Обов’язкові характеристики системи вправ і вимоги до них

 

· Характеристика системи вправ

s Науковість s Комунікативна спрямованість всієї системи вправ s Взаємообумовленість вправ s Доступність s Системність s Послідовність і повторення мовного матеріалу і мовленнєвих дій

 

 

· Вимоги до вправ для навчанні іншомовному мовленню

s Відповідність психологічним закономірностям процесу оволодіння мовленням в тісному зв’язку мовлення, мислення, діяльності s Наявність визначної мети – формування навичок чи розвиток уміння s Адекватність вправ навичці чи умінню, які формуються s Комунікативна спрямованість вправ як мовних, умовно-мовленнєвих, так і мовленнєвих s Взаємозв’язок різних вправ при формуванні видів мовленнєвої діяльності

ТЕМА 2:

ФОРМУВАННЯ ФОНЕТИЧНИХ НАВИЧОК НА УРОКАХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Терміни до теми і їх тлумачення

Питання для висвітлення.

1. Функції знань у формуванні навичок і умінь.

2. Об'єкт фонетики як науки і основна задача вивчення фонетики іноземної мови в середній школі.

3. Мета і завдання формування фонетичних навичок.

4. Зміст навчання фонетики у середній школі.

5. Вимоги Держстандарту до фонетичних знань та навичок учнів.

6. Фонетичний мінімум відповідно до вимог Програми з іноземної мови.

7. Типологія звуків іноземної мови і особливості методики роботи із звуками певних груп.

8. Підходи до формування вимовних навичок

9. Типи фонетичних вправ і їх призначення.

10. Наочність і її роль у формуванні фонетичних навичок.

 

ô Розвиток комунікативних умінь неможливий без оволодіння мовними засобами усного і писемного мовлення. Знання лексичного і граматичного матеріалу, оволодіння фонетикою ще не забезпечує становлення комунікативних умінь. Необхідні навички оперування цим матеріалом, а також використання його для породження (говоріння, письма) і розпізнання інформації (аудіювання, читання) у певних сферах спілкування.

Проблема формування іншомовних навичок розглядається в змісті 2-ї частини «Опорних конспектів лекцій».

Терміни до теми і їх тлумачення

v Навчання фонетичного матеріалу – …оволодіння учнями всіма звуками і звукосполученнями виучуваної мови, наголосом та основними інтонаційними моделями (інтонемами) найбільш поширених типів простих і складних речень [Ніколаєва, с. 105].

v Фонетичні навички– …автоматизована рецепція звуків та інтонем, а також їх репродукція – артикуляція та інтонування [Ніколаєва, с. 107].

v Слухо-вимовні навички– це навички фонемно правильної вимови усіх звуків у потоці мовлення та розуміння всіх звуків при аудіюванні та мовленні [Ніколаєва, с. 107].

v Ритміко-інтонаційні навички– це навички інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення і, відповідно, розуміння мовлення інших людей [Ніколаєва, с. 107].

v Апроксимована вимова– це така вимова, в якій, як і в літературній вимові, відсутні фонологічні помилки, але яка, на відміну від літературної вимови, допускає нефонологічні помилки, тобто такі, що не заважають розуміти усні висловлювання та прочитане вголос цією мовою [Ніколаєва, с. 106].

v Інтонація– …комплекс просодичних засобів, складна єдність таких компонентів як мелодія, фразовий і логічний наголос, ритм, тембр, темп, паузація [Ніколаєва, с. 112].

v Інтонаційні навички– це мовленнєві навички… [Ніколаєва, с. 112].

v Артикуляція– це моторне збудження голосового апарату для переведення результату фонетичних процесів у скоординовані рухи органів мовлення, щоб продукувати ряд мовленнєвих хвиль, з яких складається усне висловлювання, або, в іншому випадку, моторне збудження мускулатури кисті руки, щоб продукувати письмовий або друкований текст [РРЄ, с. 91].

v Фонематичність– …ступінь правильності фонетичного оформлення мовлення, достатнього для того, щоб воно було зрозумілим для співрозмовника [Ніколаєва, с. 105].

v Мовленнєвий/фонематичний слух– це здатність розрізняти звуковий склад мовлення і синтезувати значення при сприйманні мовлення [Ніколаєва, с. 109].

v Вправи на розвиток фонематичного слуху– це не комунікативні вправи на впізнавання, диференціацію та ідентифікацію [Ніколаєва, с. 109].

v Швидкість– це ступінь автоматизованості вимовних навичок, яка дозволяє учням говорити в нормальному темпі мовлення [Ніколаєва, с. 105].

v Швидкість– це здатність вимовляти, підтримувати і справлятися з комунікацією, коли, здається, вже нічим не зарадиш [РРЄ, с. 128].

v Структурна точність/ правильність – це здатність формулювати думки і речення у зрозумілій для іншої людини формі [РРЄ, с. 128].

1. Функція знань у розвитку іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь

 

 

ô Призначення і види знань, які необхідні учню:	Знання, щоб учень розумів усвідомлювати і розуміти висловлювання про явища діяльності.
Знання образів структури мовних явищ, щоб при можливості шляхом найменших витрат оволодіти більшою їх кількістю.
Знання іншомовних мовних явищ, які є образами висловлювання про окремі мовні явища і їх структури.
Знання предметів, які є відображенням речей, індивідуумів, якостей і стосунків немовного характеру. При вивченні іноземної мови мова йде переважно про зміст стосовно країни і народу, його історії, культури, соціального устою, політики, науки та інше, а також відносно своєї країни в порівнянні з країною, мова якої вивчається.
Знання про способи функціонування окремих видів мовленнєвої діяльності, щоб брати участь у комунікації іноземною мовою.
Знання прийомів, які необхідні для розкриття знань іншомовних висловлювань шляхом використання словника або знань словоутворення: - ці знання можуть стосуватися засвоєння іншомовних висловів з використанням прийомів доповнення, заміни, трансформацій; - ці знання необхідні також для запам’ятовування мовних явищ, розуміння іншомовних текстів, підготовки конспектів, планів, висновків, резюме.
Знання ціннісного характеру. Це знання суспільної і особистісної цінності, що має для учня оволодіння іноземною мовою. Такі знання можуть стати дійовим мотивом для учня при вивчення іноземної мови
Продовження схеми
ô Призначення і види знань, які необхідні учню: