Сутність та складові місцевих бюджетів. Місце місцевих бюджетів у бюджетній системі.

Тема 2. Місцеві бюджети – визначальна ланка місцевих фінансів

Місцеві бюджети посідають провідне місце в системі місцевих фі­нансів. Їх визначають:

– як систему грошово-економічних відносин;

– як матеріальний фонд;

– як правову категорію;

– за територіальною ознакою.

Отже, за економічним змістом місцевий бюджет як невід'ємний еле­мент бюджетної системи країни окреслює економічні відносини між тери­торіальною громадою, суб'єктами господарювання та фізичними особами, спрямовані на формування фонду грошових коштів та фінансування міс­цевих і громадських потреб, підвищення соціально-економічного розвитку територій та поліпшення добробуту територіальної громади.

Місцевий бюджет як економічна категорія має певні, властиві лише йому особливості:

– зосередження частини національного доходу в руках органу місцевого самоврядування

– її подальше використання на загальнодержавні потреби

– перерозподіл національного доходу між галузями виробництва та адміністра­тивно-територіальними одиницями.

Статус бюджету як право­вої категоріїполягає у закріпленні в ньому норм, обов'язкових до виконання.

Бюджет як нормативний документ визначає склад, структуру та об­сяг доходів, а також видатків в розрізі напрямів фінансування та голо­вних розпорядників коштів, затверджує перелік захищених статей ви­датків та об'єктів, видатки на які будуть здійснюватися за рахунок бюджету розвитку, регламентує міжбюджетні відносини тощо.

За формою місцевий бюджет – це основний фінансовий план органів місцевого самоврядування.

За матеріальним змістом місцевий бюджет – централізований фонд фі­нансових ресурсіворганів місцевого самоврядування

Бюджетний кодекс України встановлює, що «до місцевих бюджетів відносять бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети міст Києва та Севастополя, обласні, ра­йонні бюджети, бюджети районів в містах, бюджети місцевого само­врядування. Бюджетами місцевого самоврядування виступають бюдже­ти територіальних громад – сіл, селищ, міст та їх об’єднань».

До місцевих зведених бюджетів в Україні відносять:

–бюджет Автономної Республіки Крим;

–бюджет області;

–бюджет району;

–бюджет міста з районним поділом.

Побудова системи місцевих бюджетів ґрунтується на принципах по­будови всієї бюджетної системи України, а саме:

– принцип єдності бюджетної системи України — єдність бюджет­ної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єди­ною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів;

– принцип збалансованості — повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповід­ний бюджетний період;

– принцип самостійності — Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автоно­мної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядуван­ня коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зо­бов'язання держави;

– принцип повноти — до складу бюджетів мають бути долучені всі надходження бюджетів та витрати бюджетів;

– принцип обґрунтованості — бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та роз­рахунках надходжень бюджету і витрат бюджету;

– принцип ефективності та результативності — залучення мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

– принцип субсидіарності — розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;

– принцип цільового використання бюджетних коштів — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними при­значеннями та бюджетними асигнуваннями;

– принцип справедливості і неупередженості — бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

– принцип публічності та прозорості — інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів.

У структурі місцевих бюджетів виділяють:

1) доходи та видатки, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів – це так звані делеговані повноваження;

2) доходи і видатки, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів – власні повноваження.

Бюджетним кодексом установлено, що бюджет може складатися з загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є:

– всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;

– всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету;

– кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без ви­значення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);

– фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:

– доходи бюджету (включно з власними надходженнями бюджет­них установ), які мають цільове спрямування;

– видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визна­чених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);

– кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з ви­значенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціаль­ного фонду бюджету);

– фінансування спеціального фонду бюджету.

Крім того, за рішенням місцевої ради у бюджеті може створюватися резервний фонд. За законодавством України, він має не перевищувати 1% обсягу видатків загального фонду бюджету.

Кошти резервного фонду бюджету можуть використовуватися на здійснення:

– заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенно­го, природного, соціально-політичного характеру або заходів, по­в'язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій;

– інших непередбачених заходів, які можуть здійснюватися за ра­хунок коштів бюджету, але не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету.

Місцевий бюджет поділяється на:

– поточний бюджет. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів стосовно соціального захисту населення;

– бюджет розвитку – є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів і створюється з метою фінансування програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних із розширеним відтворенням. В основному фінансує витрати на розвиток інфраструктури, громадські споруди, обладнання та викуп земельних ділянок.

Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

- кошти від відчуження майна, що перебуває в комунальній власності, у тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

- надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є власністю відповідної територіальної громади;

- кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;

- запозичення, здійснені в порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України;

- субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

- погашення основної суми боргу АРК і місцевого самоврядування;

- капітальні вкладення;

- внески органів влади АРК та органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб’єктів підприємницької діяльності.

Місцеве самоврядування як і держава є інструментом, що надає суспільні послуги, для чого необхідна стабільна та фінансово потужна дохідна база:

– Доходна база місцевих бюджетів є важливим інструментом фінансового регулювання.

– Доходна база місцевих бюджетів найбільш швидко реагує на зміни, що відбуваються в економічному житті даної території.

– Стабільна дохідна база місцевих бюджетів сприяє пропорційному розвитко­ві територій. У взаємодії з доходною базою державного бюджету вона є ін­струментом фінансового вирівнювання.

– 3 доходної частини місцевих бюджетів фінансується більшість державних витрат, головним чином соціальних. 3а її допомогою впроваджуються у життя більшість загальнодержавних програм, пов’язаних з розвитком господарської і соціальної інфраструктури регіону.

– Доходна база місцевих бюджетів має регулюючі, закріплені і власні доходні джерела її формування. Місцевим органам влади також надано право само­стійно визначати напрями використання власних коштів.

На формування доходної бази місцевого бюджету виливають різні фактори, які можна об’єднати у три групи:

– економічні. До них можна віднести обсяги ВВІІ, НД, економічний підйом (спад) виробництва, інфляцію, безробіття, податкову і бюджетну політику, інвестиційні витрати на розвиток народного господарства;

– соціальні. Сюди слід віднести: кошти, що спрямовуються на соціально-культурні заходи; соціальний захист; обсяг і рівень заробітної плати різних категорій громадян; розмір споживчого кошика; контингент учнів, студентів, хворих, осіб, що потребують соціальної допомоги тощо;

– політичні – пов’язані із забезпеченням обороноздатності держави і підтримкою внутрішнього правопорядку, організації управління державою, зміцненням законо­давчої, виконавчої і судової влади.

Характерною ознакою сучасної бюджетної системи України є самостійність усіх бюджетів. Самостійність місцевих бюджетів, згідно з чинним законодавством, гарантується:

– власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом, загальнодержавними доходами;

– правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону;

– не включенням місцевих бюджетів до державного та інших бюджетів;

– правом самостійного використання вільних бюджетних коштів, а також законодавчого обмеження можливості їх вилучення;

– компенсацією державою додаткових видатків органів місцевого самоврядування, які виникають унаслідок рішень, що ухвалюють органи державної влади.