Гірничо-шахтне машинобудування поділяють на устатку­вання для вугільної і залізорудної промисловостей та добуван­ня нафти і газу.

Виробництво гірничо-шахтного устаткування для вугільної промисловості зосереджено в основному в Донецькому економічному районі. На Донецькому заводі "Донецькгірмаш" ви­робляються бурові установки і потужні підйомні машини, на Яси-нуватському машинобудівному заводі -> гірничопрохідне устатку­вання (вугільні комбайни і лебідки), у Слов'янську Донецької об­ласті - коксохімічне устаткування, у Луганську - устаткування для збагачувальних підприємств, у Горлівці виробляються вру­бові машини, вугільні комбайни, породонавантажувачі, компресо­ри, насоси, скіпи для підняття із шахт вугілля.

Виробництво машин і устаткування для залізо-рудної промисловості зосереджено в основному в Кривому Розі Дніпропетровської області, Торезі Донецької області, Дніпропе-

тровську, Харкові та інших містах. Флагманом в галузі вва­жається завод "Криворіжрудмаш", на якому було сконцентрова­но 41,5% основних фондів і 36,5% виробничих потужностей по добуванні руди колишнього СРСР. На цьому заводі виробля­ються всі види устаткування для добування залізної і марганце­вої руди, бурові верстати. В Торезі Донецької області виробля­ються породонавантажувачі, рудникові електровози, вагонетки. У Дніпропетровську і Харкові виробляються окремі вузли і агре­гати для устаткування залізо-рудної промисловості.

Виробництво устаткування для нафтової і газової про­мисловостей сконцентровано на підприємствах Дрогобича, Чернівців, Конотопа і Харкова.

У структурі важкого машинобудування значне місце займає виробництво підйомно-транспортних машин. Підприємства по виробництву такого устаткування розташовані у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Нікополі, Прилуках, Золотоноші Чер­каської області, Ківерцях Волинської області, Слов'янську До­нецької області та у Львові. Причому львівський завод "Автона­вантажувач" є найбільшим спеціалізованим підприємством, яке випускає різні типи автонавантажувачів. В останні роки збільшує обсяги виробництва і Броварський завод авто­мобільних кранів Київської області.

Виробництво металургійного і ковальсько-пресового ус­таткування на 95% зосереджено у Донецькій і Луганській об­ластях і Дніпропетровську, Кривому Розі і Марганці Дніпропет­ровської області та у Запорізькій області. Зокрема у Краматорсь­ку Донецької області є два заводи.

Найбільшим підприємством металургійного комплексу яв­ляється Новокраматорський металургійний завод, на якому ви­пускається ковальсько-пресове і металургійне устаткування, прокатні листові стани, слябінги, металорізальні верстати.

Старокраматорський металургійний завод випускає різне металургійне устаткування для металургійної промисловості.

На Дебальцівському металургійному заводі Донецької об­ласті сконцентровано виробництво устаткування для доменних і сталеплавильних печей, запасні частини для коксохімічного ус-

таткування. У місті Лагутіно Луганської області на місцевому ли­варно-механічному заводі виробляється доменне і сталеплавиль­не устаткування, в тому числі для механізації і автоматизації мета­лургійних цехів. Маріупольський завод важкого машинобудуван­ня Донецької області випускає устаткування для безперервного розливу сталі, прокатні стани та устаткування для доменних пе­чей. У Дніпропетровську, Кривому Розі і Марганці зосереджено виробництво устаткування для безперервного розливу сталі, станів для прокату труб, доменних печей, шлаковозів, чавуно­возів. Окремі види металургійного устаткування виробляються на заводах Донецька, Луганська, Комсомольська Донецької області.

Енергетичне машинобудування включає виробництво ус­таткування для всіх видів електростанцій, а саме атомних реак­торів, парових гідравлічних турбін, котлів, генераторів, дизель­них електростанцій, електроапаратури, кабельної продукції.

