Основні базові категорії методики викладання іноземних мов

Базові категорії – це вихідні положення методики викладання іноземних мов, вони складають зміст теоретичного розділу курсу МНІМ і визначають його лінгводидактичні основи.

Підхід – базисна категорія, методики, яка визначає стратегію навчання іноземної мови і вибір методів навчання. Підхід узагальнює точку зору та суть предмета, явища, процесу.

ô Системний підхід – метод наукового підходу, в основі якого лежить розгляд об'єктів навчання як системи. За системним підходом явища аналізуються як складна єдність, а не як проста сума елементів системи. Системний підхід приходить на зміну поширеній у XVII-XVIII ст. концепції механіцизма. Методологічною основою системного підходу є діалектико-матеріалістичний принцип системності.

ô Метод навчання – (грец. methodos - це дослідження, спосіб, шлях досягнення мети) – у вузькому значенні - найважливіший структурний компонент навчального процесу; у широкому значенні – спрямування у навчанні іноземних мов, методична система, школа, що існувала на певному етапі історичного розвитку методики як науки, досягнення якої застосовуються і нині.

ô Прийоми:найменша навчальна одиниця в діяльності вчення, це – елементарний методичний поступок, який спрямований на вирішення конкретної задачі вчителя на певному етапі навчання. Прийом є складовою частиною метода навчання ( порівняння, співставлення, спостереження).

ô Способи:група прийомів, які спрямовані на вирішення навчальних задач для засвоєння, закріплення, контролю навчання; одна із психологічних операцій здійснення навчальної дії учнями; складовою частина змісту «метода навчання».

ô Мета навчання – ідеальне передбачення кінцевих результатів навчання; те, до чого прагнуть учитель і учні. Процес навчання іноземної мови передбачає чотири основні групи взаємопов'язаних цілей:

практична – розвиток певного рівня іншомовної комунікативної компетенції;

освітня – озброєння учнів філологічними знаннями, спеціальними й загально навчальними вміннями, навичками;

розвивальна – розвиток здібностей та психічних процесів, пізнавальних можливостей школярів (сприймання, мислення, пам'яті, уяви, творчих здібностей у різних видах діяльності);

виховна – формування світогляду, моралі, культури тощо.

ô Мовленнєві вміння – здатність здійснювати мовленнєву діяльність (говоріння, письмо, аудіювання, читання) в умовах міжкультурного іншомовного спілкування на основі здобутих знань і навичок; вміння повністю зосереджуватися на смислі висловлювання, а не на мовних засобах.

ô Навичка– дія, яка досягла рівня автоматизму і характеризується цілісністю, відсутністю усвідомлення функціонують в мовленнєвій діяльності, яка виникла у мовленнєвій дії і операції. Операції доведені до рівня удосконалення – це мовленнєві навички: репродуктивна навичка - навичка добору і вживання мовного явища у говорінні і письмі, відповідно до ситуації і мети спілкування; рецептивна навичка - навичка розпізнання і розуміння мовного явища під час читання і аудіювання.

ô Технологія навчання –технологія, що досліджує структуру процесу навчання, вивчає механізми пізнавальної діяльності, процедуру вибору оптимальних стратегій навчання; розроблення наукових обґрунтувань і методів запровадження до навчального процесу сучасних технічних засобів навчання, зокрема комп’ютерної техніки з метою індивідуалізації та інтенсифікації навчального процесу.

ô Форми навчання– способи організації навчання, які зумовлюють часовий і організаційний режими навчання, місце його проведення, склад учнів, характер взаємодії і кореляції вчителя і учнів у процесі навчання, порядок спілкування (безпосереднє чи опосередковане) суб'єктів навчального процесу.

ô Профільне навчання– спеціалізація навчання в школі, зазвичай в старшій школі, яке організується в старших класах (10-11кл.), з метою професійної орієнтації (гуманітарні класи, класи з поглибленим вивченням іноземних мов та інші).

В програмі з іноземної мови для старших класів виділяють рівні:

- Стандартний рівень;

- Рівень академічний;

- Рівень профільний.