V Компоненти мовленнєвої діяльності
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
К.М. Ружин
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ
У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ:
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
У РЕПРОДУКТИВНИХ ВИДАХ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Навчальний посібник у схемах і таблицях
Для студентів факультету іноземної філології
освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»
Затверджено
вченою радою ЗНУ
Протокол № від
Запоріжжя 2013
УДК: 37.016:81’243 (075.8)
ББК: Ч 426. 17я73
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ: МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У РЕПРОДУКТИВНИХ ВИДАХ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: навчальний посібник у схемах і таблицях для студентів факультету іноземної філології освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» / Укладач: К.М. Ружин – Запоріжжя: ЗНУ, 2013. – 91 с.
Навчальний посібник містить структурно-логічні схеми і таблиці до курсу «Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах».
До змісту посібника включено теми: «Формування іншомовної мовленнєвої компетенції у говорінні»; «Формування іншомовної мовленнєвої компетенції у письмі».
Теми розкриті у формі структурно-логічних схем і таблиць, зміст яких укладено відповідно до вимог програми з навчальної дисципліни і з урахуванням сучасних концепцій в галузі методики викладання іноземних мов.
Посібник адресується студентам і може бути використаний на лекційних заняттях в якості опорних конспектів, а також в процесі самопідготовки до практичних занять, модульних контрольних робіт, поточного та державного екзаменів.
Він може бути корисним для вчителів іноземних мов, для слухачів центру післядипломної освіти і для всіх, хто має відношення до вивчення і навчання іноземних мов.
| Рецензент Відповідальний за випуск | О.А. Каніболоцька К.М. Ружин |
ЗМІСТ
| ПЕРЕДМОВА …………………………………………………………………….. | |
| ТЕМА 1: …………………………………………………………………………… | |
| Формування іншомовної мовленнєвої компетенції у говорінні. | |
| ТЕМА 2: ………………………………………………………………….……….. | |
| Формування іншомовної мовленнєвої компетенції у письмі. | |
| ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА ………...…………………………………….. |
ПЕРЕДМОВА
Курс «Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах» є однією із фахових дисциплін навчального плану підготовки вчителів іноземної мови. Основне призначення даного курсу озброїти студентів знаннями про процес оволодіння іноземною мовою і сформувати методичні уміння і навички навчання учнів практичного володіння іноземною мовою.
Зміст посібника представлено у формі структурно-логічних схем опорних конспектів до основних тем лекційного курсу методики. Зміст опорних конспектів укладено відповідно до програмних вимов із урахуванням сучасних підходів у навчанні іноземної мови в області мовної освіти.
Основна мета розкриття змісту лекцій у формі опорних структурно-логічних схем і таблиць – інтенсифікувати процес читання лекцій і надати студентам якомога більше фактичної інформації у концентрованій формі.
Використання подібного підходу в процесі проведення лекційних занять є ефективним як для викладача так і для студентів, оскільки викладачеві це дає можливість видати значно більше фактичної інформації, концентрувати увагу студентів на більш значимих фактах і не відволікатись на індивідуальних уміннях студентів фіксувати основні положення, а студентам – ознайомитись із змістом інформації з питання, яке розглядається, уважно слідкувати за логічною структурою лекції в цілому і з конкретного питання, зокрема, вступати в інтерактивну бесіду, не відволікатись на ведення конспекту.
Багаторічний досвід викладання курсу методики з використанням опорних конспектів як під час читання лекцій так і в процесі підготовки студентів до семінарсько-практичних занять, до модульної контрольної роботи і до екзаменів (поточного і державного) свідчить про їх використання.
До того ж, практичний досвід роботи свідчить, що використання подібних схем-таблиць позитивно впливає на формування у студентів бажання самим укладати подібні опорні конспекти при роботі з першоджерелами, при підготовці відповіді з конкретного питання не лише з курсу методики, а й при вивченні інших дисциплін навчального плану.
Опорні таблиці укладено таким чином, що в процесі прослуховування лекції чи під час самостійної роботи студент може фіксувати свої певні нотатки в тексті опорного конспекту. До курсу лекцій додається список використаної літератури. В планах до семінарських занять, у завданнях для індивідуальної і самостійної роботи надається список рекомендованої літератури.
Навчальний посібник адресується студентам факультету іноземної філології, слухачам центру післядипломної освіти, а також вчителям іноземних мов.
Сподіваюсь, що використання даного посібника буде слугувати більш ефективному оволодінню студентами курсом «Методики викладання іноземних мов», як однієї із профілюючих дисциплін професійної підготовки сучасного вчителя іноземних мов.
Автор к.п.н., доцент Ружин К.М.
| РОЗДІЛ | МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У РЕПРОДУКТИВНИХ ВИДАХ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ |
| ТЕМА 1: | ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У ГОВОРІННІ |
Питання для висвітлення.
Терміни до теми і їх тлумачення.
1. Види мовленнєвої діяльності та їх взаємодія.
2. Мовлення як вид іншомовної мовленнєвої діяльності.
