Фінансові інновації на світовому фінансовому ринку
Впродовж 80-х років міжнародні ринки були місцем створення і розвитку значної кількості інновацій. У нестабільному, мінливому міжнародному оточенні, коли процентні ставки та валютні курси часто змінюються, інвесторам та емітентам доводиться постійно пристосовуватися до обставин; вони також прагнуть максимально скористатися перевагами податкового законодавства. Фінансові інновації мають метою найкраще задовольняти ці потреби. Для їх швидкого введення в дію міжнародні ринки більш сприятливі, ніж національні, бо тут їх не зупиняє жодна регламентація.
Без фінансових інновацій неможливо уявити собі розвиток сучасних фінансових ринків. Коли ми застосовуємо термін «фінансова інновація», то маємо на увазі не просто вдосконалення вже наявного інструменту, а появу принципово нового продукту, нової системи платежів або нової організаційної форми надання фінансових послуг. Усі фінансові інструменти, що діють нині, колись теж були фінансовими інноваціями — акції, облігації, векселі, чеки та ін.
Фінансова інновація стосовно до міжнародного ринку позичкових капіталів полягає у створенні й поширенні нових форм та гібридів валютно-кредитних, фінансових інструментів або операцій. В ширшому розумінні фінансова інновація охоплює й інші нововведення — нові види банківських рахунків та послуг, зміни та розширення функцій кредитних інститутів, використання у кредитно-фінансовій сфері комп'ютерів, електронних засобів зв'язку, супутників, різноманітної автоматики та ін.
Міжнародний ринок позичкових капіталів буквально насичений фінансовою інновацією — процес інновації сьогодні охоплює всі без винятку сегменти міжнародного ринку.
Численні нові інструменти досить важко класифікувати. Як правило, всі нововведення відповідають певним практичним потребам, серед яких найважливіші — перерозподіл цінових та кредитних ризиків, збільшення ліквідності, зниження вартості позик та отримання доступу до необхідного ринку. Іноді нові інструменти поділяють на гарантійні, страхові, арбітражні та кредитні, що в принципі відповідає названим функціональним особливостям.
Найзначнішими нововведеннями 70—80-х років стали облігації з плаваючою ставкою, євроноти та єврокомерційні папери, міжнародні акції, фінансові ф'ючерси й опціони, валютні та процентні свопи та деякі інші інструменти й операції (нові форми облігацій, боргові свопи, схеми страхування валютних та процентних ризиків та ін.). Приблизно з кінця 80-х років яких-небудь вагомих нововведень фактично не було, і фінансова інновація зводиться до вдосконалення вже діючих інструментів та створення різноманітних гібридів.
Спочатку розглянемо інновації на світовому ринку цінних паперів. Міжнародні цінні папери, або європапери, євроакції, свроноти та єврооблігації являють собою породження глобалізації ринків цінних паперів через міжнародні фінансові центри.
Євроноти — цінні папери, які випускають корпораіпї на строк від трьох до шести місяців зі змінною ставкою, яка базується на ЬІВОК. (ІЛВОК. — це ставка міжбанківського лондонського ринку з надання коштів у євровалюті. Вона є плаваючою і переглядається за зміни економічних умов. Ставка ІЛВОК розраховується на базі 360 днів.) Оскільки євроноти за своєю природою є короткостроковими цінними паперами, вони, як правило, використовуються для надання середньострокового кредиту. Комерційні банки за домовленістю з фірмами-позичальниками зобов'язуються придбати в них євроноти протягом 5—10 років у міру закінчення строку попереднього випуску. Власне кажучи, банки фактично гарантують емітенту євронот середньострокове кредитування. Інколи банки перепродають придбані євроноти іншим покупцям. Тоді євроноти на ринку євровалют виступають одночасно в ролі банківського кредиту й облігаційної позики. Ринок євронот став активно розвиватися з кінця 70-х років.
Іншим видом міжнародних цінних паперів є єврооблігації, які випускаються з другої половини 60-х років у вигляді єврооблі-гаційних позик. З їх появою на світовому ринку цінних паперів почали діяти два паралельні ринки: іноземних позик (національних облігацій), які випускаються та розміщуються позичальниками-нерезидентами на національних ринках, і європозик (євро-облігацій), які розмішуються на наднаціональних (міжнародних) ринках капіталів. В останні роки частка єврооблігаційних позик становить приблизно 80 % загальної суми міжнародних позик.