Навчальна програма з іноземної мови, її призначення, зміст

 

Програма з іноземної мови для середньої школи визначає той мінімум, яким мають оволодіти учні на кожному етапі навчання: t у початковій школі

t в основній школі

t у старшій школі

t у кожному класі

 

ô Навчальна програма		Найбільш важлива основа для планування.
	Централізований керівний державний документ для навчання і виховання учнів.
	Керує навчанням, задає вчителю практичну, виховну, освітню мету, яку необхідно реалізувати.
	Містить відповідно підібраний фактичний матеріал, пред’явлений у вигляді тематичний циклів і окремих тем.
	Містить мовний матеріал з вказівкою на основні принципи його підбору.
	Містить дані про принципи методичної реалізації навчання в рамках окремих курсів іноземної мови або на її окремих ступенях.
	Впливає на навчання опосередковано, через підручники, допоміжні засоби і інші засоби навчання.

 

ô 3.1. Загальноприйнята структура і зміст програм з іноземної мови для середньої школи

ô Основний зміст структурних компонентів програми	Пояснювальна записка до кожної програми з іноземних мов	Мета навчання.
Кінцеві вимоги до видів мовленнєвої діяльності.
Примірна тематика до усної мови і читання.
Вимоги до забезпечення учбового процесу і до шляхів його інтенсифікації.
Роль і місце позакласної роботи при вивченні іноземної мови.
Загальні вимоги до мовного матеріалу.
Мета і зміст позакласної роботи.
Програма	Приблизна тематика для усного мовлення.
Вимоги до практичного оволодіння іноземними мовами (за класами, за видами).
Приблизна тематика до читання.
Мовний матеріал (по мовам, по класам, по аспектам).
Норми оцінки знань, умінь і навичок з іноземних мов	Пояснювальна записка.
Норми оцінки.

v Принципи програми	v Комунікативна спрямованість.
v Особиста орієнтація.
v Автономія учня. v Взаємопов’язане (інтегроване) навчання видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання і письма).
v Цілі навчання (за змістом програми)	v Практичне опанування учнями мовленнєвих вмінь на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування в чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні і письмі, в типових ситуаціях, що передбачає формування комунікативної компетенції, зміст якої схематично представлено у програмі.
Розкриття змісту: v Мовної та мовленнєвої компетенції. v Соціокультурної і соціолінгвістичної компетенції. v Дискурсивної компетенції. v Стратегічної компетенції.
v Обґрунтування змісту навчання	Принцип відбору змісту: v Повторюваність. v Поступове зростання складності. v Мотивація. v Потенціал вивчення мови. v Поняття, функції та функціональні показники.

 

v Методичні засади сучасного навчання і вивчення іноземних мов	Особливості комунікативного підходу: v Мова розглядається як засіб спілкування. Перевага віддається оволодінню поняттями та функціями. v Мова вивчається через особисту діяльність учнів. Вони є головними автономними суб'єктами навчання, які володіють когнітивними й метакогнітивними стратегіями та прийомами оволодіння мовою й іншомовним спілкуванням та відповідають за свої успіхи і невдачі. v Основними цілями є комунікативна компетенція, соціальна відповідність та прийнятність. v Урок іноземної мови розглядається як діяльність спілкування. Це означає відмову від домінування на уроках формальних мовних вправ на користь діяльнісно- та інтелектуально-орієнтованих завдань, які дають змогу вивчати іноземну мову як скарбницю культури та соціокультурної інформації, як основний засіб міжкультурного спілкування в процесі цього спілкування. v Навчання видів мовленнєвої діяльності відбувається інтегровано. v Типовими завданнями є заповнення інформаційних прогалин, розв'язання проблем, рольова гра, симуляція тощо. v Типовими формами інтерактивності є групова та парна робота. v Змінюється роль учителя в процесі навчання. Учитель сприяє спілкуванню, допомагає учням досягти автономності у визначенні цілей та шляхів вивчення іноземної мови, оволодіти мовленнєвими, мовними й невербальними засобами комунікації. v Змінюється ставлення до помилок. Вони неминучі й розглядаються як свідчення процесу навчання. v Рідна мова використовується зрідка, за необхідністю, коли це виправдано складною ситуацією.