Класичні теорії міжнародної торгівлі.

Класичні теорії виникли як заперечення меркантилістичного погляду на теорію міжнародної торгівлі. Економісти класичної школи вважали, що на міжнародну торгівлю потрібно дивитися інакше, ніж на внутрішню, оскільки міжнародній торгівлі властива менша мобільність факторів виробництва, ніж внутрішній. Теорія Д. Х'юма. Учений довів, що резерви банківських металів країни визначаються обсягом її економіки та її потребою у грошах як засобах платежу. Основні положення теорії Д. Х'юма такі: •уряду не слід постійно втручатися у сферу міжнар торгівлі; •якщо уряд країни хоче, щоб її економіка зростала, він мусить зменшити бар'єри на шляху товарів з інших країн. Теорія абсолютних переваг А.Сміта.Основні положення: •уряду не слід втручатися у зовн торгівлю, підтримувати режим відкритих ринків і свободи торгівлі; •нації, так як і приватні особи, мають спеціалізуватися на виготовленні тих товарів, у процесі вир-ва яких у них є незаперечні переваги, і здійснювати торгівлю ними в обмін на товари, переваги на які мають інші країни; •зовн торгівля стимулює розвиток прод праці шляхом розширення ринку за межі нац кордонів; •експорт є позитивним фактором для економіки країни тому, що забезпечує збут надлишку продуктів, котрі не можуть бути реалізовані на внутр ринку; •субсидії на експорт є податком на населення і призводять до збільшення внутр цін і тому потребують відміни. Теорія порівняльних переваг Д.Рікардо.Якщо країни спеціалізуються на вир-ві тих товарів, котрі вони можуть виробляти з порівняно більш низькими витратами ніж у інших країнах, тоді торгівля буде вигідною для обох країн, незалежно від того, чи є вир-во в одній із них більш ефективним, ніж у іншій. Теорія Дж.С.Мілля.Сформульовані Дж.С.Міллем закони міжнар конкуренції стосуються двох основних положень: •міжнар виробнича спеціалізація врівноважує вигоди, що отримують від такої спеціалізації; •умови повної або часткової спеціалізації визначаються нерівністю у доходах, що одержують від вир-ва товарів. Можливості повної виробничої спеціалізації залежать як від еластичності заміни у споживанні, властивої виготовленим товарам, так і від тенденції до відносного вирівнювання абсолютних вигод країн, що беруть участь у міжнар торгівлі.

40. Меркантилізм.

Меркантилізм (від італ. mercante-торгівля)– напрям ек. думки, розроблений європ. вченими, які підкреслювали товарний х-р вир-ва. Він став першою спробою теорет обґр-ня причин, напрямів, еф-ті міжнар торгівлі та розробки рекомендацій щодо зовнішньоторг пол. Ранній мерк (ідеологи: У.Стаффорд (Анг), Г.Скаруффі (Іт), виник напр ХУ ст. та ґрунт на доктрині “грош балансу” — нагром-ні грошей внасл вивезення товарів при забороні (або суб’єктивному обмеженні) вивезення грошей. Прихильники концепції дотрим поглядів, згідно з якими державі слід продавати на зовн ринку якомога більше будь-яких товарів, а купувати —менше. При цьому в країні повинно накопичуватися золото, яке за тих часів ототожн із багатством нації. Так, нації окрім міцної ек-ки необх сильна держ. машина, що вкл армію, військ і торг. флот, яка б могла забезп перевагу над іншими країнами. Теорія пізнього мерк (Т.Мен (Анг), А.Серра (Іт), А.Мокрет’єн (Фр)) розвивалась з 2 пол ХУІ ст. Осн змістом напряму є доктрина “активного торг балансу”, який можна було забезп шляхом активізації зовн торгівлі при перевищенні доходів від експорту порівняно із витратами на імпорт, а також у рез розвитку посередн торгівлі. З цією метою держава повинна була обмежувати ввезення іноз товарів шляхом ставок мита, сформул правила вивезення вітчизн товарів, викор-чи переважно фін методи заохочення експорту. Ек. с-ма, на думку меркантилістів, склад-ся із 3-х секторів: виробн, сільський сектор і іноз колонії. Мерк школа зовн. торгівлі вважала, що для укріплення нац. позицій держава повинна: 1. підтрим позит. торг. баланс 2. регул зовн. торгівлю 3. заборонити або обмежити вивезення сировини і дозволити безтарифний імпорт сир, яка не видобув в сер країни, 4. заборон торгівлю колоній з іншими країнами, крім метрополії. Переваги теорії: вперше підкреслили значимість міжн. торгівлі для ек. росту країн і розробили одну з можливих моделей її розвитку; вперше описали те, що в суч. ек-ці наз плат балансом. Недоліки: не змогли зрозуміти, що збагачення 1 нації може відбув не тільки за рах обнищання інших, з якими вона торгує, що міжн. ек-ка розвивається, тому розвиток країн можл не лише за рах перерозп існуючого багатства, але і за рах його нарощування. Мерк школа панувала в ек-ці протягом 1,5 ст.

 

41. Теорія абсолютних переваг А.Сміта.

Поява теорії абсх переваг (absolute advantage theory) зумовлена розвитком міжнар торгівлі в епоху після Вел геогр відкриттів і переходу провідн країн до крупного машинного вир-ва. Її автор- А.Сміт, який, викор-чи трудову теорію вартості, у праці “Дослідження про природу та причини багатства народів” (1776 р.) піддав критиці мерк-зм. Він ствердж, що для держави можуть бути вигідними не тільки продаж, а й купівля товарів на зовн ринку. Крім того, була зроблена спроба визначити, які саме товари вигідно експ-ти, а які - імп-ти. Необх умовою застос теорії абс переваг є вільна торгівля. Відповідно до теорії абс переваг, міжн. торгівля є вигодною в тому випадку, якщо 2 країни торгують такими товарами, які кожна з них виробляє з меншими витратами, ніж країна-партнер. Країни експ-ть ті товари, які вони виробл з меншими витратами (у вир-ві яких вони мають абс-ну перевагу), і імпортують ті товари, які виробл-ся інш. країнами з меншими витратами (у вир-ві яких перевага належить їхнім торг. партнерам). Оскільки праця є єдиним фактором вир-ва, умова абс-ної переваги у витратах означає лише, що одній країні потрібно менше часу на вир-во одиниці товару, ніж інш. країні. Перевага теорії: вона заснована на трудовій теорії вартості і показує явні переваги розподілу праці вже не тільки на нац, а й на міжн. рівні. Недолікдля пояснення міжн. торговлі: теорія не відповідає на питання, чому торгують між собою країни навіть при відсутності абс переваги в вир-ві тих чи інш. товарів. Альтернативна ціна - роб час, необх для вир-ва 1 товару, виражений через роб. час, необх для вир-ва інш. товару.

 

42. Теорія порівняльних переваг Д.Рікардо.

Т порівн. переваг (ТПП) розроблена Д. Рікардо, який у праці “Початки пол економії та оподаткування” (1817 р.) сформул принцип взаємовигідної торгівлі та міжнар спец-ї. Згідно ТПП країни спец-ся на вир-ві тих товарів, альтерн ціна яких нижча, тобто які вони можуть виробл з відносно нижчими витратами, ніж в інш. країнах. Тоді торгівля буде взаємовигідн для обох країн незал від того, чи є вир-во в 1 з них абсолютно більш еф-ним, ніж в іншій. Ціна імп-го товару визнач через ціну товару, який потрібно експ-ти, щоб оплатити імпорт, тому кінцеве співвідн цін при торгівлі визнач-ся внутр. попитом на товари в кожній із країн, що торгують. В рез-ті торгівлі на основі відносних переваг кожна країна отримує позит. ек. ефект- виграшем від торгівлі. ТПП справедлива по відношенню до будь-якої к-сті товарів і будь-якій к-сті країн, а також для аналізу торгівлі між окремими районами, обл, республіками однієї держави. В цьому випадку спец-ція країн на окремих товарах зал від співвідн рівнів існуючих в кожній з них зарплат. Як і в теорії абс переваг, в основі ТПП лежала трудова теорія вар-ті, а необх умовою товарообміну була вільна торгівля. Осн. переваги теорії: вперше описала баланс сук поп і сук проп-ї; довела існування виграшу від торгівлі для всіх країн, що беруть в ній участь. Вел значення цієї теорії в наш час - вона дозволяє будувати зовнішньоек. пол-ку на наук фундаменті. Обмеженість: не враховує трансп. витрат; ігнорує вплив зовн. торговлі на розподіл доходів в сер країни, коливан-ня ціни з/п, інфляцію і міжн. рух к-лу; виходить із існування тільки 1 фактора вир-ва і не приймає до уваги інші важливі передумови міжн. торгівлі; виходить із передумови повної зайн-сті; не дозволяє пояснити торгівлю між приблизно однаковими країнами, жодна з яких не має пор переваги перед іншою.

