Сутність і структура власного капіталу
Згідно з Концептуальною основою складання та поданий фінансових звітів, опублікованою КМСБО, власний капітал (shareholders’ equity, stockholders’ equity, stockholders’ investment) – залишкова частка в активах підприємства після вирахування всіх його зобов’язань. Власний капітал іще називають чистими активами (net assets).
Деякі питання, пов’язані зобліком і відображенням у звітності власного капіталу, розглядаються такими міжнародними стандартами:
• МСБО 1 «Подання фінансових звітів»;
• МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання»;
• МСБО 10 «Події після дати балансу»;
• МСБО 33 «Прибуток на акцію»;
• МСФЗ 2 «Платіж на основі акцій».
Варто зауважити, що МСФЗ детально не регламентують обліку та відображення у звітності власного капіталу. Це зумовлено особливостями національних законодавств, які визначають вимоги щодо капіталу для різних форм організації бізнесу.
До основних стандартів, що стосуються обліку власного капіталу, у США можна віднести:
• SFAS 129 «Розкриття інформації про структуру капіталу» (Disclosure of Information about Capital Structure);
• SFAS 150 «Облік фінансових інструментів із характеристикою як зобов’язань, так і капіталу» («Ассоunting for Certain Financial Instruments with Characteristics of booth Liabilities and Equity»)
• SFAS 123 «Платіж на основі акцій» («Share-Based Payment»), переглянутий у 2004 р.;
• SFAS 128 «Прибуток на акцію» («Еаrnings per Share»);
• SFAS 55 «Визначення чи цінні папери, що конвертуються, є еквівалентами простих акцій» («Determing whether a Convertible Security is a Common Stock Equivalent-an amandedment of APB Оpinion No. 15»).
Зауважмо, що американські загальноприйняті принципи обліку (US GААР) надають компаніям великий вибір стосовно методики обліку операцій, які впливають на власний капітал.
В Україні облік і відображення інформації про власний капітал у фінансовій звітності регламентуються такими стандартами: П(С)БО 5«Звіт про власний капітал», ПСБО 13 «Фінансові інструменти», П(С)БО 24 «Прибуток на акцію».
Величина і структура власного капіталу підприємства мають принципове значення для користувачів фінансової звітності. Інформація про власний капітал розкривається в балансі, звіті про зміни у власному капіталі та примітках.
Структура власного капіталу підприємства залежить від юридичної форми організації бізнесу та законодавчих вимог. Так, структура власного капіталу буде різною у підприємства зодноосібною власністю, товариства та корпорації. Окрім цього, в різних країнах структура власного капіталу підприємств теж відрізнятиметься.
Заслуговує на увагу структура власного капіталу американських корпорацій, оскільки вони є домінуючою формою організації бізнесу у США, а також вимоги US СААР та МСФЗ щодо обліку та звітності операцій, пов’язаних із власним капіталом.
Загалом власний капітал підприємства складається з: 1) інвестованих акціонерами коштів у підприємство; 2) зароблених підприємством коштів. Ці складові власного капіталу в балансі американських корпорацій відображаються наступним чином (рис. 1).
Рис. 1. Структура власного капіталу американських корпорацій
Суттєвий вплив на визначення величини власного капіталу має класифікація фінансових інструментів, які володіють як характеристиками власного капіталу, так і зобов’язання. Згідно з МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», класифікація фінансових інструментів на фінансові зобов’язання та інструменти власного капіталу має здійснюватися відповідно до змісту контракту, а не його юридичної форми. Така класифікація здійснюється за первісного визнання фінансового інструмента і має зберігатися на кожну подальшу дату звітності, доки інструмент не буде вилученим з балансу підприємства.
Фінансове зобов’язання (financial liability) – контрактне зобов’язання: передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; чи обмінятися фінансовими інструментами pіншим підприємством на потенційно невигідних умовах; чи контракт, який буде чи може бути врегульованим інструментами власного капіталу підприємства.
