Сировинна база хімічної промисловості

Сировинна база хімічної промисловості різноманітна і вклю­чає запаси майже всіх видів мінеральних ресурсів: вугілля, при­родний газ, нафту, сірку, кухонну і калійну сіль, руди, відходи металургійної промисловості, електроенергетики, сільськогос­подарську сировину.

Про запаси вугілля, газу і нафти в Україні докладно викла­дено у темі, присвяченій паливно-енергетичному комплексу. Зу­пинимося на характеристиці інших видів хімічної сировини.

Запаси кухонної солі в Україні становлять понад 10 млрд т. Більше ніж половина з них припадає на Артемівсько-Слов'янсь-ке родовище Донецької області. Соляні пласти залягають тут на глибині 80-500 м, їх потужність місцями досягає 20-28 м. У Харківській області є Єфремівське родовище. В Закарпатті до­бувається сіль шахтним способом біля міста Солотвино. Значну цінність для хімічної промисловості мають запаси солей Північного Криму. Вони представлені в основному ропою Си­ваських озер. У її складі розчини солей натрію, магнію, брому, йоду, титану та інших цінних елементів.

Запаси калійних солей є у Прикарпатті. Це Калушське ро­довище в Івано-Франківській і Стебниківське Львівської облас­тей. Солі цих родовищ використовуються при виробництві калійних добрив і магнію.

Родовища самородної сірки відкриті в Прикарпатті. Це такі родовища, як Роздольське, Яворівське, Немирівське Львівської області і Глумаєвське Івано-Франківської області.

Запаси фосфоритів використовуються при виробництві фосфатних добрив. Найбільше їх у Кролівецькому районі Сумської області. Через глибоке залягання фосфорити можна добувати лише підземним способом. Як фосфорна сировина мо­жуть бути використані апатитові руди, які є в Дніпропетровській і Житомирській областях.

Запаси крейди і вапняків, які широко використовуються у хімічній промисловості, є у багатьох місцях країни - в Причор­номор'ї, Донецько-Придніпровській низовині, Донбасі. Забезпе­чення України цим видом сировини для хімічної промисловості не є проблемою.


Хімічна промисловість використовує в значних обсягах як сировину і промислові відходи. Вони створюються в необмеже­них обсягах у чорній та кольоровій металургії, нафтопереробці, на теплових електростанціях, у лісовій промисловості тощо. Особливе слід відмітити коксохімічне виробництво, на базі яко­го з вугілля (поряд з коксом, що направляється у доменне вироб­ництво) отримують багато інших цінних продуктів: аміак, смоли, бензол. Великі коксохімічні заводи збудовані поблизу основних споживачів коксу - металургійних заводів - у багатьох містах Донбасу і Придніпров'я - Горлівці, Донецьку, Макіївці, Ал-чевську, Єнакієві, Маріуполі, Дніпродзержинську, Дніпропет­ровську, Кривому Розі, Запоріжжі.

Важливим постачальником сировини для хімічної промис­ловості служить нафтопереробна промисловість,потужності якої - 80 млн т нафти за рік. Нафтопереробні заводи України працюють головним чином на імпортній нафті.

В цілому, незважаючи на наявність власної потужної сиро­винної бази хімічної промисловості, для країни ще характерна істотна залежність галузі від імпортних поставок природного га­зу, нафти, апатитових концентратів, синтетичного каучуку, це­люлози та ін., що згубно впливає на розвиток галузі.

Розвиток хімічної промисловості нарощувався з роками, і в 1990 р. в Україні вироблялось 4,8 млн т мінеральних добрив, 5 млн т сірчаної кислоти, 1,1 млн т кальцінованої соди, 179 тис. т хімічних волокон, 50,5 тис. т хімічних засобів захисту рослин, 11,2 млн шт. автомобільних шин і багато іншої продукції (табл. 10.1).

За роки незалежності (1990-2003 pp.) хімічна промис­ловість України значно зменшила обсяги виробництва. Так , у 2 рази скоротилось виробництво мінеральних добрив, а фосфор­них і калійних - відповідно у 43,7 і 10,4 рази, сірчаної кислоти у 4,5 рази, хімічних волокон у 5,8 рази, кальцинованої соди у 1,7 рази хімічних засобів захисту рослин у 72 рази, автомобільних шин майже у 2 рази. Це результат різкого скорочення обсягів ви­робництва основних споживних продуктів хімічної промисло­вості та необдуманих дій керівництва країни.


Таблиця 10.1. Динаміка виробництва основних видів продукції хімічної промисловості України за 1940-2003 pp.

 

Види продукції Од. виміру
Мінеральні добрива, всього тис. т
в т ч. азотні тис. т
фосфорні тис.т
калійні тис. т
Сірчана кислота тис. т
Кальцинована сода тис. т '531
Хімічні волокна тис.т 1,6 2,9 65,3 179,2 41,3 30,3 30,7
Пластмаси тис. т - - н/д
Хімічні засоби захисту рослин тис.т - - 21,8 50,5 4,1 1,1 0,7
в т ч. гербіциди тис. т - - 4,5 1,9 1,0 0,4 0,3
Шини автомобільні тис. шт - -

10.2. Розміщення підприємств хімічного комплексу

На розміщення підприємств хімічної промисловості впливає ряд факторів: сировинний, транспортний, паливно-енергетич­ний і споживчий. Слід враховувати, що хімічне виробництво, як правило, багатостадійне, складається з низки послідовних опе­рацій, які доповнюють одна одну.


Хімічна промисловість споживає велику кількість води, яка входить до складу деяких видів продукції, використовується для промивки і охолодження апаратури та для розбавлення стічних вод. Тому хімічні підприємства розташовують у місцях, які до­статньо забезпечені водою.

Більшість хімічних виробництв потребують багато елект­ричної та теплової енергії. Так, наприклад, на виробництво 1 т синтетичного волокна потрібно 15 тис. квт-г електроенергії і 7-8 т пари. Тому такі виробництво розташовують поблизу теплоеле­ктростанцій.

При розміщенні хімічних підприємств істотне значення має екологічний чинник. При цьому слід враховувати таки факто­ри:

- по-перше, галузь має багато відходів, що негативно впли­ває на навколишнє середовище;

- по-друге, більшість підприємств являються забруднюва­чами повітряного басейну, що потребує розташування їх на значній відстані від місць проживання населення.

Значна частина підприємств хімічної промисловості обслу­говує сільськогосподарське виробництво, виробляючи міне­ральні добрива та засоби боротьби з шкідниками, хворобами і бур'янами на посівах сільськогосподарських культур в рослин­ництві, і різними паразитами і хворобами в тваринництві.