Паливно-енергетичний баланс
План
1. Паливно-енергетичний комплекс та його економічні характеристики
1.1 Вугільний підкомплекс
1.2 Нафтовий підкомплекс
1.3 Газовий під комплекс
1.4 Енергетичний під комплекс
2. Аналіз галузей паливно-енергетичного комплексу.Паливно-енергетичний фактор розміщення продуктивних сил
2.1 Паливно-енергетичний баланс
2.2 Паливно-енергетичний фактор розміщення продуктивних сил
Шляхи та способи ефективного використання ПЕК
3.1 Проблеми та шляхи ефективного використання паливно-енергетичного комплексу
3.2 Проблеми та перспективи розвитку енергетики
Вступ
Предметом даного комплексного практичного індивідуального завдання є аналіз стану паливно-енергетичного комплексу України.
Метою роботи є виявлення сучасного стану палевно-енергетичного комплексу України.
Об’єктом дослідження є аналіз рівня розвитку ПЕК.
Задання:
1. Дослідити економічні характеристики ПЕК.
2. Здійснити аналіз галузей ПЕК та визначити паливно-енергетичний фактор розміщення продуктивних сил.
3. Показати шляхи та способи ефективного використання ПЕК.
Прискорений соціально-економічний розвиток країни нерозривно пов'язаний з рівнем розвитку всіх галузей паливно-енергетичного комплексу, вдосконалення енергетичного балансу з обов'язковим врахуванням досягнень науково-технічного прогресу. Всебічна інтенсифікація виробництва ставить перед паливно-енергетичним комплексом нові завдання, збільшує його роль у прискоренні темпів економічного зростання, у підвищенні продуктивності праці завдяки значному зростанню її енерго- та електроозброєності.
На сучасному етапі роль паливно-енергетичного комплексу неухильно зростає. Його розвиток значною мірою обумовлює темпи, масштаби і економічні показники зростання продуктивних сил та їх розміщення, створює необхідні умови для подальшого покращення умов праці і підвищення рівня життя людей. В зв’язку з цим я вважаю, що вивчення галузевої структури ПЕК та чинників які впливають на розміщення його галузей є дуже актуальною темою для вивчення.
Ціллю даної роботи є вивчення структури паливно-енергетичного комплексу, його проблем та основних чинників які впливають на розміщення його галузей.
1. Паливно-енергетичний комплекс та його економічні характеристики
1.1 Вугільний підкомплекс
Запаси вугілля на території України зосереджені в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. В загальних запасах вугілля в Україні (117,1 млрд. т) найвища питома вага належить Донецькому басейну – 87,0% (101,9 млрд. т), Львівсько-Волинському та Дніпровському – відповідно 2,0% (2,3 млрд. т) та 3,5% (4,1 млрд. т).;
Запаси вугілля в Україні цілком достатні для задоволення власних потреб і забезпечення експортних поставок. Однак складні гірничо-геологічні та технологічні умови розробки вугільних родовищ України, в першу чергу Донбасу, суттєво впливають на економічну ефективність виробництва у вугільній промисловості.
Таблиця 1. Розміщення основних запасів вугілля на території України на 01.01.2009 p.
| Запаси всього | Балансові запаси | Забалансові запаси | ||||||||
| басейни | млрд. | % | А+ В + С, | С2 | Всього | млрд. т | % | |||
| млрд. т | % | млрд. т | % | млрд. т | % | |||||
| Україна | 117,1 | 100,0 | 45,7 | 100,0 | 11,2 | 100,0 | 56,9 | 100,0 | 17,4 | 100,0 |
| Донецький басейн | 101,9 | 87,0 | 42,2 | 92,3 | 10,7 | 95,5 | 52,9 | 93,0 | 16,7 | 96,0 |
| Львівсько-Волинський басейн | 2,3 | 2,0 | 1,2 | 2,6 | 0,25 | 2,2 | 1,5 | 2,6 | 0,4 | 2,3 |
| Дніпровський басейн | 4,1 | 3,5 | 1,9 | 4,2 | 0,25 | 2,2 | 2,2 | 3,9 | 0,2 | 1,1 |
Наведені в табл. 1 дані характеризують стан вугільних басейнів України. Вони свідчать про те, що геологічні запаси вугілля в Донецькому басейні зосереджені переважно в тонких і надто тонких пластах потужністю до 1,2 м. Середня глибина розробки родовищ наближається до 700 м, а максимальна – становить 1400 м. На горизонтах понад 600 м функціонує майже 60% шахт, на частку яких припадає понад половини всього видобутого вугілля. Пласти, які вважаються небезпечними щодо раптових викидів вугілля і газу, характерні для 40% шахт.
