Боротьба з торгівлею людьми.

У сучасному світі торгівля людьми є одним з найбільш брутальних та масових порушень прав і свобод людини. Глобалізація в світовому масштабі, зростаюча взаємозалежність та взаємопов’язаність держав, нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих регіонів світу спричинили небачене до цього часу поширення наприкінці XX ст. такого ганебного і антигуманного явища як торгівля людьми. За неофіційними даними в світі близько 4 млн. осіб щороку переправляються через кордони держав для використання в підневільній праці. В сучасну работоргівлю втягуються навіть держави, які уникнули рабовласницького періоду у своїй історії. Якщо протягом ХIX ст. з Азії і Африки було вивезено 12 млн. рабів, то упродовж останніх 30 років ХХ ст. лише азіатських дівчат та жінок до Європи з метою експлуатації в підневільній праці було переправлено 13 млн. Для України торгівля людьми в її сучасному розумінні постала наприкінці ХХ ст., зокрема після розпаду СРСР. Сукупність соціально-економічних умов, специфіка географічного положення та справжній “хаос” на українських кордонах призвели до того, що Україна перетворилася в країну-донора та країну-транзит “живого товару”. Особливо загрозливих форм набула торгівля жінками та дітьми. За інформацією Міжнародної організації з міграції, за останні роки близько 400 тисяч українців виїхали за кордон з метою працевлаштування, з яких понад 100 тисяч жінок потрапили в секс-індустрію країн-реципієнтів. Торгівля людьми, зокрема жінками та дітьми, –– це добре організований транснаціональний злочинний бізнес, тісно пов’язаний з такими явищами як проституція, наркоманія та порноіндустрія. Сучасні українські діти являють собою приманку для іноземних педофілів, продюсерів порнофільмів, сутенерів, особливо враховуючи те, що за різними оцінками від 100 до 200 тисяч з них –– це так звані “діти вулиць”. Для України проблема торгівлі дітьми, фактично, розпочалася з масового незаконного усиновлення українських дітей іноземними громадянами. Як було встановлено спеціальною слідчою комісією Верховної Ради України, ці дії мали характер завуальованої торгівлі неповнолітніми. Проблема полягає в тому, що розслідування, та й виявлення, таких злочинів –– практично неможливе. Транснаціональна злочинність виробила добре відпрацьований механізм здійснення торгівлі людьми, при якому прослідкувати рух “живого товару” надзвичайно важко. Окрім цього, існує високий рівень латентності серед правоохоронних органів нашої держави, що явно не сприяє боротьбі з работоргівлею. Проте, слід зазначити, що останнім часом намітились певні позитивні зрушення у ставленні до проблеми торгівлі людьми як пересічних громадян, так і представників владних структур. В Україні створено правову базу для боротьби з торгівлею людьми: КК України в ст. 149 встановлює відповідальність за цей вид злочину, розроблено урядову програму щодо запобігання торгівлі жінками і дітьми. До речі, Україна стала третьою державою Європи, поряд з Бельгією і Німеччиною, які на законодавчому рівні визнали торгівлю людьми тяжким злочином. Водночас масштаби та обсяги работоргівлі в нашій країні продовжують залишатись загрозливими. Однією з причин цього є вкрай складна соціально-економічна ситуація в Україні.

Нелегальна міграція.

