Передумови та цілі економічної інтеграції

Економічна інтеграція – це процес економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів, який приймає форму міждержавних угод і узгоджено регульований міждержавними органами.

Економічна інтеграція характеризується деякими істотними ознаками, що у сукупності відрізняють її від інших форм економічної взаємодії країн: взаємопроникненням і переплетенням національних виробничих процесів; широким розвитком міжнародної спеціалізації і кооперації у виробництві, науці і техніці на основі найбільш прогресивних і глибоких їхніх форм; глибокими структурними змінами в економіці країн-учасниць;

За змістом інтеграція являє собою переплетення, взаємопроникнення і зрощування відтворювальних процесів країн регіону. З 1947 р. у світі було створено більш 60 інтеграційних угруповань, що визначалося цілим рядом передумов.

Передумови інтеграції:

- близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються.

-географічна близькість країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків загального кордону й історично сформованих економічних зв'язків;

-спільність економічних і інших проблем, що постають перед країнами в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва і т. д. Економічна інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем, що реально постають перед країнами, що інтегруються;

-демонстраційний ефект. У країнах, що створ інтеграційні об'єднання, звичайно відбуваються позитивні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т. д.), що робить певний психологічний вплив на інші країни.

-«ефект доміно». Після того, як більшість країн того чи іншого регіону стали членами інтеграційного об'єднання, інші країни, що залишся за його межами, зазнають деяких труднощів, пов'язаних з переорієнтацією економічних зв'язків країн, що входять в угруповання, одна на одну. Це нерідко приводить навіть до скорочення торгівлі країн, що залишся за межами інтеграції. У результаті вони також змушені вступити в інтеграційне об'єднання.

Основними цілями інтеграції можуть бути наступні.

- розширення розмірів ринку, скорочення трансакційних витрат, часток прямих іноземних інвестицій.

-Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища.

-Рішення завдань торговельної політики.

-Сприяння структурній перебудові економіки. Залучення країн, що створюють ринкову економіку або здійснюють глибокі економічні реформи, до регіональних торговельних угод країн з більш високим рівнем ринкового розвитку розглядається як найважливіший канал передачі ринкового досвіду. Більш розвинуті країни, залучаючи своїх сусідів до процесів інтеграції, також зацікавлені в прискоренні їхніх ринкових реформ і в створенні там повноцінних містких ринків.

-Підтримка молодих галузей національної промисловості, тому що для них виникає більш широкий регіональний ринок.

Таким чином, у результаті інтеграції окремі групи країн створюють між собою більш сприятливі умови для торгівлі і для міжрегіонального пересування факторів виробництва, ніж для всіх інших країн.

Фактори, рівні та стадії регіональної економічної інтеграції

Регіональна економічна інтеграція являє собою процес розвитку стійких економічних зв'язків та розподілу праці національних господарств, який, охоплюючи зовнішньоекономічний обмін і сферу виробництва, веде до тісного переплетення національних господарств і створення єдиного господарського комплексу в регіональному масштабі.

Основною причиною інтеграції є вимоги високорозвинутих факторів виробництва, які переросли рамки національних господарств, історично цей процес складався таким чином, що співвідношення політичних та економічних факторів на окремих етапах змінювалося.

Розширення ринку через регіональну інтеграцію може приводити до значної економії на масштабі виробництва для країн-учасниць. При цьому вони одержують додаткові вигоди в ефективності виробництва від посилення конкуренції, якщо країни-члени інтеграційного об'єднання випускають однаковий асортимент продукції. За цих умов скорочуються відносно неефективні виробництва і розширюються більш конкурентні.

Етапи розвитку міжнародної економічної інтеграції (МЕІ):

- преференційні торговельні зони – території країн світової співдружності, де застосовують пільгове оподаткування, митне регулювання і кредитування;

- зони вільної торгівлі (ЗВТ) – інтеграційне об’єднання, яке передбачає зняття внутрішніх митних обмежень;

- митний союз – інтеграційне об’єднання, яке включає функції зони вільної торгівлі (ЗВТ) і не передбачає спільних митних тарифів для третіх країн;

- спільний ринок – інтеграційне об’єднання, яке включає функції попередніх і передбачає вільні переливи товарів, капіталів і робочої сили (Європейський Союз(ЄС), НАФТА – США, Канада, Мексика);

- економічний союз – інтеграційне об’єднання, яке включає всі функції попередніх станів і передбачає повну інтеграцію всіх сфер життя(Європейський Союз (ЄС)).

Перший етап формування Європейського Союзу пов’язаний зі створенням, за Паризьким договором (8 квітня 1951 р.) Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС). Увійшли в це об’єднання: Франція, ФРН, Бельгія, Люксембург, Італія, Нідерланди.Мета створення ЄОВС – сприяти економічному зближенню країн шляхом створення єдиного ринку вугілля та сталі. В 1953 р. скасовано митні обмеження в торгівлі залізом і брухтом, а пізніше – сталі.

Другий етап пов’язаний з Римським договором (25 березня 1957 р.) про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Євроатома.Мета ЄЕС (спільного ринку) – забезпечення постійного збалансованого розвитку економік країн учасниць та підвищення рівня життя населення шляхом забезпечення свободи переміщення капіталів, товарів та робочої сили.

Третій етап пов’язаний з об’єднанням в 1967 році трьох співтовариств (ЄОВС, ЄВРАТОМ, ЄЕС) до шести країн у 1973 році приєднались – Великобританія, Ірландія, у 1981р. – Греція, в 1986р. Іспанія, Португалія.

Четвертий етап пов’язаний з Марксистською конференцією (договором), підписаним 12 квітня 1992р.

Сьогодні до складу ЄС входять 15 країн: Ірландія, Греція, Данія, Нідерланди, Італія, Швеція, Португалія, Великобританія, Люксембург, Франція, Бельгія, Іспанія, Австралія, Фінляндія, ФРН.

У регіональному інтеграційному управлінні створені: - єдиний внутрішній ринок ЄС. Європейський валютний союз з єдиною валютою – євро та створеним єдиного Центрального Банку.

Наступним прикладом міжнародної інтеграції є Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА). Був підписаний договір між США, Канадою, і Мексикою про Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі який вступив в силу 1 січня 1994 року.

НАФТА відкриває шлях до створення єдиного континентального ринку для вільного переміщення товарів, капіталу та робочої сили.

В країнах Південної Америки активізувались інтеграційні процеси. Спільним ринком країн Південного конусу став МЕРКОСУР (Mercado Comun del Sur), створений в 1991 році Аргентиною, Бразилією, Парагваєм та Уругваєм. МЕРКОСУР – приклад реальної регіональної інтеграції. Договором МЕРКОСУР передбачалось скасування всіх видів митних зборів і тарифних обмежень у взаємній торгівлі між країнами.