Змішане соціальне забезпечення окремих кате­горій громадян

Останнім часом почала складатися змішана форма соціаль­ного забезпечення, коли одні видатки повністю фінансуються за рахунок бюджетних коштів, а інші покриваються відповідними страховими фондами. Це стосується осіб, які займаються специфічною трудовою діяльністю і отримують матеріальне забезпечення відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про статус суддів", "Про судову експертизу", "Про державну підтримку засобів масової інформації" та ін. Зазна­чені в них особи належать до застрахованих, але рівень соці­ального забезпечення їх набагато вищий від інших застрахова­них осіб, які забезпечуються за нормами законів, що стосують­ся окремих видів загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування.

Особам, які мають право на призначення пенсій за окремими (спеціальними) законами, крім військовослужбовців офіцерсь­кого складу, визначається сума пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван­ня", виплата якої здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду. Різниця між пенсією, призначеною за окремим законом, та пенсією, визначеною відповідно до Закону України "Про за­гальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачуєть­ся за рахунок визначених відповідним окремим законом коштів (за рахунок державного бюджету, коштів галузі та ін.). Якщо розмір пенсії, визначений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вищий, ніж розмір пенсії, призначений за окремим законом, за бажан­ням пенсіонера виплачуватиметься вища пенсія.

Військовослужбовцям офіцерського складу, військовослуж­бовцям надстрокової служби та військової служби за контрак­том Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситу­ацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильсь­кої катастрофи, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Управління державної охорони України, особам на­чальницького складу органів внутрішніх справ України, кри­мінально-виконавчої системи України, особам начальницько­го складу податкової міліції, інших військових формувань, що утворюються відповідно до законів України, пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечен­ня військовослужбовців та осіб начальницького, рядового скла­ду органів внутрішніх справ та деяких інших осіб". Якщо військовослужбовці офіцерського складу не набудуть права на пенсію відповідно до зазначеного спеціального закону, при при­значенні їм пенсій за Законом України "Про загальнообов'яз­кове державне пенсійне страхування" період військової служ­би зараховуватиметься до страхового стажу за умови надання Пенсійному фонду державних дотацій з відповідних бюджетів, які покриватимуть суми несплачених страхових внесків на державне пенсійне страхування за роки військової служби щодо цих осіб.

З метою розширення бази соціального захисту населення заохочуються різні види недержавного (приватного) соціально­го забезпечення, основу якого становить недержавне пенсійне забезпечення.

Правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні регламентуються Законом України від 9 липня 2003 р. "Про недержавне пенсійне забез­печення". Розрізняються три типи недержавного пенсійного забезпечення: 1) забезпечення пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пен­сійних фондів та вкладниками таких фондів; 2) забезпечення страховими організаціями шляхом укладення договорів стра­хування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалід­ності або смерті учасника фонду; 3) забезпечення банківськи­ми установами шляхом укладення договорів про відкриття пен­сійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних за­ощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

У свою чергу, недержавні пенсійні фонди поділяються на такі види: 1) відкриті пенсійні фонди; 2) корпоративні пенсійні фонди; 3) професійні пенсійні фонди. Відкриті пенсійні фонди за­сновуються будь-якими юридичними особами (банками чи стра­ховими компаніями) для широкого кола учасників, які залуча­ються через мережу відділів пенсійного фонду або агентів. Усі внески до фонду йдуть у "спільний казан" та інвестуються. На індивідуальному рахунку кожного учасника враховується сума внесків та належні йому частки інвестиційного доходу на пенсійні активи фонду мінус адміністративні витрати. Корпора­тивні пенсійні фонди створюються роботодавцями або групами роботодавців для своїх працівників. Як і у відкритих фондах, внески, сплачені до корпоративних фондів на користь працівників або самими працівниками, складаються разом і інвесту­ються. На індивідуальному пенсійному рахунку учасника відо­бражається сума внесків та належна йому частка інвестиційного доходу. Адміністративні витрати корпоративних пенсійних фондів можуть фінансуватися роботодавцями, і в цьому разі во­ни не вираховуються із накопичень, належних учаснику. Про­фесійні пенсійні фонди аналогічні корпоративним фондам за винятком того, що їх засновують не роботодавці, а об'єднання юридичних осіб або громадян за родом їх професійної діяльності для членів таких професійних об'єднань. Учасниками відкри­тих недержавних пенсійних фондів є будь-які фізичні особи, а учасниками професійних — громадяни, об'єднані за професій­ною ознакою. Корпоративні фонди створюються роботодавцями виключно для своїх працівників.

Видами пенсійних виплат є: 1) пенсія на визначений строк; 2) одноразова пенсійна виплата. Пенсія на визначений строк розраховується, на строк не менш як десять років від початку здійснення першої виплати. Одноразова пенсійна виплата мож­лива в разі критичного стану здоров'я, коли сума на рахунку є замалою чи учасник виїжджає за межі України на постійне проживання. Гроші, накопичені учасником системи недержав­ного пенсійного забезпечення, є його власністю. У разі смерті ці кошти успадковуються.

Фінансові установи зараз пропонують такі форми заоща­джень на старість: 1) депозитний рахунок, відкритий у банківській установі; 2) пай в інститутах спільного інвестування; 3) дохід за корпоративними цінними паперами (акції, облігації, векселі) у вигляді дивідендів, відсотків та від спекуляцій на різницях курсів купівлі-продажу самостійно або через інвес­тиційні компанії фондового ринку; 4) валюта й операції з нею через дилінгові компанії; 5) поліси у страхових компаніях, що укладають договори про накопичувальне страхування життя та пропонують сплачувати страхові внески і після настання виз­наченого віку одержувати щомісячну ренту у вигляді пенсії; 6) казначейські зобов'язання або інші цінні папери, дохід за якими гарантується державою або місцевою владою; 7) дохід від вкладення грошей у нерухомість (житло, дачі, гаражі, зе­мельні ділянки), вироби з дорогоцінних металів, антикваріат тощо.

За місцем роботи створюються спеціальні соціальні фонди для надання матеріальної допомоги своїм працівникам, утри­мання соціальної інфраструктури, придбання путівок до сана­торіїв та будинків відпочинку, здійснення доплат до пенсій, надання цільових одноразових допомог пенсіонерам тощо. Підприємства споруджують пансіонати для своїх одиноких працівників-пенсіонерів, будують для людей похилого віку спеціалізовані житлові комплекси. Потужні організації в наш час пожвавили роботу в цьому напрямі.

Особливим видом недержавного соціального забезпечення є благодійництво, що здійснюється з метою досягнення еконо­мічної стабільності і соціальної амортизації. Обов'язок більш заможних членів суспільства допомагати менш забезпеченим, які перебувають за межею бідності. Під благодійництвом розу­міють добровільну безкорисливу пожертву фізичних і юридич­них осіб особам, які потребують матеріальної та іншої благо­дійної допомоги. Благодійництво здійснюється з метою по­ліпшення матеріального становища, сприяння реабілітації ма­лозабезпечених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потре­бують піклування, а також надання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів.

Різновидом благодійництва є гуманітарна допомога, тобто цільова адресна безоплатна допомога, яка надається з гуман­них мотивів особам, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, тяжкою хво­робою та ін. Найчастіше гуманітарна допомога надається орга­нам соціального захисту населення для подальшого розподілу між відповідними категоріями громадян.