Найбільшим центром енергетичного машинобудування вва­жається м. Харків, де розташовані заводи "Електроважмаш", турбінний завод ім. С.М.Кірова, електромеханічний (ХЕМЗ) і "Електромашина".

На турбінному заводі випускаються турбіни для атомних, теплових і гідроелектричних станцій. За період з 1934 р. було ви­готовлено понад 150 турбін різної потужності для всіх видів еле­ктростанцій.

Миколаївське ВО "Зоря" спеціалізується на випуску судно­вих парових установок потужністю до 25 тис. кВт.

На Полтавському турбінному заводі зосереджено вироб­ництво устаткування для теплових електростанцій. Нині потре­ба в його продукції зростає, оскільки більшість теплових елект­ростанцій експлуатується від 25 до 40 років і ступінь зношеності устаткування понад 70%.

У Запоріжжі і Миколаєві зосереджено виробництво транс­форматорів, у Хмельницькому - трансформаторних підстанцій.

На Рівненському та Коломийському заводах Івано-Франківської області зосереджено виробництво високовольтної апаратури.

Розвиток електроенергетики неможливий без кабельної продукції. Виробництво її зосереджено у Києві, Харкові, До-

нецьку, Одесі. Електроізоляційні матеріалі виробляються у Лу­ганську, Слов'янську Донецької області, Львові і Першотравне-вому Житомирської області.

9.3. Транспортне машинобудування

Транспортне машинобудування включає локомотиво- і ваго­нобудування, суднобудування, літакобудування і автомобілебу­дування.

Тепловози виробляються у Луганську і Харкові на заводах транспортного машинобудування.

Промислові електровози виробляються у Дніпропетровсь­ку. Заводи по ремонту тепловозів і електровозів є у Києві, Львові, Дніпропетровську, Полтаві, Одесі, Запоріжжі і Конотопі Сумської області.

Залізничні вагони виробляються у м. Кременчук Полтавсь­кої області і Дніпродзержинську Дніпропетровської області. Ви­робництво великовантажних вагонів зосереджено у Стаханові Луганської області. У Маріуполі Донецької області виробляють­ся металеві вагони - цистерни. Вагоноремонтні підприємства є у Києві, Харкові, Одесі, Львові і Конотопі.

На Дарницькому вагоноремонтному заводі налагоджено ви­робництво приміських електропотягів. У Дніпродзержинську Дніпропетровської області розпочато будівництво поїздів метро­політену і пасажирських вагонів.

Суднобудування ділиться на морське і річкове. До 1991 р. воно даваго 40% загальносоюзного виробництва суден, де вироб­лялись як військові, так і цивільні судна.

Морсы е суднобудування. Основним його центром є Мико­лаїв. На його трьох заводах можна будувати різні види суден. На Феодосійському заводі "Море" виробляються судна на підвод­них крилах. Два суднобудівних заводи є у Херсоні, які випуска­ють різні типи океаг ських і морських суден, доки для морських портів і портові кранг . Керченський завод "Затока" здатний бу­дувати танкери.

Судноремонтні підприємства є у Одесі, Іллічівську, Севас­тополі, Керчі і Маріуполі.

Річкове суднобудування розвинене у Києві, де на заводі "Ленінська кузня" будують пасажирські і буксирні судна, трау­лери і рефрижератори. На Херсонському заводі річкового судно­будування випускаються катери, теплоходи, земснаряди та суд­на озерного типу. Судноремонті підприємства є в Запоріжжі, Ізмаїлі і Вилкові (на Дунаї).

Нині українське суднобудування характеризується високим рівнем виробництва корпусів суден і відстає у розвитку не­обхідного суднового обладнання, тому замовляє його у передо­вих суднобудівних компаніях світу.

