Первісна оцінка дебіторської заборгованості

Загальноприйнято,що поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги первісне оцінюється за ціною, по­годженою між продавцем і покупцем. Особливості визнання де­біторської заборгованості в інших країнах зумовлені знижками, що надаються покупцям чи іншим контрагентам. Знижки поді­ляються на дві групи:

- торгові знижки (trade discounts) відсоткові знижки від базової ціни;

- грошові знижки (cash discounts) знижки з суми грошей, яку клієнт має заплатити за товари (послуги), якщо він платить у межах зазначеного періоду часу. Така знижка надається з ме­тою мотивувати клієнта швидше заплатити. Сума грошової знижки і період часу, впродовж якого вона діє, часто позначається так: 2/10, n/30, що означає 2% знижки, якщо буде заплаче­но впродовж 10 днів, інакше повна сума платежу в межах 30 днів.

У закордонній практиці, зокрема у США, є два методи відоб­раження грошових знижок в обліку: валовий метод (gross method) і чистий метод (net method).

Суть валового методу полягає в тому, що суми продаж і дебітор­ська заборгованість записуються на загальну суму, без знижки, тоб­то на суму виставленого рахунку. Сума знижки відображається в обліку лише тоді, коли здійснюється оплата протягом дії знижки.

У разі використання чистого методу сума продажу та дебітор­ська заборгованість відображаються в обліку з урахуванням знижки. Знижка, не отримана покупцем, розглядається як ком­пенсація продавцеві за фінансування покупця і відображається за рахунком процентного доходу. Застосування обох методів розгляньмо на прикладі 2.

Приклад 2

Американська компанія «Dolphin» надає своїм клієнтам 2% грошової знижки від продажної ціни, якщо оплата проданих товарів здійснюється впродовж 10 днів. Суми, не сплачені впро­довж 10 днів, підлягають повній оплаті впродовж 30 днів (ці умови позначаються 2/10, n/30).

06.09.2013 р. компанія продала товарів на загальну суму 40 000 доларів. 13.09.2013 р. покупець сплатив 24500 доларів (25000 доларів ларів за мінусом 2%), а 27.09.2013 р. решту суми 15000 до ларів.

Відображення в обліку компанії «Dolphin» дебіторської за­боргованості та грошових знижок із застосуванням валового та чистого методів наведено у табл. 1.

 

Валовий метод	Чистий метод
06.09.2013р.	06.09.2013р.
Дт Рахунки до отримання Кт Дохід від реалізації	40 000 40 000	Дт Рахунки до отримання Кт Дохід від реалізації	39 200 39 200
13.09.2013р.	13.09.2013р.
Дт Грошові кошти Дт Грошові знижки Кт Рахунки до отримання	24 500 25 000	Дт Грошові кошти Кт Рахунки до отримання	24 500 24 500
27.09.2013р.	27.09.2013р.
Дт Грошові кошти Кт Рахунки до отримання	15 000 15 000	Дт Грошові кошти Кт Рахунки до отримання     Кт Процентні доходи	15 000 14 700 = (39 200 – 24 500)

 

Відмінності між чистим і валовим методами звичайно не ма­ють суттєвого впливу на фінансову звітність підприємств. Біль­шість компаній використовує валовий метод, оскільки він є простішим і не потребує коригуючих бухгалтерських записів щодо невикористаних знижок.

В Україні, згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, робо­ти, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. Частина довгострокової дебіторської забор­гованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців від дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості. Довгострокова дебіторська заборго­ваність, на яку нараховуються проценти, відображається в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вар­тістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошо­вих коштів та/або їхніх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (про­центами) у періоді її нарахування. Поточна дебіторська заборго­ваність, яка є фінансовим активом (окрім придбаної заборгова­ності та заборгованості, призначеної для продажу), вноситься до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.