Структура міжнародної економіки
Тема 1. Система міжнародної економіки
(4 години)
План:
1. Економічний зміст міжнародної економіки. Міжнародна економіка як складова економіки в цілому.
2. Структура міжнародної економіки
3. Суть, форми та принципи розвитку міжнародних економічних відносин.
4. Особливості розвитку сучасних міжнародних економічних відносин.
Економічний зміст міжнародної економіки. Міжнародна економіка як складова економіки в цілому
Структура міжнародної економіки
Міжнародна економіка – складна категорія, яка втілює в собі різноманітні явища і процеси, що мають місце як в межах окремих країн, так і у сфері міжнародних економічних відносин. У зв’язку з цим міжнародна економіка виступає як системне утворення, яке має свою багатоманітну структуру.
При аналізі структури міжнародної економіки можна виділити два загальних напрями її дослідження. По-перше, - напрям розвитку та дослідження політико-соціально-економічних елементів міжнародної економіки, які функціонують протягом тривалого часу і визначають основні перспективні шляхи розвитку міжнародної економіки. До другого напряму належать конкретні соціально-економічні принципи структуризації міжнародної економіки, на основі яких модна його виділити і розглядати сучасну господарську структуру.
Відповідно до першого напряму виділяють чотири концепції розвитку структури міжнародної економіки:
1. системний підхіддо виділення структурних елементів міжнародної економіки:
Його елементи:
- світове ринкове господарство, яке об’єднує економіку економічно розвинених країн та більшості держав, що розвиваються;
- національне ринкове господарство, яке виділяють у межах світового ринкового господарства як сукупності економік відповідних держав;
- світове соціалістичне господарство, яке у світовому господарстві функціонує також як його структурний елемент (наприклад: КНР, КНДР, Куба, Лаос та ін. Економіки цих країн мають певні ознаки ринкового господарства, хоча ми все ж таки не можемо вважати їх ринковими);
- національне соціалістичне господарство – економіка окремих країн, що входять до світового соціалістичного господарства.
2. концепція ґрунтується на теоретичному положенні про існування трьох світів у світовому співтоваристві, серед яких виділяють:
- світ капіталізму,до якого належать країни з розвинутою ринковою економікою;
- світ соціалізму,до якого належать країни з командно-централізованою системою управління народним господарством;
- світ, що розвивається, -об’єднує країни, які йдуть шляхом розвитку товарно-грошових відносин і мають ще недостатньо розвинений національний господарський потенціал.
3. концепція центру і периферії. До центру міжнародної економіки як структурного елементу відносять економічно розвинені країни. Периферія як складова міжнародної економіки включає країни, що розвиваються.
4. концепція принципу політичної противаги.
- поділ міжнародної економіки на Схід та Захід. До країн Сходу відносять держави перехідної економіки та ті, що розвиваються, які знаходяться у східній півкулі нашої планети. До Заходу відносять економічно розвинені країни, розташовані у західній півкулі.
- поділ міжнародної економіки на Північ та Південь. Відповідно до цього Північ, як складова міжнародної економіки, включає економічно розвинуті країни, а Південь – країни, що розвиваються.
Отже, перший напрям аналізу структури міжнародної економіки в основному передбачає виділення її складових за найбільш загальними показниками господарського розвитку та політико-соціальної й ідеологічної орієнтації їх функціонування в сучасних умовах.
Другий напрям дослідження структури міжнародної економіки ґрунтується на таких принципах:
1. Економічний принцип – передбачає поділ міжнародної економіки на два рівні. До першого належать такі структурні елементи міжнародної економіки:
- промислово розвинені країни – держави, у яких обсяг промислового виробництва перевищує 50% ВВП;
- аграрні країни –держави, у яких частка с/г виробництва перевищує 50% ВВП;
- промислово-аграрні країни. До них відносять ті держави світу, частка промисловості яких у загальному обсязі промислового і с/г виробництва перевищує 50%.
- аграрно-промислові країни. Держави світу, в яких частка с/г виробництва у загальному обсязі с/г і промислового виробництва перевищує 50%.
На другому рівні економічного принципу структуризації міжнародної економіки виділяють її складові за ознакою економічного розвитку окремих груп країн світу.
Відповідно до цього міжнародну економіку поділяють на такі частини:
- економічно розвинені країни світу;
- нові індустріальні країни – держави, які за допомогою економічно розвинених країн інтенсивно використовують сучасні досягнення науково-технічної революції з метою стабілізації економіки та зростання національного господарства. Нові індустріальні країни поділяються на дві хвилі ( 1. Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг. 2. Філіппіни, Малайзія, Індонезія, Таїланд, Бразилія, Аргентина, Чилі).
- країни, що розвиваються. Відповідно до класифікації ООН в сучасних умовах нараховується більше 150.
