Антикризовий потенціал перехідної економіки України

Україна ще не дійшла до економічного "дна", але не потрібно з цього приводу панікувати та шукати винних. Це не дасть жодного позитивного результату. Потрібно тверезо оцінити ситуацію в країні та розробити перелік дієвих та системних заходів, реалізації яких дасть шанс Україні вийти з кризи ще сильнішою.
Сучасна економічна криза показала: популізм, як форма державної політики себе абсолютно повністю вичерпав. І це повинні зрозуміти всі ключові політичні ігроки, які використовували і намагаються продовжувати використовувати тематику популізму.
Також слід зазначити, що головною проблемою економіки України є достатньо велика залежність від експорту продукції металургійного та хімічного комплексів, сільського господарства. В результаті кризи – запит та ціни на нашу продукцію в світі значно знизився.
І все це спричинило значне падіння промислового виробництва, високий рівень безробіття, знижень заробітних плат та багато інших негативних наслідків.
Але не зважаючи на це, саме головне сьогодні – не втрачати час та наявні ресурси. Влада повинна зосередитися на завершенні структурних реформ, реалізація яких дасть стимул для розвитку економіки, досягнути можливості конкурувати в умовах світової економічної кризи з іншими країнами в пріоритетних напрямках національної економіки.
Тільки з початку року до 1 квітня в Україні було зареєстровано 160 587 смертей, показник народжуваності з початку року зменшився – у 2009 році народилося 105 884 тис. дітей, що на 6-10,5 % менше ніж в аналогічні періоди двох минулих років.
Тому очевидно, що єдино правильною метою реалізації Антикризового плану дій має стати фізичне збереження населення України.
А це може статися лише за умов підвищення життєвого рівня людей в комплексі з покращенням якості медичного обслуговування.
Які загрози несе економічна кризи для нашої країни?
по-перше: значне збільшення об'ємів тіньової економіки;
по-друге: повернення бартерних схем;
по-третє: зростання об'ємів неплатежів в банківському секторі;
по-четверте: масові звільнення працівників, перевід їх на скорочений робочий день, відправлення тисяч співробітників в безоплатні відпустки.