Літакобудування в Україні представлене Київським заво­дом ім. Антонова, Харківським авіаційним заводом, Харківським заводом "ФЕД", Запорізьким "Мотор Січ". Крім того в авіапро­мисловості України об'єднано ще 39 підприємств, які виготовля­ють окремі агрегати і вузли, бортове електро- і радіообладнання. У кращі часи заводи України випускали за рік до 350 літаків. Харківський авіазавод щомісячно випускав 13-18 машин ТУ-134, Київський - по 15-20 машин АН-24 і АН-26. Нині ці показ­ники значно нижчі, але починається виробництво нових типів літаків. До встановлення незалежності Україна з Російської Фе­дерації отримувала до 80% комплектуючих і до 80% замовлень були для збройних сил. Тепер у зв'язку із скороченням вироб­ництва літаків вітчизняні транспорті компанії купують паса­жирські літаки за кордоном. За останні роки в країні розроблено ряд нових модифікацій як цивільних, так і військових літаків, виробництво яких можна налагодити спільно з Росією. Так, у Харкові починається серійне виробництво військово-транспорт­них літаків АН-70 і АН-72 та транспортно-пасажирських літаків АН-140ІТУ-334.

На Київському державному авіазаводі випускається АН-74.

Потреба країн СНД лише у літаку АН-140 становить майже 800 машин, в тому числі для України - 200. Цей літак замінить ЯК-40 і АН-24, які уже вичерпали свій ресурс експлуатації. Світова потреба в літаках АН-70 становить у межах 2 тис. шт. Уряди України і Російської Федерації ставлять питання про

відродження виробництва літаків, розроблених українськими науковцями в обох країнах.

Автомобілебудування в Україні представлено вироб­ництвом вантажних, легкових автомобілів і автобусів. До 1991 р. до автомобілебудівного комплексу входило 4 автомобільних за­води:

- для виготовлення легкових автомобілів - Запорізький і Луцький,

- для виробництва вантажівок - Кременчуцький автоза­вод;

- для виробництва автобусів - Львівський автобусний за­вод.

Проектна річна потужність їх становила: Запорізького (ЗАЗ) 300 - 350 тис. штук, Луцького автомобільного (ЛуАЗ) -17 тис, Кременчуцького (КРАЗ) - 35 тис. і Львівського автобус­ного (ЛАЗ) - 16 тис. автобусів.

Автомобілебудівні заводи обслуговували понад 60 підприємств України, які випускали комплектуючі та понад 300 підприємств різних галузей Союзу РСР. У найкращі часи (1985 р.) Авто-ЗАЗ випускав 160 тис. автомобілів, Луцький авто­мобільний ЛУАЗ - 10 тис, КРАЗ - 30,4 тис і ЛАЗ - 15 тис. ав­тобусів. За останні роки появились нові заводи по виробництву автомобілів. У Черкасах налагоджено складання мікроавтобусів "Богдан", в Сімферополі і Лубнах - "Газель". Виробництво мікроавтобусів налагоджено також у Борисполі Київської об­ласті та Чернігові.

Складання автомобілів "Волга" налагоджено в Іллічівську. В Ужгороді побудований завод по випуску автомобілів марок "Шкода" та "Ауді". Обсяги виробництва автомобілів за роками показано у табл. 9.2 та рис. 9.1.

Забезпеченість населення України автомобілями становить лише 60 машин на 1000 жителів, тоді як у країнах з високорозви-нутою ринковою економікою більше як 500.

Недостатній випуск автомобілів в країні, їх покищо невисо­ка якість та низька купівельна спроможність населення сприя­ють завозу із-за меж країни в середньому 200 тис. легкових авто­мобілів за рік, 80% з яких уже були у використанні і термін вико-

Таблиця 9.2. Динаміка виробництва автомобілів в Україні за 1950 - 2004 pp.

(тис. шт.)

