Колектив, його ознаки та етапи розвитку. Педагогічне керівництво формуванням колективу.
Колектив(Н.Є.Мойсеюк) – (від лат. – збірний) – група людей, об'єднаних спільною метою і соціально значимою спільною діяльністю.
Сучасні психологічні дослідження дозволяють виділити такі ознаки (властивості) колективу:
- моральна спрямованість діяльності;
- організаційна єдність;
- психологічна єдність (інтелектуальна, емоційна і вольова);
- здатність до самоуправління;
- групова готовність;
- міжгрупова єдність.
Колектив здійснюєрізноманітні функціїколективу:
• організаторська (керує своєю діяльністю);
• виховна (є носієм моральних переконань);
• стимулююча (сприяє формуванню морально цінних стимулів, регулює поведінку своїх членів, взаємовідносини учасників).
Образний опис етапів розвитку колективу дав А.М.Лутошкін. За основний критерій взяв рівень його згуртованості.
І етап– "піщані розсипи" – кожен у групі сам по собі, наче піщинка в купі піску: подує вітер – рознесе піщинки в різні боки;
II етап– "м'яка глина" – у групі вже виникають внутрішні зв'язки між вихованцями, але для спільної діяльності їм потрібна підтримка, підказка, допомога педагога;
III етап– "блимаючий маяк" – у групі виділяється актив, знаходяться спільні цілі, у деяких випадках учні діють як колектив, є бажання бувати разом, допомагати один одному; але для справжніх справ ще не вистачає волі, наполегливості у досягненні мети, уміння підкорюватися колективним вимогам, не вистачає взаєморозуміння; активність виявляється сплесками – як світло маяка;
IV етап– "червоне вітрило" – у колективі діти живуть за принципом "Один за всіх і всі за одного"; товариські взаємини поєднуються із взаємною вимогливістю, але прийти на допомогу іншим колективам ще не готові;
V етап– "палаючий смолоскип" – колектив не задовольняється власним благополуччям, прагне принести користь іншим, поспішає на допомогу, високо піднявши смолоскип, який освітлює їм дорогу.
У спрощеному розумінні управління - це уміння досягати поставленої мети, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. Управляти учнівським колективам - означає використати колектив як інструмент виховання для розвитку індивідуачьності кожного учня Управління учнівським колективом здійснюється за допомогою трьох взаємопов'язаних функцій педагога: 1) збору й аналізу інформації про учнівський колектив і школярів, які до нього входять; 2) планування й організації адекватних стану колективу впливів, метою яких є його удосконалення й оптимальний вплив на особистість; 3) контролю і корекції, спрямованих на вищий рівень розвитку колективу і кожного учня.
Важливою умовою управління учнівським колективом є розробка методики вивчення колективу, форм і методів аналізу одержаної інформації. Лише на основі об'єктивних даних педагог може правильно оцінити ситуацію й обрати засоби педагогічного впливу.
У практиці педагогічного управління колективом важливо дотримуватися таких важливих правил:
1. Розумно поєднувати педагогічне керівництво з природним намаганням учнів до самостійності, незалежності. Домагатися, щоб ціль, завдання, які необхідно вирішувати, ставили і вирішували самі вихованці шляхом співробітництва з педагогом.
2. Педагогічне управління не може бути незмінним. Здійснюючи його як одноосібний організатор колективу на першій стадії його розвитку, педагог у міру розвитку колективу постійно змінює тактику, розширюючи демократію, самоуправління.
3. Перебудова управління зводиться не тільки до перегляду мети і змісту колективістичного виховання, а до зміни об'єкту педагогічного управління. Ним є особистість, яка має право на власну думку, незалежне судження, інтелектуальну свободу, моральну позицію.
4. Показником правильного управління є наявність у колективі загальної думки з найважливіших питань життя класу. Вона підсилює і прискорює формування необхідних якостей особистості.
5. Міжособові взаємини в колективі, як показують дослідження, мають багаторівневу структуру. Перший рівень утворює сукупність міжособових відносин безпосередньої залежності (персональних відносин). Вони проявляються в емоційній привабливості чи антипатичній спільності, трудності чи легкості контактів, збігові чи незбігові смаків, більшій чи меншій навіюваності. Другий рівень утворює сукупність міжособових відносин, які опосередковані змістом колективної діяльності і цінностями колективу (партнерські відносини). На третьому рівні взаємини між членами колективу виявляються як взаємини між учасниками спільної діяльності - товаришами по навчанню, спорту, праці, відпочинку. Третій рівень утворює систему зв'язків, які виражають ставлення до предмета колективної діяльності
(мотиваційні відношення).
Вихователь зобов'язаний організувати таку взаємодію, в якій персональні, партнерські і мотиваційні відносини між членами колективу поєднуються. Це вимагає спеціальної роботи, спрямованої на виховання терпеливого ставлення до недоліків інших, стриманості, толерантності, уміння пробачати нанесеш образи, нерозумні вчинки.
6. Розподіл індивідуальних доручень вихованців слід здійснювати не з позицій потреб колективу, а з позиції можливостей та інтересів самих школярів. У цьому випадку позиція кожного в системі колективних відносин буде сприятливою для його виховання.
7. Становище учня в колективі залежить також і від колективу. Той самий учень в одному колективі може опинитися у сприятливому, а в іншому - несприятливому становищі. Тому необхідно створювати тимчасові колективи, переводити учнів у той колектив, в якому вони одержать вищий статус.
8. Важливою умовою ефективності колективного виховання є організація і координація всіх виховних впливів: колективу вчителів, які працюють у цьому класі, інших колективів, з якими здійснюється співробітництво, сім'ї.
9. Позашкільні форми виховання.