Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

Нетарифні бар'єри підрозділяються на три групи.

1. Міри, спрямовані на пряме обмеження імпорту з метою захисту визначених галузей національного виробництва: квоти (контингенти), ліцензії, компенсаційні збори, імпортні депозити, а також антидемпінгові і компенсаційні мита й ін.

2. Міри адміністративного характеру, що безпосередньо не спрямовані на обмеження зовнішньої торгівлі, але приводять до аналогічного результату: митні формальності, технічні і санітарні стандарти і норми, вимоги до упакування і маркірування і т. п.

3. Інші міри, безпосередньо не спрямовані на обмеження зовнішньої торгівлі, але дія яких найчастіше приводить саме до цього результату.

Існує також розповсюджена класифікація нетарифних бар'єрів за механізмами дії, за якою вони підрозділяються на сім категорій:

Паратарифні міри, до яких відносяться інші, крім мит, платежі, стягнуті при ввозі іноземних товарів: різні митні збори, внутрішні податки, спеціальні цільові збори

Міри контролю за цінами, що націлені на захист інтересів національних товаровиробників (компенсаційні й антидемпінгові процедури і мита).

Фінансові міри, що передбачають особливі правила здійснення валютних операцій для регулювання зовнішньої торгівлі.

Кількісне регулювання, тобто встановлення кількісних обмежень на ввіз і вивіз товарів.

Автоматичне ліцензування, тобто спостереження (моніторинг) за обсягами і напрямками товаропотоків.

Державна монополія зовнішньої торгівлі в цілому або на окремі товари.

Технічні бар'єри, тобто контроль за відповідністю імпортованих товарів національним стандартам, у тому числі якості і безпеки.

Під квотами (контингентами) розуміються обмеження у вартісному або фізичному вираженні, що вводяться на імпорт або експорт товару у визначений період.

Іншим різновидом квот є так називані тарифні квоти. У межах установлених квот товари імпортуються без стягування мит, а при імпорті понад даний ліміт стягуються високі мита. Квоти звичайно розподіляються на основі ліцензій, що являють собою в даному випадку дозволи на експорт або імпорт. Основними видами ліцензій є:

а) автоматична, або генеральна, ліцензія, по якій дозволяється безперешкодний ввіз або вивіз товару, включеного у відповідний список, протягом визначеного періоду;

б) неавтоматична, або разова, ліцензія, по якій дозволяється імпорт або експорт визначеного товару з указівкою його кількості, вартості, країни походження або призначення, а в ряді випадків і митного пункту, через який повинний бути здійснений експорт або імпорт.

Можуть застосовуватися й інші нетарифні обмеження зовнішньої торгівлі, наприклад, державна монополія зовнішньої торгівлі, вимога обов'язкового використання вітчизняної сировини, у результаті чого скорочується попит на імпортну сировину й ін.

Під експортними субсидіями маються на увазі допомоги, переважно в грошовій формі, надані державою підприємствам для стимулювання експорту і підвищення конкурентоспроможності їхньої продукції на закордонних ринках шляхом надання їм можливості знижувати експортні ціни без скорочення прибутку. Розрізняють кілька видів субсидій:

1) прямі субсидії, безпосередньо виплачувані державою експортерові в трьох формах:

виплата деякої суми у визначеній пропорції до експорту;

повернення експортерові різниці між внутрішньою і світовою цінами, якщо перша вище;

фінансування державою деяких витрат експортера, наприклад, витрат на дослідження зовнішніх ринків, рекламу, транспорт і т. д.:

2) непрямі субсидії, що надаються у вигляді різних пільг з метою зниження витрат експортера або одержання їм додаткових доходів в інших сферах:

податкові пільги (держава може надавати різні пільги по податку на прибуток, по прибутковому податку, по виплатах із заробітної плати; виключати деякі витрати із суми, що підлягає оподатковуванню; дозволяти прискорену амортизацію, повертати мита на імпортну сировину при подальшому експорті продукції, зробленої з цієї сировини);

державне кредитування (держава може надавати кредити експортерам на пільгових умовах по відсотках і терміна, кредити закордонним державам для закупівлі товарів на вітчизняному ринку, а також здійснювати державне страхування експортних кредитів по знижених ставках. У цьому випадку держава бере на себе ризик неплатежу. Ризики в даному випадку бувають комерційними і політичними (неотримання платежу від імпортера, затримка постачання товару, зміна умов валютного і ліцензійного контролю в країні-імпортері, зміна курсу валют, експропріація, державний переворот і т. д.). У ряді країн для цих цілей створені спеціальні установи, наприклад, у США – Експортно-імпортний банк, у Великобританії – Департамент гарантій експортних кредитів. До цієї групи непрямих субсидій також відносяться різного роду пільги, що надаються в кредитній сфері, особливо коли в країні мають місце певні обмеження.

Прямі субсидії мають занадто явний характер, що істотно підвищує імовірність прийняття країнами-імпортерами відповідних мір. Тому звичайно експортерам надаються непрямі субсидії.

 

Теорія торгівлі послугами

Послуги, якщо ними торгують на світовому ринку, по своїйекономічній природі нічим не відрізняються від звичайноготоргуємого товару. Тому всі теорії попиту та пропозиції вміжнародній торгівлі цілком застосовні і до торгівлі нефакторними
послугами. Наприклад, у моделі порівняльних переваг Рікардокласичні сукно й вино, як торгуємі товари, можуть бути цілкомзамінені на страховий поліс і транспортну заставну, як торгуєміпослуги, якщо вони продаються нерезидентам. Послуги є різноріднимитоварами, що не дозволяє об'єднати їхній усі в одну групу ізатверджувати, що в області послуг одна країна має відноснуперевагу перед іншою країною. Ключовим у торгівлі послугами є те,що в більшості випадків у якийсь момент повинне відбутися фізичнезіткнення покупця й продавця послуги. Тільки в цьому випадку угода
міжнародної купівлі-продажу послуги відбудеться. Існує кілька механізмів здійснення угод по міжнародній торгівлі послугами Мобільність покупця. Покупці послуг, що є резидентами однієїкраїни, приїжджають до продавця послуг, що є резидентом іншоїкраїни. Мобільність покупця звичайно, не заснована на тім, що зарубежем він зможе одержати послугу, що або відсутня у його країні(туризм), або якість якої вище (утворення, медична допомога), абовартість її нижче (складування товарів, ремонт судів). Мобільність продавця. Продавець, який є резидентом однієї
країни приїжджає до покупця послуг, що є резидентом іншої країни.Мобільність продавця звичайно заснована або на тім, що йогопокупець знаходиться за рубежем і не може переміститися допродавця (аудиторські й бухгалтерські послуги для підприємств),або на специфіці самої послуги (будівництво). Одночасна мобільність продавця і чи покупця мобільнийхарактер самої послуги. І продавець, і покупець або одночасноспільно використовують послугу (міжнародна телефонна розмова), або
збираються в третій країні (міжнародна конференція), або продавецьробить покупцю послугу через представництво в третій країні(відряджання іноземних фахівців з московського представництваСвітового банку в країни СНД для надання технічної допомоги).