 

Роки	Легкові автомобілі	Вантажні автомобілі	Автобуси
	-	18,3	-
	0,5	4,7	2,2
	86,9	19,7	9,1
	161,0	30,2	15,2
	156,0	27,7	12,6
	58,7	6,5	2,2
	2,0	3,4	1,7
	17,1	11,2	3,5
	26,2	6,7	2,4
	43,8	2,3	2,0
	102,0	1,3	2,6
	174,0	11,2	2,6

ристання яких уже вичерпаний. Це значно впливає на погіршен­ня повітряного басейну і потребуватиме значних витрат на ре­монти та на переведення таких машин на новий вид моторного палива - природний газ.

Головні завдання розвитку автомобілебудування визначені концепцією Державної промислової політики України, якою пе­редбачено довести щорічний випуск легкових автомобілів до 120 тис, вантажних автомобілів - 15-20 тис. і автобусів - до 5 тис. шт.

Розвиток автомобілебудування в Україні не задовольняє по­треби держави у власній продукції. Якщо виробництво легкових автомобілів дещо оживилось, то заводи по випуску вантажних автомобілів та автобусів працюють в межах 10-15% своєї мож­ливості. У 2004 р. власниками цих заводів-гігантів стали

Рис. 9.1. Виробництво автомобілів в Україні

російські підприємці. Розпочалася реконструкція цих підприємств і переорієнтація їх на випуск нових марок машин. На Кременчуцькому автозаводі передбачається виробництво як великовантажних автомобілів, так і машин вантажопідйомністю від 2 до 5 тон.

На Львівському автобусному заводі розпочато випуск міських автобусів нових видів - середніх, великих і надвеликих - відповідно на 70, 120 і 180 пасажирів. Річна потреба України в автобусах великої місткості (на 120 пасажирів) - 4 тис, а особ­ливо великих (на 180 пасажирів) - 500 шт. У зв'язку з пробле­мою фінансування внутрішній споживач покищо не має можли­вості купувати львівські автобуси, і 90% вироблених машин ре­алізуються в Російську Федерацію та інші країни СНД.

9.4. Сільськогосподарське машинобудування

Сільськогосподарське машинобудування включає вироб­ництво тракторів, різного виду комбайнів, землеобробних і посівних машин та машин і механізмів для механізації тварин­ницьких ферм. В останні роки у розвитку цієї важливої галузі склалася кризова ситуація, зумовлена руйнуванням колишніх економічних зв'язків між країнами колишнього СРСР. У мину­лому потреба в комплектуючих на 70 і більше процентів задо­вольнялась за рахунок імпорту з інших країн Союзу. Крім того, з однієї сторони, через зменшення обсягів виробництва зросла вартість техніки, а з іншої, через нестачу коштів у сільськогоспо­дарських товаровиробників зменшився попит на продукцію сільськогосподарського машинобудування, що вплинуло на об­сяги виробництва продукції.

Не дивлячись на те, що за 2001-2004 pp. дещо зросло вироб­ництво тракторів, тракторних плугів і сівалок, випуск інших технічних засобів не зростає. Навіть те незначне зростання не вирішує проблему. Практично виробництво тракторіву 2005 р. в порівнянні з 1990 р. скоротилось із 106,2 тис. до 5,8 тис. шт., або у 18,3 рази; тракторних плугів,із 89,2 тис. шт. до 5,2тис. шт.,або

у 17,2 рази; бурякозбиральних комбайнівіз 8,6 тис. шт. до 0,1 тис. шт., або у 86 разів; рядових жаток із 58,8 тис. шт. до 2,7 тис. шт., або у 21,8 рази і т.д. (табл. 9.3). Таким чином, скорочення темпів зменшення обсягів виробництва значно більше, ніж частка ввезення комплектуючих із-за меж країни. Так що окрім вказаних причин певну роль відіграло і реформування сільсько­господарських підприємств.

Таблиця 9.3. Динаміка виробництва сільськогосподарських машин за 1990-2004 pp.

(тис. шт.)

