Сутність і структура власного капіталу

Згідно з Концептуальною основою складання та поданий фінансових звітів, опублікованою КМСБО, власний капітал (shareholders’ equity, stockholders’ equity, stockholders’ investment) – залишкова частка в активах підприємства після вирахування всіх його зобов’язань. Власний капітал іще називають чистими активами (net assets).

Деякі питання, пов’язані зобліком і відображенням у звітності власного капіталу, розглядаються такими міжнародними стандартами:

• МСБО 1 «Подання фінансових звітів»;

• МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання»;

• МСБО 10 «Події після дати балансу»;

• МСБО 33 «Прибуток на акцію»;

• МСФЗ 2 «Платіж на основі акцій».

Варто зауважити, що МСФЗ детально не регламентують обліку та відображення у звітності власного капіталу. Це зумовлено особливостями національних законодавств, які визначають вимоги щодо капіталу для різних форм організації бізнесу.

До основних стандартів, що стосуються обліку власного капі­талу, у США можна віднести:

• SFAS 129 «Розкриття інформації про структуру капіталу» (Disclosure of Information about Capital Structure);

• SFAS 150 «Облік фінансових інструментів із характеристикою як зобов’язань, так і капіталу» («Ассоunting for Certain Financial Instruments with Characteristics of booth Liabilities and Equity»)

• SFAS 123 «Платіж на основі акцій» («Share-Based Payment»), переглянутий у 2004 р.;

• SFAS 128 «Прибуток на акцію» («Еаrnings per Share»);

• SFAS 55 «Визначення чи цінні папери, що конвертуються, є еквівалентами простих акцій» («Determing whether a Convertible Security is a Common Stock Equivalent-an amandedment of APB Оpinion No. 15»).

Зауважмо, що американські загальноприйняті принципи обліку (US GААР) надають компаніям великий вибір стосовно методики обліку операцій, які впливають на власний капітал.

В Україні облік і відображення інформації про власний ка­пітал у фінансовій звітності регламентуються такими стандарта­ми: П(С)БО 5«Звіт про власний капітал», ПСБО 13 «Фінансо­ві інструменти», П(С)БО 24 «Прибуток на акцію».

Величина і структура власного капіталу підприємства мають принципове значення для користувачів фінансової звітності. Ін­формація про власний капітал розкривається в балансі, звіті про зміни у власному капіталі та примітках.

Структура власного капіталу підприємства залежить від юри­дичної форми організації бізнесу та законодавчих вимог. Так, структура власного капіталу буде різною у підприємства зодно­осібною власністю, товариства та корпорації. Окрім цього, в різ­них країнах структура власного капіталу підприємств теж відрізнятиметься.

Заслуговує на увагу структура власного капіталу американських корпорацій, оскільки вони є домінуючою фор­мою організації бізнесу у США, а також вимоги US СААР та МСФЗ щодо обліку та звітності операцій, пов’язаних із власним капіталом.

Загалом власний капітал підприємства складається з: 1) ін­вестованих акціонерами коштів у підприємство; 2) зароблених підприємством коштів. Ці складові власного капіталу в балансі американських корпорацій відображаються наступним чином (рис. 1).

 

Рис. 1. Структура власного капіталу американських корпорацій

 

Суттєвий вплив на визначення величини власного капіталу має класифікація фінансових інструментів, які володіють як ха­рактеристиками власного капіталу, так і зобов’язання. Згідно з МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та по­дання», класифікація фінансових інструментів на фінансові зобов’язання та інструменти власного капіталу має здійснюватися відповідно до змісту контракту, а не його юридичної форми. Така класифікація здійснюється за первісного визнання фінансового інструмента і має зберігатися на кожну подальшу дату звітності, доки інструмент не буде вилученим з балансу підприємства.

Фінансове зобов’язання (financial liability) – контрактне зобов’язання: передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; чи обмінятися фінансовими інструментами pіншим підприємством на потенційно невигідних умовах; чи контракт, який буде чи може бути врегульованим інструментами власного капіталу підприємства.

