Концепції розвитку глобальної економіки Дороженко

У розробці концепцій розвитку глобальної економіки беруть участь різні міжурядові й неурядові організації. Особливо активні в цьому напрямі Римський клуб, Міжнародний інститут прикладних досліджень у Відні, Паризька група, Асоціація сприяння ООН, Рада по вивченню людства, Інститут „Відкрите суспільство” (Фонд Сороса) та інші фонди. Вивчення глобальних процесів економічного, демографічного, екологічного характеру привело до усвідомлення необхідності розробки моделей світової економіки як єдиної системи. Вченими розроблено вже більше десяти моделей глобальної економіки, які пропонують варіанти вирішення світових проблем.

Найбільш відомі модель Римського клубу „Перебудова світового порядку”, підготовлена Я. Тінбергеном, а також розробки Б. Гаврилишина, Д. Медуза, Д. Форрестера та ряд інших. Вони розробили правила й закони світового співтовариства, світової культури, а також засади майбутньої світової держави, здатної керувати зростаючим рівнем взаємозалежності. На їх думку поставлено під сумнів роль навіть найбільш суверенної національної держави як суб’єкта міжнародних відносин й стверджується, що національна держава перетворюється у пережиток минулого. Стрімко зростаюча необхідність в охороні навколишнього середовища, у всесвітньому обміні інформацією та у забезпеченні міжнародної безпеки сприяють зміцненню таких ідей, вони оволодівають суспільством.

Пропозиції про необхідність та створення міжнародних інститутів для регулювання відносин між націями й державою почали з’являтися ще у давні часи.

Всі розроблені конституції базуються на необхідності створення ефективних наднаціональних закладів, завданням яких має бути оптимальне управління планетою.

Більшість проектів гармонізації глобальної економіки, що розробляються, базуються на центро-периферійній моделі, яка передбачає федеративний розвиток. Управління світовим порядком покладається на світовий уряд, якому доручається забезпечення добробуту й безпеки всього населення планети. Водночас зберігаються й національні уряди, роль яких у відповідності з запропонованими проектами зводиться до мінімуму. Світовий уряд має виконувати всі основні функції, серед яких створення системи безпеки, загальної світової валюти, законів, які забезпечать належну охорону довкілля планети, управління світовими ресурсами, а також довгострокової політичної стратегії.

Одним із великих недоліків більшості цих концепцій та моделей є асиметричний підхід у стосунках між основними та периферійними співтовариствами, а також нерівноправний глобальний поділ праці. Ця асиметричність проявляється не лише у потоках сировинних матеріалів і комплектуючих з периферії у метрополії, але й у інших аспектах глобальних взаємовідносин у суспільстві. Запропоновані моделі глобального розвитку часто спрощено підходять до надзвичайно складної і суперечливої існуючої дійсності.

До основних факторів глобального розвитку слід віднести наступні:

- структура, практика й логіка сучасної глобальної економіки, заснованої на новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологіях, привела до нового міжнародного поділу праці, який не лише веде до змін балансу економічної влади між провідними промислово розвиненими країнами, але й сприяє розвиткові тенденції створення економічної багато полярності;

- підйом NIC як рівноцінних конкурентів промислово розвинутим країнам у виробництві високотехнологічної продукції. Це стало наслідком значної підтримки виробника державою, застосуванням у NIC досконалої техніки управління й відповідної підготовки все ще досить дешевої робочої сили. Такий розвиток, що набув особливо широкого розмаху у тихоокеанському регіоні, демонструє якісно протилежну тенденцію тим ідеям та моделям, які стверджують життєздатність центрально-периферійної моделі економіки;

- нова глобальна інформаційно-орієнтована економіка віддає перевагу здійсненню технологічних ривків у розвитку за рахунок впровадження ноу-хау на противагу думці, що переважала раніше, про одержання короткострокових переваг від використання дешевої робочої сили й сировини у країнах третього світу. Ключовим фактором для досягнення успіху на шляху до глобальної інформаційної економіки є розподіл праці, заснований на розвиткові й використанні високого рівня технологій на противагу попередній концепції, яка базується на примітивних і невисоких технологіях. Таким чином, протиріччя між розвиненими економіками й такими, що розвиваються, дещо відступають на другий план, поступаючись місцем конкурентній боротьбі між технологіями різного рівня.

