Проаналізувати сутність і методи калькулювання. Розглянути методику обчислення окремих статей калькуляції.

Калькулювання — обчислення собівартості окремих виробів. Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів тощо. На підприємствах, як правило, складають (обчислюють) планові та фактичні калькуляції. Перші обчислюються за плановими нормами витрат, другі — за їхнім фактичним рівнем. Різновидом планових калькуляцій є так звані проектно-кошторисні калькуляції, які розробляються на разові замовлення, нові вироби на стадії їхнього проектування. У процесі калькулювання прямі витрати обчислюються безпосередньо на калькуляційну одиницю згідно з чинними нормами й цінами.

Стаття «Сировина й матеріали» містить витратила сирови­ну, основні, допоміжні матеріали, закуплені вироби та напівфаб­рикати, тобто витрати, які можна безпосередньо обчислити на оди­ницю продукції на підставі витратних норм і цін. Із вартості сировини й матеріалів віднімають вартість відходів за ціною їхнього можли­вого використання чи продажу. Стаття «Енергія технологічна» включає витрати на енергію яка_безпосередньо вико­ристовується в технологічному процесі для зміни стану або фор­ми предметів праці. Обчислюється за нормами витрат і тарифами на енергію. Стаття «Основна заробітна плата виробників» містить ви­трати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виго­товленням основної продукції. Обчислюється згідно з нормами ви­трат часу на виконання технологічних операцій і тарифними став­ками або відрядними розцінками на операції, деталі, вузли. Статті «Загальновиробничі витрати», «Загальногосподарські витрати» близькі за змістом і різняться тільки за рівнем узагаль­нення витрат. Загальновиробничі — це витрати на управління, ви­робниче й господарське обслуговування в межах вир-ва. Сюди входять витрати на зарплату з відрахуваннями на соці­альні потреби працівників управління цеху, спеціалістів, обслуго­вуючого персоналу; амортизаційні відрахування стосовно будівель і споруд, кошти на їхнє утримання, ремонт, на охорону праці та ін. Загальногосподарські витрати є такими самими, тільки на рівні підприємства як єдиної системи. Додатково в них включають вит­рати на набір і підготовку кадрів, відрядження, обов'язкові пла­тежі (страхування майна, платежі за забруднення довкілля тощо), виплату відсотків за кредити і т. п. Стаття «Підготовка та освоєння виробництва» може місти­ти три різновиди витрат на: освоєння нових підприємств, вироб­ництв, цехів, агрегатів (пускові витрати); підготовку та освоєння нової продукції; підготовчі роботи в добувній промисловості. Стаття « Позавиробничі витрати» містить витрати на вивчення ринку, на рекламу та продаж продукції.

 

 

Навести поняття рентабельності як відносного показника ефективності діяльності підприємства. Навести формули обчислення рентабельності. Проаналізувати динаміку і способи підвищення рентабельності на підприємствах.

Рентабельність — це відносний показник ефективності робо­ти підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відно­шення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресур­си (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рента­бельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Р_а) характеризує ефективність вико­ристання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою Р_а = П_з(ч) / К_{а *} 100 де П_з(ч) — загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

К_а— середня сума активів за річним балансом. Рентабельність власного капіталу (Р_вк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

де П — чистий прибуток підприємства; К_в — власний капітал підприємства.

Рентабельність акціонерного капіталу (Р_ак) свідчить про верх­ню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

де К_ст—статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій). Рентабельність продукції (Р_п) характеризує ефективність ви­трат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою

де П — прибуток від реалізації продукції за певний період; С — повна собівартість реалізованої продукції. Рентабельність одного виробу (Р.) розраховується за формулою:

де Ц., С. — відповідно ціна й повна собівартість г-го виробу.

Розглянути суть, важливість і методичні підходи до оцінки загального фінансового – економічного стану підприємства. Проаналізувати групи показників для оцінки фінансово – економічного стану підприємства.

Фінансово-економічний стан підприємства (орга­нізації) характеризується ступенем його (її) при­бутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінан­сово-економічного стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс — підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату.

В активі балансу підприємства за новою формою виділені такі три розділи: необоротні активи, оборотні активи, витрати майб періодів. Пасив балансу підприємства за новою формою складається з п'яти виокремлених розділів: власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові забовязання, поточні забовязання, доходи майб періодів.

Групи показників: 1) Прибутковість: валовий прибуток, чистий прибуток, рентабельність; 2) Ділова активність: оборотність активів; оборотність товарно-маткр запасів, середній термін оплати дебіторської заборг-ті, сер. Термін оплати кредит заборг-ті; 3) Фінансова стійкість: коеф автономії = власн капітал/підсумок балансу(0,5-0,6), коеф забезпеч боргів = власний капітал/залуч капітал (>1), фін важіль = залуч капітал/власн капітал(<1); 4) платоспромож-ть: коеф заг ліквідності, коеф термінової ліквідності, коеф абсол ліквідності.