Сучасна зброя та наслідки її застосування
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
«ЗБРОЯ МАСОВОГО УРАЖЕННЯ»
Роботу виконала
Каширна Катерина Олександрівна
учениця 10-А класу
Кіровоградського обласного
навчально-виховного комплексу
(гімназія-інтернат-школа мистецтв)
Вчителі з предмету Захист Вітчизни
Неворова Людмила Степанівна
Михайлін Юрій Михайлович
Кіровоград 2013
ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Цивільна оборона........................................................................5
1.1. Завдання ЦО……………………………………………………...…..5
1.2. Схема організаційної структури ЦО навчального закладу…….....6
1.3. Обов’язки посадових осіб з ЦО навчального закладу ………...… 6
РОЗДІЛ 2. Сучасна зброя та наслідки її застосування..............................7
2.1 Ядерна зброя …………………………………………………….….7
2.2 Хімічна зброя …………………………………………………….....13
2.3 Біологічна зброя ………………………………………………....…15
РОЗДІЛ 3. Нові види зброї масового ураження.........................................17
3.1. Радіочастотна зброя...........................................................................17
3.2. Геофізична зброя................................................................................18
3.3. Променева зброя ………………………….......................................19
3.4. Пучкова зброя....................................................................................19
3.5. Інфразвукова зброя............................................................................20
ВИСНОВКИ..................................................................................................21
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………..22
ВСТУП
Мета моєї наукової роботи- розповісти про зброю масового ураження, її основні використання та наслідки після нього. До сучасних засобів ураження відноситься зброя масового знищення (ЗМЗ), до якої відносяться: ядерна, хімічна та бактеріологічна. Залежно від виду використання зброї виникає відповідний осередок ураження. Про це я і розповім у свої роботі.
Первинні дії уражаючих факторів ЗМУ можуть привести до виникнення вибухів, пожеж, затоплень місцевості та розповсюдження по ній сильнодіючих отруйних речовин. При цьому утворюються вторинні осередки ураження. Осередком ядерного ураження називається територія, в межах якої внаслідок дії ядерної зброї утворилися масові ураження людей, тварин, рослин або руйнування будівель та споруд. Поразка людей та тварин із осередку може бути від ударної хвилі, світлового випромінювання, проникаючої радіації і радіоактивного забруднення, а також від дії вторинних факторів ураження. Ступінь руйнування елементів виробничого комплексу об'єкта визначається в основному дією ударної хвилі, світлового випромінювання, вторинних факторів ураженння, а для деяких об'єктів також дією проникаючої радіації та електромагнітного імпульсу. Хімічна зброя - один із видів зброї масового ураження. Уражаюча дія базується на використанні бойових токсичних хімічних речовин. До бойових токсичних хімічних речовин відносяться отруйні речовини (ОР) і токсини, які діють на організм людини, а також фітотоксиканти, які уражають рослини. Біологічна (бактеріологічна) зброя - це спеціальні боєприпаси і бойові прилади, які заповнені біологічними (бактеріологічними) засобами і засоби їх доставки. Вона призначена для масового ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин, а в деяких випадках для псування військової техніки, зброї, оснащення.
Уражаюча дія біологічної зброї базується на використанні в першу чергу хвороботворних властивостей патогенних мікробів і токсичних продуктів їх життєдіяльності. Потрапивши в організм людини або тварини в дуже малій кількості, хвороботворні мікроби і їх токсичні продукти призводять до виникнення дуже важких інфекційних захворювань, які закінчуються при відсутності своєчасного лікування тривалим лікуванням або смертю.Також я розповім про нові види зброї масового ураження, а це насамперед радіочастотна, геофізична , променева, пучкова та інфразвукова. Радіочастотна зброя - це такі засоби ураження, дія котрих полягає у використанні електромагнітних випромінювань надвисокої або надзвичайно низької частот. Інфразвукова зброя - це зброя масового ураження. В її основу покладене напрямлене випромінювання потужних інфразвукових коливань з частотою нижче 16 Гц. Такі коливання діють на нервову систему, порушують роботу шлунка, викликають біль голови і внутрішніх органів, порушують ритм дихання. При дуже великих потужностях випромінювання і дуже малих частотах виникає блювота, запаморочення, втрачається свідомість. Інфразвукове випромінювання викликає порушення контролю за своїми діями, страх, паніку. Для генерування інфразвуку можуть використовуватись реактивні двигуни з резонаторами і відбивачами звуку і інші спеціально виготовлені засоби. Геофізична зброя - це сукупність різних засобів, які дозволяють використовувати у військових цілях руйнівні дії неживої природи шляхом штучного викликання змін фізичних властивостей і процесів, які виникають в атмосфері, гідросфері і літосфері Землі. Руйнівна дія багатьох природних процесів базується на їх потужній енергії. Можливі заходи активної дії на геофізичні процеси, які передбачають здійснення в сейсмонебезпечних районах штучних землетрусів, ураганів, вогненних бур, гірських обвалів, снігових лавин, оповзнів, потужних приливних хвиль типу цунамі і т п. Променева зброя - це зброя, уражаюча дія котрої базується на використанні гостронапрямлених променів електромагнітної енергії або концентрованого пучка елементарних частинок, розігнаних до великих швидкостей. Основними видами променевої зброї є лазерна і пучкова.
