Урок як основна форма навчального процесу

В дидактиці урок - основа одиниці освітнього процесу, чітко обмежена: - часовими рамками;

- планом роботи;

- постійним складом учнів;

- визначним місцем в розкладі занять учнів;

 

 
 


t Основні ознаки уроку

   s Обов’язкова форма занять, яка передбачена навчальним планом і розкладом
  s Уроки проводяться у відповідності до спеціальної програми
  s Це групова форма занять, яка проводиться з постійним складом учнів
  s Урок проводить вчитель в рамках визначеного розкладом часу
 
 


t Комплексний характер кожного уроку

  
 
 


Відображає найбільш важливі вимоги

   Педагогіки Дисциплін, які вивчаються
Психології
Фізіології
Соціології  
Реалізує загальні безпосередні завдання Навчання Учнів
Виховання
Розвитку  
Органічно поєднує в собі діяльність Вчителя і
Учнів  
Реалізує складні взаємовідносини між Метою Навчання предмету
Змістом
Методами

ô Різноманітні підходи до розкриття змісту поняття «Урок»

 

 
 


t «Урок» може розглядатися з різних точок зору

 v Як організаційна форма навчання
v Як відрізок навчального процесу
v Як складна динамічна система
v Як система динамічних задач, яка поетапно веде учнів до засвоєння знань і оволодіння мовленнєвими уміннями і навичками
v Як логічна одиниця теми, розділу

3. Специфічні і характерні риси уроку «Іноземна мова»

 

t Специфічні риси уроку «Іноземна мова» Мовленнєва спрямованість – головна специфічна риса уроку з іноземної мови.
Активність учнів на уроках іноземної мови.
Комплексний характер вправ при навчанні мовного матеріалу і формуванні мовленнєвих умінь.
Домінуюча роль тренувальної роботи для використання мовного матеріалу (а не повідомлення знань), в результаті якої формуються уміння практично використовувати мову.
  Засвоєння знань, формування мовленнєвих видів діяльності проводиться з доцільним використання і опорою на рідну мову.

 


 

 
 


t Характерні риси уроку іноземної мови

 v Наявність атмосфери спілкування, суть якої полягає в тому, щоб створити на уроці умови, адекватні, подібні реальному життю - провідна риса уроку.  
v Великий виховний потенціал уроку, який реалізується завдяки змісту навчальних матеріалів, методичної системи навчання, особливості і поведінки вчителя.  
v Особливість основної мети уроку і засобів її реалізації, суть чого полягає в тому, що в процесі навчання учні оволодівають мовленнєвими уміннями як засобом спілкування і мовними звичками як основною базою для формування мовленнєвих умінь.  
v Комплексність уроку, що проявляється у взаємозв’язку і взаємообумовленості всіх видів мовленнєвої діяльності на уроці при провідній ролі одного з них.  
v Роль мовлення як мети і засобу навчання (передача інформації, створення мовленнєвих обставин, орієнтація мовленнєвої діяльності учнів, організація контролю).  
v Особливість засобів і форм контролю: контролю підлягають мовленнєві уміння і звички, знання мовного матеріалу перевіряються безпосередньо у процесі мовленнєвої діяльності.  
v Повторення засвоєного мовного матеріалу на уроці здійснюється в процесі його вживання в мовленнєвій діяльності.  
v Взаємозв’язок кожного уроку з попереднім і наступним: кожен урок – лише ланка в ланцюзі, в системі уроків.  
v Адекватність вправ мети уроку, що проявляється у відповідності характеру і якості вправ до граматичних, лексичних, фонетичних навичок, які формуються і тому виду мовленнєвої діяльності, який поставлений за мету.

