ДИПЛОМАТІЯ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ
1. lingua franca - мова, що об’єднує різні держави, допомагаючи комунікувати. На Стародавньому Сході цю функцію виконувала аккадська мова (термін з комплексу термінів по Ст. Сходу).; в різні часи таку роль відігравали аккадська, арамейська, грека, латина і, зрештою, французька та англійська.
2. Тріада Леві-Стросса - повідомлення, жінки і дари. Рівність стосунків між правителями втілювалася в практиці еквівалентного обміну в межах цієї тріади (знову Ст. Схід). Якщо ж обмін в межах цієї тріади порушувався або був нерівним, то це був тривожний сигнал.
3. “Великі царі” Стародавнього Сходу- це рівні між собою правителі, котрі мали “братні” стосунки. Це правителі Єгипту, Вавилону, Хеттського царства, Ассирії та Хунігальбату.
4.Syngeneis (спорідненість, спільне походження) - уявлення, що люди і боги мають спільне походження, протиставлення спільноти еллінів чужорідним варварам. Пізніше уявлення про спільне походження доповнилось усвідомленням спільної культури. Якщо була потреба у встановленні мирних взаємин із варварами, то зазвичай знаходили спільного предка.
5. Philia - дружба. Цей термін охоплював широкий спектр взаємин між полісами - від нейтралітету до збройного союзу. в широкому сенсі означала наявність встановлених офіційних мирних взаємин між полісами.
6. Xenia (ритуалізована дружба) - підтверджений юридичний статус поліса, що був підставою для виявлення звичаю гостинності щодо представників полісу. Часто цей статус закріплювався писаною угодою , яка супроводжувалась клятвою і вдповідними ритуалами. Важливо, що це було визнання дружнього статусу цілої спільноти, а не окремих представників (як було зі статусом asylia).
7. Проксенія- практика, наближена до інституту постійного дипломатичного представництва. Проксен - представник роду певного поліса, що постійно мешкає в іншому полісі, і був визнаний гідним представником інтересів поліса звідки його рід. Проксенами ставали за правом народження, іноді за якісь заслуги або авансом за майбутні послуги. До проксенів зверталися посли після прибуття, вони забезпечували послам місце проживання і домовлялися про прийом у народному зібранні.
8. Ангелос - посланник, доставляв повідомлення як офіційного, так і приватного змісту, як у межах поліса, так і за його межі.
9. Глашатай- виконував передусім релігійні функції (він у першу чергу представник богів, тому недоторканий), серед іншого виконував ритуали оголошення і завершення війни, займався обміном полоненими і вбитими. Є припущення, що присутність глашатая у посольстві це непрямий доказ війни, навіть не проголошеної формально. Глашатай єдиний із послів мав символ особливого статусу - жезл.
10. Пресбейс- початкове значення слова пресбейс - “старійшина” або “старший у раді”, від нього слово “пресвітер”. Це, власне, вибраний посол. Теоретично міг бути будь-який громадянин, що проходив віковий ценз, але на практиці обирали маєтних городян, оскільки бюджетних коштів було замало для посольсва. Ця місія не приносила матеріальної вигоди, але була дуже почетною (і в такій самій мірі небезпечною).
11. Амфіктіонія- релігійний союз племен і міст Стародавньої Греції, який створювався для охорони спільних святилищ, храмів, організації релігійних свят і розв'язання міжплемінних питань.
12. Епімахія– оборонний союз між містами-державами Стародавньої Греції, передбачав надання військової допомоги лише у випадку, якщо союзник зазнав нападу.
13. Симахія – оборонний і наступальний союз держав Стародавньої Греції.Створювався за принципом “мати спільних ворогів і друзів”
14. Pax deorum - тип миру у стародавньому Римі, божественний мир, його проголошували феціали.
15. Iustum bellum / pium bellum –концепція справедливої війна у Стародавньому Римі, яку підтримують і схвалюють боги.
16. Колегія феціалів - ius fetiale – колегія, яка займалась проведенням необхідних ритуалів для оголошення війни, заключенням миру тощо. У Римі, також, колегія жерців.
17. Deditio (визнання зверхності) - – один з різновидів римських договорів-мир / капітуляція (договір не обов’зяковий).
18. Amicitia – тип взаємин між Римською імперією та варварами, який ґрунтується на довірі та є добровільним.
19. Foedus - договір, нав’язаний переможеним,і укладений після війни, коли обидві сторони продемонстрували рівні сили, так і коли країни не воювали. Від amicitia відрізняється наявністю взаємних обов’язків сторін. Часто використовували на позначення угод із варварами.