 

43. Теорія порівняльної наділеності факторами Е.Хекшера -Б.Оліна.

Шведські ек-ти Е.Хекшер та Б.Олін (ХО)у 20 — 30-х рр ХХ ст. для дослідили причин міжнарторгівлі, застосувавши теорію факторів вир-ва, обґр у 30-х р ХІХ ст. Жан-Батист Сей, вкл-чи до таких чинників працю, капітал і землю, які в сук визнач витрати вир-ва. Теоія Х-О домінувала і була майже безальтернативною до 50-х рр. Осн положення концепції ХО: найважл умова рац обміну товарами між країнами - різниця у співвідн в них факторів вир-ва. Х та О започаткували теорію факторонаділеності (показник, який визнач відносну забезп-ть країни факторами вир-ва, тобто витрати факторів вир-ва на ств-ня певного товару), яка на сьогодні зводиться до 4 теорем: 1. Теорема Х-О: кожна країна має порівняльні переваги щодо випуску товару, вир-ва якого потребує значних витрат відносно надлишкового фактора; 2. Теор Самуельсона: вільна торгівля, зрівнюючи факторні винагороди між країнами, слугує заміною зовн мобільності факторів вир-ва; 3. Теор Столпера - Самуельсона: відносних цін товарів призв до винагороди того фактора, який еф-но викор-ся у вир-ві товару і реальні винагороди іншого фактора; 4. Теор Рибчинського: пропозиції 1 з факторів вир-ва у разі постійності інших змінних призв до випуску товару, який виробляється за інтенсивного викор-ня цього фактора, і до випуску інших товарів. Згодом положення теорії Х-О були матем-но підкріплені П. Самуельсоном, який визначив передумови, з дотриманням яких твердження Х-О ставало повністю коректним. Модель “Х-О -Самуельсона” наз-ся базовою теорією факторонаділеності: міжн. торгівля призв до вирівнювання абс-них і відн цін на гомогенні фактори вир-ва в країнах, що торгують. Ця теорема ще наз теоремою вирів-ня цін на ф-ри вир-ва. Вона пояснює експортну спец-ю країни інтенсивним використанням надлишкових ф-рів вир-ва. Припущення теорії: 1) урівноваженість по країнах, факторах, товарах; 2) однаковість технологій у 2 країнах; 3) пост ефект масштабів вир-ва; 4) різна фактороінт товарів.

 

44. Парадокс В.Лєонт’єва.

У 1954 р. амер ек-ст В.Леонтьєв застосував теорію Хекшера-Оліна до аналізу зовн торгівлі США, а саме: розрахунку повних витрат праці і капіталу на експорт й імпорт. Згідно з робочою гіпотезою що США (найбільш наділена капіталом країна) експортує капіталомісткі, а імпортує трудомісткі товари. Однак виявилось, що амер. продукція, яка конкурує з імпортованою, потребує » на 30% більше капіталу на 1 робітника, ніж амер. експортна продукція. Тобто, експортувалася трудомісткіша і менш капіталоємна продукція, ніж імпортувалася. Це дістало назву “парадокс Леонтьєва”. Було встановлено, що відносний надлишок капіталу в США не впливає на зовн торгівлю. Леонтьєв пояснює цей парадокс за рах поділу праці на більш і менш кваліфіковану. Отже, Парадокс Леонтьєва полягає в тому, що всупереч теорії Хекшера-Оліна, країни, що мають надлишок труда, експортують капіталомістку продукцію, і навпаки. Однак парадокс Л. не дав відповіді на чисельні запитання. Але, незважаючи на деякі умовності у розрахунках Л-ва (розрах-ки не реального імпорту, а імпортозаміщення, специфіка після-воєнного періоду), а також незважаючи на неодноразові спроби спростувати Парадокс Л. як самим Леонтьєвим, так і іншими вченими, це явище у практ. плані є актуальним і на сьогодні.

 

45. Теорія життєвого циклу товару.

Модель жит циклу продукту (МЖЦ) є однією з осн. моделей неотехнолог. напрямку, хар-ною особл-тю яких є спроба пояснення реалій і перспектив міжнар торгівлі динамічними порівняльними перевагами, що виникають або ств-ся, викор-ся і з часом зникають. Теорія ЖЦ продукту на св ринку, розроблена Р.Верноном у 1966 р. (виходячи з досвіду США 60-х рр.), ґрунт на теорії ЖЦ, що, в свою чергу, була запропонована на поч 60–х рр фахівцями Гарвардської школи бізнесу на чолі з Т.Левіттом. Сутність: один і той же товар в один і той же час знаходиться в різних країнах на різних стадіях свого ЖЦ. У відповідності з нею кожний продукт проходить 5 стадій, а вир-во цієї продукції переміщується із країни в країну в зал від стану ЖЦ товару: 1)поява; 2)розвиток; 3) насичення; 4)спад; 5)вихід з ринку. При певних умовах на певному етапі ЖЦ фірма стає експортером того чи іншого продукту, певний час маючи при цьому порівняльні переваги. Виділяють також за моделлю Р. Вернона 4 етапи ЖЦ: 1) впровадження (розробка нововведення у відповідь на виявлену потребу); 2) зростання (країна нововведення паралельно із вітчизняним вир-вом нового товару може розпочати його випуск за кордоном за кордоном попит на нові імпортні товари постійно зростає); 3) зрілість (св попит на новий продукт починає вирівнюватись); 4) занепад (фірмам необх переходити на вир-во нового товару, попит на який уже виник). Ці етапи можуть відбув по-різному і тривати від кількох років до кількох десятиріч. Переваги ТЖЦ: пояснює закон розвитку зовн торгівлі великою групою товарів. Недоліки: 1. Існує багато видів продукції, які не проходять усі стадії ЖЦ 2. Теорія закріплювала за США лідерство, бо вони його вже завоювали. 3. не пошир на продукцію ТНК.

46. Теорія подібності країн.

Теорія подібності країн, або теорія попиту, що перетинається ( ТПК). Одну із перших спроб пояснити особл-ті суч міжнар торгівлі зробив Стефан Б. Ліндер у 1961 р. Розглядаючи особл-ті технол-но нових товарів, з якими амер фірми вийшли на європ ринок у 40—50-х рр., зробив висновок про те, що технологічно складні вироби ств-ся фірмою як реакція на потреби, що вже існують, тобто передовсім на потреби вн ринку. І тільки після розширення виртва, після насичення вно ринку фірма прагне захопити зовн. Виходити на зовн ринок фірма буде на базі товару, підготовленого нею для нац споживачів, отже, структура спож-ня країни-імпортера має бути (макс-но подібною до структури спож-ня країни-експортера. Т.ч., всупереч теорії співвідн-ня факторів вир-ва, не тільки відмінності, але й подібність між країнами може бути передумовою для торгівлі. ТПК стверджує, що, розробивши нову продукцію у відповідь на знайдену ринкову потребу на вн ринку, виробник потім звертається до ринків, котрі найподібніші до ринків його країни. ТНК пояснює міжнар торгівлю переважно з боку попиту, а не проп-ї. Чим більше перетинаються структури попиту в країні-експортері та імп-рі, підкріплені високим рівнем доходу, тим вищий рівень торгівлі між ними. Це і є феномен попиту, що перетинається, відкритий С.Ліндером. Недолік ТПК: коли розрив у рівнях доходів різних груп нас дуже значний, застосування її для пояснення міжнар торгівлі є дуже обмеженим. Переваги: пояснює торгівлю між подібними країнами.

47. Неотехнологічні теорії.