Умови розробки вугільних пластів Львівсько-Волинського і Дніпровського басейнів більш сприятливі. Максимальна глибина розробки пластів Львівсько-Волинського басейну становить 550 м, а потужність пластів вугілля – від 1 до 1,5 м.
В Дніпровському басейні зосереджені запаси бурого вугілля, яке на відміну від кам'яного має більш низьку теплотворну здатність і використовується головним чином для виробництва буро-вугільних брикетів, які споживаються населенням на комунально-побутові потреби. Глибина залягання пластів невелика – максимальна 100 м. Середня глибина розробки пластів на шахтах сягає 90 м, на розрізах – 64 м. Зольність видобутого вугілля нижча, ніж у Донбасі та Львівсько-Волинському басейні і становить 21,7%, однак запаси вугілля також невеликі (3,5% від усіх запасів вугілля України).
Однією з причин такого важкого стану було обмеження капітальних вкладень на оновлення виробничих потужностей вугільної промисловості України. Це пов'язано з тим, що протягом трьох останніх десятиліть вся інвестиційна діяльність у вугільній промисловості була орієнтована на розвиток видобутку вугілля у східних регіонах колишнього СРСР.
Усе це і визначило різке гальмування процесу оновлення виробничих потужностей і погіршення структури шахтного фонду в Україні.
Виробничі потужності, що вибули у 2008–2010 pp., склали 78,7 млн. т. Це призвело до зниження видобутку вугілля до надзвичайно низького рівня –30,79 млн. т в 2010 р. при 77,80 млн. т в 2008 p., або більше ніж у два разів (табл. 2).
Найбільше зниження обсягів видобутку відбулося за цей час у Дніпровському буровугільному басейні – на 96,9%, тоді як у Донецькому – на 95,5%, Львівському – 88,6% та Волинському – на 82.9%.
Видобуток вугілля в Україні у 2008–2010 pp., млн. т
| Найменування об'єкту обліку | Факт, тис.тонн | Відхилення (+/–) від | |||
| плану | січня-грудня 2007 р. | ||||
| тис.тонн | % | тис.тонн | % | ||
| 1. Підприємства України загалом, | 77802,2 | +6846,4 | 109,6 | +2263,8 | 103,0 |
| в т.ч.: енергетичне | 50981,7 | +3398,4 | 107,1 | +3922,7 | 108,3 |
| коксівне | 26820,5 | +3448,0 | 114,8 | -1658,9 | 94,2 |
| в т.ч. підприємства Мінвуглепрому, | 45381,7 | +1499,9 | 103,4 | +3188,7 | 107,6 |
| в т.ч.: енергетичне | 35130,3 | +851,8 | 102,5 | +2706,1 | 108,3 |
| коксівне | 10251,4 | +648,1 | 106,7 | +482,6 | 104,9 |
| 2. Підприємства Донецької обл., | 33332,7 | +4129,9 | 114,1 | -843,1 | 97,5 |
| в т.ч. підпр-ва Мінвуглепрому | 21430,4 | +707,6 | 103,4 | +2140,7 | 111,1 |
| 3. Підприємства Луганської обл., | 26585,8 | +837,8 | 103,3 | +1319,7 | 105,2 |
| в т.ч. підпр-ва Мінвуглепрому | 20271,7 | +563,7 | 102,9 | +884,0 | 104,6 |
| 4. Підприємства Львівської обл. | 3105,3 | +204,3 | 107,0 | +67,2 | 102,2 |
| 5. Підприємства Волинської обл. | 574,2 | +24,2 | 104,4 | +96,6 | 120,2 |
| 6. Підприємства Дніпропетровської обл. | 14162,8 | +1892,8 | 115,4 | +1801,4 | 114,6 |
Із загального обсягу постачання вугілля на територію України до 95% припадає на донецьке вугілля, з якого майже 30% становить коксівне. Львівсько-Волинське вугілля і буре вугілля Дніпровського басейну використовується головним чином як енергетичне паливо на електростанціях та в комунальному секторі економіки.
