | 42,3 | 37,5 | 31,3 | 33,8 |
| Німеччина | 21,0 | 30,1 | 22,7 | 24,1 | 29,2 |
| Словаччина | 3,1 | 3,6 | 3,8 | 4,5 | 6,0 |
| Румунія | 1,6 | 1,6 | 1,6 | 2,0 | 2,61 |
За 1990 -2003 pp. виробництво продукції в Україні в розрахунку на одну особу скоротилось майже у 5 разів і стало значно меншим, ніж у наших сусідів - Білорусії, Російській Федерації, Польщі, Словаччині, Румунії й інших країнах і значно менше, ніж у передових країнах - США, Канаді, Англії, Данії, Японії, де виробництво продукції у 30-40 разів більше.
Організація Об'єднаних Націй проводить визначення обсягу виробництва продукції і у цінах 1990 р.
За даними ООН, у 2003 р. у світі було вироблено продукції у постійних цінах 1990 р. у доларах США на суму 31082,2 млрд дол. США, в Україні - на 131млрд дол. США, що становить 0,4% світового виробництва. Частка Російської Федерації - 2,5%, США - 26,8%, Німеччини - 6,5%, Китаю - 4,1%.
У цих цінах при середньому світовому рівні виробництва продукції в розрахунку на одну особу 5,0 тис. дол.США в Україні виробництво продукції становило 2,7 тис, або 54% середньо-світового виробництва.
Причин такого стану дуже багато, але найвагомішою слід ва-жати те, що в Україні виробляється значна частка продукції в натуральному виразі, але це в основному сировинні матеріали, тоді як виробництво продукції машинобудування та високотехно-логічної промислової продукції значно скоротилось. Ми практично втратили виробництво власної електроніки і радіотехніки, а виробляємо (складаємо) таку техніку із комплектуючих іноземного виробництва. Аналогічна ситуація в автомобілебудуванні, у виробництві побутової техніки та інших галузей економіки.
Для подолання такої великої різниці у виробництві продукції в нашій країні і провідних країнах світу слід радикально змінювати структуру виробництва в бік виробництва високотех-нологічної продукції машинобудування, електронної техніки та різкого збільшення обсягів виробництва продукції сільського господарства.
6.3. Поділ народного господарства за формами власності
Власність - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто це відношення людини до предметів.
Відношення людини до власності визначається основним законом держави - її конституцією.
В Україні до встановлення незалежності діяла Конституція СРСР.Згідно зі її статтею 10 основу економічної системи СРСР становила соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю являлась також власність професійних і інших громадських організацій, необхідних для виконання їх уставних задач.
Згідно зі статтею 11 Конституції СРСР державна власність - загальне надбання всього радянського народу, тобто основна форма соціалістичної власності.
Виключно у власності держави находилось: земля, її надра, вода, ліси. Державі належали основні засоби виробництва у про-
мисловості, будівництві, сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, власність створених державою комунальних та інших підприємств, необхідних для виконання завдань держави.
Статтею 12 Конституції СРСР власністю колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань являлись засоби виробництва й інше майно, необхідне для виконання їх уставних задач.
Згідно зі статтею 13 Конституції основу особистої власності громадян СРСР складали їх трудові доходи. В особистій власності громадян могли бути предмети особистого використання, зручностей і підсобного домашнього господарства, житловий будинок і трудові нагромадження. Особиста власність громадян і право на її успадкування охоронялись державою.
Таким чином, згідно із Конституцією СРСР усі заводи і фабрики та різні інші підприємства, комунальне житло міст і соціальна сфера находилась у загальнонародній власності.
У власності державинаходились майже 10 тис. великих заводів і фабрик, 150 тис. інших підприємств та 2,5 тис. радгоспів.
Колгоспно-кооперативна власністьбула сконцентрована у 10 тис. колгоспів, виробничі фонди яких за балансовою вартістю оцінювались у 39 млрд крб.
У 1991 році вартість основних засобів України становила 474 млрд крб, в тому числі виробничого призначення - 317 млрд крб.
Вартість основних фондів невиробничої сфери становила 157 млрд крб: в тому числі вартість житла - 88 млрд крб; комунального господарства - 23 млрд крб; підприємств охорони здоров'я - ЗО млрд грн; науки, культури і мистецтва - 16 млрд крб.
Особиста власність громадян була представлена їх майном та у ощадному банку СРСР находилось вкладів громадян України на суму 130 млрд крб.
Після встановлення незалежностіпостало питання відношення людей до майна. Верховна Рада України 7 липня 1992 року прийняла Закон України "Про власність", яким не встановлено граничну норму на власність,але вказано, що приватна власність мусить мати трудовий характер, тобто власність громадян являється і примножується за рахунок їх доходів від участі у
виробництві, від підприємницької діяльності, ведення власного господарства, доходів від коштів, вкладених у кредитні заклади, акції і цінні папери та отримані іншим шляхом, що не суперечить Закону.
Згідно з цим Законом приватизувати можна було все, за ви-ключеннням, того, що не підлягало приватизації:
- майно органів державної влади і управління;
- майно Збройних Сил;
- золоті і валютні фонди;
- державні матеріальні резерви;
- комплекси з виготовлення цінних паперів і грошових знаків;
- засоби урядового і спеціального зв'язку;
- об'єкти державної метеорологічної служби;
- національні, культурні й історичні цінності;
- об'єкти освіти, науки і культури, що фінансуються з бюджету;
- майнові комплекси підприємств з виготовлення зброї, наркотиків та радіоактивних речовин;
- атомні електростанції.
Було передбачено, що покупцями державного майна можуть бути як громадяни України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства:
Для того, щоб більш справедливо поділити майно між членами суспільства, урядом країни було принято рішення про безоплатну передачу мешканцям житла, в якому вони проживали, а також кожному громадянину України незалежно від його віку (за виключенням колгоспників) було видано приватизаційні майнові сертифікати на суму 1 млн 50 тис, українських карбованців,за офіційним курсом станом на 1 листопада 1993 р.
Ці приватизаційні сертифікати можна було використовувати при приватизації державного майна.
В результаті сертифікованої приватизації більшість державного майна змінила форму власності на приватну. Але значна кількість власників сертифікатів не знаючи у які підприємства їх можна вкласти продали їх на стихійних ринках за безцінь (в основному за 10 українських карбованців або гривень).
Покупці приватизаційних сертифікатів стали власниками отриманого за них майна у вигляді заводів, фабрик, морських і річкових суден, літаків, родовищ корисних копалин і іншого.
Отримана будь-яким шляхом власність була юридично закріплена Конституцією України.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 p., "Кожен має право володіти , користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатом своєї інтелектуальної і творчої діяльності". Право приватної власностінабувається в порядку, визначеному Законом.
Згідно з Законом ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.