Появу низки теорій неотехнол напряму (ТНН) зумовили нові явища у стр-рі міжн. торгівлі після II світ. війни, динамічний НТП, розвиток наукоміст, високотехнол галузей вир-ва, стрімке міжнар обміну їх продукцією. Хар-на особл-ть: спроба пояснення реалій і перспектив між нар торгівлі динамічними порівняльними перевагами, що виникають або ств-ся, викор-ся і з часом зникають. Осн. моделями неотехнолог. напрямку є: 1. модель наукомісткої спец-ції: обгр-ся спец-ція розвинутих країн на вир-ві і експорті наукоміст та високотехнолог. товарів, а спец-ція країн, що розвив, на вир-віі експорті ресурсоміст товарів. 2.“модель технолог. розриву” повязує торгівлю між країнами із існуванням відмінностей у рівнях їхнього технолог. розвитку. Так, саме прогрес. технології дають країні переваги у боротьбі за експорті ринки. У розвиток цієї теорії М. Познер включив концепцію імітаційного лага, що скл з лага попиту (час, необх для розвитку попиту на новий експортний продукт) і лага реагування. (час, необх виробникам країни-імпортера для реагування на конк-цію із-за кордону, розпочавши місцеве вир-во). Різниця між лагами обумовлює міжн. торгівлю. Технолог. розрив можна подолати через копіювання нововведень, але “потік” нововведень, як пр., забезп умови стабільної технолог. переваги і відповідної спец-ції країни. 3. модель “економії на масштабах вир-ва”: країни з великим вн ринком повинні розвивати вир-ва, які дають “ефект масштабів”, т. ч., у такій продукції порівняльні переваги мають тільки вел країни; малі країни повинні спец-ся на випуску прод, яка не дає “ефекту масштабів”. 4. модель жит циклу продукту (Р. Вернон, 1966 р.): кожний продукт проходить 5 стадій: 1)поява; 2)розвиток; 3) насичення; 4)спад; 5)вихід з ринку. Виділ також за моделлю Р. Вернона 4 етапи ЖЦ: 1) впровадження; 2) зростання; 3) зрілість; 4) занепад. Етапи можуть відбув по-різному і тривати від кільк років до кільк десятиріч. За певних умов на певному етапі ЖЦ фірма стає експортером того чи іншого продукту, певний час маючи при цьому порівняльні переваги. 5. моделі внутрішньогал торгівлі: відобр міжн. торг. практику, коли країни торгують між собою товарами 1 галузі, які виробл-ся практично при однаковій факторо-інтенсивності, часто і фак.-торонаділеності. Т.ч., мотивація міжн. торгівлі обумовлена умовами попиту. 5 гол. ф-рів розвитку торгівлі: 1)близкість рівнів нац. доходу на душу нас та ідентичність кривих попиту у 2 країнах; 2)близкість цін ф-рів і витрат вир-ва диферент-х продуктів; 3)близкість величин тарифних і нетар бар’єрів або їх відсутність; 4)порівняно однаковий ступінь дифер-ї конкуруючих товарів; 5)номінальна величина трансп. витрат.

48. Теорія конкурентних переваг М.Портера.

Теорія конкур переваг (ТКП) розроблена та обґрунт амер ек-м М.Портером у 1991 р. У ній запропоновано принципово новий підхід до проблем міжнар торгівлі, який базується на твердженні, що на міжнар ринку конкур фірми, а не країни. Тому необх усвідомити, як фірма створює та утримує конкур перевагу, щоб з’ясувати роль країни у цьому процесі. ТКП розглянута у фундамент праці М.Портера "Конкур перевага країн" (1991 р.). Складові ТКП - детермінанти конкур переваг країни, у межах яких виділ 4 параметри країни, що форм конкур сер для місц фірм і вплив на її успіх у міжнар дія-ті: 1. Параметри факторів вир-ва, необх для успішної конкуренції у даній галузі. 2. Рівень попиту на вн ринку країни. 3. Споріднені галузі та галузі, що підтримують 4. Стратегія фірми, її структура, рівень вн конкур-ції, яка впливає на дія-ть фірми на зовн ринку. Осн одиниця конкуренції - галузь як група конкурентів, що виробл товари або надають послуги та безпосер змагаються між собою. Успіх на вн і на зовн ринках зал від правильно визначеної конкур стратегії. На її вибір вплив два гол чинники: структура галузі та позиція, яку посідає фірма в галузі. Особл-ті конк-ції в галузі зал від 5 факторів (сил): можл-сть появи нових конкурентів; вірогідність появи або ступінь впливу товарів-замінників; поведінка постач-ків; поведінка спож-чів; суперництво конкурентів між собою. Особл-сті міжнар конкуренції виділ 2 типи галузей: множинно-національні (хар-на докорінна різниця у конкретному сер-щі в окремих країнах); глоб галузі (де існує св конкур поле й фірма може застосувати уніфіковану конкур стратегію і викор-ти: конфігурацію дія-ті і координацію дія-ті філіалів. Переваги теорії: пояснює властивості нації, які є передумовою успіху нац пром.-ті у міжнар конкуренції.

49. Неофакторні теорії міжнародної торгівлі.

Нові явища у стр-рі міжн. торгівлі після II світ. війни, динамічний НТП (з точки зору світогосп практики) та виявлення “Парадоксу Леонтьєва” обумовили розвиток теорії міжн. торгівлі 2шляхами, що хар-ся появою неофакторних моделей та моделей неотехнолог. напряму. Неофакторний підхід в цілому зберігає методологію неокласичної торгової моделі. Одночасно “неофакторні моделі” характериз-ся багатоваріантністю. Припущення моделей: пост. виробнича ф-ція; наявність абс-ної конк-ції; незалежність від масштабів вир-ва; однорідність продукції; доступність технології всім виробникам. До неофакторних відносяться: модель з урахуванням різної інтенсивності факторів: на відміну від Леонтьєва, який робив розрахунки по продукції, що заміщувала імпорт, а не за фактичними витратами заруб. виробників, розробники цієї моделі працювали у напрямку розрахунків не по імпортозаміщенню, а по реальному імпорту; модель з урахуванням особливостей попиту: надлишок капіталу, напр., у США, обумовлюючи капіталомістне спожмвання, спричиняє його нестачу для експорту і, таким чином, формує велику трудомісткість товарів, що експортуються; модель з урахуванням неоднорідності факторів (виділення “фіз.” і “людського” капіталу; обгрунтування переважаючої значущості кваліфікованої праці тощо); модель з урахуванням нових факторів (поряд з трудом і капіталом ьакож прир. ресурсів).

50. Протекціонізм (суч форми) та вільна торгівля.

В зал від масштабів втручання в міжнар торгівлю розрізняють протекціоністську торгову політику і політику вільної торгівлі (ПВТ). Протекціонізм- держ політика захисту вно ринку від іноз конкуренції шляхом викор-ня тарифних і нетар інструментів торгов політики. Так, держава захищає нац виробників, стимулює розвиток нац вир-ва. З іншого боку, така політика може призвести до застійних явищ, оскільки стимули до техн прогресу, що веде до конкурентоспр-сті нац товарів. За такої політики посил нелегальне ввезення товарів контрабандою. Крім того, торгові партнери можуть вжити відпов заходів щодо EХ-ту товарів цієї країни, що завдасть її ек-ці збитків. Протекціонізм переважає в зовнішньоторг політиці країн, що розвив-ся. Форми протекц: селективний – скерований проти окремих країн або окремих видів товарів; галузевий – скерований на захист окремих галузей, найчастіше с/г; колективний – проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання; прихований – здійсн методами вн ек пол-ки. Вільна торгівля (free trade) – політика мін держ втручання в зовн торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і проп-ції. Базується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення іноз та вітчизн товарів. Митні органи виконують лише реєстраційні ф-ї. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку прод сил, що дає змогу місц підприємцям витримувати конкур-ію. Стосовно того, що і для якої країни краще – ПВТ чи протекц, єдиної думки немає. Суч протекціонізм концентрується, в осн-му, у відносно вузьких галузях. ПВТ є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторг пол-ку, викор-чи як методи протекц-му, так і політику вільної торгівлі.

51. Світовий ринок, сутність та особл-сті форм-ня.

