Сировинна база хімічної промисловості
Сировинна база хімічної промисловості різноманітна і включає запаси майже всіх видів мінеральних ресурсів: вугілля, природний газ, нафту, сірку, кухонну і калійну сіль, руди, відходи металургійної промисловості, електроенергетики, сільськогосподарську сировину.
Про запаси вугілля, газу і нафти в Україні докладно викладено у темі, присвяченій паливно-енергетичному комплексу. Зупинимося на характеристиці інших видів хімічної сировини.
Запаси кухонної солі в Україні становлять понад 10 млрд т. Більше ніж половина з них припадає на Артемівсько-Слов'янсь-ке родовище Донецької області. Соляні пласти залягають тут на глибині 80-500 м, їх потужність місцями досягає 20-28 м. У Харківській області є Єфремівське родовище. В Закарпатті добувається сіль шахтним способом біля міста Солотвино. Значну цінність для хімічної промисловості мають запаси солей Північного Криму. Вони представлені в основному ропою Сиваських озер. У її складі розчини солей натрію, магнію, брому, йоду, титану та інших цінних елементів.
Запаси калійних солей є у Прикарпатті. Це Калушське родовище в Івано-Франківській і Стебниківське Львівської областей. Солі цих родовищ використовуються при виробництві калійних добрив і магнію.
Родовища самородної сірки відкриті в Прикарпатті. Це такі родовища, як Роздольське, Яворівське, Немирівське Львівської області і Глумаєвське Івано-Франківської області.
Запаси фосфоритів використовуються при виробництві фосфатних добрив. Найбільше їх у Кролівецькому районі Сумської області. Через глибоке залягання фосфорити можна добувати лише підземним способом. Як фосфорна сировина можуть бути використані апатитові руди, які є в Дніпропетровській і Житомирській областях.
Запаси крейди і вапняків, які широко використовуються у хімічній промисловості, є у багатьох місцях країни - в Причорномор'ї, Донецько-Придніпровській низовині, Донбасі. Забезпечення України цим видом сировини для хімічної промисловості не є проблемою.
Хімічна промисловість використовує в значних обсягах як сировину і промислові відходи. Вони створюються в необмежених обсягах у чорній та кольоровій металургії, нафтопереробці, на теплових електростанціях, у лісовій промисловості тощо. Особливе слід відмітити коксохімічне виробництво, на базі якого з вугілля (поряд з коксом, що направляється у доменне виробництво) отримують багато інших цінних продуктів: аміак, смоли, бензол. Великі коксохімічні заводи збудовані поблизу основних споживачів коксу - металургійних заводів - у багатьох містах Донбасу і Придніпров'я - Горлівці, Донецьку, Макіївці, Ал-чевську, Єнакієві, Маріуполі, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Кривому Розі, Запоріжжі.
Важливим постачальником сировини для хімічної промисловості служить нафтопереробна промисловість,потужності якої - 80 млн т нафти за рік. Нафтопереробні заводи України працюють головним чином на імпортній нафті.
В цілому, незважаючи на наявність власної потужної сировинної бази хімічної промисловості, для країни ще характерна істотна залежність галузі від імпортних поставок природного газу, нафти, апатитових концентратів, синтетичного каучуку, целюлози та ін., що згубно впливає на розвиток галузі.
Розвиток хімічної промисловості нарощувався з роками, і в 1990 р. в Україні вироблялось 4,8 млн т мінеральних добрив, 5 млн т сірчаної кислоти, 1,1 млн т кальцінованої соди, 179 тис. т хімічних волокон, 50,5 тис. т хімічних засобів захисту рослин, 11,2 млн шт. автомобільних шин і багато іншої продукції (табл. 10.1).
За роки незалежності (1990-2003 pp.) хімічна промисловість України значно зменшила обсяги виробництва. Так , у 2 рази скоротилось виробництво мінеральних добрив, а фосфорних і калійних - відповідно у 43,7 і 10,4 рази, сірчаної кислоти у 4,5 рази, хімічних волокон у 5,8 рази, кальцинованої соди у 1,7 рази хімічних засобів захисту рослин у 72 рази, автомобільних шин майже у 2 рази. Це результат різкого скорочення обсягів виробництва основних споживних продуктів хімічної промисловості та необдуманих дій керівництва країни.
Таблиця 10.1. Динаміка виробництва основних видів продукції хімічної промисловості України за 1940-2003 pp.
Види продукції | Од. виміру | |||||||
Мінеральні добрива, всього | тис. т | |||||||
в т ч. азотні | тис. т | |||||||
фосфорні | тис.т | |||||||
калійні | тис. т | |||||||
Сірчана кислота | тис. т | |||||||
Кальцинована сода | тис. т | '531 | ||||||
Хімічні волокна | тис.т | 1,6 | 2,9 | 65,3 | 179,2 | 41,3 | 30,3 | 30,7 |
Пластмаси | тис. т | - | - | н/д | ||||
Хімічні засоби захисту рослин | тис.т | - | - | 21,8 | 50,5 | 4,1 | 1,1 | 0,7 |
в т ч. гербіциди | тис. т | - | - | 4,5 | 1,9 | 1,0 | 0,4 | 0,3 |
Шини автомобільні | тис. шт | - | - |
10.2. Розміщення підприємств хімічного комплексу
На розміщення підприємств хімічної промисловості впливає ряд факторів: сировинний, транспортний, паливно-енергетичний і споживчий. Слід враховувати, що хімічне виробництво, як правило, багатостадійне, складається з низки послідовних операцій, які доповнюють одна одну.
Хімічна промисловість споживає велику кількість води, яка входить до складу деяких видів продукції, використовується для промивки і охолодження апаратури та для розбавлення стічних вод. Тому хімічні підприємства розташовують у місцях, які достатньо забезпечені водою.
Більшість хімічних виробництв потребують багато електричної та теплової енергії. Так, наприклад, на виробництво 1 т синтетичного волокна потрібно 15 тис. квт-г електроенергії і 7-8 т пари. Тому такі виробництво розташовують поблизу теплоелектростанцій.
При розміщенні хімічних підприємств істотне значення має екологічний чинник. При цьому слід враховувати таки фактори:
- по-перше, галузь має багато відходів, що негативно впливає на навколишнє середовище;
- по-друге, більшість підприємств являються забруднювачами повітряного басейну, що потребує розташування їх на значній відстані від місць проживання населення.
Значна частина підприємств хімічної промисловості обслуговує сільськогосподарське виробництво, виробляючи мінеральні добрива та засоби боротьби з шкідниками, хворобами і бур'янами на посівах сільськогосподарських культур в рослинництві, і різними паразитами і хворобами в тваринництві.