Різновидністю променевої зброї є пучкова зброя. Основним уражаючим фактором є гостроспрямований пучок насичених енергією заряджених або нейтральних частинок (електронів, протонів, нейтральних атомів водню), які розганяються до великої швидкості. Потужний потік енергії утворює на об'єкті механічні ударні нагрузки, інтенсивну теплову дію і ініціює короткохвильові електромагнітні випромінювання (типу рентгенівських). Об'єктами ураження можуть бути люди, крилаті ракети, літаки, наземна техніка, штучні супутники Землі, міжконтинентальні балістичні ракети, радіоелектронне обладнання.
РОЗДІЛ 1
Цивільна оборона
Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. Громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я віди наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха. Уряд України, інші органи виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності і господарювання, повинні забезпечувати реалізацію цього права. Держава, як гар
ант цього права, створює систему цивільної оборони. Мета її — захист населення від
небезпечних наслідків аварій і катастроф, від стихійного лиха, сильнодіючих отруйних речовин, зброї. Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, на всі верстви населення. Розподіл цих заходів за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.
1.1. Завдання ЦО
1.Запобіганню виникненню НС техногенного походження і здійснення заходів спрямованих на зменшення збитків і втрат у разіт аварій, катастроф, вибухів і т.д.
2.Оповіщення населення про загрозу і виникнення НС у мирний і воєнний час та постійне інформування про наявну обстановку.
3.Захист населення від наслідків НС.
4.Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження.
5.Підготовка і перепідготовка керівного складу органів управління та сил ЦО.
7. Навчання населення правил застосування засобів індивідуального захисту і поводження в НС.
1.2. Схема організаційної структури ЦО навчального закладу
1.3. Обов’язки посадових осіб з ЦО навчального закладу
1. Начальник ЦО організовує і відповідає за систему ЦО школи
2. Замісник начальника ЦО з евакуації планує та організовує певну або часткову евакуацію учнів, постійного складу школи
3. Штаб ЦО планує ЦО і організував підготовку учнів і постійного персоналу
4. Замісник начальника ЦО з матеріально-технічного забезпечення забезпечує всім необхідним всю систему ЦО
5. Замісник начальника штаба ЦО виконує завдання начальника штаба ЦО
6. Начальник штаба ЦО особисто відповідає за проведення всіх заходів згідно плану ЦО об’єкта
7. Помічник начальника штабу ЦО виконує техроботу по плануванню заходів з ЦО
8. Формування для виконаня рятувальних робіт
9. Рятувальна група включає різних за спеціальністю рятівників
Учень повинен знати
· зобов’язання з захисту населення від наслідків НС
· основні типи режимів радіаційного захисту і порядок виведення в зонах їх зараження
· будову захисних споруд вміти користуватися засобами індивідуального захист
РОЗДІЛ 2
Сучасна зброя та наслідки її застосування
Серед сучасних засобів ведення війни особливе місце займає зброя масового ураження, до якої відносять ядерну, хімічну, бактеріологічну (біологічну) зброю.
2.1. Ядерна зброя
Ядерною зброєю називають зброю, уражаюча дія якої базується на використанні енергії, що виділяється у виді вибуху при ядерних перетвореннях.
Осередок ядерного ураження характеризується:
- кількістю уражених;
- розмірами площі ураження;
- зонами зараження з різними рівнями радіації;
- зонами пожеж, затоплень, руйнувань і пошкоджень будівель та споруд;
- частковим руйнуванням, пошкодженням або завалом захисних споруд.