Св ринок (СР) – сук нац ринків, поєднаних між собою всесвітн госп звязками на підставі МПП, спец-ї, кооперування, інтеграції, вир-ва і збуту тов і послуг. Існує судження, що становлення СР пов'язане з індустр цивілізацією. СР проходить у своєму розвитку і становленні кілька етапів. В істор плані, СР виникає за старод часів; особл-ть прояву СР тоді: носив внутріконт (локальний) хар-р (Азійс, Європ ринок). Ці лок рин-ки функц-ли на рівні самодостатності. Так, ознаки форм-ня СР носили епізодичний хар-р. Гол суб'єкти торгівлі: Фінікія, Стар Єг, Індія, Грец, Рим, Середземн. За соц-ек хар-кою СР за старод часів був ремеслено-рабовл-ким. За феод середньовіччя, св внутріконт ринок переростає в міжконт. Досить активними стають торгов зв'язки між Китаєм, Індією, Аравійсь півост-м, Пвнч Афр. Вел геогр відкриття кін 15 – поч 16 ст стали виріш кроком до остат форм-ня СР. За соц-ек оцінкою СР епохи феод-му був ремеслено-феодальний. На межі аграрної та інд цив-ї на розвиток госп і торгов зв'язків вплив фактори: виникнення капіталіст підпр-тв; відокремл пром-сті від землеробства; спец-я с/г; диверсифікація пром вир-ва, виник-ння багатогалузевості. В 18 – 19 ст форм-ня СР супроводж виникн-м нових міжнар ринків (тов ринки, ринки капіталів, праці). Розвиток СР є середовищем реалізації св торгівлі і нагрома-ня вел капіталів. Виріш роль в форм-ні СР відігр міжнар поділ праці. В пер 19- поч 20 ст на форм-ня СР вплив інтернац-я госп життя. Свого завершення СР набирає в рез повного розвитку капіталіст машин вир-ва. Етапи станов-ня СР в межах індустр цив-ї: стадія підготовки капіталіст вир-ва, стадія маш вир-ва на рівні окремих підпр-тв, стадія індустр вир-ва на корпорат рівні. Хар-ні риси стан-ня СР в межах інд цив-ї: 1) В пер 18 – поч 20 ст СР детермінований товарною природою інд цив-ї. 2) СР 19 – 20 ст хар-ся переважно анархією вир-ва і конкуренції. 3) До св торгівлі залучаються країни з різним розвитком нац ек-к. СР періодично переживає кризові явища, на поч 20-го ст вони стають глибшими (пов'язані з І св війною 1914-1918 рр., Вел Депр 1929-1933 рр.) Отже, хар-ні риси СР: 1.є категорією тов вир-ва, що шукало збут своєї продукції за нац рамки; 2. визначається в міждерж переміщенні товарів; 3. оптимізує викор-ня факторів вир-ва; 4. усуває з міжнар обміну товари і виробників, що не забезп міжнар стандарт якості за конкур цін.

52. Сучасні тенденції розвитку світового ринку.

Св ринок (СР) – сук нац ринків, поєднаних між собою всесвітн госп звязками на підставі МПП, спец-ї, кооперування, інтеграції, вир-ва і збуту тов і послуг.На св тов. ринку найб значущою тенденцією є пит ваги торгівлі продукцією обробн пром-сті (найб значна група товарів - обладнання і трансп кошти, хім. товари, чорні і кол метали, текстиль) і пит ваги сировини, енергоносіїв, доля продов-ва на СР (25%). Ця тенд хар-на як для розв, так і для країн, що розвив і є слідством впровадження ресурсо- і енергозберіг технологій. Інд країни займають приблизно 2/3 вартісних обєму св експорту, держави, що розвив, вкл-чи країни з перех ек-кою -1/3. На даний час суттєво змінюється акценти на св ринку послуг. СРП - найбільш динам ринок. Особл увага приділ торгівлі послугами та науково-техн досягненнями (у формі торгівлі патентами й ліцензіями), продажу технологій та прогр забезп-ня. СРП розвив швидше та навіть стає більш важливим у розв країнах, ніж тов ринок. Це є ознакою постінд сусп-ва. В суч умовах більш значення набуває на СР торгівля пром виробами, в першу чергу тими, що потребують значних витрат праці й капіталу - електр техніка й комп'ютери, радіо - і телеапаратура, побут техніка, складні прилади й машини, новітні технології. На СР скл-ся особл система цін - св ціни (грош вираження інтернац-ної вартості тов і послуг, що реал-ся на зовн ринку). Більше за 50% вартісного обсягу екс-ту послуг - міжнар транспорт і міжнар приватні і ділові поїздки. Біля 75% вартісного об'єму послуг експ-ся розвиненими країнами, 24 -країнами, що розвив (Гонконг, Сингапур, Корея, Малайзія, Таїланд) і перех (Китай, Росія, Польща, Чехія, Угор) і 1 % міжнар орг-ми. Осн пит ваги країн, що розвив - за рах нових інд країн Півд-Сх Азії (Кореї, Сингапура, Гонконга), що швидко розвив-ся і деяких країн Лат Америки. За оцінками ГАТТ/ВТО, на США доводиться 16,2% св експорту послуг, Фр 10,2, Іт 6,5, Нім 6,4, Великобр 5,5, Япон 5%. Ці ж країни займають лідируюче положення і в імпорті послуг.

 

53. Сутність та показники міжнародної торгівлі.

Зовн торг - обмін тові і послугами між державно оформленими нац. госп-ми. В сук зовн торгівля різних країн утв міжнар торг (МТ)– сфера міжнар тов відносин, специф форма обміну тов і послугами різних країн. Показники МТ можна систематизувати за ознаками: 1. Пок обсягів МТ: експорт – це продаж з вивозом за кордон тов і послуг; реексп – продаж та вивіз з країни раніше ввезених на її територію товарів, що не піддавались обробці; імпорт – ввез в країну товарів та послуг; реімп – ввез раніше вивез за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись. зовнішньоторг обіг – сума вартостей ЕХ та ІМ країни за певний період часу ЗТО = Е + І. фіз обсяг торгівлі – оцінка експ чи імп в незмінних цінах 1 періоду (року); генеральна (заг) торгівля – прийняте в статистиці зовн торгівлі визначення зовнішньоторг обігу з включенням транзитних товарів; спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторг обіг, тобто продукція, ввез в країну чи вивез з неї. СТ = ЗТО – реекспорт – реімпорт. 2. Пок структури:товарна структура – це показники розподілу експ та імп за основними тов позиціями; геогр структура – розподіл тов потоку за країнами, групами країн та регіонами світу; інституційна торгівля – розподіл торгівлі за суб’єктами і методами тов обміну; видова структура – розподіл торгівлі за видами тов обміну. 3. Пок динаміки:темпів росту: 1.темпи росту експорту (Тр.е. = Ез.р. / Еб.р. * 100%, де Тр.е. – темпи росту експорту; Ез.р. – обсяг експ в звіт році; Еб.р. – обсяг експ в баз році).2. темпи росту імпорту (Тр.і. = Із.р. / Іб.р. * 100%, де Тр.і. – темпи росту імп; …) 3. темпи росту зовнішньоторг обігу (Тр.зт.об. = ЗТОз.р. / ЗТОб.р. * 100%, де Тр.зт.об. – темпи росту ЗТО;…). темпи приросту: 1. темпи прир експорту (Тпр.е. = Тр.е.з.р. / Тр.е.б.р. * 100%, де Тпр.е. – темпи прир експ; Тр.е.з.р. – темпи росту експ за зв рік; Тр.е.б.р. – темпи росту експ за баз рік) 2. темпи прир імпорту Тпр.і. = Тр.і.з.р. / Тр.і.б.р. * 100%, де …) 3. темпи приросту ЗТО (Тпр.зто = Тр.зто.з.р. / Тр.зто.б.р. * 100%, де Тпр.зто – темпи приросту ЗТО; Тр.зто.з.р. – темпи ЗТО за зв; Тр.зто.б.р. – темпи ЗТО за баз рік). Пок результатів:сальдо торг балансу – це різниця між вартісним обсягом експ та імп товарів окремої країни; сальдо балансу послуг – це різниця між вар-тю послуг, які надає країна, і вар-тю послуг, які вона імпортує; сальдо некомерц операцій – це різниця між прибутками від інвестицій, грош переказів, внесків, переміщення грош засобів по спадщині, при вирішенні сімейних проблем. По кожному з цих напрямків руху грош засобів скл-ся баланс; сальдо балансу поточних операцій – це сума сальдо торг балансу, балансу послуг, некомерц операцій; індекс “умови торгівлі” – відношення індексу сер цін експорту певного товару, країни в цілому, групи країн до індексу сер цін імп за певний період часу. експорт на душу нас (Ед.н. = Ез.р. / населення,де Е д.н. – обсяг експ на душу нас в зв році; Ез.р. – обсяг експорту в зв р), імпорт на душу нас )д.н. = Із.р. / нас, де І д.н. – обсяг імп на душу нас в зв р; Із.р. – обсяг імп в зв р), експортна квота (Ек.в. = Ез.р. / ВВП * 100%,де Ек.в. – експ квота; Ез.р. - обсяг експ в зв р). імп квота (Ік.в. = Із.р. / ВВП * 100%,де Ік.в. – імп квота; Із.р. – обсяг імп в зв р), квота ЗТО (ЗТОк.в. = ЗТОз.р. / ВВП * 100%,де ЗТОк.в. – квота ЗТО; ЗТОз.р. – обсяг ЗТОв зв. р).