Інструмент власного капіталу (equity instrument) – будь-який контракт, який підтверджує право на частину в активах підприємства, що залишається після вирахування всіх його зобов’язань. До інструментів власного капіталу належать прості акції, частки та інші види власного капіталу. Фінансовий інструмент є інструментом власного капіталу, тільки якщо: а) він не містить контрактного зобов’язання збоку емітента передати гроші чи інший фінансовий актив; б) якщо інструмент буде або може бути врегульованим інструментами власного капіталу підприємства.
Хоча зміст і юридична форма фінансового інструменту збігаються, це відбувається не завжди. Деякі фінансові інструменти набувають юридичну форму капіталу, але є зобов’язаннями за змістом. Наприклад, якщо підприємство випускає привілейовані акції з фіксованою ставкою дивідендів, які підлягають обов’язковому викупові на майбутню визначену дату, то такі акції за змістом є контрактним зобов’язанням передавати грошові кошти і тому мають визнаватись як зобов’язання. На противагу цьому, нормальні привілейовані акції не мають визначеної дати погашення і відповідно емітент не має контрактного зобов’язання здійснювати за ними платіж, тому вони класифікуються як інструмент власного капіталу.
Існують фінансові інструменти, що містять як компонент зобов’язання, так і компонент капіталу (їх іще називають складними фінансовими інструментами). Прикладом таких фінансових інструментів є облігації, що конвертуються у звичайні акції емітента (convertible bond). Вони мають два компоненти: 1) фінансове зобов’язання, тобто контрактне зобов’язання емітента сплатити кошти; 2) інструмент власного капіталу, тобто право утримувача конвертувати облігації у звичайні акції.
Стосовно складних фінансових інструментів МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття і подання» вимагає, щоб їх складові частини відображалися в обліку та фінансовій звітності окремо відповідно до їхнього змісту виходячи з визначення зобов’язання та капіталу. Розщеплення складного фінансового інструмента здійснюється на дату емісії та в подальшому не переглядається.
За розподілу первісної балансової вартості складного фінансового інструменту між його компонентами сума, за якою визнається компонент капіталу, визначається як залишкова сума після вирахування зі справедливої вартості цілого фінансового інструменту суми, окремо визначеної для компоненту зобов’язання. Відсотки, дивіденди, прибутки та збитки, пов’язані з інструментом або його складовою частиною, класифікованою як фінансове зобов’язання, мають відображатись у звіті про фінансові результати. Виплати (такі як дивіденди) утримувачам фінансового інструменту, класифікованого як інструмент власного капіталу, здійснюються безпосередньо з капіталу, а не з прибутку. У цілому вимоги US GААР щодо класифікації фінансових інструментів, які володіють як характеристиками власного капіталу, так і зобов’язаннями, є аналогічними вимогам МСБО 32.
Одна суттєва відмінність полягає у класифікації боргових інструментів, що можуть конвертуватися в акції. Згідно з американськими стандартами, борговий інструмент, що може конвертуватися в акції, весь відображається в обліку як зобов’язання, без відокремлення компонента інструменту власного капіталу. Водночас, коли утримувач такого складного фінансового інструменту (наприклад, облігації, що конвертується у звичайні акції емітента) використовує своє право конвертувати борговий інструмент в акції, то на дату конверсії балансова вартість боргового інструменту списується з обліку, а сума нових випущених акцій відображається у складі додаткового сплаченого капіталу.
Вимоги українського ПСБО 13 «Фінансові інструменти» щодо класифікації та обліку фінансових інструментів, які володіють як характеристиками власного капіталу, так і зобов’язаннями, є аналогічними вимогам МСБО 32.
Облік емісії акцій
Емісія акцій закордонними підприємствами та їх продаж може здійснюватися за грошові кошти, немонетарні активи, або у кредит. Акції можуть випускатися з позначенням номінальної вартості чи без неї. Зауважмо, що концепцію «номінальна вартість акції» було усунено з американського законодавства, але багато корпорацій мають і продовжують випускати акції, на яких зазначено їхню номінальну вартість.