Поразка людей та тварин із осередку може бути від ударної хвилі,
світлового випромінювання, проникаючої радіації і радіоактивного
забруднення, а також від дії вторинних факторів ураження. Ступінь
руйнування елементів виробничого комплексу об'єкта визначається в
основному дією ударної хвилі, світлового випромінювання, вторинних
факторів ураженння, а для деяких об'єктів також дією проникаючої
радіації та електромагнітного імпульсу.
До ядерних боєприпасів належать оснащені ядерними зарядами бойові частини ракет, авіаційні бомби, артилерійські снаряди, ядерні фугаси. Пристрої, які використовуються для здійснення вибухового процесу і звільнення ядерної енергії, називаються ядерними зарядами.
Ядерну зброю характеризують такі властивості:
— раптовість та значний радіус ураження;
— величезна руйнуюча сила;
— масовість та комбінований характер ураження людей і техніки;
— тяжкий морально-психологічний вплив на людей.
Уперше ядерну зброю використали США 1945 року, скинувши на японські міста Хіросіму і Нагасакі дві атомні бомби, що призвело до загибелі понад 500 тис. чоловік.
При вибуху ядерного боєприпасу утворюються такі уражаючі фактори:
• ударна хвиля;
• світлове випромінювання;
• проникаюча радіація;
• радіаційне зараження місцевості.
Ударна хвиля ядерного вибуху — це різке стиснення повітря, яке поширюється з надзвуковою швидкістю. Вона характеризується такими рисами: надмірним тиском у фронті хвилі, швидкістю повітря у фронті, тиском швидкісного напору повітря у фронті хвилі, тривалістю фази тиску, щільністю та температурою повітря у фронті.Величини надмірного тиску ударної хвилі при різних потужностях ядерного вибуху і відстанях від його центру.Повітряна ударна хвиля, маючи величезну енергію ядерного вибуху, може уражати людей, руйнувати різні споруди, техніку та інші об'єкти на значних відстанях від місця вибуху. Разом з тим, каміння, що летять, уламки споруд і скла, падаючі дерева, та ін. травмують людей і призводять до їх загибелі. Основними засобами порятунку від уражаючої ударної хвилі є укриття людей у захисних спорудах, використання природних укрить (яри, чагарники та ін).
Світлове випромінювання ядерного вибуху — це електромагнітне випромінювання, що складається з ультрафіолетового, видимістного та інфрачервоного. Джерелом світлового випромінювання є світлова область (вогняна куля) ядерного вибуху, час висвічування якої становить кілька секунд.
Основна характеристика світлового випромінювання, яка визначає ураження людей, — світловий імпульс. Під його дією у людини виникає опік відкритих та закритих ділянок шкіри, а також ураження очей. Опік виникає від прямих дій світлового випромінювання та внаслідок пожеж і дій гарячого повітря в ударній хвилі.
Під впливом світлового випромінювання горючі речовини можуть займатися, а негорючі —деформуватися, втрачати міцність та плавитись. Дія світлового імпульсу зменшується із збільшенням відстані від центру вибуху і стану атмосфери. Дощ, сніг, туман, дим поглинають світлове випромінювання та зменшують його потужність і уражаючу силу в декілька разів. Надійним захистом від світлового випромінювання є будь-яка непрозора перепона на шляху поширення світлових променів.
Проникаюча радіація — це потік нейтронів та гама-квантів, що випромінюються у навколишнє середовище із зони реакції ядерного вибуху.Величини надмірного тиску ударної хвилі при різних потужностях ядерного вибуху і відстанях від його центру
Уражаюча дія ядерного вибуху залежить від потужності ядерного заряду, виду вибуху, типу ядерного заряду (гарматного чи імплозивного). Потужність ядерного боєприпасу характеризується тротиловим еквівалентом (масою вибухових речовин, енергія яких еквівалентна енергії' вибуху ядерного боєприпасу). Потужність ядерного боєприпасу вимірюється в кілотонах, мегатонах.
За характером вибухових реакцій вони поділяються на три основні види. Заряди, уражаюча дія котрих базується на використанні енергії ділення ядер радіоактивних речовин, називаються ядерними. Ядерні заряди, які базуються на енергії реакцій "ділення - синтез", "ділення - синтез - |ділення", називаються термоядерними. Ядерні боєприпаси з підвищеним виходом нейтронного потоку в складі проникаючої радіації називають нейтронними.