54. Сучасна структура світового ринку тов і послуг.

Св ринок – сук нац ринків, поєднаних між собою всесвіт госп звязками на підставі МПП, спец-ї, коопер-ня, інтеграції, вир-ва і збуту тов і послуг. До категорії св нал усі тов ринки, на яких виключно велику частку складають зовн торг операції і ті, де вона помірна ( 30-50%) і навіть незначна - 10-20%. Структуру св тов ринку (СТР) можна розглядати в 3 аспектах: 1. регіон (або геогр): розрізн ринки окремих країн або їх угруповань, 2. За основу товарно-галузевої клас-ї беруть міжнар клас ООН- Стандартну Міжнар торгов клас-ю, Брюссельськ митну номенклатуру, Гармоні-зовану систему опису товарів. В У діє товарна номенклатура видів ек дія-ті, яка виділ 3 групи товарів: готові вироби, сиров і напівфабрикати, послуги. 3.За соц-ек стр СТР розрізн ринки промислово розвинутих країн, країн, що розвив та країн з перех ек-кою, країн соціаліст орієнтації. За ступенем монополізації та хар-ром торгов угод на св ринку виділені такі типи його структури: монополістичний, де панує 1 постачальник; олігопол, де домінує група великих продавців; атомістичний, де спостер невисока концентрація пропозиції тов за участю багатьох постач-в та загост-ся конкур боротьба. За хар-ром торгов угод та взаєминами продавців та покупців розрізн 3 сектори св ринку: 1. закритий ( осн сегменти: внутріфірмові постачання між філіалами гол та дочірніх підпр-в великих монополій або ТНК; продавці та покупці взаємодіють на підставі некомерц відносин, немає конкуренції). 2. відкритий (сфера звичайної комерц дія-ті незалежних продавців та покуп - малих і вел фірм; тут здійсн короткостр комерц угоди та операції "вільного" ринку (це сектор відкритого ринку вільної конкуренції виробників та постач-ків товарів, проявл у бірж торгівлі, на ринку «спот» і «чорному» ринку) 3. пільговий (займає проміжне стан між закр і відкр секторами світ ринку; це торгов операції на підставі довгостр комерц контрактів, укладені на 2 і біль років та обумовлені преференційними ек умовами. Міжнар ринок послуг - сук ек, прав та організ відн-н з широким номенклатурно-галузевим спектром, що спрямовані на задов потреб спож і не вкл або вкл випадково продаж реального продукту у фізвимірі. Структура СРП: а)геогр: нац, регіон, глоб. б)номенклатурна: 1. МВФ: послуги фрахту, інші транспортні послуги; туризму; інших послуг, що надають держ орг.-ї і прив сектор. 2. ЮНГТАД: фін послуги, зв`язок, будівничі та проектно-конструкторські послуги, трансп, професіон та ділові, комерц, аудіо-візуальні послуги, послуги в сфері туризму. Осн роль- туризм та трансп послуги, наук-інформ послуги, продаж технологій та програм забезп-ня. СРП розвив швидше і стає більш важливим у розвин країнах, ніж тов ринок. Це ознака постінд сусп-ва.

55. Види міжнародної торгівлі.

Зовн торг - обмін тові і послугами між державно оформленими нац. госп-ми. В сук зовн торгівля різних країн утв міжнар торг (МТ)– сфера міжнар тов відносин, специф форма обміну тов і послугами різних країн. Види суч МТ: 1. За специфікою об’єкту: 1) торгівля товарами: сиров; паливними; продов; напівфабр; гот виробами: а) виробн призначення; б) невир призн; 2) торг послугами: вир-чими; трансп; експедиторськими; консульти; консигнаційними; посередн; турист; маркетинг; обліковими; орендними; ліцензійними. 2. За специф взаємодії суб’єктів: 1) традиційна (проста) торгівля – експ та імпортні операції тов і послуг, які не зумовлені кооперац зв’язками та зобов’язаннями щодо збаланс-го обміну товарів; 2) торгівля кооперованою та спеціалізованою продукцією, яка здійсн на основі довготерм угод; 3) зустрічна (компенсаційна) торгівля –ґрунт на зустрічних зобов’язаннях експортерів по закупівлі у імпортерів частини чи повністю експортованих товарів. 3. За специф рег-ня: 1) звичайна торг і відповідний торгов режим виник в умовах відсутності торгов, торгов-ек угод і домовленостей між країнами. Інструменти рег-ня: підвищена ставка митного опод-ня, кільк обмеження, адм формальності, звичайна система опод-ня імпортних товарів; 2)торгівля за режимом найбільшого сприяння (передб, що держави, які домовляються, на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів, інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторг операцій. Є одним з гол принципів дія-ті країн ГАТТ-СОТ. 3) дискримінаційна виникає у рез застос в торгов-ек відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торгов бойкот, торгов блокада) або інших інструментів, що дискрим права торгов партнера; 4) преференційна передб надання державою іншій на взаємній основі або в односторон порядку пільг у торгов режимі. 5) В суч умовах особл уваги потребує зустрічна торгівля, і різновиди: товарообмінні операції та компенсаційні угоди на безвалютній основі; компенс угоди на комерц основі; компенс угоди на основі домовленостей про виробниче співробітництво.

 

56. Види і форми зустрічної торгівлі.

зустрічна торгівля (зт) - торгівля, при здійсненні якої в документах фіксуються тверді зобов'язання експортерів і імпортерів зробити повний або частково збалансований обмін товарами. міжнар зт передб наявність у контрагентів зустр зобов’язань щодо відношення один до одного, тобто пов’язаність експорту із зустр закупівлею товарів імпортуючої фірми або країни-імпортера і навпаки. експерти оон виділ 3 осн різновиди міжнар зустр операцій: 1. бартерні операції (передбач обмін різнорідними товарами, що органічно не пов’язані між собою) 2. промислові компенсаційні операції (операція, в якій 1 сторона здійсн поставку 2й другій стороні товарів, послуг і/або технології, яка викор-ся останньою для створення нових виробн потужностей). 3. торгові компенс операції (1 операція на невелику суму, вкл.-чи обмін різнорідними товарами, які звичайно органічно не пов'язані між собою). фахівці організації ек співробітництва та розвитку (оеср) також розрізняють торговельну та промислову компенсацію, називаючи їх осн формами зустрічної торгівлі. виходячи з орг-правової основи операцій і принципу компенсації рос фахівцями пропонується така клас-я форм мзт: 1. товарообмінні і компенс операції на безвал основі: 1) угоди з єдиноразовою поставкою (бартерні угоди, пряма компенсація), 2) угоди з тривалими термінами виконання. глобальні угоди (базові угоди, протоколи); 2.компенс операції на комерц основі: 1) короткочасні ком пенс угоди ( часткова, повна ком пенс, короткочасні зв’язані угоди) 2) зустрічні закупки ( паралельні угоди, джентльменські угоди) 3) довгостр авансові закупки); 3. компенс операції на основі угод про виробничу співпрацю 1) великомасштабні довгостр компенс угоди із зворотньою закупкою товарів 2) “угоди про розподіл продукції” 3) угоди “розвиток-імпорт” .

57. Географічна структура світового ринку.

Св ринок - це сук нац ринків, поєднаних між собою всесвітніми госп зв’язками на підставі міжнар поділу праці, спец-ї, кооперування, інтеграції вир-ва і збуту товарів і послуг.

Геогр структура – розподіл тов потоку за країнами, групами країн та регіонами світу. Отже, згідно з геогр. (регіональною) структурою св ринку товарів і послуг розрізн ринки окремих країн або їх угруповань: 1. Ринок Пвнч Америки НАФТА 2. Ринки Лат Америки, група КАРІКОМ, МЕРКОСУР, ЦАОР 3. Західноєвр спільний ринок ЄС. 4. Ринок Центр і Сх Європи CEFTA 5. Ринок Азії АСЕАН, АТР, САР, СААРК 6. Ринки Африки ЗАЕС, КОМЕСА, САДК, ТЕСЦА, ЮДЕАК 7. Ринок Австралії і Нової Зеландії АНСЕРТА 8. Ринок Євразійських країн СНД.

58. Товарна структура світового ринку.