Частина вугілля із Луганської, Дніпропетровської та Донецької областей постачається на експорт, головним чином у Молдову та країни далекого зарубіжжя.
Імпорт вугілля в Україну здійснюється в основному з Росії і Казахстану (для потреб коксохімічної промисловості) та Польщі.
Першочерговим завданням розвитку вугільної промисловості є компенсація вибуваючих потужностей за рахунок завершення вже початого будівництва і реконструкції ряду шахт. Крім того, слід закрити ряд нерентабельних шахт й переглянути політику цін на вугілля і вугільну продукцію. Це дасть змогу дещо сповільнити спад виробництва, а потім стабілізувати видобуток вугілля і створити передумови для його зростання завдяки будівництву нових шахт, збільшенню обсягів реконструкції діючих та приділенню особливої уваги технічному переозброєнню галузі.
1.2 Нафтовий підкомплекс
На території України вперше видобуток нафти розпочато в Передкарпатті на початку XVII ст. Як галузь промислового виробництва нафтова промисловість розвивалась на базі Бориславського нафтового родовища в кінці XIX – на початку XX ст. із застосуванням глибокого буріння свердловин.
Основний видобуток нафти припадає на Східний нафтогазоносний регіон. Його питома вага у загальному видобутку нафти в країні досягає майже 80%. У Південному нафтогазоносному регіоні балансові видобувні запаси становлять 3% від запасів України, тому видобуток нафти практично відсутній.
Тенденція до скорочення видобутку нафти в Україні пояснюється не лише вичерпністю її запасів, а й тим, що більше ніж 90% механізованих свердловин мають насоси, які можуть працювати на глибині до 2000–2500 м, в той час як середня глибина основних покладів нафти становить 3000–4000 м.
Подальший розвиток нафтової промисловості в Україні обумовлює необхідність вирішення цілого ряду проблем. Одна з найголовніших – це пошук шляхів стабілізації та подальшого приросту видобутку нафти в Україні.
У нафтовидобувній промисловості країни необхідно різко збільшити обсяги експлуатаційного буріння на діючих родовищах, значно прискорити освоєння нових родовищ, які передбачається відкрити в процесі геологорозвідувальних робіт, ущільнити мережу свердловин, а також впровадити комплекс методів щодо поліпшення стану заводнення та нових методів нафтовіддачі.
Сумарна потужність вторинних процесів (по всіх НПЗ) становить приблизно 35% потужності первинних процесів (близько 12% з 35% – поглиблення переробки нафти, 23% облагородження нафтопродуктів), що, звичайно, недостатньо, виходячи з сучасного світового рівня розвитку нафтопереробки.
За 11 місяців 2010 року на НПЗ надійшло 9 291,9 тис. тонн нафти, в тому числі: 2 141,7 тис. тонн – власного видобутку (23,0% від загального обсягу поставки), 7 150,2 тис. тонн імпортовано (відповідно – 77,0%), в тому числі: 5 593,3 тис. тонн – з Російської Федерації (відповідно – 60,2%). По відношенню до показника 2009 року обсяг поставки нафти збільшився на 452,8 тис. тонн (на 5,1%).
Обсяги переробки нафтової сировини в Україні у листопаді 2010 року склали 782,8 тис. тонн, що на 477,1 тис. тонн (або на 37,9%) менше обсягів переробки за листопад 2009 року.
