Кейнсіанська теорія економічного зростання

Кейнсіанська теорія економічного зростання зародилася в 40-х роках ХХ століття. Її засновниками стали англійський економіст Р. Харрод і американський — Є. Домар. На їх думку, головну роль в економічному зростанні відіграють інвестиції як компонент сукупного попиту і як засіб нагромадження капіталу та збільшення виробничого потенціалу економіки.

В моделі Харрода-Домара джерелом інвестування є заощадження, які залежать від доходу (ВВП) і норми заощадження, тобто . Обсяг інвестування визначається попитом на інвестиції, який ставиться в залежність від приросту продукту та його капіталомісткості . Остання обчислюється за формулою: . Отже, капіталомісткість показує, наскільки одиниць збільшується капітал при зростанні продукту, виробленого з використанням цього капіталу, на одиницю. Оскільки , а , то попит на інвестиції визначається так: .

До цього слід додати ще три важливих припущення моделі Харрода-Домара: 1) капіталомісткість є незмінною внаслідок негнучкості цін в короткостроковому періоді та нейтральності технічного прогресу; 2) норма заощаджень в довгостроковому періоді теж має тенденцію до стабільності; 3) інвестиції дорівнюють заощадженням .

Спираючись на перелічені припущення, виразимо рівновагу між інвестиціями та заощадженнями за допомогою такого рівняння:

(13.1)

Поділимо обидві частини рівняння (10.1) на Y:

(13.2)

В рівнянні (13.2) вираз відображає темп економічного зростання, який визначається за формулою:

(13.3)

Оскільки в рівнянні (10.3) норма заощаджень (s) і капіталомісткість є постійними, то і темп економічного зростання теж має бути постійним. Такий темп Харрод назвав «гарантованим». Крім «гарантованого» Харрод ввів також поняття «природнього» темпу зростання, який досягається в умовах повної зайнятості.

Необхідність забезпечення «гарантованого» і «природнього» темпів економічного зростання кейнсіанці не ототожнювали з автоматичною можливістю їх досягнення. Навпаки, вони визнавали, що фактичні темпи зростання економіки можуть відхилятися від бажаних. При цьому відхилення фактичних темпів від «гарантованого» породжує певні диспропорції в економіці, а відхилення «гарантованого» темпу від «природнього» викликає рецесію або інфляцію.

Особливість кейнсіанської теорії економічного зростання полягає в тому, що її прихильники доходять до висновку про необхідність державного регулювання процесу нагромадження капіталу з метою підтримання в довгостроковому періоді стійких темпів зростання економіки. При цьому головним об’єктом державного регулювання мають бути інвестиції.