У підході до визначення цілей навчання ІМ майже не існує розбіжностей

(комунікативна мета) зміст цієї мети зосереджена у терміні з більш широким сучасно обумовленим

змістом «комунікативна компетенція» (складові якої представлені в таблицях).

Практичне володіння ІМ означає формування певного рівня комунікативної компетенції, достатнього для

здійснення міжкультурного спілкування у чотирьох видах мовленнєвої

діяльності: аудіюванні;

говорінні;

читанні;

письмі;

Реалізація практичної мети конкретизується: s тематикою спілкування (сфери спілкування);

s мовним матеріалом – знання і мовні вміння;

s ступенем навчання;

s типом загальноосвітнього середнього закладу.

ô Освітня мета: реалізується за трьома напрямками

· Філологічний напрямок який передбачає здійснення наступних процесів:

s отримання та засвоєння знань про побудову (систему) іноземної мови, її особливості, відмінності від рідної мови; s створення відповідної системи нових лінгвістичних понять, за допомогою яких сприймають дійсність; s формування вмінь спостереження за іншомовними явищами, вмінь аналізу та порівняння іншомовних явищ із аналогічними явищами рідної мови; s усвідомлення ролі і функцій іноземної мови у навчальному процесі та суспільстві.

· Соціокультурний напрямок формує такі процеси:

s засвоєння учнями країнознавчих знань про культуру країни, мову якої вивчають (історія, географія, мистецтво, економіка, державна символіка); s засвоєння учнями лінгвокраїнознавчих знань про особливості мовленнєвої та не мовленнєвої поведінки носіїв мови (сучасні кліше, вирази, які є найуживанішими у типових ситуаціях, та норм поведінки); s ознайомлення учнів із дитячою та молодіжною субкультурами країни, мову якої вивчають (життєві ідеали іншомовних ровесників, їхні інтереси, улюблені заняття та ігри, теми спілкування, уподобання в музиці, одязі, літературі, і інші; s усвідомлення національної культури власного народу, її ролі та вкладу у світову культуру; s зіставлення та порівняння національних культур і залучення учнів до діалогу культур; s формування вміння представляти культуру своєї країни засобами іноземної мови, поводити себе адекватно до соціокультурних особливостей чужої країни; s задоволення особистісних інтересів учнів у різних сферах діяльності.

· Загальнонавчальний напрямок, який дає можливість формувати і розвивати у учнів:

s вміння самостійно працювати з різноманітними засобами навчання (підручником, робочим зошитом, книжкою для читання, мультимедійними засобами, словниками і довідковою літературою); s працювати з текстом; s вести записи у словнику; s працювати в різних режимах роботи та контролю.

Формування вмінь самостійної роботи над мовою відбувається спочатку під керівництвом вчителя на уроці, згодом цей процес здійснюється у домашніх умовах. Так зростає автономія учня – здатність суб'єкта самостійно здійснювати діяльність учня – свідомо і активно керувати нею.

ô Розвиваюча мета передбачає розвиток та удосконалення наступних психічних процесів і здібностей учнів:

Ø мовленнєвих здібностей учнів: гнучкість артикуляційного апарату, фонематичний слух, здатність до імітації, мовний здогад, логічне викладення думок, відчуття мови та стилю;

Ø психічних процесів, пов'язаних із мовленнєвою діяльністю: обсяг довготривалої та оперативної пам'яті, увага, уява, операції мислення;

Ø інтелектуальних здібностей учня: уміння здійснювати проблемно-пошукову діяльність, переносити знання, навички, уміння перекладати з рідної мови на іноземну мову з одних видів мовленнєвої діяльності на інші;

Ø соціальних здібностей учнів: тобто здатності й готовності учнів до спілкування на міжкультурному рівні;

Ø навчальної мотивації школярів через усвідомлення актуальності й престижу вивчення іноземної мови,важливості навчальної діяльності, через різноманітні активні методи і прийоми навчання, комунікативних ситуацій, цікавий навчальний матеріал та його новизну, можливість застосування знань, набутих раніше.

Із набуттям позитивного досвіду у вивченні іноземної мови у школі в учнів виникає або розвивається інтерес і бажання до самоосвіти в галузі іноземних мов та культури.

ô Виховна мета навчання іноземної мови спрямована на

· формування учнів позитивних особистісних рис характеру змісту навчання. На уроках і при проведенні позакласних заходів з ІМ вчитель може і має :виховувати в учнів:

· толерантність,

· відкритість,

· готовність до спілкування,

· повагу до народу, мову якого вивчають, та до його культури,

· позитивне ставлення до іноземної мови як елементу культури народу і засобу передавання її іншим,

· почуття патріотизму-любові до своєї Батьківщини,

· доброзичливість, привітність, ввічливість, увагу та повагу до співрозмовника як складові культури спілкування, естетичні та художні смаки,

· загальнолюдські моральні цінності як-то:добробуту, гуманність, чуйність, порядність, старанність, волю, дисциплінованість у праці.

Успішність формування зазначених цілей – практичної, освітньої, розвиваючої і виховної мети обумовлюється і забезпечується наступним:

2. Зміст предмету «Іноземна мова у загальноосвітніх навчальних закладах»

2.1. Загальні питання проблеми «змісту навчання іноземних мов»

ô Зміст навчання іноземних мов.

Зміст навчання іноземної мови у середній школі залежить від соціального замовлення суспільства і визначається певним станом його історичного розвитку.

Програмою для середньої школи визначено той мінімум, яким мають оволодіти учні на кожному етапі навчання: у початковій , основній школі, та старшій школі.

Етапи навчання характеризуються:

Ø різною тематикою для спілкування,

Ø різним обсягом навчального матеріалу, (мовного, мовленнєвого),

Ø різними методами,формами і видами роботи навчальної діяльності вчителя і учня.

ô Проблема відбору змісту – одна із важливих проблем, яка знаходить свою реалізацію:

Ø у змісті навчально-методичних комплексів,

Ø у змісті додаткового матеріалу до НМКД (вербального і аудіовізуального),

Ø у відповідності до мети навчання,

Ø у критерії урахуванням етапності у навчанні ІМ.

ô Принципи відбору змісту матеріалу наступні:

Ø принципи необхідності і достатності змісту для досягнення мети навчання;

Ø принцип доступності змісту для його засвоєння, що означає: врахування можливостей учнів для засвоєння відібраного матеріалу; оскільки неможливість засвоєння програмового матеріалу негативно відбивається на його засвоєнні і знижує рівень мотивації учнів до вивчення ІМ.