Протягом 11 місяців 2010 року обсяг переробки нафтової сировини склав 10 141,6 тис. тонн, зменшившись порівняно з аналогічним періодом 2009 року на 281,2 тис. тонн, або на 2,7%.
Виробництво бензинів за січень – листопад 2010 року порівняно із відповідним періодом 2009 року зменшилось на 261,4 тис. тонн (або на 8,5%); дизельного пального – зменшилось на 38,1 тис. тонн (або на 1,2%) та мазуту – на 109,0 тис. тонн (або на 5,1%) менше.
Загальні потужності з первинної переробки нафти за 11 місяців 2010 року завантажено в середньому на 20,65% (у 2009 році – 21,10%).
У зв'язку з незначним видобутком нафти в Україні обсяги її переробки значною мірою залежать від масштабів поставок її з-за меж країни. Зовнішні поставки нафти здійснюються головним чином з Російської Федерації. В Україні склалася вкрай несприятлива ситуація, коли наші нафтозаводи, маючи достатні потужності для виробництва в необхідних обсягах нафтопродуктів (з усіх основних найменувань), простоюють. Разом з тим готова продукція імпортується з Росії, Білорусі та інших країн. Але орієнтація на масовий імпорт готових нафтопродуктів є марнотратною для будь-якої країни, тим більше для України в період кризи її економіки.
1.3 Газовий підкомплекс
Газова промисловість України, як і нафтова, також зародилася у Прикарпатті. Розвиток газової промисловості в Україні розпочався наприкінці XIX ст. На той час будувалися заводи з виробництва штучного газу, який використовувався переважно для освітлення вулиць, особняків, вокзалів тощо. У промисловості такий газ майже не використовувався.
Для газової промисловості України в першій половині XX ст. характерними були незначні обсяги виробничого та видобувного газу, його висока собівартість та низька продуктивність праці.
Якісно новий період у розвитку газової промисловості настав після другої світової війни, коли розпочалася інтенсивна експлуатація вже відкритих родовищ природного газу у західних областях і активізувались пошуки по всій території республіки.
Завдяки зростанню обсягівгеологічної розвідки та буріння свердловин у 1946–1950 pp. було відкрито Шебелинське, Радченківське, Більче-Волицьке газові родовища, а також нові горизонти на Опарському та Дашавському родовищах. Було введено в експлуатацію Угерське та Хідновицьке родовища.
Відкриття і введення в експлуатацію в останні роки нових газових родовищ створили передумови для перебудови системи газотранспортних магістралей значної протяжності. У 1948 р. завершилося будівництво найбільшого на той час у Європі газогону Дашава – Київ (відтинок Дашава – Львів довжиною 81 км, діаметром 150 мм був побудований ще у 1929 р., а діаметром300 мм – у 1941 р.). У 1955 році цей газогін був продовжений до Москви (787 км).
Власний видобуток газу в Україні.
Видобувати «блакитне пальне» ми почали в 1924 році, після відкриття запасів у Шебелинці (Харківська область). Стрімкого зростання обсягів видобутку досягли в 1950-х роках.
У листопаді 2010 року в Україні видобуто нафти з газовим конденсатом на 24,0 тис. тонн (або на 7,8%) менше ніж у листопаді 2009 року, що становить 282,4 тис. тонн, у тому числі підприємствами НАК «Нафтогаз України» зменшено обсяги видобутку на 23,3 тис. тонн (або на 8,3%), що становить 256,8 тис. тонн.
Обсяги видобутку нафти з газовим конденсатом протягом 11 місяців 2010 року зменшились на 357,1 тис. тонн (або на 9,8%) по відношенню до аналогічного показника 2009 року та дорівнюють 3 290,6 тис. тонн, у тому числі обсяги видобутку підприємствами НАК «Нафтогаз України» у порівнянні з показником минулого року зменшились на 371,8 тис. тонн (або на 11,1%) та становлять 2 990,0 тис. тонн.