20. Ius hospitii - правила гостинного прийому посольств в Римській імперії
21. Ius gentium – право народів.Права підкорених римлянами варварів, які фіксувались в римських кодексах
22. Ius legationis - право відправляти посольства в Римській імперії.В різні часи цю функцію виконував сенат,канцелярія імператора,префект преторій.
23. Жезлоносець (caduceator)- тип посла у стародавньому Римі, який відповідав за організацію ритуалів стосовно миру чи війни(аналог грецького глашатая)
24. Легат - посол, якого надсилали з Риму в провінції.Також називали легатами послів Карфагену та Персії,яких вважали рівними за статусом з римськими послами. 2)Особистий посол папи Римського в інших країнах.
25. Оратор(промовець)-так називали послів,які прибували до Риму
Дипломатія Середньовіччя
1. eirenopois - концепція ототожнення візантійського імператора як миротворця.
2. „Візантійська співдружність”- штучний термін,створений Д.Оболенським, який позначає об’єднання держав на Сході Європи у часи Середньовіччя, які складали ієрархію християнських правителів, що визнавали імператора як світського голову, а константинопольского патріарха як голову церкви.
3. Федерати– держави-сателіти Візантійської імперії
4. Хрисовул- –імперський привілей на мир візантійського басилевса, який надавався державам-сателітам.
5. Respublica Christiana - -з постанням Карла Великого та його коронацією в Римі у 800 році оформилась так звана доктрина двох мечів-єдність церкви та імперії на засадах рівноправності.
6. Константинів дар - підроблений дарчий акт Костянтина Великого римському папі Сильвестру.Сам папа Микола І фальсикував документ т. зв. "Констянтинів дар" згідно якого сам Римський престол отримав право влади над Західними Римськими провінціями.
7. Лжеісидорійські декреталії- затверджували, що лише папа римський є вселенським патріархом. Створені за Миколи 1 (858-867 рр.), вони були написані задля того, щоб ствердити верховенство папської влади і довести справедливість його претензій на світську владу. У цей комплекс підробок входив і “Костянтинів дар”.
8. Dictatus Papae – декрет Папи Григорія VII в якому стверджувалось,що лише Папа має право видавати закони та владу усувати імператорів,а також звільняти підданих від присяги їхньому володареві.
9. Deliberatio Papae - трактат, де було висловлено претензію Папи затверджувати або відхиляти кандидатури імператорів. «Як Місяць лише відбиває сонячне світло, так і світська влада є лише відображенням папської». Написаний Інокентієм ІІІ у 1200 р.
10. Посольство покори - спеціальне посольство католицьких монархів до новообраного Папи, яке мало засвідчити визнання останнього.
11. Божественний мир мир проголошений у Льєжі 1082 р. аби проголосити боротьбу проти нерівних (не християн).
12. Імперський мир - законодавча заборона використання воєнної сили для вирішення конфліктів у Священної Римської імперії. Виникнення інституції земського миру повязано з клюнійським рухом XI століття, ідеї якого про встановлення «Божого миру» на землі було сприйнято імператором Генріхом III й відображено у прийнятті під імперський захист священнослужителів, пілігримів, торгівців, жінок та селян. Перший земський мир на всій території Священної Римської імперії було проголошено у Майнці 1103 року і вводив покарання втратою ока чи руки за напад на житло, підпал, заподіяння тілесних пошкоджень чи вбивство. Впроваджувалися й пізніше.
13. Deditio - ритуал визнання зверхності, коли васал публічно ставав на коліна та схиляв голову перед сеньйором(капітуляція+ сповідання гріхів)..
14. Поцілунок миру- необов’язково писаний договір. Так укладається договір між рівними сторонами.
15. „Кругове посольство”- відвідування послом одразу декількох дворів, разом із проведенням торгових операцій у процесі (часто посол міг бути купцем).
коли одна, або декілька осіб їхали від пункту призначення до пункту призначення з дорученнями від декількох володарів, адже в часи існування цього явища (хоча й існували до 17-го століття, але можна говорити про те, що подібна практика майже припинилася в 13-14 ст.) посли ще не мали репрезентативної функції, тобто вони не представляли одного суверена, як це було в ранньомодерній, пізньоренесансній історії. Яскравий приклад — посольство Кирила та Мефодія. Спочатку приїхали з Візантії у Моравію, а потім з Моравії до Риму.
16. Нунцій- – посол , який виконував церемоніальні потреби-привітання зі сходження правителя на престол,народження спадкоємця;виконував функцію репрезентації у найповнішому значенні цього слова-тобто” робив присутнім свого пана”,його мали приймати в такий спосіб як і правителя.
17.Прокуратор - посол, який виконував місію від імені свого пана,але у власній особі.Саме прокураторам надавались повноваження на впровадження переговорів,які дедалі частіше викладали на письмі.