 


ô Методичний зміст уроку іноземної мови як одиниці навчального процесу

(Таблицю укладено на основі змісту посібника Пассова Е.М. “Урок иностранного языка в средней школе”)

Методичний зміст уроку іноземної мови   Це його комунікативність, тобто сукупність наукових положень, які визначають його s особливості s структуру s логіку s прийоми роботи
 
 


ô Основні ознаки комунікативності

   Цілеспрямований характер діяльності
  Мотивований характер мовленнєвої діяльності
  Наявність взаємостосунків зі співбесідником, що створює ситуацію спілкування, яка забезпечує мовленнєве партнерство тих, кого навчають
  Використання предметів обговорення, які дійсно становлять інтерес і значимість для кожного учня з урахуванням його індивідуальностей: вікових, інтелектуальних
  Використання мовленнєвих засобів, які функціонують в реальному спілкуванні

ô Суть і вимоги до уроку іноземної мови (Розкривається на основі положень підручника Рогової Г.В. «Методика обучения иностранному языку в средней школе», С. 188-203)

Урок – це завершена цілісна одиниця (виключена із системи уроків) представляє собою відносно завершену структуру, яка будується у відповідності з визначеними вимогами, які обумовлені метою, змістом і технологією навчання даному предмету в школі. Ці вимоги визначають стратегію і тактику вчителя при підготовці до проведення уроку. Вони служать відправною точкою для аналізу всіх уроків; при взаємовідвідуванні, при аналізі контрольного відвідування уроку.

 

 
 


t Основні вимоги до уроку іноземної мови

 

   1) Цілеспрямованість уроку
  2) Зміст і методичне обладнання уроку
  3) Активність учнів на уроці
  4) Мотиваційне забезпечення уроку
  5) Різноманітність стимулів, які використовуються на уроці
  6) Роль вчителя

ô Цілеспрямованість уроку

       
   
 
 

t Цілеспрямованість уроку іноземної мови   s Комплексний характер в реалізації мети навчання іноземної мови:   практичної
освітньої
  виховної
  розвиваючої
     
s Визначення конкретних шляхів реалізації мети уроку як через зміст навчального матеріалу, так і через прийоми і засоби роботи.
s Визначення «вершин уроку», його кульмінації.  
s Психологічний аспект у підготовці до цього учнів.  
s Відповідальність і значення завершення етапу уроку: підсумки уроку з точки зору, реалізації практичної мети уроку чому учні навчились на уроці, оцінки діяльності учнів на уроці, підготовка до самостійної і домашньої роботи, до роботи на наступному уроці.
 
s Форма проведення завершення уроку і місце ігрових елементів.

ô Зміст і вимоги до уроку ІМ

 
 


v Вимоги до змісту уроку ІМ

 Значимість мовного матеріалу, який включено до змісту уроку   s Зразки і приклади, які дає вчитель і автори підручника, мають бути ситуативними і комунікативно спрямованими.  
  s Приклади, –діалогічні єдності, взірці спілкування мають бути пов’язані з особистістю тих, хто навчається і самого вчителя.  
  s Зразки та приклади мають бути цінними у виховному та загальноосвітньому значенні.    
Адекватність прийомів вправ завданням уроку   s Для усного мовлення Навчальні ситуації.  
  s Для читання Характер текстового матеріалу і прийомів контролю розуміння.    
Оптимальне співвідношення тренування учнів у засвоєнні мовного матеріалу і його вживання в мовленні   s Виконання тренувальних вправ з опорою на зразок, правило.  
  s Використання мовленнєвого зразка в ситуації, комунікативному контексті.  
  s Співвідношення Стереотипу і нового.  
  Повторення і варіативності.  
  Загального тексту і його трансформація відповідно до заданої ситуації.
           

ô Активність учнів на уроках ІМ

 
 


v Активність учнів, яка проявляється в їх мовленнєво-розумовій діяльності

 Внутрішня активність активність учнів яка проявляється в мовленнєво-розумовій діяльності учнів.  
яка корелює з розумовою активністю, для якої важливе значення має зміст уроку, пошук лінгвістичної інформації.
Зовнішня активність яка корелює з мовленнєвою діяльністю, і на розвиток якої позитивно впливають уміле співвідношення колективних і індивідуальних форм роботи (колективних, хорових, в парних).
Колективної форми v Всі виконують одне і теж завдання (слухають, читають). Хорові форми v Всі повторюють вголос одне і те ж завдання. Робота в групах v Сучасна тенденція, що дає змогу збільшити питому вагу роботи кожного.

