Особистісний розвиток старшокласників (порівняльна характеристика дівчат і хлопців). Основні особистісні новоутворення.

Характеристика психологи дівчат (порівняльно з хлопцями того самого віку:

1) обсяг загальних інтересів вужчий; у навчальних інтересах переважають гуманітарні предмети (література, історія), серед "нецікавих" - фізика, математика, біологія (у хлопців - трудове навчання, фізвиховання);

2) на екзаменах більше користуються завченими фразами, надають перевагу деталям (хлопці більше схильні до власних формулювань, короткого переказу змісту з дотриманням основи розповіді);

3) краще сприймається те, що є конкретним і близьким;

4) вищий рівень просторової орієнтації;

5) поводяться менш сміливо, але важче піддаються перевихованню;

6) терплячіші, більш посидючі, витриваліші;

7) краще виконують словесні завдання, пов'язані із запам'ятовуванням;

8) відзначаються швидким темпом мовлення, механічною пам'яттю;

9) краще виконують завдання, які потребують охайності та уваги;

10) у конфліктах частіше апелюють до старших;

11) у вільний час діяльність більш різноманітна;

12) більше стурбовані думкою оточення про себе, особливо ровесників; раніше виникають складні форми взаємин з іншими людьми; сильніша потреба у взаєморозумінні, психологічній сумісності;

13) частіше сумніваються; на уроках здебільшого піднімають руку лише тоді, коли справді впевнені в правильній відповіді;

14) важче орієнтуються в незнайомій обстановці;

15) мають ширший діапазон переживань; у художній літературі більше цікавляться "ліричними відступами", описами життя героїв, їхніми успіхами і невдачами, тоді як хлопці надають перевагу цікавим динамічним епізодам: "Світ для дівчинки е палітрою переживань" (В.О. Сухомлинський); гостріше відчувають самотність;

16) вимогливі до батьків;

17) високий ступінь довірливості;

18) більше схильні до активних асоціальних проявів;

19) в асоціальних групах є генераторами негативних вчинків;

20) важче піддаються цілеспрямованому виховному впливу;

21) у сімейному спілкуванні надають перевагу батькові, а не матері;

22) чутливіші до гамірливої і неспокійної обстановки;

23) активність спрямована, як правило, не на освоєння нових стосунків, досягнень, а збереження та зміцнення тих, які влаштовують, є звичними, комфортними;

24) більше орієнтуються на зразки, шаблони (поведінкові, діяльнісні).

Розвиток емоцій залежить від розвитку, самосвідомості, наприклад, для хлопців головним є не предмет захоплення, а його психологічні функції, значущість. Як і розумні процеси, емоції не можна зрозуміти без урахування самосвідомості особистості.

Самосвідомість є центральним віковим новоутворенням, яке формує ідентичність, унаслідок чого усвідомлюється власна індивідуальність (образ Я), розвивається самооцінка, вольові зусилля, формуються ціннісні орієнтації.

Несприятливі показники виміру образу Я: його нестійкість, соромливість, низька загальна самоповага.

У підлітковому віці в процесі формування цінностей, ідеалів, цілей, професійних і особистісних планів особливого значення в становленні Я має організована система поглядів, установок і мотивів, які зумовлюють самототожність особистості, тобто ідентичність як умову психічного здоров'я.

Найбільш типові питання: "Хто я?", "До чого прагну?". Відкриття певних життєвих цінностей є основою набуття ідентичності як однієї з найважливіших проблем гуманістичної психології (разом із проблемами з'ясування змісту криз цінностей, самотності, авторитету, сенсу життя).

Типові варіанти ідентичності (Дж. Марша):

1) перед визначеність - прийняття обов'язків без проходження крізь кризу ідентичності (оцінка статусу ідентичності тих людей, яким через певні життєві обставини довелося передчасно дорослішати);

2) дифузія ідентичності - відмова від прийняття рішень, пошуку власної ідентичності (своєрідне продовження дитинства);

3) мораторій - період побудови власної ідентичності, стан пошуку відповідей на питання типу "Хто я?", "Який я?";

4) реалізована ідентичність - сприятливе завершення кризи ідентичності (виникнення нової само тотожності) (К. М. Пол Іванова).

Згідно з Б. Еріксоном існують два взаємопов'язаних поняття - групова ідентичність (орієнтація на входження в певну соціальну групу) та его-ідентичність (формування цілісності особистості). Перехід від однієї форми его-ідентичності до іншої спричиняє в підлітковому віці кризу ідентичності: "фізіологічна революція" (бурхливий фізичний ріст і статеве дозрівання); стурбованість тим, "як я виглядаю" і "що собою являю"; потреба знайти власне професійне покликання. Результатом цього етапу розвитку є або набуття "дорослої ідентичності", або затримка в розвитку - "дифузна ідентичність".