Відображення в обліку продажу власних акцій американськими компаніями за грошові кошти здійснюється кредитуванням рахунку основного капіталу (саріtal stock account) на суму оголошеного капіталу. Якщо на акціях позначено номінальну вартість, то їхня загальна номінальна вартість представляє оголошений капітал і відображається в обліку за рахунком основного капіталу. Різниця між номінальною вартістю розміщення акцій і ціною придбання їх акціонерами (емісійний дохід) відображається у складі додаткового сплаченого капіталу, а саме у кредиті рахунку «Сплачений капітал – перевищення номінальної вартості». Приклад 1 підсумовує зазначену практику обліку продажу компанією власних акцій за грошові кошти.
Приклад 1
Американська корпорація «Рrose» продала 1 млн. своїх акцій за 8 доларів за акцію. Номінальна вартість акцій – 2 долари за акцію. Ця операція буде супроводжуватися такими бухгалтерськими записами:
Дт Грошові кошти (1 000 000 х $8) 8 000 000
Кт Звичайні акції (1 000 000 х $2) 2 000 000
Кт Сплачений капітал - перевищення номіналу б 000 000
Якби акції корпорації «Рrose» не мали номінальної вартості, то всі надходження від продажу акцій вважалися б оголошеним капіталом і відображалися в обліку такою проводкою:
Дт Грошові кошти (1 000 000 х $8) 8 000 000
Кт Звичайні акції 8 000 000
Американські корпорації також продають свої акції на підставі договору про купівлю (share purchase contact). У цьому випадку акції продаються емітентом в обмін на боргове зобов’язання, видане покупцем акцій. Власне, акції продаються в кредит. Поки не буде здійснено повну оплату акцій, вони не можуть брати участі в голосуванні та не можуть бути проданими (приклад 2).
Приклад 2
Американська корпорація продала 1 млн. своїх акцій (номінальною вартістю 2 долари за акцію) на підставі договору за ціною 8 доларів за акцію, але оплату 30% загальної вартості акцій буде здійснено через 10 місяців.
Цю операцію буде відображено такими бухгалтерськими записами:
Дт Грошові кошти (700 000 х $8) 5600 000
Дт Дебіторська заборгованість на підставі договору купівлі акцій 2 400 000
Кт Звичайні акції (1 000 000 х $2) 2 000 000
Кт Сплачений капітал - перевищення номіналу 6 000 000
У деяких випадках американські компанії випускають і продають свої акції за немонетарні активи. Наприклад, компанія може емітувати свої акції в обмін на довгострокові активи, такі як земля, будівлі, обладнання. Американські стандарти вимагають, щоби випущені на дату обміну акції було відображено в обліку емітента за справедливою вартістю.
Емісія підприємством інструментів власного капіталу супроводжується різними витратами, зокрема оплатою послуг сторонніх організацій. Прикладом таких витрат є плата за реєстрацію регулювальним органам, плата за юридичні чи бухгалтерські послуги, витрати на друк, гербові збори тощо.
Відповідно до американської практики обліку, витрати, пов’язані з емісією акцій зменшують чисті надходження від їх продажу та суму емісійних різниць. Приклад 3 демонструє відображення в обліку витрат на випуск акцій американською компанією.
Приклад 3
Американська компанія здійснила емісію 825 000 звичайних акцій номінальною вартістю 1,25 доларів за одну акцію. Акції були продані за ціною 17,75 долара за акцію. Надходження від продажу цих акцій за мінусом усіх пов’язаних витрат склали 13491 000 доларів, або 16,35 доларів на акцію. Витрати на випуск склали 1 152 750 доларів. В обліку компанії ці операції буде відображено такими бухгалтерськими записами:
Дт Грошові кошти 13 491 000
Кт Звичайні акції (825 000 х $1,25) 1 031 250
Кт Емісійні різниці ($13 491 000 - $1 031 250) 12 459 750
Згідно з МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття й подання», витрати на випуск або викуп інструментів власного капіталу (інших, ніж за об’єднання бізнесу) слід відображати в обліку шляхом вирахування їх із капіталу мінус будь-які пов’язані з ними податкові пільги на прибуток.