3. Опори для навчання іншомовного говоріння.
4. Вимоги до базового рівня володіння говорінням.
5. Сфери спілкування і їх тематика відповідно до вимог програми з іноземної мови.
6. Монологічне мовлення і його характеристика.
6.1. Мета і зміст навчання монологічному мовленню.
6.2. Класифікація монологічних висловлювань.
6.3. Вимоги до умінь учнів у монологічному мовленні у змісті державних документів.
6.4. Форми монологічного мовлення.
6.5. Вправи для формування компетенції у говорінні, їх загальна класифікація.
6.6. Вправи для навчання монологічного мовлення.
7. Діалогічне мовлення.
7.1. Загальна характеристика діалогічного мовлення.
7.2. Характеристика діалогічних єдностей за принципом їх взаємодії.
7.3. Види діалогів за метою і ступенем підготовленості.
7.4. Характеристика реплік, які складають діалогічні єдності.
7.5. Вимоги у змісті державних документів до умінь учнів у діалогічному мовленні.
7.6. Характер вмінь учнів, необхідних для оволодіння діалогічним мовленням.
7.7. Шляхи навчання діалогічного мовлення.
7.8. Різновиди вправ для навчання діалогічного мовлення.
8. Навчання учнів старшої школи говорінню на базі автентичних текстів (друкованих, аудіо).
8.1. Роль і місце аутентичних матеріалів у реалізації комунікативної і освітньо-розвивальної мети.
8.2. Етапи роботи з аутентичними текстами для розвитку умінь мовлення (говоріння).
8.3. Узагальнена типова модель роботи з аутентичним текстом з метою розвитку монологічного мовлення.
Терміни до теми і їх тлумачення.
v Рецептивні види мовленнєвої діяльності– … у процесі яких людина сприймає і розуміє думки інших людей, одержуючи певну інформацію [Ніколаєва, с. 142].
v Продуктивні види мовленнєвої діяльності– …людина висловлює свої думки або передає чужі думки в усній чи письмовій формі [Ніколаєва, с. 142].
v Усний продуктивний вид діяльності/ говоріння – користувач мовою продукує усний текст, який сприймається аудиторією з одного або більшої кількості слухачів [РРЄ, с. 58].
v Сфера устного общения – совокупность речевого побуждения человека, отношения между собеседниками и обстановкой общения [Скалкин, с. 179].
v Обучение устной речи характеризуется глубоким проникновением в сущность речевой деятельности и отражением ее основных закономерностей и функций в учебном процессе [Сахарова, с. 180].
v Задача методики обучения устной речи состоит в том, чтобы умело «транспонировать» общение в иноязычный код [Скалкин, с. 179].
v Цілеспрямованість– це співвіднесення свого мовленнєвого висловлювання з передбачуваним результатом [Ніколаєва, с. 144].
v Продуктивність– це багатство фактів, відомостей, думок, потрібних для досягнення поставленої мети [Ніколаєва, с. 144].
v Репродукція – це механізм відтворення [Ніколаєва, с. 145].
v Самостійність уміння говорити іноземною мовою – …незалежність від рідної мови, а також від опор-підказок, що свідчить про самостійне планування свого висловлювання і підбір відповідних мовленнєвих засобів [Ніколаєва, с. 144].
v Динамічність уміння– це його здатність до переносу [Ніколаєва, с. 144].
v Інтегрованість уміння– …якість уміння, що виникає на основі активного синтезу різних навичок, на яких воно базується, а також інтеграції автоматизованих і неавтоматизованих компонентів уміння – мотивів, інтересів, життєвого досвіду, знань, усіх сфер особистості мовця [Ніколаєва, с. 144].
v Діалогічне мовлення– це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування [Ніколаєва, с. 146].
v Комбінування– …таке формування словосполучень і фраз, коли мовець використовує знайомі йому мовні компоненти в нових сполученнях [Ніколаєва, с. 145].
v Прогнозування– є передбаченням того, чим завершиться ситуація мовлення [Ніколаєва, с. 146].
v Беседа – сбалансированная форма общения, при которой осуществляется двухсторонний обмен информацией. В беседе большую роль играют реплики-оценки и реплики, меняющие ход разговора [Скалкин, с. 178].
v Спонтанність– це непідготовленість мовленнєвих дій [Ніколаєва, с. 149].
v Репліка– це такі висловлювання, межею яких є зміна співрозмовника [Ніколаєва, с. 149].
v Діалогічна єдність– це сукупність реплік, що характеризується структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю [Ніколаєва, с. 149].
v Ініціативна репліка– це перша репліка в діалогічній єдності [Ніколаєва, с. 149].
v Реактивно-ініціативна– …включає реакцію на попереднє висловлювання і спонукає до наступного [Ніколаєва, с. 149].
v Односторонній діалог-розпитування– …ініціатива запитувати інформацію належить лише одному партнеру [Ніколаєва, с. 152].
v Двосторонній діалог-розпитування – …ініціатива запитувати інформацію належить обом партнерам [Ніколаєва, с. 152].