РАННЬОМОДЕРНА ДИПЛОМАТІЯ
1. Посол-резидент - посол, який залишався в місті на постійній основі.
2. Байло- венеціанський посол в Константинополі (існував через велику венеціанську колонію, мав усю повноту влади над колонією)
3. Торговий консул - представники торгових компаній, а не суверенів чи республік, чиї інтереси часто не були обмежені лише торговою сферою, але охоплювали й поточну політичну ситуацію у країні перебування. Відправляли листи до правителів країн, де перебували, передавали політичні відомості, надсилали поточну інформацію додому.
4. Папська нунціатура - представники папи в християнських державах (13 нунціїв)
5. Інтернунцій -представники папи в християнських державах, менші за положенням ніж нунції.
6. Папський легат - надзвичайний посол особистий представник папи Римського у різних країнах на тимчасовий термін, необхідний для виконання доручення, у релігійних справах. На відміну від нунція легат діє тимчасового та не є дипломатичним пердставником Ватикану ( так каже вікіпедія).
7. Negozio - сукупне поняття для діяльності послів, охоплює увесь спектр обов’язків (офіційних і неофіційних) (в т.ч. переговори, репрезентація, діяльність з купівлі)
8. Дипломатичний шифр - спосіб шифрування тексту, найдавніший – Венеціанський 1411
9. Дипломатичний імунітет: різниця в 16 і 17 ст. - у 16 ст. імунітет є дуже розтягнутим поняттям. У 17 ст. воно окреслюється як недоторканність дипломата
10. Казус Мендози - його звинувати в змові проти англійської королеви, але через право дипломатичного імунітету його лише вислали з країни.
11. Концепція персонального права - кожен міг вимагати, аби його судили згідно із законами його предків
12.Агнатичний принцип успадкування- успадковує чоловік( за салічним правом)
13. Когнатичний принцип успадкування - – успадковує жінка -прямий спосіб успадкування
14.Primogeniture – успадкування за старшістю
15. Raison d’etat - інтерес держави
16. Status quo ante bellum – поділ територій «справедливо» (Становище, яке існувало до війни google)
17.Uti possidetis - фіксуються ті кордони, які були до вирішальних битв
18. Pacta sunt servanda - договори мають бути дотріманими
19. Формуляр договору преамбула, статті договору та затвердження.
20. Внутрішній суверенітет -наявність одного правителя, який легітимує владу на певній території, є об*єктом міжнародного права і має монополію на репрезентацію держави на міжнародній арені.
21. Зовнішній суверенітет - наявність в державі вищої інстанції, ніж суверенний правитель території.
22. Ратифікація- введення договору в чинність шляхом затвердження його спеціальними органами кожної зі сторін.
23. Капітуляції– привілеї на торгівлю Венеції в Османській імперії, надані їй через кілька десятків років після взяття Константинополя.
24. Драгоман- перекладач. Драгоман — толмач, посол, перекладач. Слово походить з арабскої мови, вживається з XII ст. і запозичене з ділового лексикону часів імперії Великого Війська Степового і Османської Імперії, вживалося в діловодстві Війська Запорізького (Вікіпедія)
25. Агднаме- клятвенний лист, який приходить на зміну капітуляціям. односторонній акт, з торговими республіками або васалами.
ДИПЛОМАТІЯ 18 ст.
1. Політична арифметика (з грец. Arithmus - число і politike - мистецтво управляти державою) – передбачає будь-яке теоретичне дослідження соціальних явищ в кількісному відношенні. Пізніше цим словом почали позначати збір кількісних даних, отриманих методом масових спостережень за соціальними явищами.
2. Європейський механізм
3. Конгресова система -для розв’язання ключових конфліктних ситуацій долучалась вся європейська спільнота
4. Арбітраж-може творити суд, лише коли немає власного інтересу; розв’язання конфліктів за допомогою посередників, безпосередньо не втягнутих в конфлікт -17ст
5. Політична академія - заклад, де можна було вчитися дипломатії (тенденція професіоналізації, нововведення 18ст.)
6. Баланс сил- кожна сторона має мати сувернітет, можливіть держави вступати в союз, визнання війни, як нормальний метод ведення політики
7. Велике посольство - дипломатична місія Петра I у західну Європу 1697-1698 рр.
8. „Дипломатична революція”- (або перевертання альянсів) — розрив дипломатичних союзів, які протягом багатьох десятиліть зв'язували Францію з Пруссією, а Англію з Австрією. Розрив відбувся після Другого Аахенського миру.
9. Глобальна система міжнародних відносин - суперництво провідних європейських держав за союзників, які ніколи раніше не мали впливу на європейський баланс сил, призводило до формування ГСМВ.