Обсяги видобутого газу у листопаді 2010 року в Україні зменшились на 66,4 млн. куб. м (або на 3,8%) порівняно з листопадом минулого року та склали 1 659,0 млн. куб. м, у тому числі підприємствами НАК «Нафтогаз України» видобуток газу менше рівня показника 2009 року на 79,8 млн. куб. м та дорівнює 1 494,4 млн. куб. м.
За 11 місяців 2010 року видобуток газу на 1 062,6 тис. тонн (або на 5,5%) менше ніж за 11 місяців 2009 року та дорівнює 18 353,9 млн. куб. м, у тому числі обсяг видобутку газу підприємствами НАК «Нафтогаз України» менше на 952,0 млн. куб. м та становить 16 783,1 млн. куб. м.
За даними державної статистичної звітності (2ТП-повітря) основну частку викидів (» 95%) стаціонарними джерелами (газоперекачувальні агрегати, резервуарні парки, котельні тощо) в навколишнє середовище складають газоподібні та рідкі речовини, а саме: неметанові леткі органічні сполуки, метан, сполуки азоту, вуглецю, сірки
1.4 Енергетичний підкомплекс
Важлива роль енергетики у розвитку народного господарства визначається тим, що будь-який виробничий процес чи будь-який вид обслуговування населення пов'язаний з використанням енергії.
Електроенергетика є високомеханізованою галуззю промисловості.
Електроенергію в Україні виробляють теплові (ТЕС), гідравлічні (ГЕС), гідроакумулятивні (ГАЕС) та атомні (АЕС) станції. У перспективі набуде поширення використання екологічно чистої енергії Сонця і вітру. Потужність електростанцій України – 54,0 млн. кВт.
Таким чином, електроенергетика є провідною галуззю промисловості, а використання її продукції – електричної енергії – забезпечує підвищення технічної озброєності і зростання продуктивності праці.
Створення матеріально-технічної бази існування будь-якого суспільства нерозривно пов'язане з електрифікацією і вдосконаленням на цій основі техніки, технології і організації виробництва.
Умови і фактори розміщення об'єктів електроенергетики залежно від типу генеруючих потужностей та напруги передачі електроенергії різні.
Район розміщення теплової електростанції і її потужність повинні визначатися з урахуванням розвитку електроспоживання, наявності паливних ресурсів та відомостей щодо гідрології районів. Варіант розміщення електростанції вибирається після проведених порівняльних розрахунків вартості перевезення палива та передачі електроенергії в район споживання.
Одним з важливих факторів розміщення об'єктів електроенергетики є екологічна безпека, додержання санітарних норм і мінімізація екологічних втрат як при будівництві, так і при експлуатації об'єкта.
Нині в Україні експлуатуються три типи генеруючих потужностей: теплові (паротурбінні та дизельні), гідравлічні (гідроелектростанції, гідроакумулюючі станції) та атомні.
Сумарна встановлена потужність електростанцій України становила 51,87 млн. кВт, у тому числі за типами: теплові – 31,72 млн. кВт (61,2%), атомні – 12,82 млн. кВт (24,7%), ГЕС + ГАЕС – 4,69 млн. кВт (9,0%) і блок-станції промислових підприємств – 2,64 млн. кВт (5,1%).
Електростанціями України в 2009 р. було вироблено 173,6 млрд. кВт – год. Електроенергії.
В таблицях наведено дані про виробництво електроенергії на існуючих типах електростанцій об'єднаної енергетичної системи України у 1992, 1998 і 2001 pp. та його розподіл по областях в регіонах.
Виробництво електроенергії об'єднаною енергетичною системою України у, 2001,2006–2009 рр.
| Всі електростанції системи | 172,0 | 193,4 | 196,3 | 192,6 | 173,6 |
| у тому числі: АЕС | 75,2 | ||||
| ТЕС | 77,4 | ||||
| ГЕС + ГАЕС | 15,9 | ||||
| Промстанції | 3,5 |
Теплові електростанції
ВАТ «Дніпроенерго»
За 2009 рік ТЕС ВАТ «Дніпроенерго» вироблено 12933,4 млн. кВтг, що на 19,5% (3128,1 млн. кВтг) менше ніж у 2008 році, у тому числі:
Криворізька ТЕС – зменшення на 19,4% (1227,8 млн. кВтг);
Придніпровська ТЕС – зменшення на 13,9% (563,7 млн. кВтг);
Запорізька ТЕС – зменшення на 23,6% (1336,5 млн. кВтг).