Св ринок - це сук нац ринків, поєднаних між собою всесвітніми госп зв’язками на підставі міжнар поділу праці, спец-ї, кооперування, інтеграції вир-ва і збуту товарів і послуг. За товарно-галузевою структурою св ринку відрізняють окремі тов ринки, які відповідають рівню ринку певного товару або його частини. За основу цієї клас-ї беруть Міжнар класифіка­цію 00Н - Стандартну Міжнар торговельну класифікацію - СМТК, Брюссельську митну номенклатуру, Гармонізовану систему опису товарів. Тов структура – це показники розподілу експорту та імпорту за основними товарними позиціями. За товарно-галузевою структурою св ринку відрізн 3 групи ринків: 1. Ринок гот виробів ( ринок мА-шин і обладнання, ринок побутових пром. виробів, ринок інших готових виробів) 2. ринок сировини і напівфабр (ринок палива, ринок пром. сировини, ринок с/г та лісових товарів) 3. ринок послуг (ринок ліцензій та ноу-хау; ринок трансп послуг; ринок інших послуг: лізигну, інжинірингу, консалтингу, франчайзингу та ін.). Кожну товарну групу складають підгрупи товарів, які можуть бути окремими товарними ринками. Так, ринок пром сировини поєд­нує ринки руд чорних, кол металів, дорогоц каміння, діа­мантів, хім. сир та ін.

59. Міжнародні комерційні операції.

Міжнар комерційні операції (MKO) –— це дії, спрямовані на орг.-ю, проведення і рег-ня процесу обміну товарами, послугами і результатами творч дія-ті між 2 або кількома контрагентами різної нац належності. Об'єкти МКО — процеси обміну товарами, послугами і результатами творчої діяльності. Вони визнач види МКО: 1. За методами торгівлі: прямі, посередницькі 2. За спрямованість торгов потоків: основні (експортні, імпортні), особливі (реекспортні, реімп, транзитні) 3. Зо об’єктами торгівлі: товари, послуги, результати тверч дія-ті. Суб'єкти МКО — це учасники, сторони, які перебувають у договірних відносинах з купівлі–продажу товарів, послуг і рез творч дія-ті і мають право здійснення комерц дія-ті. Багатокритеріальна класи-я суб'єктів МКО: 1. За формою власності ( прив, держ, копер) 2. За сферою дія-ті ( промисл, торгов, трансп, страхові, посередн, туристичні) 3. За цілями і хар-ром дія-сті (фіз., юр ос, обєднання, держава, між нар орг.-ї) 4. зо обсягом операції ( вел, сер, малі) 5. За правовим статусом ( повні тов.-ва, ТОВ, АТ, командитні това-ва) 6. За належністю капіталу і контролем ( нац., іноз, змішані). Міжнар практика проведення комерц операцій передб здій-ня визначених видів діял-ті, що скл-ся з етапів, на кожному з яких виріш конкр завдання і виконуються формальності з підготовки, оформлення, пересилки та обробки документів, необх для забезп-ня виконання операції. Етапи проведення МКО: 1. підготовчий- це суто маркетингові заходи, 2. Організаційний, де з'являється і укладається контракт (договір, угода). 3.виконавчий- контракт стає гол документом для завершення МКО, який регулює взаємовідносини між контрагентами. Правовою формою, що відобр МКО є міжнар комерц контракт- договір (угода, пакт, конвенція) між 2 або кількома контрагентами, які знах в різних країнах, про обмін товарами, послугами та результатами творчої діяльності.

 

60. Міжнародний комерційний контракт.

Міжнар комерц контракт (МКК) — це правова форма, що відображає між нар комерц операції МКО; договір (угода, пакт, конвенція) між 2 або кількома контрагентами, які знах в різних країнах, про обмін товарами, послугами та рез-тами інтелект дія-ті. Таке тлумачення визначене в Конвенції ООН про договори міжнар купівлі–продажу товарів та у новій Гаазькій Конвенції. Поняття «КК» повинно розумітися ширше з тим, щоб включити не тільки підпр-кі договори про поставки чи обмін товарами і послугами, але також й інші типи екдоговорів, таких як інвестиційні, контракти про надання профес послуг і т. д. Це визначає основні ознаки МКК: 1. контрагенти знах в різних країнах; 2. товар перетинає кордон, якщо це мат об'єкт (виняток- реекспортна операція); 3.розрахунки в іноз валюті (виняток— товарообмінні операції); 4. комерц характер. Отже, МКК— узгодження волі, досягнуте в ході переговорів контрагентами МКО про осн умови взаємних обов'язків. Ф-ї МКК: 1. юр-но закріплює відносини між партнерами, надаючи їм характер обов'язків, виконання яких захищене законом; 2. визначає порядок, способи і послідовність здійснення дій партнерами; 3. передб способи забезпечення обов'язків. Осн принципи МКК: 1. свобода контракту- це осн принцип укладання контрактів, який вираж в свободі рег-ня відносин відповідно до зак норм держави; 2. обов'язковість контракту- наслідок свободи уклад контракту, він може бути змінений або розірваний згідно з його умовами або узгодженням волі всіх сторін; 3. добросовісність і чесна ділова практика - це обов'язок сторін протягом чинності контракту, вкл.-чи і процес переговорів, діяти згідно з доброс і чесною діловою практикою.

61. Зовнішня торгівля України: географічна та товарна структура.

З позицій окремих країн участь в міжнар торгівлі розгляд як зовн торгівля ЗТ. Результуючі показники ЗТ свідчать про узгодженість тенденцій зміни ЕХ, ІМ, і зовн обороту тов і послуг і ВВП, велич сальдо зовн торгівлі і досягнення показників негат відмітки, про стабільне експортної квоти в 2004-2006 рр. і коливання імп квоти, поступове рівня зовн-торг квоти в 2004-2006 рр. Віднош зовн-торг обороту до ВВП: 2004 р.(101,11%), 2005 (90,94%), 2006 р (88,95%). Коеф покриття імпорту експортом : 2004 р. (1,22); 2005 р. (1,03); 2006 р. (0,94). Незначно експортна, імп і зовн-торг квот при тому, що темпи ВВП (у факт цінах): в 2005 р. – 1,28; в 2006 р. – 1,22. Велика частку ЗТ- торгівля тов-ми. У 2008 р. обсяги ЗТ (обсяги експорту товарів, на 40,6 %, імп - на 45,4 % і становили 32,5 та 40,2 млрд дол.). У 2008 р. номін темпи приросту ЕХ й ІМ товарів 62,4 % і 65,6 %. Від’ємне сальдо балансу ЗТ товарами -7,6 млрд дол. (- 8,6 % ВВП). Коеф покриття експ-том імпорту до 0,81 з 0,837 в 2007 р. Тенденції ЗТ в 2008: 1. позит динаміки ЗТ товарами (Основа тов структури ЕХ- сиров товари (прод-я метал (45,1%), хім пром (9,7%), мін продукти ( 10,2%), продов тов. і с/г сир (11,7%), м\б та приладобуд (16,1%). У структурі ІМ: м/б і прилад обуд ( 33%- на 3 п.п.), мін прод (28%- на 5,3 в.п.), хім. пром. ( 13,7), прод тов. і с/г сир (7%). 2. Посил позит динаміки експорту метал продукції. 3. Зб експорту продукції хім пром на 30,9 %.4. Зміна геогр структ ЗТ (криза). У 2008 р. обсяги експорту до країн Азії (на 60,8 %) та Амер (в 2 р), СНД (на 35,2 %), Євр– на 26,8 %. У структурі ІМ частка країн СНД , країн Азії, Амер, Афр і Австр. ЕХ мет прод до Тур на 36%, до Китаю - на 41%, до РФ- на 15%. 5. ролі м\б, імпорту енергоносіїв, високих техн.-й. Позитивне: стійкість осн галузей пром-сті 2. активізація експортоорієнт підпр-тв 3. частки високотехн прод в структурі ІМ Негат: 1. від’єм сальдо ЗТ 2. закріплення структури тов ЕХ, яка не відпов нац пріоритетам 3. зал-сті заг торгов динаміки від коливань динаміки експорту недорогоц металів 4. вис рівень корупції 5. невисокі відносні обсяги ЗТ.

62. Сутність міжнар наук-технол обміну та форми.

