Принципи державного контролю.

Державний контроль —одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших правових актів, що видаються органами держави. Здійснення державного контролю — одна з важливих функцій державного управління. Його призначення полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи.

•універсальність (контроль має охоплювати всі ділянки державного, господарського та соціально-культурного будівництва);•систематичність (проводиться не одноразово, час від часу, а за певною схемою, постійно);•безсторонність (досягається шляхом покладення завдань контролю на осіб, які не зацікавлені в його результатах);•реальність (забезпечується наявністю необхідних кваліфікованих кадрів контролерів);

•дійовість, оперативність, результативність(припускають швидке проведення контрольних дій контролюючим органом у разі одержання повідомлень про порушення, запобігання правопорушенням і причинам, що їм сприяли, своєчасне вжиття заходів щодо їхнього усунення, притягнення у відповідних випадках винних до відповідальності);•гласність (дає можливість, а у деяких випадках і стає обов'язком доведення результатів контролю до відома громадськості або правоохоронних органів, інших осіб, зацікавлених у результатах контролю).

32.Поняття, сутність та зміст громадського контролю. один з видів соціального контролю, який здійснюється об’єднаннями громадян та самими громадянами.

Суб’єктами громадського контролю є громадські об’єднання і політичні партії, професійні спілки, молодіжні та інші громадські організації, органи самоорганізації населення, трудові колективи, збори громадян за місцем проживання, а також окремі громадяни.

Громадський контроль як засіб забезпечення законності в діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування суттєво відрізняється від інших видів контролю. Ця відмінність полягає насамперед у тому, що всі суб’єкти громадського контролю виступають від імені громадськості, а не держави. їх контрольні повноваження зазвичай не мають юридично владного змісту, а рішення за результатами перевірок мають, як правило, рекомендаційний характері.

Характерною рисою громадського контролю є запобігання порушенням у сфері державного управління за допомогою засобів суспільного впливу.

Об’єктом громадського контролю є діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також поведінка окремих громадян

33.Світовий досвід управління якістю публічних послуг у системі публічного адміністрування.вивчення досвіду зарубіжних країн (Німеччини, Нідерландів, Польщі, Бразилії, Канади) у сфері організації системи надання адміністративних послуг органами публічної влади дозволяє дійти таких висновків:

1)обслуговування населення з надання адміністративних послуг органами публічної влади здійснюється спеціальними установами – «універсамами послуг» (Німеччина, Нідерланди, Польща, Канада), центрами обслуговування населення (Бразилія); 2

2)діяльність спеціалізованих установ («універсамів послуг», центрів обслуговування населення) ґрунтується на принципі «єдиного вікна», коли в одному приміщенні зосереджуються представництва різних органів публічної влади, а адміністративну процедуру надання послуги здійснює одна особа, наприклад, адміністратор;

3)в усіх розглянутих країнах створено систему електронного урядування, що забез- печує вільний доступ громадян до так званих Єдиних порталів державних (адміністративних) послуг, які містять інформацію щодо переліку, умов, порядку отримання адміністративних послуг;4)надання населенню адміністративних послуг здійснюється згідно зі стандартами, за якими визначаються складові якості послуги: доступність, своєчасність, пріоритет потреб громадян тощо.

Саме ці складові визначають пріоритетні напрямки діяльності спеціалізованих установ, створюючи сприятливі умови отримання послуг для населення.

34.Законодавство у сфері публічного управління та адміністрування Європейського Союзу.Європейські стандарти належного адміністрування сформульовані в документі SIGMA “Принципи державного управління”, який містить систему принципів і критеріїв оцінки державного управління (далі - Принципи державного управління). Структура Стратегії відповідає принципам державного управління, розробленим SIGMA у тісній співпраці з Європейською Комісією. Вони визначають, що саме належне врядування означає на практиці, та окреслюють основні вимоги до добре функціонуючої системи органів державного управління. Принципи сформульовані на основі міжнародних стандартів і вимог, а також належних практик держав - членів ЄС та/або країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Принципи державного управління визнані деякими країнами як перелік стандартів та система принципів і критеріїв для оцінки реформ державного управління.Стратегія з урахуванням Принципів державного управління визначає такі напрями реформування:*формування і координація державної політики (стратегічне планування державної політики, якість нормативно-правової бази та державної політики в цілому, включаючи вимоги щодо формування політики на основі ґрунтовного аналізу та участь громадськості);*модернізація державної служби та управління людськими ресурсами;*забезпечення підзвітності органів державного управління (прозорість роботи, вільний доступ до публічної інформації, організація системи органів державного управління з чітким визначенням підзвітності, можливість судового перегляду рішень);*надання адміністративних послуг (стандарти надання та гарантії щодо адміністративних процедур, якість адміністративних послуг, електронне урядування);*управління державними фінансами (адміністрування податків, підготовка державного бюджету, виконання державного бюджету, система

1.Публічний – 1) Який відбувається у присутності публіки, людей; прилюдний, привселюдний, гласний, відкритий.

2) Призначений для широкого відвідування, користування; громадський, загальний, загальнодоступний.

2.Держава – це той інститут, який укладає юридичний взаємозв’язок між людьми та органами влади в межах певної території.3.Органи держави – це сукупний елемент державного апарату, наділений владними повноваженнями, виконання яких забезпечується примусовою силою держави.