Зменшення виробітку електроенергії зумовлене зменшенням попиту на електроенергію і, як наслідок, зменшенням годин роботи та навантаження працюючого обладнання електростанцій, роботою, в основному, мінімально-допустимим складом обладнання.
ВАТ «Донбасенерго»
За 2009 рік ТЕС ВАТ «Донбасенерго» вироблено 7884,3 млн. кВтг, що на 9,6% (687,9 млн. кВтг) більше ніж у 2008 році, у тому числі:
Старобешівська ТЕС – збільшення на 4,6% (219,7 млн. кВтг);
Слов’янська ТЕС – збільшення на 19,7% (468,2 млн. кВтг).
ВАТ «Західенерго»
За 2009 рік ТЕС ВАТ «Західенерго» вироблено 12793,8 млн. кВтг, що на 14,4% (2144,0 млн. кВтг) менше ніж у 2008 році, у тому числі:
Бурштинська ТЕС – зменшення на 17,0% (1516,4 млн. кВтг);
Добротвірська ТЕС – зменшення на 15,8% (318,6 млн. кВтг);
Ладижинська ТЕС – зменшення на 7,7% (309,0 млн. кВтг).
Зменшення виробітку електроенергії Бурштинською та Добротвірською ТЕС спричинене зниженням експортних поставок електроенергії з «Бурштинського острова» та відсутністю експорту у Польщу (за винятком вересня – листопада 2009 року).
Зменшення виробітку електроенергії Ладижинською ТЕС пояснюється роботою цієї електростанції, в основному, мінімально – допустимим складом обладнання з мінімальним навантаженням у зв’язку із дефіцитом вугілля «газової» групи.
ВАТ «Центренерго»
За 2009 рік ТЕС ВАТ «Центренерго» вироблено 13541,8 млн. кВтг, що на 13,7% (2145,5 млн. кВтг) менше ніж у 2008 році, у тому числі:
Вуглегірська ТЕС – зменшення на 21,0% (1075,8 млн. кВтг);
Трипільська ТЕС – зменшення на 8,4% (377,7 млн. кВтг);
Зміївська ТЕС – зменшення на 11,4% (692,1 млн. кВтг).
Зменшення виробітку електроенергії зумовлене зменшенням попиту на електроенергію і, як наслідок, зменшенням годин роботи та навантаження працюючого обладнання електростанцій, роботою мінімально-допустимим, а у деякі періоди навіть нижче мінімально-допустимого, складом енергоблоків.
Таким чином ми можемо бачити, що у 2009 році тільки на Донбасенерго було вироблено більше енергії ніж у попередньому 2008 році на 9,6%. В усіх інших показники вироблення енергії були нижче ніж у попередньому році.
У 2011 році Українапланує збільшити виробництво електроенергії на 6,2%, або на 11,4 млрд. кВт/год, – до 194,839 млрд. кВт/год, порівняно з прогнозом виробництва в 2010 році.
Про це сказано в Прогнозному балансі електроенергії на 2011 рік, затвердженому Міністерством палива і енергетики у редакції від 31 серпня, текст якого має в розпорядженні УНІАН.
2. Аналіз галузей паливно-енергетичного комплексу. Паливно-енергетичний фактор розміщення продуктивних сил
Паливно-енергетичний баланс
Паливно-енергетичний баланс (ПЕБ) складається з прибуткової і витратної частин. У прибутковій частині балансу зафіксовані такі показники, як видобуток природного палива – вугілля, газу, нафти, торфу, дров (природні ресурси) і виробництво природних енергетичних ресурсів, які включають виробництво електро- і теплоенергії на теплових (ТЕС) і атомних електростанціях (АЕС). Крім того, до цієї частини балансу відносять нетрадиційні природні енергетичні ресурси (енергія вітру, сонця, геотермальна, низько-потенціальне тепло та ін.), а також відбір газу з підземних сховищ газу, імпорт енергоресурсів та залишок ресурсів на початок року.