Потужність ядерних боєприпасів визначається загальною кількістю звільненої при ядерному вибусі енергії. На озброєнні армій ядерних держав ядерні боєприпаси мають потужність від декількох тонн до десятків мегатонн. В залежності від розташування центру вибуху по відношенню до поверхні землі (води), фізичних процесів, які супроводжують вибух, середовища, в якому його проведено, розрізняють наземний, надводний, повітряний, висотний, підземний, підводний ядерний вибух.
При вибусі ядерного боєприпасу утворюються такі уражаючі фактори: ударна повітряна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження місцевості і електромагнітний імпульс. При вибусі ядерного боєприпасу за мільйонні долі секунди виділяється величезна кількість енергії. Температура в зоні проходження реакції підвищується до декількох мільйонів градусів, а максимальний тиск досягає мільярдів атмосфер. Високі температура і тиск утворюють потужну ударну повітряну хвилю. Разом з ударною повітряною хвилею виникає світлове випромінювання і проникаюча радіація, яка складається із потоку нейтронів і гама-квантів. Хмара ядерного вибуху включає в себе дуже велику кількість радіоактивних речовин. По шляху руху цієї хмари радіоактивні речовини випадають на землю, внаслідок чого виникає радіоактивне зараження місцевості, об'єктів, повітря. Нерівномірний рух електричних зарядів в повітрі, виникаючи під дією іонізуючих випромінювань, викликає великої потужності електромагнітний імпульс.
Ударна хвиля ядерного вибуху - це один із основних уражаючих факторів. Ударною хвилею називається область різкого стиску повітря, яка розповсюджується радіально від центру вибуху з надзвуковою швидкістю. Маючи великий запас енергії, ударна хвиля ядерного вибуху може уражати незахищених людей, руйнувати різні споруди, будівлі, обладнання, техніку. Із збільшенням відстані від центру вибуху швидкість розповсюдження ударної повітряної хвилі і надмірний тиск зменшуються. При повних зруйнуваннях в будинках, спорудах знищені несучі конструкції. Обвалені перекриття. Обладнання, технічні засоби ремонту не підлягають. На електромережах розриви кабелів, на всіх трубопроводах, які знаходяться на поверхні (відкриті) - значні зруйнування, повітряні лінії зв'язку і електропередач порвані, стовпи ліній звалені. При повних зруйнуваннях встановлення пошкоджень недоцільно. Виникають суцільні завали і задимленість від палаючих предметів.
При сильних зруйнуваннях значно деформуються несучі конструкції споруд і будинків, більша частина стін і перекрить обвалена. Механізми, обладнання дуже здеформовані. На трубопроводах, мережах зв’язку і електропостачання розриви і деформації. Виникають суцільні пожежі і завали.
При середніх зруйнуваннях в спорудах, будинках обвалено дах, перегородки, стіни, вибиті вікна, двері. Перекриття і підвали не зруйновані. Частину приміщення можна використовувати. Окремі вузли обладнання, техніки потребують капітального ремонту. Будинки, споруди, обладнання, комунально-енергетичні мережі, техніка потребують капітального ремонту. Виникають окремі завали і суцільні пожежі.
При слабких зруйнуваннях будинки і споруди можуть мати внутрішні пошкодження перегородок, віконних і дверних отворів. На комунально-енергетичних мережах незначні порушення і поломки. Елементи обладнання, техніки, мережі потребують дрібного ремонту. В цій зоні виникають окремі пожежі.
Ударна повітряна хвиля уражає людей внаслідок безпосередньої дії і непрямої дії. При безпосередній (прямій) дії повітряної ударної хвилі причиною ураження є надмірний тиск.
При непрямому ураженні люди отримують різні травми від обломів споруд будинків, обладнання, скла і т.д., які летять з великою швидкістю під дією напору повітря. . Травми, які отримують люди, поділяються на легкі, середні, важкі і дуже важкі. До легких травм віднесено тимчасове пошкодження слуху, вивихи суглобів, легку загальну контузію До середніх травм віднесено сильні вивихи і переломи, контузію, пошкодження органів слуху, кровотечу з носа і вух. До тяжких травм віднесено сильну контузій всього організму, пошкодження внутрішніх органів і мозку, тяжкі переломі. До дуже важких травм віднесено травми, які призводять до смерті. Основним заходом порятунку від уражаючої дії повітряної ударної хвилі є укриття людей в захисних спорудах.