Інструмент власного капіталу (equity instrument) – будь-який контракт, який підтверджує право на частину в активах під­приємства, що залишається після вирахування всіх його зобов’язань. До інструментів власного капіталу належать прості акції, частки та інші види власного капіталу. Фінансовий інструмент є інструментом власного капіталу, тільки якщо: а) він не містить контрактного зобов’язання збоку емітента передати гроші чи інший фінансовий актив; б) якщо інструмент буде або може бути врегульованим інструментами власного капіталу підприємства.

Хоча зміст і юридична форма фінансового інструменту збігаються, це відбувається не завжди. Деякі фінансові інструменти набувають юридичну форму капіталу, але є зобов’язаннями за змістом. Наприклад, якщо підприємство випускає привілейова­ні акції з фіксованою ставкою дивідендів, які підлягають обов’язковому викупові на майбутню визначену дату, то такі акції за змістом є контрактним зобов’язанням передавати грошові кош­ти і тому мають визнаватись як зобов’язання. На противагу цьо­му, нормальні привілейовані акції не мають визначеної дати погашення і відповідно емітент не має контрактного зобов’язання здійснювати за ними платіж, тому вони класифікуються як інс­трумент власного капіталу.

Існують фінансові інструменти, що містять як компонент зобов’язання, так і компонент капіталу (їх іще називають склад­ними фінансовими інструментами). Прикладом таких фінансо­вих інструментів є облігації, що конвертуються у звичайні акції емітента (convertible bond). Вони мають два компоненти: 1) фі­нансове зобов’язання, тобто контрактне зобов’язання емітента сплатити кошти; 2) інструмент власного капіталу, тобто право утримувача конвертувати облігації у звичайні акції.

Стосовно складних фінансових інструментів МСБО 32 «Фі­нансові інструменти: розкриття і подання» вимагає, щоб їх скла­дові частини відображалися в обліку та фінансовій звітності окремо відповідно до їхнього змісту виходячи з визначення зобов’язання та капіталу. Розщеплення складного фінансового інструмента здійснюється на дату емісії та в подальшому не пере­глядається.

За розподілу первісної балансової вартості складного фінан­сового інструменту між його компонентами сума, за якою визна­ється компонент капіталу, визначається як залишкова сума після вирахування зі справедливої вартості цілого фінансового інструменту суми, окремо визначеної для компоненту зобов’язання. Відсотки, дивіденди, прибутки та збитки, пов’язані з інстру­ментом або його складовою частиною, класифікованою як фінансове зобов’язання, мають відображатись у звіті про фінан­сові результати. Виплати (такі як дивіденди) утримувачам фі­нансового інструменту, класифікованого як інструмент власного капіталу, здійснюються безпосередньо з капіталу, а не з прибутку. У цілому вимоги US GААР щодо класифікації фінансових інструментів, які володіють як характеристиками власного капі­талу, так і зобов’язаннями, є аналогічними вимогам МСБО 32.

Одна суттєва відмінність полягає у класифікації боргових інс­трументів, що можуть конвертуватися в акції. Згідно з амери­канськими стандартами, борговий інструмент, що може конвер­туватися в акції, весь відображається в обліку як зобов’язання, без відокремлення компонента інструменту власного капіталу. Водночас, коли утримувач такого складного фінансового інс­трументу (наприклад, облігації, що конвертується у звичайні акції емітента) використовує своє право конвертувати борговий інструмент в акції, то на дату конверсії балансова вартість бор­гового інструменту списується з обліку, а сума нових випу­щених акцій відображається у складі додаткового сплаченого капіталу.

Вимоги українського ПСБО 13 «Фінансові інструменти» що­до класифікації та обліку фінансових інструментів, які володі­ють як характеристиками власного капіталу, так і зобов’язаннями, є аналогічними вимогам МСБО 32.

 

Облік емісії акцій

Емісія акцій закордонними підприємствами та їх продаж може здійснюватися за грошові кошти, немонетарні активи, або у кредит. Акції можуть випускатися з позначенням номінальної вартості чи без неї. Зауважмо, що концепцію «номінальна вар­тість акції» було усунено з американського законодавства, але багато корпорацій мають і продовжують випускати акції, на яких зазначено їхню номінальну вартість.