v Діалог-домовленість – …використовується при вирішенні співрозмовниками питання про плани та наміри [Ніколаєва, с. 152].
v Діалог-обмін враженнями/думками– …метою є виклад свого бачення якогось предмета, події, явища, коли співрозмовники висловлюють свою думку, наводять аргументи для доказу, погоджуються з точкою зору партнера або спростовують її [Ніколаєва, с. 152].
v Діалог-обговорення / дискусія– …коли співрозмовники прагнуть виробити якесь рішення, дійти певних висновків, переконати один одного в чомусь [Ніколаєва, с. 152].
v «Готові» мовленнєві одиниці / «формули» / «шаблони» / «кліше» / «стереотипи»– …використовуються для висловлення вдячності, обміну привітаннями, поздоровленнями, для привернення уваги співрозмовника на початку розмови, для підтвердження або коментування почутого тощо [Ніколаєва, с. 155].
v «Заповнювачі мовчання»– …служать для підтримання розмови, для заповнення пауз в ній, коли мовець підшукує відповідну репліку [Ніколаєва, с. 155].
v Мікродіалог– це засіб вираження основних комунікативних інтенцій партнерів по спілкуванню; імпліцитна структурна основа розгорнутого діалогу; – це комунікативні продуктивні вправи першого рівня, в яких допускається використання різних опор [Ніколаєва, с. 157, 180].
v «Реплікування»– …швидко й адекватно реагувати на подану вчителем/диктором репліку, а також продукувати ініціативну репліку [Ніколаєва, с. 158].
v Монолог– це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи [Ніколаєва, с. 167].
v Монологическое общение – форма общения, в которой отсутствует какая-либо смена коммуникативных ролей между участвующими в ней индивидами (например, лекция), при этом длина речевого произведения для характеристики монологической формы общения принципиального значения не имеет [Скалкин, с. 178].
v Монолог-опис– є констатуючим типом монологічного висловлювання, в якому стверджується наявність чи відсутність будь-яких ознак в об'єкті, описується людина, природа, погода, оточуючі предмети тощо, вказується просторове розміщення предметів, перераховуються їх якості та ознаки [Ніколаєва, с. 169].
v Монолог-розповідь– є динамічним типом монологічного висловлювання, в якому розповідається про розвиток подій, пригод, дій чи станів [Ніколаєва, с. 169].
v Монолог-оповідь– …йдеться про факти з життя самого розповідача, що надає подіям, які описуються, суб'єктивно-особистісного характеру [Ніколаєва, с. 169].
v Монолог-повідомлення– це відносно короткий виклад фактів чи подій реальної дійсності у стислій, інформативній формі [Ніколаєва, с. 169].
v Монолог-міркування– … спирається на умовиводи як процес мислення, в ході якого на основі вихідної тези/судження чи декількох тез/суджень робиться висновок [Ніколаєва, с. 169].
v Монолог-переконання– …його мета є переконати слухача/слухачів, сформувати у нього/в них конкретні мотиви, погляди, спонукати його/їх до певних дій [Ніколаєва, с. 169].
v Мовні вправи на усвідомлення учнями засобів між фразового зв’язку– це вправи на знаходження потрібних засобів зв’язку, їх виписування, з’єднання за їх допомогою 2-4 речень [Ніколаєва, с. 180].
1. Види мовленнєвої діяльності (МД)
ô Загальна характеристика видів МД
v   Види МД
|   Рецептивні
| s  Аудіювання
| Матеріальна основа - графічна | Матеріальна основа - звукова | |
s  Читання
| |||||
  Репродуктивні
| s   Письмо
| ||||
| s Говоріння |
v   Мета навчання
| Спілкування мовою, що вивчається | Реалізується завдяки вербальних засобів спілкування в певних видах мовленнєвої діяльності |
|
v Компоненти мовленнєвої діяльності
Мотив діяльності
Предмет реалізації діяльності
Засоби реалізації діяльності
Способи реалізація діяльності
Продукт діяльності
Говоріння та письмо – висловлення - текст
Аудіювання чи читання - розуміння
Результат
v  Мовленнєва діяльність
| Складається з мовленнєвих дій, спрямованих на виконання окремого простого завдання |
v Підсистеми дій МД | Структурна (графічна) | ||||
| Семантична (лексична) | |||||
| Виражальна (фонетична – для усної форми мовлення, графічна – для письмової ) |
Підстави для мовленнєвих дій створюють єдине ціле, розподіл їх можливостей лише умовно, в навчальних цілях
Виконання мовленнєвих дій – це формування навичок мовлення
Виконання мовленнєвої діяльності – це формування мовленнєвих умінь
ô Взаємодія видів МД
v Реальне спілкування – це взаємодія партнерів. Той, хто говорить, чекає на реакцію того, хто слухає (говоріння –
аудіювання – говоріння). Той, хто пише текст, сподівається на реакцію того, хто читає (письмо – читання-реакція: письмо або мовлення, осмислення).