Світлове випромінювання ядерного вибуху - це електромагнітне випромінювання оптичного діапазону у видимій, ультрафіолетовій і інфрачервоній областях спектру. Джерелом світлового випромінювання є вогненна куля, яка виникає при ядерному вибусі. До її складу входять розжарені продукти вибуху і повітря. Із області, що світиться (вогненної кулі) випромінюється дуже велика кількість променевої енергії. Внаслідок цього опромінюванні предмети дуже швидко нагріваються, обвуглюються, або загоряються, а в живих тканинах виникають опіки різних ступенів. Основним параметром, що визначає уражаючу дію світлового випромінювання ядерного вибуху, є світловий імпульс. Світловий імпульс - це кількість світлової енергії, яка припадає на один квадратний метр освітлюваної поверхні, розташованої перпендикулярно до напряму розповсюдження випромінювання.
Світловий імпульс зменшується із збільшенням відстані від центру вибуху і стану атмосфери. Ослаблення світлового імпульсу при наземних вибухах відбувається тому, що в цьому випадку світлова енергія виходить не з поверхні сфери (як при повітряному вибусі), а з поверхні півсфери. Крім того, при наземних вибухах відбувається екранування світлового випромінювання порохом і димом. Інтенсивність світлового випромінювання із збільшенням відстані зменшується внаслідок розсіювання і поглинання проміння.
Дощ, сніг, туман, порох, дим поглинають світлове випромінювання знижують його потужність і уражаючу силу в декілька раз. Уражаюча сила світлового випромінювання залежить від того, яку долю світлової енергії поглинає 1 см2 поверхні і до якої температурні вона нагрівається. В свою чергу температура нагрівання освітленої поверхні визначається теплопровідністю і питомою тепломісткістю тіла. Чим більшою є поглинаюча здатність поверхні і чим меншою теплопровідність і питома тепломісткість, тим вища температура нагрівання поверхні.
Ураження людей світловим випромінюванням - це поява опіків різних ступенів відкритих і закритих одягом ділянок тіла, а також ураження очей.
Небезпечність опіків для життя залежить також від розміру ураженої площі тіла. Наприклад, опік першого ступеня по всьому тілі може бути більш небезпечний, ніж опік третього ступеня на малій ділянці.
Ураження очей світловим випромінюванням можливе трьох видів:
- тимчасове осліплення, яке може тривати до ЗО хвилин;
- опіки очного дна, які виникають на великих відстанях, якщо дивитись на вогненну кулю ядерного вибуху;
- опіки рогівки очей і повік, які виникають на тих же відстанях, що
і опіки шкіри.
Внаслідок дії світлового опромінення ядерного вибуху на матеріали відбувається їх плавлення, жолоблення, обвуглення або загоряння. Внаслідок дії світлового випромінювання і вторинних факторів ядерного вибуху можуть виникнути пожежі на виробничих підприємствах і в населених пунктах. Особливо швидко загоряються папір, суха трава, солома, сухе листя, дерев'яні будівлі, пиломатеріали, горючі гази, паливні матеріали. Зона пожеж в завалах розповсюджується на територію зони повних зруйнувань і на частину зони сильних зруйнувань. Для цієї території характерним є тривале тління і горіння в завалах, яке може продовжуватись до декількох діб. Внаслідок неповного згоряння має місце сильне задимлення, виділення токсичних речовин. В цій зоні підвищена температура задимленого повітря, в якому наявний окис вуглецю. Вдихання продуктів згоряння з невеликою домішкою окису вуглецю і нагрітих до температури 50 -60 °С призводить до загибелі людей.Можливе виникнення вогненного шторму, який викликає ураганний вітер, спрямований до центру пожежі, стовп вогню підіймається на висоту до 5 км. Виникненню вогненного шторму сприяє густа забудова, розтікання горючих рідин на площі більше 100 га, відсутність вітру і відносна вологість повітря менша 30%, наявність в житлових кварталах дерев'яних будівель. В зоні суцільних пожеж перед виконанням рятувальних робіт, необхідно провести спеціальні протипожежні заходи по локалізації і гасінню пожежі. Суть процесу іонізації полягає в тому, що під дією радіоактивних випромінювань електрично нейтральні в нормальних умовах атоми молекули речовин розпадаються на пари позитивно і негативно заряджених частинок-іонів. Іонізація речовин супроводжується змінами основних фізико-хімічних властивостей, а для біологічної тканини- порушенням її життєдіяльності. І одне, і друге при певних умовах може порушити роботу окремих елементів, приладів і систем промислового обладнання, а також викликати ураження людей. Основним параметром, який характеризує дію ядерного випромінювання, є поглинута доза радіації (доза опромінювання). Доза радіації - це кількість енергії радіоактивних випромінювань, яка поглинута одиницею маси опромінюваної речовини. Доза прямо пропорційна інтенсивності випромінювання і тривалості його дії. Вона залежить також від енергії частинок (квантів) і природи опромінюваної речовини. Інтенсивність випромінювання характеризується густиною потоку -числом частинок, які проходять через площу в 1 см2 за 1 с. Одиницею дози радіації є джоуль на кілограм (Дж/кг).Для виміру дози рентгенівського випромінювання і г-випромінювани використовується позасистемна одиниця - рентген (Р).
Проникаюча радіація небезпечна за своїми наслідками для здоров'я людини. Маючи велику енергію, гама-промені і нейтрони проникають глибоко в тканини організму і іонізують їх, а це призводить до променевої хвороби.
Проникаюча радіація уражає кровотворні органи: кістковий мозок, лімфатичні залози, селезінку. Все це призводить до різкого зменшення кількості лейкоцитів і протистояння організму інфекційним захворюванням. Зменшення кількості еритроцитів викликає кисневе голодування тканини, зменшує процес, звертання крові, а це в спою чергу призводить до крововиливу в товщі шкіри і слизових оболонках. Опромінення може бути одноразовим і багаторазовим. Одноразовою (однократною) вважають дозу опромінення, одержану за перші чотири доби. Доза опромінення до 50-80 рентген, одержана за перші чотири доби, не викликає ураження і порушення працездатності, за винятком деяких змін в крові. Опромінення, отримане за час, що перевищує чотири доби, є багаторазовим (багатократним). В залежності від отриманої дози радіації розрізняють чотири ступені променевої хвороби.
Променева хвороба першого (легкого) ступеня виникає при загальній поглинутій дозі випромінювання 100-200 рентген. Інкубаційний період може тривати два-три тижні, після чого відчувається загальна слабкість, періодичне підвищення температури, почуття важкості в голові. В крові зменшується кількість білих кров'яних тілець. Променева хвороба першого ступеня виліковна.
2.2 Хімічна зброя
Хімічна зброя - один із видів зброї масового ураження. Уражаюча дія
базується на використанні бойових токсичних хімічних речовин. До бойових
токсичних хімічних речовин відносяться отруйні речовини (ОР) і токсини,
які діють на організм людини, а також фітотоксиканти, які уражають
рослини. Фітотоксиканти призначені, в основному, для знищення
сільськогосподарських рослин з метою позбавлення противника продовольчоїн з метою позбавлення противника продовольчої бази і підриву військово-економічного потенціалу. Отруйні речовини - це хімічні сполуки, для яких характерні фізико-хімічні властивості, що уражають незахищених людей, тварин, а також заражають повітря, воду, продукти харчування, фураж, місцевість, техніку, обладнання. ОР заповнюються в авіаційні бомби, артилерійські снаряди, міни, бойові частини ракет, виливні авіаційні прилади, димові шашки, гранати і інші хімічні боєприпаси. ОР уражає організм незахищеної людини. Основні шляхи проникнення в організм: через дихальні шляхи, шкіру, шлунково-кишковий тракт, кров'яний потік, поранення зараженими предметами. Крім того, ураження наступають внаслідок вживання заражених продуктів харчування і води. В бойовий стан ОР переводяться при використанні хімічної зброї. В момент її використання виникає хмара зараженого повітря. При застосуванні низьколетючих рідких ОР утворюється хмара зараженого повітря, до складу якого входить грубодисперсний аерозоль, що розповсюджуючись під дією вітру і, осідаючи на різні поверхні, заражає їх. При використанні ОР, які переходять в пару, виникає хмара пари і тонкодисперсного аерозолю, які на шляху розповсюдження діють на незахищених людей, уражаючи їх через органи дихання. Ступінь небезпеки уражень через органи дихання залежить від концентрації пари ОР в повітрі, характеру і інтенсивності фізичного навантаження і часу перебування людей в зараженій атмосфері. Ступінь небезпеки уражень через шкіру залежить від початкової щільності зараження відкритих ділянок тіла і одягу аерозольними частинками і краплями ОР. Всі ОР являють собою хімічні сполуки і мають хімічні назви, наприклад: іприт, зарин, фосген, адамсіт. Крім того, ОР можуть мати шифри, якими маркують хімічні боєприпаси і тару під них.