2. За принципом ступеня розвитку ринку виділяють окрему структуру міжнародної економіки, складовими якої є:
- країни з розвиненою ринковою економікою. До них відносять промислово розвинені країни світу. За класифікацією ООН в сучасних умовах близько 40 держав.
- країни з ринковою економікою. (країни, що розвиваються)
- країни з перехідною економікою, яка еволюціонує у напрямі до ринку (близько 26 країн).
- країни з командною центрально-керованою економікою. Держави з соціалістичною орієнтацією.
3. За організаційним принципом систематизація міжнародної економіки в його структурі виділяють складові елементи, до яких відносять міжнародні інтеграційні об’єднання, окремі групи країн в сучасних умовах. Згідно з цим принципом виділяють такі структурні елементи міжнародної економіки:
- Європейський Союз.
- СНД,
- Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА),
- Організація економічного співробітництва і розвитку.
- Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК).
- ЧЕС,
- ГУАМ.
4. Соціально-економічний принцип структуризації міжнародної економіки передбачає розгляд структури міжнародної економіки у двох площинах. Перша з них досліджує структуру міжнародної економіки за ознакою рівня цивілізаційного розвитку. На її основі виділяються такі елементи структури міжнародної економіки:
- країни наукової епохи, до них відносять держави світу, які постійно впроваджують у виробництво останні досягнення НТП. Це, як правило, економічно розвинені країни;
- країни технологічної епохи. До них відносять ті, які періодично впроваджують сучасні досягнення НТР. До цих держав відносять нові індустріальні країни та окремі країни з перехідною економіко;
- країни виробничої епохи. Це ті держави, які використовують у виробництві традиційні технології і не мають об’єктивних умов для використання сучасних досягнень науки і техніки. До цієї групи держав належать більшість країн, що розвиваються.
За ознакою соціальної організації держави можна виділити другу площину структуризації міжнародної економіки, яка включає такі складові:
- капіталістичні країни – країни, зорієнтовані на максимальне використання у національному господарстві товарно-грошових ринкових регуляторів;
- етатичні держави – до них належать окремі країни з націонал-соціалістичним устроєм. Наприклад: Іран, Лівія. В цих країнах поєднується авторитарний режим керівництва національним господарством з ринковими методами його регулювання;
- соціалістичні країни. У цих державах переважає використання планових, центральнокерованих методів управління національним господарством.
5. Важливе місце в дослідженні структури міжнародної економіки займає принцип аналізу її складових, до яких включаються окремі групи країн за рівнем середньорічного доходу на душу населення. Складовими елементами цієї структури міжнародної економіки є:
- країни, де на душу населення припадає більше 12 тис. дол. США на рік (Швейцарія, Норвегія, Швеція, Данія, ОАЕ та ін.);
- країни, де цей показник становить 10-12 тис. дол. США на рік (більшість економічно розвинених країн);
- країни, де цей показник становить до 7 тис. дол. США на рік (нові індустріальні країни);
- країни, де на душу населення припадає 2 тис. дол. США на рік (окремі країни, що розвиваються);
- країни, де даний показник становить менше 700 дол. США на рік (більшість країн з перехідною економікою, та слаборозвинених країн світу).
Світовий банк виділяє такі групи країн за рівнем економічного розвитку:
- країни з низьким рівнем доходу, в яких ВНП на душу населення становить менше 750 доларів за рік. В кінці 90-х років таких країн було понад 60. Це переважно африканські країни;
- країни з доходами нижче середнього рівня, в яких ВНП на душу населення коливається в межах 750-3000 доларів за рік. Таких країн в кінці 90-х років нараховувалось понад 60;
- країни з доходами вище середнього рівня, тобто ті, в яких ВНП на душу населення в кінці 90-х років становив 3000-9000 доларів. Таких країн було 35. В групу країн з доходами нижче чи вище середнього рівня включаються всі країни з перехідною економікою і багато країн, що розвиваються, головним чином з Латинської Америки, Азії та Арабського Сходу;
- країни з високим рівнем доходу. До цієї групи в кінці 90-х років відносилось 44 країни, в яких ВНП на душу населення перевищував 9000 доларів. До цієї групи входять головним чином індустріальні країни Америки та Західної Європи.
6. Регіональний принципструктуризації міжнародної економіки означає, що її структура розглядається за ознакою територіального розміщення груп країн світу, насамперед їхнього розташування за континентами:
- Країни Європи,
- Країни Азії,
- Країни Північної Америки,
- Країни південної Америки,
- Країни Африки,
- Австралія,
- Нова Зеландія.
7. Регіонально-економічний принцип структуризації міжнародної економіки означає розгляд структури міжнародної економіки на сонові виділення груп країн, які мають схожі економічні ознаки та спільні кордони:
- країна Західної Європи,
- країни Центральної Європи,
- країни Східної Європи,
- країни Близького Сходу,
- країни Середнього Сходу,
- країни Далекого Сходу
Отже, структура міжнародної економіки розгалужена і базується на конкретних підходах до її систематизації.