 

Види продукції
Трактори	106,2	10,4	4,0	3,6	3,0	4,5	5,8
Тракторні плуги	89,2	1,7	3,1	3,5	3,3	4,2	5,2
Тракторні сівалки	57,1	1,5	2,0	3,9	4,9	7,4	9,9
Рядові жатки	58,8	0,3	1,2	1,2	1,2	0,8	2,7
Бурякозбиральні комбайни	8,6	0,4	0,1	0,2	0,1	0,2	ОД
Дощувальні машини	6,4	0,01	-	-	-	-	-
Автонапувалки для великої рогатої худоби	83,5	20,3	3,1	з,з	4,3	1,8	-

Разом з тим технічне забезпечення на селі різко скоро­чується, техніка старіє і слід вживати заходів як до збільшення обсягів виробництва сільськогосподарських машин на заводах України, так і їх реалізації.

Заводи по виробництву тракторів розташовані уХаркові і Дніпропетровську, які здатні виробляти понад 100 тис. машин за рік. Виробництво окремих деталей для тракторобудування зосе­реджено в Києві (завод ім. Лепсе), Сімферополі, Кременчуці, Білій Церкві (гума), Луганську, Одесі та ін.

Виробництво сівалок зосереджено на Кіровоградському ВАТ "Червона Зоря".

Виробництво тракторних плугів ведеться на Одеському заводі сільськогосподарських машин.

Виробництво кукурудзозбиральних комбайнів зосере­джено на заводі "Херсонські комбайни".

Виробництво бурякозбиральних комбайнів скониентрова-но у Тернополі і Дніпропетровську.

Виробництво поливної техніки сконцентровано в Каховці Херсонської області.

У Львові на заводі з випуску техніки для внесення пести­цидів та рідких добриву 1991 р. вироблялось 60 тис. поливних машин. В 2003 р. їх було вироблено 10 тис. і лише менше як 3 тис. шт. реалізовано в межах України, а решта в країни СНД.

До встановлення незалежності в Україні не було власного виробництва зернових комбайнів.Ми щорічно одержували з Росії понад 10 тис. комбайнів. Тепер робиться спроба розпочати виробництво такої техніки у Рівному, Дніпродзержинську, Хер­соні та у Харкові на заводі ім. Малишева. В 2004 році в Україні було виготовлено лише 0,6 тис. шт. зернозбиральних комбайнів через відсутність коштів. З забезпеченням фінансування є мож­ливість значно збільшити виробництво цієї техніки.

9.5. Виробництво приладів і побутової техніки

Виробництво приладів, інструментів і побутових машин ха­рактеризується великою трудомісткістю і незначною ма­теріаломісткістю. Виробництво таких видів продукції викону­ють в основному висококваліфіковані працівники.

Виробництво приладів. Прилади використовуються в усіх галузях народного господарства, починаючи від простих побуто­вих приладів і до космічних кораблів. Лічильники використання води, газу, електроенергії використовуються в усіх помешканнях. Інші прилади використовуються в усіх машинах і механізмах.

В Україні близько 100 приладобудівних заводів, які є в усіх обласних і в багатьох районних центрах. На приладобудівних за­водах в 1990 р. працювало 270 тис. чоловік, які забезпечували всі

галузі необхідними приладами в необхідній кількості. Із скоро­ченням обсягів виробництва продукції машинобудування потре­ба у вимірній продукції значно зменшилась і випускається її ли­ше стільки, скільки потребує виробництво. У 2003 р. на приладо­будівних заводах працювало 54 тис. працівників, або у 5 разів менше. З часом із пожвавленням виробництва в галузі машино­будування та інших галузях народного господарства вироб­ництво приладів може буди відновлене в необхідних обсягах.

Виробництво побутової техніки за 1990 - 2004 pp. значно зменшилось. Так, обсяги виробництва телевізорів проти 1990 р. скоротилось у 8,5 разів, радіоприймачів - у 7,3 рази, пральних машин - у 2,3 рази, пилососів - у 20,1 рази, велосипедів - у 3,2 рази, побутових холодильників - на 6,2%.