Ключовою загрозою для України є проблема масового безробіття.
По прогнозам експертів, на кінець 2009 року очікується біля 2.2-3.5 млн. безробітних, серед них – орієнтовно 700 000 випускників вузів, які завершать навчання в червні-липні 2009 року.
Уряд повинен розробити ефективну систему залучення безробітних до громадських робіт та організувати перекваліфікацію працівників, які перебувають під ризиком звільнення.
Очевидно, що Антикризовий план дій повинен фокусуватися, в першу чергу, на попередженні реальної соціальної напруги в суспільстві, яка може посилитися за умов відсутньої достатньої уваги з боку влади на вирішення проблеми безробіття.
Не вирішивши проблему безробіття, ми будемо мати справу з катастрофічним зростаючим рівнем бідності. Бідність перетвориться на проблему майбутнього країни. Нині – це основний чинник стрімкого зниження народжуваності, погіршення стану здоров'я та зростання смертності.
Враховуючи обмежені фінансові та часові ресурси, існує необхідність чіткого визначення пріоритетних напрямків Антикризового плану дій, а саме:
-боротьба з бідністю;
-збільшення державного замовлення в пріоритетних напрямках національної економіки, насамперед в галузях АПК, освіти та науки, літакобудування, машинобудування та гідроенергетики;
-збереження існуючих робочих місць та їхнє збільшення за рахунок більшого спектру державного замовлення, в тому числі і за рахунок залучення безробітних до громадських робіт.
Влада повинна забезпечити реалізацію дієвих та системних заходів, спрямованих на подолання бідності, збільшення державного замовлення в пріоритетних напрямках національної економіки та вирішення проблеми безробіття.
Що саме необхідно зробити в 2009 році?
В сфері зайнятості:
- залучення безробітних до громадських робіт, передбачивши відповідне державне фінансування;
- організація системи проведення перекваліфікації та перенавчання працівників, які перебувають під ризиком звільнення.
В сфері податкової політики:
- зменшення податкового тиску на малий та середній бізнес з одночасним введенням декларуванням видатків;
- налагодження системи достовірного фінансового обліку, державної звітності та своєчасної сплати податків;
- прийняття Закону України "Про місцеві податки та збори".
В сфері бюджетної політики:
- скорочення кількості державних програм, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України;
- введення жорсткого контролю за витрачанням бюджетних асигнувань.
В сфері освіти:
- збільшення фінансування середньої школи;
- збільшення державного замовлення на підготовку фахівців з технічних спеціальностей з одночасним зменшенням підготовки юристів та економістів;
- збільшення бюджетного фінансування програми надання освітніх кредитів для молоді, яка бажає отримати вищу освіту до 100 млн. грн.
В науковій сфері:
- забезпечення впровадження нанотехнологій в промисловості.
В сфері управління державним майном та приватизації:
- ініціювання перевірок дотримання інвестиційних та соціальних зобов'язань з боку власників підприємств, і в разі необхідності – підприємства, де власники не виконують свої зобов'язання перед працівниками – повертати в державну власність.
В сфері житлово-комунального господарства:
- скорочення споживання природного газу шляхом переходу на альтернативні джерела енергії;
- переоснащення котельного господарства та тепломереж за рахунок коштів отриманих за Кіотським протоколом, за зеленими інвестиціями а також коштів Світового банку;
- проведення енергопаспортизації та енергоаудиту 230 тисяч багатоквартирних будинків, через які втрачається 40-50% тепла.
В банківській сфері:
- проведення рекапіталізації комерційних банків з подальшим направленням фінансових ресурсів в реальний сектор економіки, зокрема і на здешевлення кредитів.
Реалізація цілісного Антикризового плану дій України в комплексі із внесенням змін до Державного бюджету – єдиний реальний шлях подолання економічної кризи, в якій опинилася економіка України.
Тільки негайні та рішучі дії влади зможуть полегшити життя людей.
Лише за умов розвитку економіки, завойовування іноземних ринків збуту, підтримки інновацій, розвитку людського потенціалу – Україна має шанс вийти сильнішою з економічної кризи.

 

49. Экономика Германии в трансформационных процесах Европы Германия как и многие другие страны претерпела много изменений за свою историю. Поначалу в 1952 году вместе с Бельгией, Францией, Италией, Люксембургом и Нидерландами ФРГ основала Европейское объединение угля и стали (ЕОУС); а в 1957 г. - Европейское экономическое сообщество (ЕЭС) и Европейское сообщество по атомной энергии (Евратом).Благодаря договору о слиянии в Европейские сообщества (ЕС) (1965 г.) были созданы единые органы управления для ЕОУС, ЕЭС и Евратома. При этом преследовалась цель повысить политический вес Европейского совета и Европейской комиссии и упорядочить деятельность совместных органов ЕС.Благодаря Единому европейскому акту от 1986 г., Договору о Европейском Союзе, подписанному в Маастрихте 7 февраля 1992 г., и новому Амстердамскому договору от 2 октября 1997 г. были сделаны важные шаги по пути объединения Европы. Германия входит практически во все крупнейшие объединения и организации, активно участвует в глобализационном процессе. Реструктуризация экономики закладывает качественно новые основы экономического роста. Институционные превращения направлены на формирование принципов рыночного хозяйства, приведения, в действие его движущих сил, в первую очередь, предпринимательства и конкуренции. Это предусматривает изменения в отношениях собственности, приватизацию и земельную реформу, формирование рынков труда и капиталов, проведение антимонопольной политики, поддержку со стороны государства малого и среднего предпринимательства, развитие финансовой инфраструктуры, обеспечения стабильной законодательной базы рыночной экономики, создания новой налоговой службы, судебной и правовой системам и т.п. После объединения западной и восточной частей страны в 1990 г. Германия стала крупнейшей по экономическому потенциалу страной Европы. В мировой экономике Германия также является одним из лидеров. Для Германии во все времена была характерна высокая роль государства в экономике. Модель социального рыночного хозяйства представляет собой компромисс между экономическим ростом и равномерным распределением богатства. В центр системы поставлена предпринимательская деятельность государства, обеспечивающее более-менее равномерное распределение социальных благ всем членам общества. Другой особенностью экономического пути развития Германии является так называемый рейнский капитализм», характеризующийся значительной ролью банков в экономике страны. Германия в конце 1990-х годов достигла определенного пика развития национальной модели экономики, которая теперь нуждается в серьезной модернизации. Скорее всего, Германии потребуется либерализация экономики и консервативные реформы по американскому образцу. Из-за слабости структурных преобразований в экономике Германия с каждым разом все менее справляется со своей ролью локомотива развития Европы и ЕС Промыш-ть Германии обеспечивает стране лидерство на многих мировых рынках готовой продукции. Сегодня наиболее конкурентоспособными отраслями являются: 1)автомобилестроение; 2)транспортное машиностроение (вагоностроение, самолетостроение); 3)общее машиностроение (производство станков, различных приборов); 4) электротехническая промышленность; 5)точная механика и оптика; 6) химическая, фармацевтическая и парфюмерно-косметическая промышленность; 7) черная металлургия.