Відображення в обліку продажу власних акцій американськи­ми компаніями за грошові кошти здійснюється кредитуванням рахунку основного капіталу (саріtal stock account) на суму ого­лошеного капіталу. Якщо на акціях позначено номінальну вар­тість, то їхня загальна номінальна вартість представляє оголоше­ний капітал і відображається в обліку за рахунком основного капіталу. Різниця між номінальною вартістю розміщення акцій і ціною придбання їх акціонерами (емісійний дохід) відобража­ється у складі додаткового сплаченого капіталу, а саме у кредиті рахунку «Сплачений капітал – перевищення номінальної вар­тості». Приклад 1 підсумовує зазначену практику обліку про­дажу компанією власних акцій за грошові кошти.

Приклад 1

Американська корпорація «Рrose» продала 1 млн. своїх акцій за 8 доларів за акцію. Номінальна вартість акцій – 2 долари за ак­цію. Ця операція буде супроводжуватися такими бухгалтерськи­ми записами:

Дт Грошові кошти (1 000 000 х $8) 8 000 000

Кт Звичайні акції (1 000 000 х $2) 2 000 000

Кт Сплачений капітал - перевищення номіналу б 000 000

Якби акції корпорації «Рrose» не мали номінальної вартості, то всі надходження від продажу акцій вважалися б оголошеним капіталом і відображалися в обліку такою проводкою:

Дт Грошові кошти (1 000 000 х $8) 8 000 000

Кт Звичайні акції 8 000 000

Американські корпорації також продають свої акції на під­ставі договору про купівлю (share purchase contact). У цьому випадку акції продаються емітентом в обмін на боргове зобов’язання, видане покупцем акцій. Власне, акції продаються в кредит. Поки не буде здійснено повну оплату акцій, вони не мо­жуть брати участі в голосуванні та не можуть бути проданими (приклад 2).

Приклад 2

Американська корпорація продала 1 млн. своїх акцій (номі­нальною вартістю 2 долари за акцію) на підставі договору за ці­ною 8 доларів за акцію, але оплату 30% загальної вартості акцій буде здійснено через 10 місяців.

Цю операцію буде відображено такими бухгалтерськими за­писами:

Дт Грошові кошти (700 000 х $8) 5600 000

Дт Дебіторська заборгованість на підставі договору купівлі акцій 2 400 000

Кт Звичайні акції (1 000 000 х $2) 2 000 000

Кт Сплачений капітал - перевищення номіналу 6 000 000

У деяких випадках американські компанії випускають і про­дають свої акції за немонетарні активи. Наприклад, компанія мо­же емітувати свої акції в обмін на довгострокові активи, такі як земля, будівлі, обладнання. Американські стандарти вимагають, щоби випущені на дату обміну акції було відображено в обліку емітента за справедливою вартістю.

Емісія підприємством інструментів власного капіталу супро­воджується різними витратами, зокрема оплатою послуг сторон­ніх організацій. Прикладом таких витрат є плата за реєстрацію регулювальним органам, плата за юридичні чи бухгалтерські послуги, витрати на друк, гербові збори тощо.

Відповідно до американської практики обліку, витрати, пов’язані з емісією акцій зменшують чисті надходження від їх про­дажу та суму емісійних різниць. Приклад 3 демонструє відобра­ження в обліку витрат на випуск акцій американською компанією.

Приклад 3

Американська компанія здійснила емісію 825 000 звичайних акцій номінальною вартістю 1,25 доларів за одну акцію. Акції бу­ли продані за ціною 17,75 долара за акцію. Надходження від про­дажу цих акцій за мінусом усіх пов’язаних витрат склали 13491 000 доларів, або 16,35 доларів на акцію. Витрати на ви­пуск склали 1 152 750 доларів. В обліку компанії ці операції бу­де відображено такими бухгалтерськими записами:

Дт Грошові кошти 13 491 000

Кт Звичайні акції (825 000 х $1,25) 1 031 250

Кт Емісійні різниці ($13 491 000 - $1 031 250) 12 459 750

Згідно з МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття й по­дання», витрати на випуск або викуп інструментів власного ка­піталу (інших, ніж за об’єднання бізнесу) слід відображати в об­ліку шляхом вирахування їх із капіталу мінус будь-які пов’язані з ними податкові пільги на прибуток.