Міжнар наук-технол обмін (МНТО)- передача знань і технологій, що стос певних виробн процесів, в межах св госп-ва. Форми МНТО: 1. комерційна ( МНТО охопл: передачу техн-гій (технол трансфер), інжиніринг, управлінські контракти, технолог допомога, поставку машинного обладнання, наук-технічне кооперування) 2.некомерц (виставки, ярмарки, конференції, наук публікації, діял-ть між нар орг.-й з приводу міграції спеціалістів...). МНТО стає все більш важливою і еф-ною формою суч світогосп зв'язків. Обмін наук продукцією стає найважл сектором суч міжнар ек відносин, що найб динамічно й інтенсивно розвивається. Осн форми МНТО: 1. торгівля високотехнол і наукомісткими товарами (ЕОМ, електроніку, устаткування дистанційного зв'язку, новітні хім вироби, мед устаткування), 2. обмін науково-техн знаннями (передбачс передавання ліцензій і «ноу-хау») й діловими послугами. міжкраїнний обмін специф послугами наук-техн хар-ру (інжиніринг; лізинг консалтинг; підготовка персоналу; надання інформ послуг через міжнар комп'ютерні «банки даних»; послуги в галузі мед, освіти). Розшир вик-ня системи внутрішньофірмового операт пристос-ня до потреб ринку на осн ек-матем методів аналізу кон'юнк ринку з вик-ням ЕОМ - «маркетинг»). Важл є стимулююча роль експорту й імп ділових послуг для розширення вивезення та ввезення товарів виробн призначення. Важл пол-ек хар-ка МНТО - його нерівномірність у св госп-ві, що ґрунт на нерівн-ті самих наук-техн розробок. Більша їх частина здійсн в розв країнах, які домінують і в МНТО. Провідні позиції в МТО: США (частка у продажу ліцензій - 2/3 св обсягу), Яп, Великобр, Нідерл, Бельгія, Люкс і Швеція. Останнім часом активні: Австралія, Нова Зел, Бразилія, Мексика, Марокко та інші. Розширення МНТО супров суперництва за лідерство в пріорит напрямах НТП.

63. Сутність та види патентних угод.

Патентні угоди— міжнар торговельна угода, по якій власник патенту уступає свої права на викор-ня винаходу покупцеві патенту, тобто є формою передачі технології. Патент - свідчення, видаване компетентним урядовим органом винахідникові і його монопольне право, що засвідчує, на використання цього винаходу. Термін дії патенту 15-20 років і тільки на території тієї країни, де він виданий. Поряд зі звичайними патентами законодавство різних країн визнає деякі спеціальні їхні види: додатковий, залежний, увізні, підтверджені (зареєстр), удавані патенти. Патентним правом різних країн передбач системи експертизи матеріалів і видачі патентів: 1. явочна (реєстраційна): Бельгія, Ісп, Іт, Греція і деякі країни, що розвив) 2. перевірочна (дослідницька)- США, Швеція, Індія, 3. проміжна (відкладена, відстрочена) Нідерл, Нім, Яп, Австралія. ПУ Вони у більшості країн є правовими інструментами захисту нових технологій. У міжнародній практиці найбільше часто зустрічаються патентні ліцензії з одночасною передачею ноу-хау і наданням технічної допомоги в налагодженні виробництва. Друге місце займають ліцензії на ноу-хау тільки третє — чисто патентні ліцензії, що не передбачають передачі ноу-хау. Це порозумівається, зокрема, тим, що при сучасному рівні розвитку техніки освоєння більшої частини винаходів без надання ноу-хау, тобто досвіду і знань, якими розташовує фірма-продавець, або взагалі неможливо, або веде до непродуктивних витрат часу і засобів, тому ноу-хау є основним об'єктом не тільки ліцензій, але й інших форм передачі технології.

 

64. Особливості сучасної ліцензійної торгівлі.

Ліцензійна торгівля (ЛТ)- гол форма міжнар торгівлі. ЛТ на св ринку здійсн шляхом укладання угод. Розрізняють договір про уступку права на патент (право власності на винахід або інший об'єкт промисл власності переходить до нового па-тентовласника) і ліцензійну угоду ЛУ— це договір по якому ліцензіар (продавець) надає ліцензіату (покупцеві) дозвіл або право на вик-ня об'єкта ліцензії за визначену винагороду. ЛУ відбивають специфіку об'єкта ліц-ї: патенти; промисл моделі і зразки; тов знаки і торг марки; незахищ ноу-хау. У зал від об'єкта види ліцензії: 1. патентні ( на викор-ня наук-техн або іншої інтел прод-ї, що мають правову охорону; 2. безпатентні (не має прав ох). Ліцензії можуть бути: 1. чист - припускають передачу технології незал від їхнього мат носія; 2. супутні - мають залежний характер і надаються з висновком контракту на буд-во підпр-ва, постачання технол устатк, надання консульт послуг. 3 осн види ліцензій: 1. проста - ліцензіар залишає за собою право самостійне викор-ти об'єкт ліцензії і надавати ліцензії 3м особам. 2. виняткова – ліцензіату надаються виключні права на вик-ня об'єкта ліцензії на умовах, визначених у договорі (найб розповсюдж) 3. повна – ліцензіар позбавляється права на вик-ня об'єкта ліцензії протягом терміну дії договору. Виділ також субліцензію, поворотну, примусову, крос-ліцензію. ЛТ охоплює переважно електротехн й електронну пром, заг м/б, приладобуд, автомоб, авіаракетну пром, хім, нафтохім, біотехнол, ресурсозбер техно-ї. Відносно новим напрямом диверсифікації міжнар ЛТ є галузі обчисл техніки та засоби автоматизації. Вплив на структуру суч ліценз ринку справл розвиток і поглибл процесів інтернац-ї. Суч стан ЛТ дозволяє виділ групи країн зал від ролі в міжнар ЛТ: 1. пром.-во розвиті країни з домінуючим експортом ліцензії (США) 2. пром розв країни з переважним експ ліцензії (Вел. бр, Швейц) 3. пром розв країни з переважним імпортом ліцензій (Нім і Яп). 4. країни, що розвив, з імпортно-експ спрямованістю ЛТ (Арген, Браз, Мексика, Індія, Туреч) 5. країни, що розвив, з імп спрям-тю ЛТ (Таїланд, Алжир, Панама, ін.). 6. країни, що розвив, з епізодичним хар-ром ЛТ( найменш розв країни).

65. Патентно-ліцензійне забезпечення.

Патентно-ліцензійна діяльність є невід'ємною частиною науково-технічної і ек політики підприємства.

66. Основні форми технологій.

Технологія- це комплекс наукових та техн знань щодо прийомів і методів вир-ва, його організації та упр-ня, це наукові методи досягнення практ цілей. Поняття «технологія» об’єднує 3 групи технологій: технологія продуктів; процесів; управління. Суч технологія вкл технічний контроль вир-ва. Форми техн-ї вир-ва: 1. Автоматизація - орг.-я робіт так, щоб вони могли повністю або майже повністю викон-ся машинами. Авт-я грунт на 1)зворотнзв'язку (потік інф-ї, що йде від машини назад до датчика) 2) датчики інформації (частини системи, які здійсн збір інформації і її зіставлення з встан стандартами) 3) механізм контролю (контрольний пристрій подає команди автоматиз системі). 2. Комп’ютеризація, має 4 варіанти застосування: 1) автоматизоване проектування (CAD)- вик-ня комп'ютерів для проектування деталей і виробів; 2) автомат вир-во (CAM)- вик-ня комп'ютерів для планування і контролю виробн процесу. 3) Інтегроване автоматиз вир-во (CIM)- об'єднання CAD і CAM 4) Гнучкі виробн системи (FMS)- форми контрольованих комп'ютерами трансп систем, які у міру потреби переміщають матеріали з 1 частини системи в іншу. 3. Робототехніка ( робот- апарат, здатний вик-ти роботу опосередковано замість людини) має відношення до науки і техніки конструювання, обсл-ня і вик-ня роботів. В даний час існує тенд до вик-ня малих роботів, які швидше, потужніше і розумніше, тому вони широко вжив у сфері обслуг-ня. Галузі: автомобілебуд, аерокосм вир-во і зв'язок. Застос автоматів в області обсл-ня: банкомати і дебетові картки; викор-ня комп’ютерів для розміщення замовлень; накопичувачі на жорстких дисках; викор-ня нових форм сервісної технології в ох здоров'я.

 

67. Канали передачі технологій.

