Висловлення власного погляду

На мій погляд; На мою думку; На моє переконання; Я переконаний, що...; Я думаю, що ...; Мені здається, що ...; Наскільки я розумію...; Я хочу (хотів би) підкреслити, що ...; Що стосується мене, то ...; Мушу зауважити, що ...; Я думаю (вважаю) так:...;

На завершення (розмови, дискусії) вважаю за доцільне (потрібне) ще раз сказати ...; Така моя думка.

Комплімент

У тебе (Вас) такий чудовий вигляд! Ти (Ви) так чудово виглядаєш(єте)! 352

Ти (Ви) така красуня!

У тебе (Вас) такі красиві очі!

Ти (Ви) така чарівна!

Ти (Ви) маєш(єте) тонке почуття гумору (витончений смак, прекрасні манери);

З тобою (Вами) так приємно спілкуватися;

Тобі (Вам) винятково пасує цей капелюшок (костюм, пальто).

Твої (Ваші) діти прекрасно виховані!

Ти (Ви) неперевершена господиня!

За правилами етикетної поведінки комплімент потребує словесної відповіді адресата: Дякую!

О, дякую за комплімент! Ви так люб'язні! Ви мені лестите! На жаль, це лише комплімент.

Прощання

До побачення!

Будь(те) здоров(і)!

БуваЩте) здоров(і)!

Бувай(те)!

До зустрічі!

Дозвольте попрощатися!

Добраніч (На добраніч)!

До завтра!

На все добре!

Усього (тобі, Вам) найкращого!

Хай (тобі, Вам) щастить!

Прощавайте!

Прощальним фразам можуть передувати такі фрази:

Уже пізно;

Мені пора;

Будемо прощатися;

Шкода (жаль), але я мушу йти;

Ми прекрасно провели час;

12 Ділове мовл. (модульн. к.) 353

Дякую (тобі, Вам) за зустріч! Вдячний за все!

Даруй(те), що так довго тебе (Вас) затримав. Не буду більше зловживати твоїм (Вашим) часом (тер­пінням, твоєю (Вашою) гостинністю); Не смію (тебе, Вас) довше затримувати.

Отже, типові етикетні ситуації мають багатий арсенал словесних формул, семантико-стилістичні властивості яких дають можливість мовцеві зробити правильний вибір, вра­хувавши структуру комунікативної ситуації, взаємини із співрозмовником, його вік, стать, соціальне становище.

Примітка. Щоб не повторюватися, ми не подавали висловлення подяки, вибачення, прохання, запрошення, оскільки ці словесні формули представлені під час розгляду службового листування (с. 166—170,183— 187, 191—194).

Культура мовлення — це не тільки загальноприйнятий мовний етикет, а й дотримання загальноприйнятих літера­турних норм у користуванні лексичними, фонетичними, мор­фологічними, стилістичними і синтаксичними засобами мови. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.

Неабияке значення має й тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Уважність, чем­ність і ввічливість — основні вимоги культури усного спіл­кування.

5.2. Бесіда

Бесіда— це розмова двох або більше осіб з метою отри­мання певної інформації, вирішення важливих проблем.

Бесіда—чи не найскладніший з усіх жанрів усного діло­вого спілкування, оскільки значною мірою це експромт, а для експромтів требі мати значний життєвий досвід, величезний запас теоретичних знань, а також досконало володіти мов­ним етикетом.

Щоб досягти успіху під час бесіди, треба ретельно готу­ватися до неї, бути уважним, тактовним до співрозмовника,

постійно стимулювати в нього зацікавленість розмовою, вра­ховувати точку зору співбесідника, висловлювати свої думки точно, логічно, переконливо.

Зазвичай бесіда складається з таких етанів;

1. Визначення місця й часу зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території).

2. Початок бесіди. Він відіграє особливу роль у створенні сприятливої атмосфери спілкування. Отже, на початку бе­сіди передусім слід заручитися прихильністю свого спів­розмовника, тобто справити приємне враження про себе. Час, відведений на це, досить обмежений, а тому слід про­думати форму вітання, початкову фразу. На цьому етапі важ­ливе значення мають невербальні форми взаємодії — вираз обличчя, поза, вітальний жест.

3. Формування мети зустрічі.

4. Обмін думками та пропозиціями.

5. Закінчення бесіди.

Під час бесіди треба триматися скромно й одночасно впевнено. Не слід розмовляти уривчасто, ви маєте бути спо­кійним, чемним, щоб створити психологічно сприятливу атмосферу довіри, доброзичливості.