Фізико-хімічні характеристики отруйних речовин
Токсична доза (токсодоза) ОР - це кількість речовини (доза), яка призводить до певного уражаючого ефекту. Токсодоза відповідає певному ефекту ураження і приймається рівною:
при інгаляційних ураженнях добутку середньої концентрації ОР в повітрі на час перебування людини в зараженому середовищі;
при шкірних ураженнях - масі рідкої ОР, яка викликає певний ефект ураження при попаданні на шкіру.
Для характеристики токсичності ОР при дії на людину через органи дихання визначені такі токсодози: середня порогова токсичність - це токсичність, при котрій з'являються початкові симптоми у 50% уражених. Середня токсичність - це токсодоза, яка виводить з ладу 50 % уражених. Середня смертельна токсодоза - це токсодоза, яка призводить до 50 % смертельних випадків серед всіх уражених.
Класифікація отруйних речовин. Широкого розповсюдження набула класифікація ОР по тактичному призначенню і фізіологічній дії на організм. За тактичним призначенням ОР поділяються за характером їх уражаючої дії на смертельні, ті, що тимчасово виводять з ладу і подразнюючі. За фізіологічною дією на організм ОР поділяються на нервово-паралітичні, шкірно-наривні, загальноотруйні, задушливої дії, психохімічні і подразнюючі. По швидкості ураження ОР поділяються на швидкодіючі і повільнодіючі. Швидкодіючі ОР не мають інкубаційного періоду. Вони за декілька хвилин призводять до втрати працездатності або до смерті (зарін, зоман, синильна кислота, хлористий ціан і інші). Повільнодіючі ОР - це ОР, які мають інкубаційний період і призводять до ураження через деякий час ( ВІ-ікс, іприт, фосген та інші). В залежності від тривалості зберігання, можливості уражати незахищених людей і місцевість ОР поділяються на дві групи: стійкі і нестійкі. Стійкі ОР - це такі, уражаюча дія котрих зберігається протягом декількох годин і діб (ВІ-ікс, зоман і ін.). Нестійкі ОР - це такі, уражаюча дія котрих зберігається декілька десятків хвилин після їх використання. В залежності від значимості отруйних речовин в арсеналі сучасної хімічної зброї їх поділяють на дві групи: табельні і резервні.
Табельні ОР виготовляються у великих кількостях і є на озброєнні багатьох армій. Резервні ОР - це токсичні речовини, які в даний час не виготовляються, але при необхідності їх може виготовити хімічна промисловість.
Зона хімічного зараження, яка виникає внаслідок використання хімічної зброї авіацією з виливних авіаційних приладів:
І-район використання хімічної зброї, який має розміри L і В (L - довжина, В - ширина);
ІІ-територія розповсюдження хмари зараженого повітря, яка має глибину розповсюдження - Г.
Внаслідок застосування противником хімічної зброї виникають зони хімічного зараження і осередки хімічного ураження. Зона хімічного зараження - це територія, яка підлягає безпосередній дії хімічної зброї (район її використання) і територія, над якою розповсюдилась хмара зараженого повітря з уражаючими концентраціями.