Нелегальною міграцією є незаконне переміщення через державний кордон, тобто поза пунктами пропуску або з приховуванням від прикордонного та митного контролю, при використані підроблених документів, візи або без таких, самостійно чи за допомогою третіх осіб, а також проживання на території країні без належного дозволу компетентних державних органів.Нелегальна міграція протягом кількох останніх десятиліть стала невід’ємною рисою розвитку європейських держав, незважаючи на прийняття законів, які забороняють незаконне перебування та зайнятість іноземців.Впродовж багатьох років Європа була зацікавлена в нелегальній трудовій імміграції, яка є вигідною як для роботодавців, так і для держави в цілому. Зараз у світі нараховується близько 150 млн. мігрантів. Перше місце згідно цього показника займає Європа – 56 млн.осіб. Стрімкий розвиток та розширення географічних меж нелегальної імміграції пояснюється різноманітними факторами економічного та політичного характеру. Посилення імміграційного контролю в європейських країнах, яке торкнулось практично усіх категорій мігрантів, обмежило можливості легального в’їзду і стало причиною активнішого використання нелегальних каналів. Значна частина іммігрантів, як правило, в’їжджає на законних підставах – на приватне запрошення, по туристичній, навчальній чи трудовій візі, після закінчення дії якої залишається в країні, потрапляючи до категорії нелегальних іммігрантів. Одна з причин збільшення масштабів незаконного переміщення осіб випливає з широкого використання мережі Інтернет для реклами працевлаштування на Заході. Досить розповсюдженим способом в’їзду в Європу залишається також фіктивний шлюб з громадянами країни імміграції. В останні роки спостерігається так званий імміграційний бум. Міграційна ситуація, що склалася в Європі на почату нового тисячоліття, характеризується надзвичайно великими об’ємами міграції взагалі та нелегальної, зокрема. Зростає кількість мігрантів, які були переправлені контрабандою. В результаті постійних воєнних конфліктів у світі, стихійних лих та катастроф надзвичайно виріс наплив біженців. Специфічною рисою сучасної міграції є збільшення частки жінок (до 47,5%) та дітей в міграційному потоці. Коли чисельність іммігрантів досягає певної критичної маси, то вони вже не намагаються асимілюватись і засвоїти новий стиль життя та мову, а створюють закриті зони проживання, де і стараються зберегти свою ідентичність, національні традиції, релігію, культуру. Нелегальна імміграція створює реальні та потенційні загрози фактично будь-якому аспекту безпеки приймаючої сторони. Вона спотворює соціальну, демографічну, територіальну структуру, загострює конкуренцію на місцевих ринках праці та житла, створює цілі сектори зайнятості, які не мають законодавчого регулювання, викликає соціальну напругу, ріст ксенофобії та екстремізму. Важливим кроком на шляху до скорочення неконтрольованої міграції та гармонізації європейської міграційної політики став самміт ЄС, який відбувся 2002 року в Іспанії (м. Севілья). На ньому було визначено основні напрямки боротьби з нелегальною міграцією в Європі, яка зацікавлена в законній Основні напрями боротьби з незаконною міграцієюв Європі: По-перше, це прийняття суворіших законодавчих актів та правових норм, які регулюють в’їзд та перебування мігрантів, включно з уніфікацією стандартів візових документів та строків отримання статусу біженця. По-друге, передбачається посилення контролю за спільними кордонами, проведення спільних операцій вздовж кордонів, створення спільної консульської системи та єдиної прикордонної служби, яка б дала можливість охороняти контрольно-пропускні пункти на автомагістралях, в аеропортах, на морських та залізничних вокзалах.

Відплив умів.

«Відплив умів» — міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів, тобто можна сказати, що відплив умів це переїзд в інші регіони даної держави чи в інші країни на тимчасове або постійне проживання висококваліфікованих фахівців, учених які не знаходять можливості реалізації своїх професійних надбань за місцем проживання з незалежних від них причин (фінансових, соціальних, політичних та ін.). Здебільшого це міграція висококваліфікованих фахівців в основному з країн, що розвиваються, до промислове розвинутих країн.До цієї категорії відносять працівників науки, інженерів, лікарів. У 50-60-і роки “відплив умів” йшла головним чином з одних розвитих країн в інші, в основному в США. З 60-х років еміграція науково-технічних і інших висококваліфікованих фахівців початку здійснюватися з країн, що розвиваються, а в 90-і роки – зі Східної Європи. [1] Принаймні 2/3 припливу “розумів” приходиться на США.“Відплив умів” призводить до того, що внаслідок міграції Україна втрачає щороку до 10 тис. дипломованих спеціалістів. Це може привести до катастрофічних втрат. Адже підготовка спеціалістів з вищою освітою, вченим ступенем та втрачена вигода від його використання обходиться, за розрахунками фахівців ООН, у 300 тис. доларів. А процес деградації науки може стати незворотним, якщо країну залишать 10-15% найперспективніших молодих спеціалістів. Не менш загрозливий і внутрішній “відплив умів”. За останні роки понад 20% науковців перейшли працювати у комерційні структури.

 

189. Центри експорту та імпорту робочой сили.