Пам'ятки економічної думки Франкської держави „Салічеська правда”, „Капітулярій про вілли” Економічні ідеї Київської Русі

Європейська середньовічна думка залишалась під сильним впливом античності.
Особливістю економічних вчень стала участь їх в створенні католицької церкви, яка перетворилася на великого феодала, володіючи великою кількістю землі і селян. Для церкви, як для будь-якого суб'єкта господарювання, стали важливими питання ефективного управління землею та одержання доходу. В пошуках відповіді на економічні питання стали брати участь монахи-каноники (каноністи), церковні юристи, одні із самих досвідчених людей того часу.
Характеристика економічної думки Середньовіччя:
- Економічна думка прикривалась богословськими текстами мудрого характеру.
- Відображала боротьбу між селянською общиною і феодальним помістям (колонат, латифундія, вілла). Основою конфлікту була боротьба між общинною власністю і приватною.
- Велике виробництво, завдяки концентрації селян. Збереження примітивної і ручної техніки.
- Міста з їх торгівлею і промисловістю.
- Економічна політика феодального помістя – особливе місце в розвитку економічної думки. Вічна економічна проблема: як заставити працювати раба і селянина на віллі і латифундії.
- Оброк і панщина, протиріччя між ними. Оброк більш прогресивний тому, що послаблює залежність між селянином і феодалом, панщина – та ж рабська праця.
- Наявність феодальної ренти. Пошуки поземельної залежності і економічної експлуатації.
- Протиріччя між натуральним і товарним господарством, селянами і міщанами.
Феодалізму селян властиві: споживацькі мотиви, вотчина ремесло, всеможливі оброки і панщина, нагромадження продуктів харчування. Феодалізму міських жителів властиві: боротьба за рідкісні елементи виробництва (залізо), реалізація надлишків сільськогосподарського виробництва, широкі торгівельні зв'язки. Купці і лихварі розорюють аристократів, не кажучи вже про селян.
Для розуміння економічної думки раннього феодалізму мають велике значення старовинні записи судових звичаїв франків „Салічеська Правда” (VI ст.). Наводячи перелік штрафів за всеможливі злочини, вона характеризує економічні погляди франків щодо общинного селянства з однієї сторони і служилих людей або дружинників – з другої.
- Не приділяє уваги містам і промисловості. Сільське господарство – основне заняття франків. Сама „Салічеська Правда” – це аграрний кодекс:
- Ігнорує питання торгівлі.
- Соціальна рівність – рівний штраф за вбивство любого франка.
- Перевага общинної власності, лише король мав право землеволодіння общини.
- Родова община, вже тоді заміняється земельною або сусідською.
- Роль держави в особі короля.
„Салічеська Правда” показала розпад родового ладу, процес феодалізації, диференціації франкського суспільства і інтереси служилої аристократії, яка згуртовувалася навколо короля.
Через три століття економічні питання середньовічного помістя знайшли свій відбиток в „Капітулярії про вілли” (Закон про маєтки), де:
- визначається монопольне право феодалів на земельну власність;
- натуральне господарство проголошується ідеальною формою організації економічного життя;
- як виключення допускається продаж надлишків продукції та купівля того, що не виробляється у маєтках власними силами;
- чітко окреслюються правила поведінки та обов'язки суб'єктів господарювання.
Таким чином в „Капітулярії про вілли” закріплювалась залежність селян, а завдання економічної політики зводилось до зміцнення кріпосництва.
Економічні ідеї Київської Русі. Економічна думка України за часів феодалізму своїм корінням сягає становлення та розвитку могутньої держави – Київської Русі. Видатною пам'яткою економічного життя є „Руська правда” (30 р. ХІ ст.) – збірник установлень правди, закону. Це свого роду кодекс цивільного права, що містить норми майнових відносин, принципи відшкодування за втрати і злочини. Положення Правди, звід звичаїв, судові встановлення, термінологія допомагають уявити правові та господарські основи життя в Київській Русі.
„Руська правда” встановлює норми права відповідно до канонів християнської релігії. Вона визнає вирішення судових суперечок за допомогою кривавого двобою. Більшість статей присвячено нормам господарських відносин – праву власності, принципам спадкування, покаранням за порушення орної землі, практиці відшкодування грошових і натуральних боргів.
Як письмовий звід давньоруського права „Руська правда” впорядковує систему майнових відносин, боргових зобов'язань, норми покарань, ступінь відповідальності представників різних соціальних груп, громади.
„Руська правда” – джерело зведень про норми господарського життя, економічних відносин. З неї ми довідуємося про грошову систему, металеві гроші та хутра, що виконували функцію товарних грошей, про торговельні відносини Русі із сусідами, про ціни на товари, про норми стягування відсотків із грошової позички.
На відміну від західноєвропейських держав раннього середньовіччя, де лихварство вважалося гріховним, на Русі воно законодавчо регулювалось.
„Руська правда” по суті не обмежувала розмір відсотка, він був тут дуже високим.
Статті „Руської правди” окреслюють основи майнового і станового поділу. Верхня верства – „княжі люди” (дружина князя); потім ідуть „люди” (вільні, зобов'язані сплачувати данину князеві); на нижній сходинці – „холопи” (раби).
„Руська правда” – як юридичний документ, складений спочатку Ярославом Мудрим, доповнювався, редагувався його синами, а потім Володимиром Мономахом, використовувався і іншими слов’янськими князівствами упродовж ХІІІ – ХVІІ ст. ХVІІ ст.