4.Управління - це вид суспільної діяльності, яка передбачає систему скоординованих дій суб'єкта на об'єкт для виконання певних організаційних завдань.

5.Адміністрація - це апарат, органи, сукупність осіб, які керують діями людей; державні органи, що здійснюють управління.6.Адміністрування – система органів, які здійснюють організаційні та розпорядчі функції; керівний персонал певного органу, закладу чи підприємства.

7.Публічне адміністрування – різновид управлінської діяльності інституції публічної влади, завдяки якій держава та громадянське суспільство забезпечують самокерованість усієї суспільної системи та її розвиток у певному напрямку.

8.Публічне управління – це здійснення управлінського організуючого впливу, здійснення управлінських функцій з метою соціально-економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод.

9.Публічні послуги - послуги, що надаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, які перебувають в їх управлінні.

10.Адміністративні послуги - це публічні послуги, що надаються органами виконавчої влади, виконавчими органами місцевого самоврядування та іншими уповноваженими суб'єктами, і надання яких пов'язане з реалізацією владних повноважень.

11.Принципи - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане; це загальні вимоги до побудови теорії, сформульовані як те первинне, що лежить в основі певної сукупності фактів.

12.Функції - це обов'язок, роль, що її виконує відповідний інститут, чи процес стосовно цілого, характеристика напряму чи аспекту діяльності тощо.

13.Демократія - форма політичної організації суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державою.

14.Місцеве самоврядування - це право територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

15.Делегування владних повноважень - добровільна передача на певний час на відповідних умовах влади від одного суб'єкта (органу) до іншого на основі взаємної домовленості.

16.Громадське об'єднання – це добровільне об’єднання юридичних та/або фізичних осіб для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення спільних інтересів.

17.Громадська організація - це добровільне та організаційно оформлене об'єднання громадян, створене для вираження й задоволення їхніх інтересів і потреб на засадах самоврядування.

18.Громадська спілка – це громадське об’єднання, засновниками якого є юридичні особи, а учасниками як фізичні так і ін. юридичні особи.

19.Профспілки - добровільна неприбуткова громадська організація, галузева спілка, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

20.Політична партія - це організована група громадян, що виражає інтереси тих чи інших соціальних верств і прагне до реалізації своєї мети шляхом боротьби за державну владу і її використання.

21.Нормативні акти - акти, які встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях, призначені на довгострокове та багаторазове застосування.22.Індивідуальні акти – акти, які вирішують конкретні питання управління і не містять у собі норм права, спрямовані на одноразове застосування відносно конкретних випадків, ситуацій, обставин, здійснюють безперервне оперативне вирішення органами виконавчої влади численних справ.23.Дефектні акти – це акти управління, прийняті з порушенням вимог , що ставляться до правових актів публічного адміністрування.

24.Нікчемні акти – акти, юридична недійсність яких очевидна і вони не породжують юридичних наслідків.

25.Оспорюванні (заперечні) акти – це акти, дефектність яких не є очевидною. Ці акти можна скасувати, відправити на доопрацювання з метою відповідності вимогам чинного законодавства.

26.Контроль - це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, що при цьому виникають.

27.Ревізія - форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень чи крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

28.Законність – це правовий режим у державі, за якого діяльність суб’єктів публічної адміністрації, юридичних і фізичних осіб здійснюється відповідно до вимог закону.

29.Дисципліна – це точне, своєчасне і неухильне дотримання, встановлених правовими та ін. соціальними нормами, правил поведінки у державному та суспільному житті.

30.Звернення громадян – це організаційно-правовий спосіб забезпечення законності і дисципліни, що характеризується правом громадян звернутися до органів публічного адміністрування, підприємств, посадових осіб із зауваженнями, скаргами і пропозиціями, що стосуються їхньої діяльності.

31.Пропозиція - це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

32.Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

33.Скарга – це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, посадових осіб.

ТЕСТИ
До якої гілки влади належить Кабінет міністрів України.Виконавча
До якої гілки влади належить міністерство Виконавча
До якої гілки влади належить Президент. Не належжить
До якої гілки влади належить Верховна рада України.Законодавча
До органів місцевого самоврядування відносять сільські, селищ­ні, міські ради, що складаються з депутатів
Акти, які встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях, призначені на довгострокове та багаторазове застосування називають нормативними актами
Акти, які вирішують конкретні питання управління і не містять у собі норм права, спрямовані на одноразове застосування відносно конкретних випадків, ситуацій, обставин, здійснюють безперервне оперативне
вирішення органами виконавчої влади численних справ називають індивідуальними
Акти, які містять і норми права, і рішення щодо конкретних управлінських справ та ненормативні приписи називають змішаними
Дефектні акти поділяються на нікчемні та заперечні
Які суб’єкти можуть скасувати акти публічного адміністрування – ті, хто їх прийняв
До якої стадії відносять підготовку проекту управлінського акта 1
До якої стадії відносять внесення проекту акта на розгляд відповідного органу 2
До якої стадії відносять обговорення та відпрацювання проекту нормативного акта управління 3
До якої стадії відносять прийняття та реєстрацію нормативного акта управління 4
Способами забезпечення законності є: контроль, нагляд, звернення громадян
Назвіть види звернень громадян: заяви, скарги, пропозиції
Звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб тощо називають пропозицію
Звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій тощо називають заяву
Звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб називають скаргу