Технологія- це комплекс наук та техн знань щодо прийомів і методів вир-ва, його організації та упр-ня, це наукові методи досягнення практ цілей. Передача технологій- це процес, за доп якого технологія, досвід, ноу-хау, устаткування, розроблені особою, підпр-вом або орг.-ю, передаються іншій ос, підп або орг.в В вузьк розі міжнар трансфер технологій – це міждерж переміщення на комерц засадах або безповор основі конструкт рішень, систематизованих знань та виробн досвіду для вир-ва товарів, викор-ня процесу чи надання послуг, які вкл управ-ліньську дія-ть і маркетинг. У шир розі – це передача поряд з технологією в «чистому вигляді», технологій матеріалізованих. Осн канали пер технології як об'єкту куплі-продажі на св ринку: 1. міждерж (зовнішньоторг – разом з експортними поставками машин, обладнання та іншої пром продукції; по програмах наук-техн співпраці або зовнішньоторгов угодах), 2. міжфірмовий (за ліцензійними, кооперац, управлінсь та іншими довгостр угодами з іноз фірмами), 3. внутріфірмовий (між структ підрозділами 1 компанії, закордонним філіям ТНК (2/3 св торгівлі ліцензіями- ост часом має найб значення, що пов'язано з інтенсивною дія-тю в св ек-ці крупних міжнар корпорацій. За хар-ром угоди міжнар передача техн здійсн на комерційних (якщо покупець оплачує науково-техн знання, які передав йому продавець: н-д, ліцензійні угоди) та некомерц (квазікомерц) засадах (якщо грош зобов’яз не виникає: міжнар технол сприяння науково-техн публікації; обмін результатами досліджень через особисті контакти та візити на науково-дослідні та пром підпр-ва). Нові форми передачі технології, коли її осн носіями є люди (кваліф кадри та менеджери)- угоди інжинірингу; франчайзингу; управлінські контракти.

68. Лізинг як форма передачі технологій.

Лізинг - один з найб пошир комерц форм передачі технологій, які передбач передачу научнотехніч знань і досвіду, які застос при розробці вир-ва і викор-ні різних товарів. Передача технології – це процес, за доп якого технологія, досвід, ноу-хау, устаткування, розроблені особою, підпр-вом або орг.-ю, передаються іншій ос, підп або орг. Лізинг — вид інвест дія-ті по придбанню майна і передачі його на підставі договору лізингу фіз. або юр особам за певну плату, на певний термін і на певних умовах, обумовлених договором, з правом викупу майна лізінгоотримувачем. У ліз операціях бер участь 3 сторони: 1.орендодавець (спеціаліз лізинг компанія, що оперує фінансами і контрольована банками або крупними пром компаніями) 2.орендар (виробн або торгів підпр-во, що орендує засоби вир-ва, доставки, розподілу) і 3. постачальник- виробн або торгів підпр-во, що виробл або поставляє устати-ня і технологію через орендодавця орендареві. Лізинг. компанія викупляє у постач устаткування, і технологію і здає його в оренду на певний термін, після закінч якого орендар зобов'яз повернути уст-ня ліз компанії або викупити його за залишк вартістю. Орендар укладає орендний договір з ліз компанією. Орендар отримує постійну техн допомогу з боку орендодавця у вигляді обслуг-ня, консультацій. Завдяки лізингу підприємець, що не має значних вільних засобів, дістає можл-сть корист суч устаткуванням і передовою технологією. Проте, при тривалій оренді заг витрати по орендній платі можуть перевищити вартість предмету оренди. Специфіка лізингу стосовно передачі технології: 1. оренда прав і технології як такий; 2. небезпека ризику, пов'язаного з порушенням прав 3х осіб; 3. орендар після закінч терміну оренди устаткування і технології має право викор-ти передане йому ноу-хау, якщо в контракті немає відповідної обмовки; 4. можливий лізинг ліцензій.

69. Форми платежів за ліцензійними угодами.

Продаж ліцензій здійсн за доп висновку ліцензійної угоди ЛУ- договір по якому ліцензіар (продавець) дає ліцензіату (покупц) дозвіл або право на вик-ня об'єкта ліцензії за винагороду. Ліценз платежі (ціна ліцензії) поділ на 1. Періодичні (роялті) - це відрах-ня від доходу покупця протяг періоду дії угоди, тобто розмір винагороди, що зал від ек ефекту вик-ня ліцензії. Частка ліцензіара в прибутку ліцензіата визнач розміром відрахувань від вартості од продукції, зробленої по ліцензії. Ці платежі ліцензіат виплачує ліцензіару щорічно протягом дії ЛУ з моменту випуску гот продукції. У зв'язку з можл-тю зміни кон'юнктури тов ринку або умов вир-ва іноді викор диференційовані ставки роялті. Ця форма викор в 90% ЛУ. 2. Одноразові (паушальні) платежі не зв'язані за часом з викор-ням ліцензії, а встан на підставі експертних оцінок. Вони є зафікс-ми в ЛУ сумою винагороди, здійснюваного одноразово і не зал від обсягу вир-ва або збуту ліценз продукції. Він визнач на осн розрахункового прибутку і є сер сумою роялті, що ліцензіар очікує одержати за весь термін дії ЛУ без обліку коливань цін на ринку. На відміну від пауш при період відрах-нях ліцензіар може цілком одержати частку, що приєднувалася йому, прибутку. Однораз форма застос частіше, коли ліцензіар не може перевірити факт прибуток партнера. При пауш формі немає ризику у випадку зриву вир-ва, але розмір платежу < платежів у формі роялті. На практиці вик-ся комбіновані платежі (коли одноразові платежі сполучаться з періодичними відрах-нями) і ліценз платежі на компенсаційній основі (виплата ліценз винагороди -у формі постачання продукції, зробленої по ліцензії), обмін еквівалентними ліцензіями, тобто перехресними. Ост часом формою винагоро-ди є надання ліцензіару частки акцій компанії, що купила ліцензію.

70. Особливості купівлі-продажу «ноу-хау».

Один з осн методів передачі і придбання технології (передача технології – це процес, за доп якого технологія, досвід, ноу-хау, устаткування, розроблені особою, підпр-вом або орг.-ю, передаються іншій ос, підп або орг.) стосується ноу-хау- сук знань і навиків, що відносяться до вживання пром техн-ї або процесу, пов'язано з секретами вир-ва, носить конфіденц хар-р, є ек надбанням, придатним для експлуатації. Операція по передачі ноу-хау - це надання безпатентній ліцензії. Ноу-хау можуть передаватися в 1. мат формі (архітект плани будинків підпр-тв, діаграми розміщення устатк на підпр-х, схеми і проекти машин, списки зап частин, посібники або інструкції з вик-ня машин, переліки нових матеріалів, звіти по аспектах безпеки екології…). Іноді такі ноу-хау в реальній формі наз «технічна інф-ція або дані». 2. немат формі (н-д, коли інженер постачальника ноу-хау пояснює процес інженерові одержувача). Положення про ноу-хау можна вкл-ти в документ, що є окремим від ліценз угоди або вкл-ти в ліценз угоду. Осн відмінності передачі ноу-хау: 1. великий ризик, пов'язаний з розкриттям конфіденц істоти ноу-хау до укладення контракту і витоком ноу-хау від одержувача третім особам після укладення контракту; 2. безповоротний хар-р; 3. присутній часовий чинник; 4. невизначеність періоду збереження конфід-ті ноу-хау. Способи платежів: готівка (паушальні платежі і роялті або їх комбінація); зустрічні постачання товарів або надання послуг; змішана форма (готівка, бартер, послуги).

71. Види та особливості торгівлі інжиніринговими послугами.

Одним з найб пошир комерц форм передачі технологій (передача технол- це процес, за доп якого технологія, досвід, ноу-хау, устаткування, розроблені особою, підпр-вом або орг.-ю, передаються іншій ос, підп або орг.в), які передбач передачу научнотехніч знань і досвіду, які застос при розробці вир-ва і викор-ні різних товарів є інжиніринг - сук проектних і практичних робіт, що відносяться до інженерно-техн області і необх-х для здійснення проекту: консультаційних; технологічних; будівельних. Особл-ті інж-гу: 4 осн види інж: 1. звичайний (консулат-ня при підготовці планів і техн умов проекту, здобутті пропозицій від підрядчиків і постача-ків і при здійсненні проекту, коли консультантові надається право виступати як повноважний представник замовника); 2. внутріфірменний (вик-ня власного персоналу замовника, який здійсн керівництво проектом, заг проект-ня і інколи буд-цтво. Роль консультантів обмежується сприянням по конкр аспектах проекту, по яких персонал замовника недостат каліф-й або