Польська експансія на Україну

Польща, побоюючись падіння «нездоланного щита» — Галицького-Волинського князівства, яке захищало поляків від ординців зі сходу, — постійно втручалася в його внутрішнє життя. У 1340 році після смерті останнього галицько-волинського князя Юрія II, який дуже зблизився в останні роки життя з поляками (за що й був отруєний), польський король Казимир III захотів прибрати до своїх рук галицько-волинські землі. 1349 року з допомогою угорського короля Людовика Казимирові вдалося захопити Львів і вивезти до Польщі коронаційні відзнаки поневолених галицьких земель.

Та Польщі довелося зіткнутися в Галичині з двома проблемами: опором місцевого боярства й спробою Литви поширити свою владу на цей край. Керуючись високою метою захистити католицизм від язичників-литовців та схизматів-украінців, Казимир вів тривалі (майже 15 років) кровопролитні польсько-литовські війни, у результаті яких приблизно 1366 року вся Галичина й частина Волині, а також понад 200 тис. українського населення опинилися під владою Польщі.

Нова влада дуже обережно вносила зміни в суспільне й політичне життя Галичини. Поряд з польською й далі використовувалася староукраїнська мова, діяли деякі норми давньоруського права, чимало українців зберегло свій статус у суспільстві, в обігу була власна монета. Але після активної підтримки Римом політики колонізації ситуація на українських територіях стала змінюватися. Казимир щедро роздавав українські землі польським, німецьким та угорським феодалам, заохочуючи їх до королівської служби.

Польська й латинська мови стали офіційними, посадовців призначав тільки король. На теренах Галичини було створене Руське воєводство, яке вважалося польською провінцією.

Щоб зберегти свої привілеї та здобути рівне з поляками правове стано-вище, частина галицьких бояр почала переходити в католицьку віру.

Юрій II Болеслав (близько 1306-1340)

Галицько-волинський князь. Син мазовецького князя та дочки Юрія І Львовича. Протидіяв литовській експансії. Підтримував союзницькі стосунки з Тевтонським орденом, мав дипломатичні зв'язки з Московським князівством. Для зміцнення княжої влади спирався на міщан. Отруєний змовниками з бояр.

Довідка.

Схизма (від грецького schisma) — розкол усередині християнської церкви в 1054 p., унаслідок якого утворилися православна і католицька конфесії. Схизматиками (схизматами) у Польщі називали українців і білорусів.

Кревська унія

Причини зближення Польщі і Литви у XIV ст.

1. Погіршення зовнішньополітичного становища:

• як Польщі, так і Литви внаслідок експансії Тевтонського ордену у Прибалтиці;

• Великого князівства Литовського, яке зі сходу зазнавало тиску з боку Московського князівства, що помітно зміцніло після перемоги над монголами на Куликовому полі у 1380 р.

2. Посилилися сепаратистські тенденції деяких удільних князів.

3. Прагнення Великого князя литовського Ягайла знайти підтримку в боротьбі за владу, що точилася між синами Ольгерда та його племінником Вітовтом.

4. Прагнення Великого князівства Литовського зміцнити державну владу, спираючись на сильний адміністративний апарат Корони Польської.

5. Прагнення вищого католицького духовенства Польського королівства поширити свій вплив на сході Європи.

6. Намагання польської шляхти придбати земельні володіння на території України і Білорусі.

14 серпня 1385 р. Було підписано Кревську унію (угоду) між Великим князівством Литовським і Польським королівством. Литовський князь Ягайло одружувався на польській королеві Ядвізі й фактично отримував польську корону і руку польської королеви Ядвіги.

Ягайло зобов’язувався:

• прийняти католицтво;

• проголосити католицтво єдиною релігією для населення Литви;

• приєднати до Польщі свої литовські і руські володіння.

Польська шляхта використала цю унію для загарбання українських земель та поневолення селян, насадження католицизму, полонізації.

Розпочався новий період в історії Литовської держави — період поступового витіснення руських впливів польськими.

Кревська унія створила реальні передумови для боротьби з тевтонською агресією, але разом з тим забезпечила посилення польської експансії на територію Великого князівства Литовського, що спричинило невдоволення литовських феодалів на чолі з князем Вітовтом.

1413 р. Цю угоду було підтверджено, поляки й литовці здобули ще більші права, а православні бояри їх втратили.

Однак Ягайлові так і не вдалося повністю втілити укладену в Крево угоду.

Значення Кревської унії

Позитивне

1. Створила реальні передумови для боротьби з тевтонською агресією.

2. Об’єднаними силами Польща і Литва отримали вирішальну перемогу над Тевтонським орденом під Грюнвальдом 1410 р.

Негативне

1. Зміцнила Польщу, яка стала загрозою для українських земель.

2. Поклала початок соціально-політичному і культурному впливові Польщі на Литву.

3. Посилила польську експансію на території Великого князівства Литовського.

Висновки

Кревська унія зміцнила Польсько-Литовську державу перед загрозою агресії з боку німецьких хрестоносців, але водночас відкривала шлях до загарбання польськими феодалами українських земель та експансії католицької церкви на Схід.