Виробництво телевізорів сконцентровано у Львові, Києві, Сімферополі та у м. Сміла Черкаської області. Найбільшими центрами електронної та радіотехнічної промисловості виступа­ють Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Вінниця, Чернівці. Виробництво велосипедів сконцентровано у Харкові, побутових холодильників - у Донецьку.

Таблиця 9.4. Виробництво побутової техніки в Україні

(тис. шт.)

 

Види продукції
Телевізори			62,4
Побутові холодильники
Радіоприймачі			36,5	25,9	33,5	29,4
Пральні машини
Пилососи					83,4	66,4	53,3
Велосипеди		36,2	5,4

Сучасна стратегія державної промислової політики України в галузі машинобудування передбачає зростання темпів випуску науково-технічної продукції, освоєння нових конкуренто­спроможних зразків техніки, підвищення якості з орієнтацією на внутрішній ринок і збільшення експорту.

Контрольні запитання

1. Роль машинобудівного комплексу в народному госпо­дарстві і його структура.

2. Важке машинобудування і динаміка розвитку.

3. Транспортне машинобудування, стан розвитку.

4. Автомобілебудування, динаміка розвитку.

5. Сільськогосподарське машинобудування, розміщення та динаміка виробництва продукції.

6. Виробництво приладів.

7. Виробництво побутової техніки, розміщення і динаміка розвитку.

Рекомендована література

1. Золотарьов А. Організаційні аспекти розвитку машино­
будування //Економіка України. - 2004. - № 12.

2. Карпунин М.Г. Перестройка и модернизация машиностро­ения: экономический аспект. - М.: Машиностроение, 1990. - 271 с.

3. Крижановский Б.Н. Потенция машиностроения. - К.: На­укова думка, 1994. - 351с.

 

3. Романенко В. Регіональні ринки продукції машинобуду­вання в Україні //Економіка України. - 1996. - №6. - С. 90-92.

4. Розміщення продуктивних сил: Навчально-методичний по­сібник для самостійного вивчення дисципліни/ СІ. Дорогунцов, Ю.І. Пітюренко, Я.Б. Олійник та ін. - К.: КНЕУ, 2000. - 363 с

5. Розміщення продуктивних сил України. Підручник за ре­дакцією Є.П.Качана. - К.: Юридична книга. - 2002. - 350с.

6. Бялик В.Г. Технический уровень машин и аппаратов. - К.: Техніка, 1991.-200 с.

Ю г

10. Комплекс галузей хімічної промисловості України

Розглядаються наступні питання:

10.1. Роль хімічного комплексу та динаміка вироб­ництва продукції хімічної промисловості

10.2. Розміщення підприємств хімічного комплексу

10.1. Роль хімічного комплексу та динаміка

виробництва продукції хімічної

промисловості

Хімічний комплекс являється одним із важливіших у народ­ному господарстві країни. Особливістю його є здатність забезпе­чити всі галузі економіки матеріалами з певними властивостями. Продукція хімічної промисловості часто заміщує природну си­ровину, обсяги якої не такі й значні (деревина, шкіра, нитки). В ньому виробляється продукція для всіх галузей промисловості, транспорту, сільського господарства, оборони, побутового об­слуговування й істотно впливає на рівень і темпи розвитку всієї економіки країни.

У промисловому комплексі України частка хімічної промис­ловості незначна і становила в 2004 р. 5,9% вартості валової про­дукції промисловості України, але хімічною промисловістю ви­робляється дуже багато продукції різних найменувань.

На початку 2004 р. в Україні налічувалось 387 підприємств, які виробляли продукцію хімічної промисловості, в тому числі у Львівській області - 45, Луганській - 40, Дніпропетровській - 37, Донецькій - 26, у м. Києві - 32, а в інших областях значно менше.

Станом на 1.01.2004 р. в галузі було зайнято 145 тис. чол., що у 1,8 рази менше проти чисельності зайнятих у 1990 р. (256 тис. чол.).