Психолого-лінгвістичні особливості писемного і усного мовлення

 

v Психолого-лінвістичні особливості ПМ		v ПМ є вторинною формою комунікації, яка спирається на графічний, а не слуховий канал зв'язку.
	v ПМ відбувається за відсутності співрозмовника, спільної ситуації з адресатом, безпосереднього контакту і зворотного зв'язку. ПМ має монологічний характер порівняно з діалогічністю усного мовлення.
	v ПМ має стійку вмотивованість. Його мотив і задум залежать від суб’єкта письма, а не від реплік партнера по комунікації.
	v ПМ не містить додаткових, позамовних, пара-лінгвістичних засобів спілкування, типових для усного мовлення ( жести, міміка, інтонація, наголос, паузи). Для вирізнення нової або важливої інформації в писемному тексті використовують поділ на абзаци, підкреслення, шрифтові виділення.
	v ПМ вимагає суворого дотримання мовних норм, граматичної і стилістичної правильності.

 

Потреба в правильному розумінні майбутнім читачем тексту й отримання адекватної, бажаної реакції на своє повідомлення вимагає від автора обґрунтованості, логічної послідовності і зв'язності писемного висловлювання. Це відображається у лінгвістичному оформленні повідомлення.

 

v Писемне мовлення уможливлює		Усвідомлення і вдосконалення всіх операцій пов'язаних із висловлюванням своїх та чужих думок;
	Автоматизацію набутих навичок мовлення;
	Відшліфування відчуття мови;
	Підвищення рівня володіння усним мовленням.

 

v Писемне мовлення		В лінгвістиці	s Книжний стиль мовлення.
	В психології	s Складний процес, в якому відбувається співвідношення мовленнєвих звуків, букв і мовленнєвих рухів, які здійснює людина.   s Сугубо монологічне мовлення, оскільки відсутня ситуація спілкування і безпосередній контакт між учасниками.   s Процес передачі думки в графічній формі.
	В методиці