Друга частина балансу (витратна) включає споживання енергетичних ресурсів.
В структурі виробництва (видобутку) палива в Україні переважає вугілля. Питома вага вугілля становить майже 60%, тоді як на нафту припадає близько 7%, на природний газ – 25%. Разом з тим в споживанні паливно-енергетичних ресурсів домінуюча роль належить природному газу. Питома вага природного газу в загальному споживанні котельно-пічного палива становить близько 54%, тоді як вугілля – лише 24%, паливного мазуту – 6%.
Таким чином, якщо в структурі виробництва власних енергетичних ресурсів переважає вугілля, то в структурі споживання провідна роль належить природному газу.
Забезпеченість потреб України у природному газі і нафті за рахунок власного виробництва надто низька. В основному вся потреба в цих видах енергетичних ресурсів забезпечується за рахунок постачання з-за меж України (переважно з Росії та Туркменістану). Разом з тим відсутність валютних коштівна закупівлю необхідної кількості цих видів ресурсів лише погіршує стан в економіці
2.2 Паливно-енергетичний фактор розміщення продуктивних сил
Цей фактор, за характером впливу на розміщення виробництва, близький до сировинного, бо паливо, як і багато інших видів сировини, теж мінеральний ресурс. Виробництва, що зазнають сильного впливу паливно-енергетичного фактора, називаються енергомісткими. Вони поділяються на електромісткі й паливомісткі.
За ступенем енергомісткості виділяються високоенергомісткі види виробництва (частка паливно-енергетичних витрат становить 30–45% витрат на вироблення продукції), середньоенергомісткі (15–30%) та неенергомісткі (менше за 15%).
До електромістких видів виробництва зараховують виплавляння легких металів (алюміній, титан, магній), електролітичне виплавляння міді, нікелю, феросплавів та сталі, виробництво віскозного шовку, синтетичного каучуку. Такі виробництва повинні розміщуватись поблизу великих джерел електроенергії, – бажано біля гідроелектростанцій, що дають дешеву електроенергію. Так, найбільший український алюмінієвий завод розташований уЗапоріжжі, біля Дніпрогес.
Власне, тепер нема такої галузі народного господарства, де не використовувалася б електроенергія. Проте більшість споживає її відносно небагато, а тому вважається неелектромісткою. Зокрема, до таких галузей зараховується машинобудування, легка й харчова промисловість.
До паливомістких зараховуються виробництва, що поглинають багато тепла. Сюди відноситься виробництво глинозему (напівфабрикат для одержання алюмінію), на одну тонну якого витрачається 3 тонни умовного палива, віскозного шовку (15 т.у.п.), випічка хліба (2 т.у.п.), виплавляння нікелю (50 т.у.п.), виробництво соди (0,5 т.у.п.), синтетичного каучуку, целюлози, цементу, скла, виплавляння цинку тощо.
Особливе місце серед паливомістких галузей належить теплоелектростанціям. Для ДРЕС потужністю 3 млн. кВт (таку потужність має низка теплоелектростанцій у Донбасі й Придніпров’ї) треба приблизно 6,5 млн. т.у.п: на рік. Зрозуміло, що ДРЕС, які обслуговують широке коло споживачів електроенергії, повинні розташовуватись поблизу джерел палива. Оскільки передавати електроенергію на великі відстані невигідно через чималі втрати у мережі, – ДРЕС «притягують» до себе енергомісткі виробництва. Це можна сказати про великі теплові електростанції Донецько-Придніпровського району (Придніпровська, Слов’янська, Вуглегірська тощо).
Водночас невеликі теплоелектростанції, а також ТЕЦ, які покликані постачати електроенергію й тепло населенню та звичайному (неенергомісткому) виробництву, розташовуються ближче до споживача.