ô Мотиваційна забезпеченість уроку і шляхи її реалізації

 
 


v Мотиваційна забезпеченість уроку

   s усвідомлене ставлення учнів до успішності оволодіння іноземною мовою.
  s свідомість у досягненні прогресу в оволодінні мовою.
  s доступність та посильність завдань, які пропонує вчитель або підручник.
  s зміст матеріалу, який має бути цікавим для учнів.
  s прийоми роботи з матеріалом: завдання, рольові ігри.
  s читання має велике значення для інтелектуального розвитку учнів і підвищення їх мотивації.
  s об’єктивність і психологічний аспект при виставленні оцінки; створення і навчання взаємо- та самооцінці.
  s сама організація уроку (тон, теми, відсутність пауз, раціональне використання часу).

ô Різноманітність стимулів, які використовуються на уроках

 
 


v Різноманітність стимулів, які використовуються на уроці

   Самі факти з життя s Прочитане  
  s Побачене  
  s Почуте  
    s Реальні факти  
  Створення ситуацій, подібних реальним   s Вербальна ситуація - Усна – повідомлення завдання з уяви
    - Письмова – прагматичні тексти  
    s Наочна ситуація - Малюнки
    - Фільми
    - Відеофільми
    - Мультимедія  
    s Навчальна ситуація  
v Навчальна ситуація – спеціально створені умови, обставини, система взаємостосунків співбесідників з метою навчально-виховного впливу на учнів при здійсненні мовленнєвих дій на іноземній мові

 

 
 


v Навчальна ситуація (НС) і вимоги до неї

 s НС має бути адекватна реальна ситуація спілкування.
s НС має бути чітка і зрозуміла для учнів.
s НС повинна позитивно впливати на формування у учнів таких якостей, як відповідальність, акуратність і сумлінність.
s НС повинна бути спрямована на виховання в учнів уважного ставлення до товаришів – однокласників, на формування почуття колективізму, ініціативи.
s НС має стимулювати ситуацію навчання, викликати в учнів інтерес до завдання і бажати його виконати.

v Методичні вимогидо уроку іноземної мови з урахуванням специфіки самої навчальної дисципліни

ü Мовленнєва спрямованість уроку – весь урок повинен бути пронизаний атмосферою комунікації.

 

ü Розуміння комплексного характеру цілей вивчення іноземних мов взагалі і виокремлення цілей кожного уроку, зокрема.

 

ü Комплексність уроку – у мовленні всі види мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо) взаємодіють і сприяють формуванню одне одного. Навчання всіх видів мовленнєвої діяльності повинно бути взаємопов’язане.

 

ü Іноземна мова є метою й засобом навчання. Ця вимога реалізується завдяки мовленню вчителя, яке має бути виразним, переконливим, грамотним, економним, а також зразком для наслідування, опорою, стимулом, що спонукає учнів до мовлення але при цьому мовлення вчителя не повинно займати більше ніж 10% часу уроку, а решта часу призначена для безпосереднього розвитку мовлення учнів.

 

ü Аргументована і доцільна опора на рідну мову з метою використання позитивного перенесення або уникнення інтерференції, чи просто для повідомлення відмінностей у структурі мовних і мовленнєвих одиниць рідної та іноземної мов.

 

ü Домінуюча роль вправ в оволодінні мовним матеріалом і мовленнєвою діяльністю. Пояснення має носити характер чітких вказівок на практичне виконання завдань, на організацію тренування з метою формування мовних навичок і комунікативних умінь.

 

ü Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів. Завдання вчителя полягає в залученні учнів до активної внутрішньої розумової та зовнішньої мовленнєвої діяльності та підтриманні її протягом року. Домінувати на уроці повинен учень, а не вчитель.

 

ü Різноманітність форм роботи учнів. Поєднання індивідуальних форм роботи з колективними, які є перспективними й ефективними під час навчання спілкування.