 

41. Стан та перспективи розвитку торговельно-економічного співробітництва між Україною та Індією (липень 2009) Дороженко
Серед українських компаній, активно працюючих на індійському ринку, відзначається консорціум „Укріндустрія”, який виконує контракти з будівництва та реконструкції коксохімічних батарей на меткомбінатах у містах Руркела, Бхілаї, Бернпур.
ВАТ «Азовмаш» постачає обладнання і веде попередню підготовчу роботу для спорудження нових киснево-конверторних цехів на 5 комбінатах індійської державної сталеливарної компанії SAIL.
Організовані зустрічі і проведені переговори керівного складу ВАТ «Електроважмаш» (м. Харків) та ДП «УКРДІПРОМЕЗ» (м. Дніпропетровськ) з індійськими партнерами з метою залучення українських підприємств до реалізації нових проектів на території Індії.

Активно проробляється можливість виведення українського державного підприємства «Укргеофізика» на індійський ринок геологічних послуг, передусім у плані здійснення геологічної розвідки покладів енергоносіїв.

Одним із важливих напрямків розвитку українсько-індійського співробітництва залишається вугільна галузь, в першу чергу, це:

  • залучення індійських інвестицій у вугледобувну галузь, у тому числі шляхом створення спільних підприємств;
  • участь українських компаній у будівництві та експлуатації шахт на території Республіки Індія;
  • участь українських підприємств та науково-дослідних інститутів у проектуванні вугледобувних об’єктів Республіки Індія.

Розвиток українсько-індійського співробітництва у транспортній галузі є також перспективним напрямком, складові якого:

  • відновлення контейнерних перевезень морським шляхом за маршрутом „Одеса – Мумбаі”;
  • підписання Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерством залізничного сполучення Індії та Міністерством транспорту і зв’язку України і практична реалізація цього Меморандуму;
  • участь української промислової групи «Інтерпайп» у розбудові вагонного парку Індії;
  • участь українських компаній у будівництві Делійського метрополітену;
  • залучення індійських інвестицій у транспортну галузь України;
  • участь українських підприємству тендерах з розвитку морських портів, суднобудівництва та судноремонту для морського та річкового транспорту Індії;
  • розвиток співпраці між консультаційними та інженерними компаніями у сфері будівництва доріг;
  • підготовка індійських кадрів у навчальних закладах залізничного транспорту та дорожнього господарства України.

Важливим пріоритетом розвитку двосторонніх відносин є співробітництво в авіаційній галузі, де у перспективному плані намічено виробництво та постачання нового регіонального літака .

Гордийчук

41.Україна-Індія.1. Україна є другим найбільшим партнером Індії в регіоні СНД. Експорт з України в 2005 році 737млн.$,імпорт з Індії 322млн$.2.Укр.експорт: прод. хім. промисл., добрива, чорні метали, облад-я для електростанцій та сталеливарної промисловості, сталь, алюміній, залізничне облад-я, медич. обладн-я, рослинні олії, продукцію паперової промисл, електричні машини та облад-я. 3.Імпорт з Індії:фармацевтична продукцію, тютюн, каву, чай та спеції, косметику та парфюмерію, натуральну гуму, гов'ядину, харчові С/Г культури, готовий одяг, машини та інструменти, шкіру та вироби з неї, бавовняну пряжу, тканини та інші текстильну продукцію, С/Г продукцію, пластмаси та лінолеум, запаковані продукти харчування, тощо. 4. Більшість індійських компаній, що представлені в Україні, займаються торгівлею. Фармацевтика є її основним сектором, на який припадає 30% експорту з Індії до України. 5. Співпраця можлива в машинобуд, суднобуд, легкій промисл, гірничій промисл, можливі спільні проекти в металургії, сталеливарній промисл, коксовій промисл, побудові шляхів та залізниць на території Індії. Україна є відомим виробником газових турбін світового класу для тепло-, гідро- та атомних електростанцій, компресорів, трансформаторів, насосів, електродвигунів6. Міжурядова комісія Індія-Україна(засн1994)Вже відбулось 4 засідання з торговельно-економічної, наукової, технологічної, промислової та культурної співпраці. Сторони домовились про створення двох робочих груп – однієї в сфері металургії, іншої – в сфері електроенергетики - для вивчення нових можливостей в металургійному секторі та електроенергетиці відповідно.