Становлення валютної системи України.

Становлення та розвиток економіки України неможливі без створення ефективної фінансово-грошової системи. Невід'ємною складовою цієї системи є валютно-фінансова підсистема, яка охоплює діяльність на території України резидентів та нерезидентів, пов'язану з рухом валютних цінностей у будь-якій формі. Система валютного регулювання в Україні формувалась у складних і суперечливих соціально-економічних умовах. Вони характеризувалися різким падінням обсягів виробництва, розривом традиційних господарських зв'язків між республіками СРСР та колишньої Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), гіперінфляцією, посиленням ентропійних (хаотичних) процесів у економіці. Формування валютного ринку в Україні безпосередньо пов’язане з процесами розбудови української держави та реформування її економіки. В умовах колишнього СРСР валютний ринок був представлений Держбанком і Зовнішньоекономбанком (ЗЕБ) СРСР. Після розпаду СРСР українська економіка отримала в спадок цілу низку негативних явищ , серед яких у валютній сфері, які були характерні для початкового етапу розвитку валютного ринку України. Слід зазначити:

організаційну слабкість банківської системи;

низький рівень державних валютних резервів ;

кризу неплатежів у безготівковому обігу з країнами СНД, зокрема з Росією;

відсутність заборони на проведення будь-яких обмежень на продаж іноземної валюти юридичним особам та системи обов’язкового продажу іноземної валюти;

не розробленість системи контролю за проведенням валютних операцій та порядку переміщення валюти через кордон України;

широке використання іноземних валют у внутрішньому обігу, яке істотно підірвало слабкість і без того слабкої “ерзац” – грошової одиниці – купона;

постійний дефіцит платіжного балансу в відносинах з країнами СНД та загострення економічної й енергетичної кризи

Таким чином, перехідний етап розвитку валютного ринку в Україні можна поділити на декілька періодів:

Попередній – з прийняття Декларації про державний суверенітет України до виходу України з “рубльової зони”.

Період упровадження власної національної грошової одиниці та прийняття валютного законодавства.

Період спроби відновлення державної валютної монополії.

Період лібералізації валютного ринку та відносної стабілізації валютного курсу карбованця, який закінчився запровадженням національної валюти – гривні На сьогодні валютний ринок в Україні – це переважно міжбанківський ринок, адже саме в ході міжбанківських операцій здійснюється основний обсяг угод із купівлі – продажу іноземних валют. Шляхом проведення міжбанківських операцій на валютному ринку забезпечується обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів (міжнародних платежів).

Суб’єктами валютного ринку є:

продавці валюти;

покупці валюти;

посередники.

До складу валютного ринку України входять такі суб’єкти:

Національний банк України;

комерційні банки, які держали ліцензію НБУ на право здійснення операцій із валютними цінностями;

інші кредитно – фінансові установи – резиденти, які одержали ліцензію Нацбанку України (страхові, інвестиційні й інші компанії);

юридичні особи , які уклали з уповноваженими банками угоди на відкриття пунктів обміну валюти;

кредитно – фінансові установи нерезиденти, в тому числі іноземні банки, які одержали індивідуальний дозвіл НБУ на право здійснення операційна міжбанківському валютному ринку України;

валютні біржі або ватні підрозділи товарних чи фондових бірж, які одержали ліцензію нацбанку на право організації торгівлі іноземною валютою

Центральним банком нашої держави є Національний банк України, який було утворено в березні 1991 року відповідно до Закону “про банки і банківську діяльність” на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР.

Основні функції Нацбанку України:

Зберігання і використання золотовалютних резервів України й інших цінностей , а також забезпечення платоспроможності держави;

представництво інтересів України у відносинах із центральними банками й іншими фінансово – кредитними установами зарубіжних країн та міжнародними валютно-фінансовими організаціями;

здійснення обміну та розрахунків за наданими державними кредитами та позиками, проведення операцій із централізованими валютними резервами, які надаються у його розпорядження;

регулювання курсу національної валюти щодо грошових одиниць інших держав.