Засобами доставки хімічної зброї до об'єктів ураження є літаки, ракетна артилерія, засоби
інженерних і хімічних військ. Основою хімічної зброї є ОР, які
використовуються для заповнення хімічних боєприпасів. Отруйні речовини -
це хімічні сполуки, для яких характерні фізико-хімічні властивості, що
уражають незахищених людей, тварин, а також заражають повітря, воду,
продукти харчування, фураж, місцевість, техніку, обладнання. ОР
заповнюються в авіаційні бомби, артилерійські снаряди, міни, бойові
частини ракет, виливні авіаційні прилади, димові шашки, гранати і інші
хімічні боєприпаси. ОР уражає організм незахищеної людини. Основні шляхи
проникнення в організм: через дихальні шляхи, шкіру, шлунково-кишковий
тракт, кров'яний потік, поранення зараженими предметами. Крім того,
ураження наступають внаслідок вживання заражених продуктів харчування і
води. В бойовий стан ОР переводяться при використанні хімічної зброї. В
момент її використання виникає хмара зараженого повітря. При
застосуванні низьколетючих рідких ОР утворюється хмара зараженого
повітря, до складу якого входить грубодисперсний аерозоль, що
розповсюджуючись під дією вітру і, осідаючи на різні поверхні, заражає
їх. При використанні ОР, які переходять в пару, виникає хмара пари і
тонкодисперсного аерозолю, які на шляху розповсюдження діють на
незахищених людей, уражаючи їх через органи дихання. Ступінь небезпеки
уражень через органи дихання залежить від концентрації пари ОР в
повітрі, характеру і інтенсивності фізичного навантаження і часу
перебування людей в зараженій атмосфері. Ступінь небезпеки уражень через
шкіру залежить від початкової щільності зараження відкритих ділянок тіла
і одягу аерозольними частинками і краплями ОР. Всі ОР являють собою
хімічні сполуки і мають хімічні назви, наприклад: іприт, зарин, фосген,
адамсіт. Крім того, ОР можуть мати шифри, якими маркують хімічні
боєприпаси і тару під них. Токсикологічні характеристики отруйних речовин.
2.3 Біологічна зброя
Біологічна (бактеріологічна) зброя - це спеціальні боєприпаси і бойові
прилади, які заповнені біологічними (бактеріологічними) засобами і
засоби їх доставки. Вона призначена для масового ураження людей,
сільськогосподарських тварин і рослин, а в деяких випадках для псування
військової техніки, зброї, оснащення.
Уражаюча дія біологічної зброї базується на використанні в першу чергу
хвороботворних властивостей патогенних мікробів і токсичних продуктів їх
життєдіяльності. Потрапивши в організм людини або тварини в дуже малій
кількості, хвороботворні мікроби і їх токсичні продукти призводять до
виникнення дуже важких інфекційних захворювань, які закінчуються при
відсутності своєчасного лікування тривалим лікуванням або смертю.
Уражаюча дія біологічної зброї проявляється не зразу, а через деякий час
(інкубаційний період). Вона залежить від виду і кількості хвороботворних
мікробів або токсинів, які потрапили в організм, і від фізичного стану
людини. Найчастіше інкубаційний період продовжується від 2 до 5 діб.
Протягом цього періоду люди зберігають працездатність. Деякі
захворювання, що виникли внаслідок ураження (чума, натуральна віспа) Види і основні властивості біологічних засобів. В основі уражаючої дії
біологічної зброї є засоби, спеціально виготовлені для бойового
використання біологічних агентів, які, потрапляючи в організм людей і
тварин, призводять до важких інфекційних захворювань. До біологічних
агентів відносять:
— окремі види хвороботворних мікробів і вірусів, а також продукти їх
життєдіяльності;
— генетичний матеріал-молекули інфекційних нуклеїнових кислот,одержаний з мікробів (вірусів). Для знищення посівів зернових, технічних іінших сільськогосподарських культур можуть використовувати мікроби, якіпризводять до хвороби культурних рослин.
До таких захворювань відносяться:натуральна віспа, ящур, пропасниця долини Ріф, тропічні пропасниці і інші. Для ураження сільськогосподарських тварин можуть використовуватись збудники захворювань, які небезпечні як для тварин так і для людей (сибірка, ящур, пропасниця долини Ріф і інші) або уражаючі тільки тварин
(чума і інші епізоотичні захворювання). Заходи застосування біологічної зброї. Заходи бойового застосування біологічної зброї базуються на здатності патогенних мікробів проникати в організм людини наступними шляхами: з повітрям через органи дихання, з
водою і продуктами харчування, через ушкоджену шкіру внаслідок укусів
зараженими кровососними членистоногими, через слизові оболонки рота,
носа, очей, а також через пошкоджені шкірні покриви. Враховуючи шляхи попадання біологічних засобів в організм людини заходами бойового застосування вважають наступні:
—аерозольний захід - це розпилення біологічних рецептур для зараження
приземного шару повітря частинками аерозолю;
— трансмісійний захід - це розсіювання у вибраному районі штучно
заражених біологічними засобами кровососних переносників;
— диверсійний захід - зараження біологічним засобами повітря і води
диверсійним оснащенням.
РОЗДІЛ 3.