 

Добинда

49. Экономика Германии в трансформационных процесах Европы Германия как и многие другие страны претерпела много изменений за свою историю. Поначалу в 1952 году вместе с Бельгией, Францией, Италией, Люксембургом и Нидерландами ФРГ основала Европейское объединение угля и стали (ЕОУС); а в 1957 г. - Европейское экономическое сообщество (ЕЭС) и Европейское сообщество по атомной энергии (Евратом).Благодаря договору о слиянии в Европейские сообщества (ЕС) (1965 г.) были созданы единые органы управления для ЕОУС, ЕЭС и Евратома. При этом преследовалась цель повысить политический вес Европейского совета и Европейской комиссии и упорядочить деятельность совместных органов ЕС.Благодаря Единому европейскому акту от 1986 г., Договору о Европейском Союзе, подписанному в Маастрихте 7 февраля 1992 г., и новому Амстердамскому договору от 2 октября 1997 г. были сделаны важные шаги по пути объединения Европы. Германия входит практически во все крупнейшие объединения и организации, активно участвует в глобализационном процессе. Реструктуризация экономики закладывает качественно новые основы экономического роста. Институционные превращения направлены на формирование принципов рыночного хозяйства, приведения, в действие его движущих сил, в первую очередь, предпринимательства и конкуренции. Это предусматривает изменения в отношениях собственности, приватизацию и земельную реформу, формирование рынков труда и капиталов, проведение антимонопольной политики, поддержку со стороны государства малого и среднего предпринимательства, развитие финансовой инфраструктуры, обеспечения стабильной законодательной базы рыночной экономики, создания новой налоговой службы, судебной и правовой системам и т.п. После объединения западной и восточной частей страны в 1990 г. Германия стала крупнейшей по экономическому потенциалу страной Европы. В мировой экономике Германия также является одним из лидеров. Для Германии во все времена была характерна высокая роль государства в экономике. Модель социального рыночного хозяйства представляет собой компромисс между экономическим ростом и равномерным распределением богатства. В центр системы поставлена предпринимательская деятельность государства, обеспечивающее более-менее равномерное распределение социальных благ всем членам общества. Другой особенностью экономического пути развития Германии является так называемый рейнский капитализм», характеризующийся значительной ролью банков в экономике страны. Германия в конце 1990-х годов достигла определенного пика развития национальной модели экономики, которая теперь нуждается в серьезной модернизации. Скорее всего, Германии потребуется либерализация экономики и консервативные реформы по американскому образцу. Из-за слабости структурных преобразований в экономике Германия с каждым разом все менее справляется со своей ролью локомотива развития Европы и ЕС Промыш-ть Германии обеспечивает стране лидерство на многих мировых рынках готовой продукции. Сегодня наиболее конкурентоспособными отраслями являются: 1)автомобилестроение; 2)транспортное машиностроение (вагоностроение, самолетостроение); 3)общее машиностроение (производство станков, различных приборов); 4) электротехническая промышленность; 5)точная механика и оптика; 6) химическая, фармацевтическая и парфюмерно-косметическая промышленность; 7) черная металлургия.

