Розвиток економіки незалежної України.

24 серпня 1991 Року Верховна Рада проголосила Акт незалежностi України. Л.Кравчук – перший президент України. У березнi 1992 р. Верховна Рада України затвердила «Основи національної економiчної політики». У документi Передбачалася структурна перебудова господарства України. Велике значення надавалося конверсiї оборонної промисловості перерозподiлу матеріальних і трудових Ресурсiв на користь тих виробництв, якi забезпечують населення споживчими товарами. Передбачалося переорiентувати машинобудування на задоволення потреб агропромислового сектору, легкої та харчової промисловості.

Вводився закон «Про приватизацiю майна державних підприємств». Почалося створення малих та спiльних підприємств. Почали створюватися фермерськi господарства. Разом з тим економiчнi перетворення йшли надзвичайно повiльно.В умовах вiдсутності цiлiсноi концепцii переходу від тоталiтарного до демократичного суспільства багато прийнятих в Украiнi законiв виявилися вiдiрваними від життя і належним чином не спрацювали. Серед украiнськоi полiтичноi верхiвки переважали настрої на користь якомога повiльнішого просування в реформах. Небеапека такого підходу виявилася не відразу, а в результатi — і радикальнi змiни почалися значно пізніше.

Унезалежнившись політично, Україна опинилася з дуже обмеженими енергетичними ресурсами. Функцiонування її господарства залежало вiд Поставок російських нафти і газу. Державi довелося платити за цi поставки згідно з новими цiнами. Розрив всесоюзних економiчних зв’язків поглибив кризу у промисловому виробництві. Адже промисловiсть України виробляла не бiльше 20% кiнцевого продукту. Основна частина являла собою напiвфабрикати або комплектуючi вироби.

Зберiгалась вертикальна система управлiння господарством, систему держзамовлення, централiзований розПодiл найважливiших ресурсiв. У промисловості та сільському господарствi продовжував домiнувати державний сектор.

13 жовтня 1992 р Верховна Рада Украiни затвердила нового премєр міністра Л.Кучму. У листопадi новий уряд прийняв принципове рiшення про вихiд з рубльової зони. В країнi була введена власна тимчасова нацiональна валюта — карб.ованець.

В своїй полiтицi Л. Кучма наголошував на вiдновленнi порядку й адмiнiстративної системи управлiння економiкою. Iнфляцiя до осені досягла рiвня 70% в мiсяць. Намагання уряду Кучми стабiлiзувати становище шляхом вiдновлення командно-адмiнiстративної системи улравлiння державними пiдприемствами, введення директивних цiн, обмеження доходiв віддалило Україну вiд цивiлiзованої економiки. 21 вересня 1993 р. Верховна Рада вдовольнила прохання Кучми i звiльнила його вiд обов’язкiв прем’ер-мiнiстра. Уряд очолив сам Президент, а обов’язки прем’ер-мiнiстра виконував Ю. Звягiльський. Тактика нового Кабiнету Мiнiстрiв полягала у посиленнi регуляцiй s податкiв.

У 1994 р. економiка країни виявилася на межi краху. Загострилося протистояння мiж законодавчою та виконавчою гiлками влади.

Влiтку 1994 р. ковим президентом УкраУни було обрано Леонiда Кучму. У Жовтнi 1994 р. новообраний Президент проголосив стратегiю економiчних перетворень яка передбачала звiльнення цiн, обмеження дефiциту державного бюджету, впровадження вiльног внутрiшньоi i зовнішньої торгiвлi, введения суворої монетарної полiтики, масову приватизацiю великих пiдприемств i проведення земельної реформи.

У перші 2—3 роки намiтилися певнi позитивнi зрушення. Почалась реальна приватизація.Було досягнення в 1996 р. фiнансової стабілізації.У вереснi 1996 р.

була проведена грошова реформа.(заміна купоно-карбованця на гривню). Згаданi заходи дали позитивнi результати. Насамперед це знайшло вiдображення в зменшеннi темпiв падiння ВВП. Однак, не дивлячись на деяку стабiлiзацiю, що намiтилася на 1997 p. у рядi галузей, економiчну кризу подолати не вдалося. Почалася бартеризація економіки. Головна причина переходу українських підприемств на бартер - плачевний стан їх обiгових засобiв i особливо гостра нестача готівки, а ставки на кредит були непосильно великими.

Криза iстотно вплинула на інвестиційну сферу, що проявляеться в падiннi норм прибутків, зниженнi національного доходу. Негативним фактором був

величезний зовнiшній борг. Значним проривом була успішна приватизація, але й вона не виправдила сподівання створити розвинені ринки, не привела до кординальних змін в економіці. У цей час підвищувались теппи зростання сектору тіньової економіки, що було визвано не оптимальною системою податкування.

Отже, вiдсутнiсть достатньої полiтичної волi, професiоналiзму законодавчої i виконавчої влади в умiннi поєднати свiтовий досвiд з конкретними українськими умовами для проведения структурних реформ зумовили затяжний економічний спад, привели до зниження довiри суспiльства до влади i об’ективно необхiдних ринкових реформ. Досягнута цiною жорсткої монетарної полiтики макроекономiчна стабiлiзацiя без врахування прiоритетiв і потреб нацiональноi економiки, без створення сприятливих умов для промислової i підприємницької дiяльностi супроводжусться наростанням фiнансової незбалансованостi, зниженням якiсних показників. Значне покращення соціально-економічного стану України відбувалося з 2000 року.