 

50. Латиноамериканська інтеграція на сучасному етапіПричини прискорення інтеграц в регіоні:1) конкуренція в торгівлі,та зростання доходів від викорис-я new технологій та інвес, стимулювали створення більш крупних і відкритих ринків.2) лібералізація зовніш торгівлі в 80-х роках.3) радикальний перегляд механізмів інтеграц в регіоні. Латиноамер асоціац інтеграц (ЛАІ) – одне з великих інтеграц об’єднань у регіоні. Включає 10 країн Півден Амер – Аргент, Болівію, Бразил, Венесуелу, Колумбію, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор та Мексику. Була створена згідно з Договором Монтевідео, підписаному в 1980 році. Цей договір створив загальні правові межі для регіональн інтеграц та надав державам-членам можливість вести переговори і укладати угоди щодо різноманітних економічних питань, що представляють взаємний інтерес.Іншим великим інтеграц угрупованням континенту є МЕРКОСУР (Mercado Comun del Sur) – спільний ринок країн Південного конусу. Створений в 1991 році. Налічує чотирьох повноправних – Аргент, Парагвай, Уругвай, Бразил та двох асоційов членів – Болівію та Чилі. Це найбільший інтегров ринок Лат. Амер, де сконцентр-но: – 50 % сукупного ВВП;40 % прямих зарубіж інвестиц;60 % сукуп товарообігу;33 %зовніш торгівлі регіону.Інші інтеграц об’єднання континенту:
– Андський пакт (Болівія, Венесуела, Колумбія, Перу, Еквадор).
– Центральноамериканський спільний ринок (Гватемала, Гондурас, Коста-Рика, Нікарагуа, Сальвадор).
– КАРИКОМ або Карибське співтовариство (налічує 14 англомовних країн Карибського басейну) – досить розвинуте інтеграц угруповання, має низку єдиних зовнішніх тарифів.

 

51. Открытость экономики-важная предпосылка преодоления мирохозяйственной дисгармонии и определения экономических стратегий. Одной из ведущих тенденций мирохозяйственного развития нескольких последних десятилетий является последовательный переход многих стран от замкнутых национальных хозяйств к экономике открытого типа, ориентированной на внешний рынок. Открытая – это национальная экономика, естественным путем интегрированная в мировое хозяйство, достаточно полно реализующая преимущества межд. разделения труда, активно использующая различные формы мирохозяйственных связей, выработанные современной практикой. Это такая экономика, все субъекты экономических отношений которой могут без ограничений совершать операции на межд. рынке товаров и факторов производства. Понятие открытости экономики помимо торговли товарами и услугами свободу передвижения между странами факторов производства (трудовых ресурсов, капитала, информации), а также взаимообмен национальными валютами. Преимущества перехода к политике открытости: 1) углубление специализации, а следовательно, и кооперации, что ведет к росту производительности, эффективности труда; 2) распространение мирового опыта через систему развитых международных отношений; 3) рост конкуренции между отечественными производителями, стимулируемый на мировом рынке; 4) рост благосостояния населения страны. Открытая экономика требует существенного вмешательства государства в МЭО страны. Целью такого вмешательства должно быть последовательное отстаивание экономических интересов своей страны, обеспечение конкурентоспособности, эффективности национальной экономики, обеспечение национальной безопасности страны. Исходя из этих критериев должны решаться проблемы оптимизации структуры экспорта и импорта, движения капитала, таможенной, валютной, налоговой, кредитной и инвестиционной политики. В результате государство оказывает существенное влияние не только на масштабы, но и на формы взаимодействия национальной экономики с внешним миром, с мировым хозяйством. Наиболее осторожный поход к «открытию» экономики должен быть у развивающихся стран.Экономические показатели степени открытости национальной экономики: 1) экспортная квота; 2) импортная квота; 3) объем "чистого" экспорта; 4) внешнеторговая квота. Одной из отличительных особенностей функционирования открытого мирового хозяйства второй половины XX в. является рост интенсивности международных экономических отношений. Происходит расширение и углубление экономических отношений между отдельными странами, группами стран, экономическими группировками, отдельными организациями и фирмами.